Справа № 185/13883/24
Провадження № 2/185/2386/25
іменем України
08 травня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Атаманюка І.Л.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),
25 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Атаманюка Ігоря Леонідовича звернувся з позовом до Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «імені Кірова» в розмірі 3,9850 умовних кадастрових гектара в межах території Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності.
Позивач посилається на те, що на час проведення розпаювання земель КСП «імені Кірова» він навчався у Дніпропетровському державному аграрному університеті за замовленням КСП «імені Кірова» для підготовки спеціаліста у період з 1994 по 2000 рік, перебував у членах КСП і має право на отримання земельної частки (паю), однак з невідомих причин його не внесли до списку громадян - членів КСП.
Як вказує позивач, ціна позову (грошова оцінка спірного майнового права) складає 121 004 грн.
Відповідач Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність підстав для визнання за позивачем права на земельну частку (пай), оскільки його не було включено до списків осіб - членів КСП «імені Кірова», що долучався до державного акту на право колективної власності на землю, і він не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай). Позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідного підприємства чи інших організацій щодо не включення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) земель КСП чи іншим чином порушував питання про виділення йому земельної частки (паю) та видачу сертифікату. Зазначене право позивача порушене у 1999 році, а з позовом він звернувся у грудні 2024 року із порушенням загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, наголосивши на тому, що на час розпаювання земель колишнього КСП «імені Кірова» позивач був членом КСП і навчався у вищому навчальному закладі за направленням цього підприємства. Отже позивач не брав участі у процедурі паювання, не був присутній на загальних зборах і відповідно не був обізнаний про проведення паювання земель, його ніхто про це не повідомив. Про своє порушене право позивач дізнався у 2023 році, коли оформлював пенсію і його спитали чи має він право на земельну частку (пай) як член колишнього КСП. Таким чином строк позовної давності ним не пропущений.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Таким чином за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18ц.
Доданими до позовної заяви документами, а саме копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1992 року, підтверджується, що ОСОБА_1 був прийнятий у члени колгоспу «імені Кірова» 17 червня 1994 року. (а.с.21-23)
28 червня 1994 року був укладений договір про підготовку спеціаліста між Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом, Колективним сільськогосподарським підприємством «імені Кірова» Павлоградського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , за змістом якого вищий навчальний заклад зобов'язався підготувати для КСП «імені Кірова» спеціаліста з відривом від виробництва за спеціальністю інженера-механіка, КСП зобов'язалося здійснити оплату в рахунок часткової компенсації витрат на підготовку спеціаліста, а ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення вищого навчального закладу не менше трьох років відпрацювати за спеціальністю у КСП «імені Кірова». Строк дії договору установлено з 28 червня 1994 року по 01 вересня 1999 року. (а.с.24)
Отже ОСОБА_1 , будучи членом колективного сільськогосподарського підприємства, направлявся цим підприємством на навчання до вищого навчального закладу з метою подальшої роботи за спеціальністю у цьому КСП.
Відповідно до рішення Троїцької сільської ради від 14 вересня 1999 року № 24 Колективному сільськогосподарському підприємству «імені Кірова» передано у колективну власність 6787,6 гектарів землі у межах згідно з планом для сільськогосподарського використання, 01 листопада 1999 року видано Державний акт на право колективної власності на землю. (а.с.17)
На адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано інформацію про те, що у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «імені Кірова», який додається до Державного акта на право колективної власності на землю від 01 листопада 1999 року, ОСОБА_1 не значиться. Згідно Книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «імені Кірова» Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 не отримував сертифікат на право на земельну частку (пай). (а.с.16)
Позивач вказує на те, що він безпідставно не внесений до списку членів КСП, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю від 01 листопада 1999 року, оскільки та той час він був членом КСП і навчався у вищому навчальному закладі за направленням КСП.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18ц, особа набуває права на земельну частку (пай), якщо на момент одержання КСП акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві та була його членом.
КСП «імені Кірова» Павлоградського району Дніпропетровської області видано Державний акт на право колективної власності на землю 01 листопада 1999 року.
За змістом договору від 28 червня 1994 року про підготовку спеціаліста, укладеного між Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом, Колективним сільськогосподарським підприємством «імені Кірова» Павлоградського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , строк дії договору установлено з 28 червня 1994 року по 01 вересня 1999 року.
Отже станом на день видачі акта на право колективної власності на землю - 01 листопада 1999 року строк дії договору про підготовку спеціаліста від 28 червня 1994 року закінчився. Будь-яких доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору позивач не надав.
Крім того за умовами договору від 28 червня 1994 року про підготовку спеціаліста ОСОБА_1 мав здобути освіту за спеціальністю інженера-механіка, а згідно записів у трудовій книжці він був відрахований з числа студентів факультету механізації сільського господарства 18 жовтня 1995 року, а і подальшому 04 жовтня 1996 року відновлений на агрономічному факультеті. Таким чином позивач не виконав умови договору про підготовку спеціаліста від 28 червня 1994 року, дія цього договору скінчилася 01 вересня 1999 року.
Станом на 01 листопада 1999 року позивач не працював у КСП «імені Кірова», однак відомостей про виключення його з членів КСП немає. Позивач продовжував навчання у сільськогосподарському ВНЗ поза межами дії договору, укладеного з КСП про підготовку спеціаліста.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить запис про прийняття його в члени КСП «імені Кірова»17 червня 1994 року, будь-які дані про виключення позивача із членів КСП відсутні, тому суд приходить до висновку, що станом на день видачі КСП «імені Кірова» акта на право колективної власності на землю - 01 листопада 1999 року позивач був членом цього КСП.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Оскільки позивач був прийнятий у члени КСП у 1994 році і до припинення цього підприємства не був виключений з числа його членів, він міг правомірно очікувати, що його буде внесено до списку осіб - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).
Позивач ОСОБА_1 станом на день видачі КСП «імені Кірова» акта на право колективної власності на землю був членом КСП і мав бути включений до списку, що додається до цього акту. Отже перебіг позовної давності за вимогою про визнання права на земельну частку (пай) починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про те, що він не включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту на право колективної власності на землю.
Інформація про те, що ОСОБА_1 не значиться у списку громадян - членів КСП «імені Кірова», що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «імені Кірова» 01 листопада 1999 року, надана на адвокатський запит 22 травня 2024 року (а.с.16), саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення його права. Матеріали справи не містять даних про те, що позивач раніше довідався або міг довідатися про невнесення його до списку членів КСП.
Тому строк позовної давності позивачем не пропущений і його порушене право підлягає захисту.
Як зазначив позивач у позовній заяві, середній розмір земельної частки (паю) по КСП «імені Кірова» складав 3,9850 га, відповідач у відзиві цього не заперечував.
Оскільки позивач на день одержання КСП «імені Кірова» Державного акту на право колективної власності на землю був членом цього КСП і відповідно мав право на земельну частку (пай),однак не був внесений до списку осіб, які мають таке право, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір відповідно до ціни позову 1211 грн 20 коп (у мінімальному розмірі), що підтверджується квитанцією. (а.с.1)
За подання заяви в електронній формі судовий збір мав бути сплачений з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 968 грн 96 коп. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968 грн 96 коп.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «імені Кірова» в розмірі 3,9850 умовних кадастрових гектарів в межах території Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стягнути з Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
-Троїцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, 51491 Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Троїцьке, вулиця Миру, будинок 1, ЄДРПОУ 41747100.
Суддя У.М. Болдирєва