Справа № 185/10958/24
Провадження № 2/185/1240/25
07 травня 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
з участю секретаря судового засідання Приходька О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства 'Павлоградтеплоенерго' Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,
встановив:
У жовтні 2024 року представник КП "Павлоградтеплоенерго" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 10836,95 грн, яка складається з 9858,83 грн - основного боргу, 719,77 грн - інфляційні витрати, 258,35 грн - 3% річних та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є постачальником послуг з централізованого опалення, а відповідач є споживачем вказаних послуг, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач оплату за спожиту фактично теплову енергію не проводив, у зв'язку з чим станом на 01.10.2024 року утворилась заборгованість по сплаті комунальних послуг за вказані послуги у розмірі 10836,95 грн. У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином продату, час і місце судового засідання. Від представника відповідача надійшла заява, згідно якої позовні вимоги не визнав, просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності, зазначив що відповідач не є власником майна.
Ознайомившись з письмовими доказами, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач 24.02.2007 року придбав нежитлове приміщення, загальною площею 50,5 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією договору купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру правочинів.
17 жовтня 2011 року позивач та відповідач уклали договір №492 на відпуск теплової енергії, згідно умов якого, договір вважається щорічно продовженим на строк дії цього договору, якщо сторони за 1 (один) місяць до закінчення строку його дії не заявлять про необхідність його перегляду або розірвання (п. 10.2); в разі передачі теплоспоживчих об'єктів або їх частини на баланс іншому споживачу, виконавець повинен бути сповіщений про це письмовим підтвердженням, оформленим сторонами передачі, протягом 3 (трьох) робочих днів після його передачі. За несвоєчасне сповіщення відповідальність несе споживач (п. 6.10).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 01.10.2024 року за договором №492 від 17.10.2011 року за надані позивачем послуги щодо теплової енергії за період з 17.10.2011 року по 01.10.2024 року, заборгованість становить відповідача 9858,83 грн.
Відповідно до розрахунку інфляційних збитків, за вказаний період сума збитків складає 719,77 грн.
Згідно розрахунку відсотків за користування грошовими коштами, 3% річних за даний період складають 258,35 грн.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п.5 ч.2 ст.7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Доводи представника відповідача про те, що відповідач не є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , не підтверджуються жодними доказами. Відповідач мав можливість надати відзив на позов та додати до нього відповідні докази в обґрунтування своїх доводів, проте, не скористався своїм правом. Тому суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить відомості щодо інших об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , які не належать відповідачу, і стосуються інших приміщень, також розташованих за цією адресою.
Однак, суд звертає увагу, що згідно з умовами договору № 492 від 17.10.2011 року, відповідач за 1 місяць до закінчення строку його дії повинен був заявити про необхідність його перегляду або розірвання а також сповістити про це письмовим підтвердженням позивача, що не було зроблено відповідачем.
Доказів розірвання договору відповідачем не надано, а тому суд виходить з презумпції дії договору виходячи з його умов, підписаних сторонами.
Оскільки договір не був визнаний недійсним у судовому порядку, а також відсутні звернення відповідача щодо його розірвання, укладений між сторонами договір залишається чинним. Будь-яких відомостей щодо відчуження нежитлового приміщення, на яке нарахована заборгованість за комунальні послуги, відповідач позивачу не надавала.
Таким чином, обов'язок відповідача по оплаті спожитої теплової енергії є беззаперечним.
Розглянувши заяву відповідача про застосування спливу строків позовної давності суд прийшов наступних висновків. Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач звернувся до суду 16 грудня 2024 року, отже з 18.09.2020 року треба розраховувати вимоги, оскільки трирічний строк позовної давності спливає.
Але ж 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином строк загальної позовної давності продовжується на період дії карантину. Період дії карантину: з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року. Враховуючи норми ст. 257 ЦК України всі заборгованості, які утворились за період з 12 березня 2017 року по 12 березня 2020 року мають продовжені строки позовної давності. Отже, оскільки з 30.06.2023 року (дата закінчення карантину) по 07.10.2024 року (дата подання позову) пройшло 1 рік 2 місяці 7 днів, то розрахунки з 17.05.2018 року мають вважатися не пропущеним строком позовної давності.
Так, враховуючи пропуск строку позовної давності, за період з 17.05.2018 року по 01.10.2024 року, сума основного боргу становитиме 6199,01 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабміну від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, вимоги щодо стягнення інфляційних збитків та відсотків річних підлягають задоволенню частково, тобто за період з 17 травня 2018 до 24 лютого 2022 року.
Суд розглядає справу в межах позовних вимог.
За таких обставин, розрахунок інфляційних збитків та відсотків річних за період з 17 травня 2018 до 24.02.2022 складає:
інфляційні збитки - 359,91 грн;
відсотки річних - 125,39 грн.
За таких обставин, у зв'язку із тривалою несплатою відповідачем комунальних платежів за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість по сплаті комунальних платежів за надані позивачем послуги щодо теплової енергії, яка становить 6199,01 грн + 125,39 грн + 359,91 грн, а всього: 6684,31 грн, а отже позов підлягає задоволенню частково.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1903,94 грн.
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов Комунального підприємства 'Павлоградтеплоенерго' Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства 'Павлоградтеплоенерго' Павлоградської міської ради 66684,31 грн, яка складається з: 6199,01 - заборгованість за спожиту теплову енергію, 125,39 грн - 3% річних, 359,91 грн - інфляційні втрати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства 'Павлоградтеплоенерго' Павлоградської міської ради судовий збір в сумі 1903,94 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 травня 2025 року.
Позивач: комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго», код ЄДРПОУ 03342250, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 13а.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя М. М. Перекопський