Справа № 185/567/25
Провадження № 2/185/2734/25
іменем України
08 травня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мотуза Олександра Володимировича звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 17 січня 2025 року.
Позиція позивача
Позивач посилається на те, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань.
Крім того під час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом форми Н-1 № 89 від 04 листопада 1993 року.
Згідно витягу з акту огляду ВТЕК від 31 жовтня 1994 року позивачу первинно визначено 20 відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом.
Довідкою МСЕК від 16 грудня 2019 року позивачу встановлено первинно-повторно 40 відсотків втрати професійної працездатності сукупно за професійними захворюваннями та трудовим каліцтвом, в подальшому довідкою МСЕК від 11 січня 2022 року позивачу встановлено повторно безстроково 65 відсотків втрати професійної працездатності.
Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров'я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.
Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 245 000 грн.
Заяви та клопотання відповідача
Представник відповідача подав клопотання:
- про визнання обов'язковою явки позивача у судове засідання,
- про витребування додаткових доказів, а саме розрахунку розміру моральної шкоди, яку позивач заявляє у своєму позові до стягнення, документів, що свідчать про виконання позивачем індивідуальної програми реабілітації, а також довідки МСЕК за результатами первинного огляду позивача.
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності. Позивачем додані до позовної заяви копії первинних довідок МСЕК щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності як за трудовим каліцтвом, так і за професійними захворюваннями.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Позиція позивача по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис негативних змін у його житті, спричинених ушкодженням здоров'я, тому немає необхідності обов'язкової явки позивача у судове засідання.
На позивача законом не покладено обов'язку надавати розрахунок розміру моральної шкоди.
Інші додаткові докази, які просить витребувати представник відповідача, не стосуються предмету позову.
Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів, а також про визнання обов'язковою явки позивача у судове засідання.
Заперечення відповідача
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Фактичні обставини, встановлені судом
Згідно з актом форми Н-1 № 89 від 04 листопада 1993 року, ОСОБА_1 03 листопада 1993 року отримав травму внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, під час роботи на шахті «Степова», правонаступником якої є відповідач. (а.с.14-15)
Позивачу встановлено первинно 20 відсотків втрати професійної працездатності за виробничою травмою від 03 листопада 1993 року, що підтверджується витягом з акту огляду у ЛТЕК від 31 жовтня 1994 року. (а.с.16)
Крім того 12 листопада 2019 року затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, за змістом якого у ОСОБА_1 встановлено наявність професійних захворювань висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18 жовтня 2019 року, а саме:
-остеоартроз у поєднанні з періартрозом лівого колінного суглобу та остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз з гіпотрофією м'язів плечового поясу, стійким больовим синдромом,
-хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії, легенева недостатність першого ступеня.
Причини виникнення професійного захворювання: важкість праці, запиленість повітря робочої зони (підвищена концентрація аерозолю переважно фіброгенної дії). (а.с.12-13)
Довідкою МСЕК серії 12ААА № 057212 від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 встановлено сукупно 40 відсотків втрати професійної працездатності, у тому числі: первинно 20 відсотків - дефартрози, первинно 10 відсотків - ХОЗЛ, повторно 10 відсотків - за трудовим каліцтвом. (а.с.17)
В подальшому довідкою МСЕК серії 12ААА № 120518 від 11 січня 2022 року позивачу встановлено повторно безстроково 65 відсотків втрати професійної працездатності, у тому числі: 30 відсотків - ХОЗЛ, 25 відсотків - дефартрози, 10 відсотків - за трудовим каліцтвом (травма 1993 року). (а.с.18)
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Надані позивачем письмові докази є достатніми, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Норми права, які застосував суд
Як визначено статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, поли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Як зазначено у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються
законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий
акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Правовідносини між сторонами щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми, виникли 31 жовтня 1994 року, коли позивач був вперше оглянутий на ЛТЕК зі встановленням ступеня втрати професійної працездатності.
Кодекс законів про працю України був доповнений статтею 237-1, що передбачає відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику, на підставі Закону України від 24 грудня 1999 року № 1356-ХІV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України»
Цивільний кодекс Української РСР був доповнений статтею 440-1, яка передбачала відшкодування моральної (немайнової) шкоди, на підставі Закону України від 06 травня 1993 року № 3188-ХІІ «Про внесення змін та доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій».
Правовідносини між сторонами стосовно відшкодування шкоди по виробничій травмі існували станом на 1993 рік, коли у Цивільному кодексі Української РСР вже містилася стаття 440-1, яка передбачала відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тому саме положення цієї статті підлягають застосуванню до даних правовідносин. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 185/2356/22.
Як передбачалося статтею 440-1 Цивільного кодексу Української РСР, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно наведених положень законодавства, встановлення позивачу втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва є підставою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці шляхом одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Тобто моральна шкода підлягає відшкодуванню одноразово.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок отриманої виробничої травми позивач відчував фізичний біль та страждання, частково втратив професійну працездатність, ушкодження його здоров'я є незворотним, він змушений постійно лікуватися, обмежувати свою фізичну активність, внаслідок чого знижена якість його життя.
Таким чином судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до отримання ним виробничої травми та встановлення безстроково втрати 10 відсотків працездатності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
Станом на день первинного встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями була чинною стаття 237-1 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Нормою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Таким чином судом встановлено наявність порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійних захворювань та обмеження працездатності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених незворотних змін у житті позивача у зв'язку з наслідками виробничої травми та професійних захворювань, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 130 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2025 року (8000 х 4 = 32 000 грн), тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір складає 1300 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання заяви в електронній формі розмір судового збору складає 1040 грн
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 130 000 (сто тридцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1040 (тисяча сорок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
-Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ЄДРПОУ 00178353.
Суддя У.М. Болдирєва