07 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/318/15
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2024
у справі № 922/318/15
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Даніка", ?
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі №922/318/15 постановлено:
1. Затвердити наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс.
2. Ліквідувати юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Даніка".
3. Визнати вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними.
Визнати вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.
Визнати погашеними вимоги наступних кредиторів:
- ТОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" у сумі 1 218,00 грн.;
- ОСОБА_1 у сумі - 3 000 000,00 грн.;
- ПАТ "МТБ Банк" у сумі - 477 407,03 грн. (з якої 16 470,00 грн. пені);
- гр. ОСОБА_2 в сумі 60 120,00 грн.
4. Провадження у справі закрити.
5. Зобов'язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.
Не погодившись із означеною ухвалою, кредитор, ОСОБА_1 , звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі №922/318/15 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, поновити провадження у справі №922/318/15 та направити на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі №922/318/15 залишено без змін.
21.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі № 922/318/15.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/318/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.04.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник вказує, що ухвала Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 і постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 922/318/15 є незаконними та необґрунтованими, прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та поновити провадження у справі та передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини першої статті 287 ГПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;
4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Оскаржувана постанова, ухвалена за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту та ліквідаційного балансу належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 4 частини першої статті 287 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 1 і 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається відповідна підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена частиною другою статті 287 ГПК України, а також обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
В порушення вищенаведених процесуальних вимог, при поданні касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у справі про банкрутство про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, після її перегляду в апеляційному порядку, скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України у разі оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу на обраний предмет касаційного оскарження.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга, з належним обґрунтуванням.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу, оскільки скаржником не зазначено підстави при касаційному оскарженні судового рішення, зазначеного у пункті 4 частини першої статті 287 ГПК України, у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження.
При цьому слід враховувати, що такі підстави касатора за змістом мають лише конкретизувати пояснення касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.
Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, ?
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 у справі № 922/318/15 залишити без руху.
2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - зазначити підставу (підстави), відповідно до обґрунтування касаційної скарги, на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав) з огляду на предмет касаційного оскарження.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський