18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/224/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс ЮА» про стягнення 166000 грн.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс ЮА» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору перевезення вантажу №0708 від 07.08.2024 року, 166000 грн. боргу та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований невиконанням відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг по організації автоперевезення вантажу відповідача у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно договору перевезення вантажу №0708 від 07.08.2024 року з доданими до нього документами первинного обліку.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду по ній відкрито провадження у справі № 925/224/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач в особі представника подав суду 14.04.2025 року:
заяву (вх. № 5769/25) про ознайомлення з матеріалами справи;
клопотання (вх. № 5770/25), в якому повідомив про фактичну оплату ним наданих позивачем послуг на суму 135028 грн. 97 коп. відповідно до долучених доказів, зауважив про наявність боргу у розмірі 146000 грн.
Представник позивача подав суду 14.04.2025 року заяву про часткове погашення боргу відповідачем (вх. № 5776/25), в якій вказав про сплату відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду загалом 20000 грн. (18.03.2025 року -5000 грн, 11.04.2025 року - 15000 грн.), що свідчить про визнання відповідачем заявленої до стягнення заборгованості.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
07.08.2024 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекстарнс ЮА», як експедитор, та позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД», як перевізник, уклали разовий договір перевезення вантажів № 0708 (далі - Договір, а.с. 9-12), згідно з умовами п. 1.1. якого перевізник зобов'язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Сторони погодили усі істотні умови перевезення за Договором:
п.1.3. - вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються у заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до договору);
п.1.4. - факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджуються шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг);
п.4.1. - ціни в договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок за перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору;
п.7.4. - договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року.
Договір підписаний сторонами, їх підписи посвідчені печатками.
На виконання Договору 08.08.2024 року сторонами погоджено заявку №2803-2 (далі Заявка-1, а.с. 13), з якої вбачається наступне:
Перевізник: ТОВ «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД»;
Маршрут руху: Україна-Швеція;
Дата і час завантаження: 12.08.2024 року;
Вид вантажу: металеві конструкції
Адреса завантаження: Київська обл., Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/8;
Об'єм вантажу: 22 т, 86 м куб;
Спосіб завантаження: Верхнє, бічне;
Адреса замитнення: м. Київ, вул. Новопирогівська, 58;
Погранперехід: Рава Руська/Гребенне;
Адреса розмитнення: Польща;
Адреса розвантаження: Швеція;
Відповідальна особа: Konstantin Pashak +447387363648;
Термін доставки: 19.08.2024 року;
Ставка за перевезення: 2100 євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу;
Умови оплати: 100%, безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 5-7 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (акт-2шт, рахунок, договір, заявка, CMR);
ПІП водія, марка та номер автомобіля: авто НОМЕР_1 ВО2602XF водій Гуменний Павло 0984295454;
Додаткові умови: ТІ входить у вартість перевезення та інше.
Заявка-1 підписана сторонами, їх підписи посвідчені печатками.
Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR Nб/н (а.с.14), складеної 12.08.2024 року вбачається, що 12.08.2024 року відправником ТОВ «Ес Джей Профіль Україна» Україна, 07544, с. Коржі, вул. Господарська, буд.2 завантажено вантаж перевізнику позивачу - ТОВ Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД» автомобілем НОМЕР_1 з тягачем ВО2602XF, одержувач Solar Stalkonstrukcia SP.ZO.O., місце розвантаження: Варшава, документи які додаються:інвойс №21.1 від 06.08.2024 року; найменування вантажу: системи кріплення, брус, дерев. палети, дерев. коробки вагою брутто 21374,00 кг, вантаж одержано 19.08.2024 року отримувачем, що підтверджено відповідним підписом у графі « 24 вантаж одержано».
За твердженням позивача, ним на виконання умов Договору направлено на ім'я уповноваженої особи відповідача пакет документів в тому числі рахунок на оплату № 582 від 19.08.2024 року на суму 94259 грн. 55 коп. (а.с.15), акт приймання виконаних робіт №582 від 19.08.2024 року на суму 94259грн.55 коп., які відповідач отримав погодив, але меморіальним ордером №1413 від 06.12.2024 року оплатив на суму 13259 грен. 55 коп. (а.с.16).
Заборгованість за Заявкою-1 у розмірі 81000 грн. відповідач не сплатив.
13.08.2024 року сторонами погоджено заявку №2810-2 (далі Заявка-2, а.с. 17), з якої вбачається наступне:
Перевізник: ТОВ «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД»;
Маршрут руху: Україна-Швеція;
Дата і час завантаження: 14.08.2024 року;
Вид вантажу: металеві конструкції
Адреса завантаження: 88000, Закарпатська обл., м. Угород, вул. Болгарська, 3;
Відповідальна особа: Євгенія +380508356005;
Об'єм вантажу: 22 т, 86 м куб;
Спосіб завантаження: Верхнє, бічне;
Адреса замитнення: Митний пост «Ужгород-вантажний», відділ митного оформлення №1, №4 Закарпатська орбл, Ужгородський район, с Великі Лази, вул. Східна, 3;
Погранперехід: Медика/Шегіні;
Адреса розмитнення: Польща;
Адреса розвантаження: Швеція;
Відповідальна особа: Konstantin Pashak НОМЕР_2 ;
Термін доставки: 19.08.2024 року;
Ставка за перевезення: 2050 євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу;
Умови оплати: 100%, безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 5-7 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (акт-2шт, рахунок, договір, заявка, CMR);
ПІП водія, марка та номер автомобіля: авто НОМЕР_3 НОМЕР_4 водій ОСОБА_1 0983304454;
Додаткові умови: ТІ входить у вартість перевезення та інше.
Заявка-2 підписана сторонами, їх підписи посвідчені печатками.
Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR Nб/н (а.с.18), складеної 14.08.2024 року вбачається, що 14.08.2024 року відправником ТОВ «Ес Джей Профіль Україна» Україна, 07544, с. Коржі, вул. Господарська, буд.2 завантажено вантаж перевізнику позивачу - ТОВ Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД» автомобілем НОМЕР_3 з тягачем НОМЕР_4 , одержувач Solar Stalkonstrukcia SP.ZO.O., місце розвантаження: Варшава, документи які додаються:інвойс №21.4 від 07.08.2024 року; найменування вантажу: системи кріплення, брус, вагою брутто 21998,40 кг, вантаж одержано 19.08.2024 року отримувачем, що підтверджено відповідним підписом у графах « 24 вантаж одержано», 27 «тариф».
За твердженням позивача, ним на виконання умов Договору направлено на ім'я уповноваженої особи відповідача пакет документів в тому числі рахунок на оплату № 586 від 19.08.2024 року на суму 94910 грн.97 коп. (а.с.19), акт приймання виконаних робіт №586від 19.08.2024 року на суму 94910 грн.97 коп., які відповідач отримав, погодив, але меморіальним ордером №1499 від 24.12.2024 року (а.с. 20) оплатив на суму 4910 грн. 97 коп.
Заборгованість за Заявкою-2 у розмірі 90000 грн. відповідач не сплатив.
Позивач вказав, що загальна вартість наданих ним послуг склала 189170 грн.52 коп. та з урахуванням проведених відповідачем проплат: 06.12.2024 року у сумі 13259 грн. 55 коп., 24.12.2024 року на суму 4910 грн. 97 коп. заборгованість склала 171000 грн., крім того проведеним відповідачем платежем 18.11.2024 року у сумі 20000 грн. зараховано 5000 грн. на оплату спірних послуг, відповідно несплачена заборгованість відповідача на момент звернення до суду становила 166000 грн. , про стягнення якої подано даний позов.
Відповідач у клопотанні поданому до суду 14.04.2025 року вказав про надання позивачем послуг за Договором на загальну суму 281028 грн. 97 коп, крім вказаних позивачем на суму 189170 грн.52 коп, погоджених сторонами актом виконаних робіт №563 від 15.08.2024 року на суму 91858 грн. 45 коп., які ним оплачено на загальну суму 135028 грн. 97 коп., а саме платіжними дорученнями, інструкціями: №1134 від 25.10.2024 року на суму 11858 грн. 45 коп., №1145 від 28.10.2024 року на суму 25000 грн., № 1232 від 12.11.2024 року на суму 20000 грн, № 1237 від 13.11.2024 року на суму 20000 грн., № 1261 від 18.11.2024 року на суму 20000 грн., № 1413 від 06.12.2024 року на суму 13259 грн. 555 коп., № 1499 від 24.12.2024 року на суму 4910 грн. 97 коп., № 404 від 18.03.2025 року на суму 5000 грн, № 355 від 11.04.2025 року на суму 15000 грн., відповідно залишок боргу становить 146000 грн., тому вимогу позивача у розмірі 166000 грн вважає необґрунтованою.
Із наданих сторонами платіжних інструкцій № 404 від 18.03.2025 року на суму 5000 грн., № 355 від 11.04.2025 року на суму 15000 грн. вбачається, що після звернення позивача до суду з даною позовною заявою, відкриття провадження у справі № 925/224/25 відповідачем добровільно сплачено позивачу заборгованість у сумі 20000 грн.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору перевезення вантажу №0708 від 07.08.2024 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг перевезення вантажів, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);
договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);
договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань.
Главою 64 ЦК України врегульовано відносини перевезення:
за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909);
у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920);
позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926).
До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м. Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.
Так, статтею 32 Конвенції встановлено, що подача позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до Конвенції, може відбуватись впродовж одного року. Разом з тим, у випадку наявності у однієї із сторін навмисних дій чи вини, строк встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір перевезення вантажу №0708 від 07.08.2024 року, укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався.
За заявками відповідача 08.08.2024, 13.08.2024 року позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу дорожніми автотранспортними засобами за маршрутом Україна-Швеція, що підтверджено даними товарно-транспортних накладних CMR, та самим відповідачем.
Відповідач, отримав документи позивача щодо перевезення вантажу за Договором, погодив акти приймання виконаних робіт №582, №586 від 19.08.2024 року на суму 189170 грн. 52 коп., підписав, однак, свій обов'язок з оплати отриманих від позивача послуг виконав частково на суму 23170 грн. 52 коп., а також за актом приймання виконаних робіт №583 від 15.08.2024 року на суму 91858 грн. 45 коп. Заборгованість у розмірі 166000 грн. не виконав на момент звернення позивача до суду.
18.03.2025 року, 11.04.2025 року, після подачі позову, відкриття провадження у даній справі, відповідачем сплачено позивачу 20000 грн. боргу.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Розмір несплачених відповідачем послуг з перевезення вантажу позивача за його заявками від 08.08.2024, 13.08.2024 року становить 146000 грн., які визнані відповідачем та підтверджені наданими у справу належними і допустимими доказами, тому вимога позивача у вказаній сумі підлягає задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав. Доводи відповідача, наведені у запереченнях проти позову суд відхиляє з мотивів їх невідповідності викладеним обставинам справи і приписам законодавства.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив частково.
Платіжною інструкцією № 305 від 03.03.2025 року позивачем сплачено 3028 грн. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Лоза В.М. надав суду копії: договору про правову допомогу від 25.02.2025 року, укладеного позивачем з адвокатом Лозою В.М.; довіреності від 25.02.2025 року; квитанції до прибуткового касового ордеру №06-02 від 28.02.2025 року на суму 14300 грн.; акту приймання наданих послуг від 28.02.2025 року до договору про правову допомогу від 25.02.2025 року на суму 14300 грн.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 року.
Із наданих документів вбачається, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД», як клієнтом, та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем укладено договір про правову допомогу від 25.02.2025 року (а.с.33), в якому сторони погодили зокрема наступне:
п.2.1. - за здійснення дій, що визначені в п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 14300 грн.;
п. 2.2. - розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви;
п.2.3. - при задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 4000 грн.
Акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2025 року (а.с.36) містить перелік наданих адвокатом Лозою В.М. послуг на загальну суму 14300 грн. з ПДВ, а саме:
огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 6 год.
проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв;
проведення арифметичних розрахунків - 0 год. 45 хв;
аналіз судової практики - 1 год. 00 хв;.;
підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 14 год.25 хв;
вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 6 год., всього на суму 14300 грн. Вказаний акт погоджено та підписано сторонами.
Квитанцією до прибуткового касового ордера №06-02 від 28.02.2025 року (а.с.35) позивачем сплачено адвокату Лозі В.М. 14300 грн. на підставі договору про правову допомогу від 25.02.2025 року
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Лозою В.М. до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову і заяви про розподіл судових витрат доказів, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Лозою В.М. позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Лозою В.М. послуг, предмет позову, часткову сплату боргу, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс ЮА» судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД» на професійну правничу допомогу у справі № 925/224/25 лише частково у розмірі 7000 грн., про що ухвалює додаткове рішення.
Щодо вимоги позивача про стягнення 4000 грн. гонорару успіху суд зазначає наступне.
Пунктом. 2.3. договору про правову допомогу від 25.02.2025 року сторони погодили та визначили, що при задоволенні позову повірений отримує від довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 4000 грн.
Судом враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 відповідно до якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність при наданні послуги адвоката.
Суд вважає, що зі сторони позивача не доведено доцільності, як дійсної необхідності сплати позивачем винагороди адвокату у вигляді "гонорару успіху" за надані ним послуги у межах даної справи тому у стягненні 4000 грн. судових витрат («гонорар успіху») слід відмовити.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а разом 10028 грн.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 231, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження в частині вимог про стягнення 20000 грн. боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекстранс ЮА», ідентифікаційний код юридичної особи 43733807, місцезнаходження: 18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Пушкіна, буд. 100, оф.1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-шведське підприємство «Діана Інтернаціональ ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 19350040, місцезнаходження: 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, буд. 2 - 146000 грн. боргу, 10028 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено 07.05.2025 року.
Суддя В.М. Грачов