29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"01" квітня 2025 р. Справа № 924/813/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГОТРЕЙД», м. Київ
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№98)", Хмельницька область, Шепетівський район, с. Климентовичі
про стягнення 79 397,47 грн. основного боргу, 45 884,51 грн. інфляційних втрат, 16 608,36 грн. 3% річних
Представники сторін:
від позивача: Дроботько О.В. в режимі ВКЗ
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: 30.08.2024р. до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГОТРЕЙД», м. Київ до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№98)", Хмельницька область, Шепетівський район, с. Климентовичі про стягнення 89 397,47 основного боргу, 45 884,51 грн. інфляційних втрат, 16 608,36 грн. 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 04.09.2024р прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. "25" вересня 2024р.
У підготовчому засіданні 25.09.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 10:30 год. 16.10.2024р.
У підготовчому засіданні 16.10.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:30 год. 12.11.2024р.
Ухвалою від 12.11.2024р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Предметом спору є: стягнення 79 397,47 основного боргу, 45 884,51 грн. інфляційних втрат, 16 608,36 грн. 3% річних. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12 год. 30 хв. 10 грудня 2024.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 10.12.2024р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання призначене на 12 год. 30 хв. 10 грудня 2024 р. по справі №924/813/24 не проводилось.
Ухвалою суду розгляд справи перепризначено. Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 25.02.2025р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання по справі №924/813/24 не проводилось.
Ухвалою суду від 10.03.2025р. розгляд справи перерепризначено на 12:00 год. "01" квітня 2025
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується надісланням ухвал суду по даній справі на адресу останнього, до електроногго кабінету ЄСІТС.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.12.2021р. ТОВ "БУДЕНЕРГОТРЕЙД" (позивач) та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№98)) (споживач) укладено Договір №К-16 про постачання електричної енергії споживачу. Разом з договором Сторонами укладено:
Специфікацію - додаток №1 до договору про постачання електроенергії №К-16 від 20.02.2021р., якою сторони визначили обсяг та вартість електроенергії, що поставляється Споживачеві. Заяву - приєднання ( Додаток№2), якою встановлено EC-коди точок приєднання та адреси об'єктів Споживача для постачання електроенергії. Комерційну пропозицію Додаток 3 до Договору, якою погоджено ціну, порядок розрахунків та інші умови.
Сторонами Договору укладено Додаткові угоди №1 від 31.01.2022року, №2від 01.08.2022 року, №3 від 23.09.2022, №4 від 13.10.2022 року якими Сторони внесли зміни до комерційної пропозиції, щодо ціни та обсягів електричної енергії, що поставляється.
Постачальник належним чином, у відповідності до замовлених обсягів поставляв споживачеві електричну енергію. Споживач починаючи з квітня місяця 2022 року допускав прострочення оплати спожитої електроенергії.
01.06.2023 року сторонами Договору укладено Договір №Г-131 реструктуризації заборгованості до договору про постачання електричної енергії споживачу №К-16 від 20.12.2021р. За умовами даного Договору відповідач повинен був щомісячно частинами сплачувати борг, який на день укладення договору реструктуризації становив 275777,45 грн. Кінцева дата останнього платежу встановлена - 29.12.2023року. Оскільки відповідачем станом на 29.08.2023року заборгованість не сплачено, позивач скористався своїм правом звернутись до суду.
За п.3.1. Договору реструктуризації, у випадку прострочки зі сплати платежів за Договором Кредитор має право звернутись до суду (без додаткового повідомлення Боржника) щодо стягнення всієї суми заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.
П. 2.1 договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»-09310000-5-електрична енергія (Електрична енергія та супутні послуги) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору
Згідно з пунктом 5.3. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Договором передбачено зміну ціни за одиницю товару на підставі підписаної сторонами договору відповідної додаткової угоди (п.6.1. Договору).
Згідно з пунктом 5.5 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника та у безготівковому порядку.
Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються Споживачу після завершення розрахункового періоду. (пункт 5.6 договору).
Згідно пункту 5.8 у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача.
Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
Відповідно до пункту 7.2 договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 10.1 договору).
Згідно з умовами пункту 7 Комерційної пропозиції №1221П-І.36.Т, яка є додатком 3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №К-16 від 20.12.2021 р., передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунок на оплату виставляється постачальником протягом двох робочих днів після отримання постачальником інформації від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої електричної енергії об'єктам споживача, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем згідно актів приймання - передачі товарної продукції та рахунку, виключно в грошовій формі.
Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється протягом 5 робочих днів від дати їх отримання споживачем (постачальник електронним листом направляє скановані копії Акта приймання - передачі електричної енергії та рахунку за спожиту електричну енергію, з подальшим направленням оригіналів цих документів засобами поштового зв'язку, обчислення строку на оплату рахунку починається з дати відправлення рахунку споживачу електронним листом), але не пізніше 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії.
Відповідно до п. 9 Комерційної пропозиції, постачальник після завершення розрахункового періоду, готує та направляє споживачу акт приймання - передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період (у двох примірниках), сформований згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача. Споживач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта підписує зі своєї сторони два примірника акта та направляє один примірник акта приймання - передачі електричної енергії постачальнику.
За результатами обсягів фактично переданої Позивачем та спожитої Відповідачем електричної енергії за квітень - жовтень місяці 2022 року було сформовано та підписано сторонами Акти приймання-передачі електричної енергії:
- № 446 від 30.04.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії - 330 068,98 грн.
- № 513 від 31.05.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії - 175 912,18 грн.
- № 714 від 30.06.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії -131 493,95 грн.
- № 807 від 31.07.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії -132 815,74 грн.
- № 913 від 31.08.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії -106 644,42 грн.
- №1028 від 30.09.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії-133 607,33 грн.
- №1155 від 31.10.2022 на загальну вартість спожитої електроенергії-159 162,01 грн.
Позивачем поставлено відповідачеві електричну енергію у квітні - жовтні місяцях 2022 року загальною вартістю 1 169 704 грн.
Водночас, Відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати за електричну енергію частково, проведено оплату, що підтверджується банківською випискою, на загальну суму 1 080 307,16 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становить 89 397,45 грн.
Позивачем направлено відповідачеві лист з вимогою про погашення заборгованості за договором №31-10/23-01 від 31.10.2023року, однак Відповідач на лист не відповів, борг не сплатив.
Крім цього, після подання позовної заяви до суду 30.08.2024р. відповідачем сплачено позивачу основний борг на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, не виконаним залишається зобов'язання Відповідача перед ТОВ «БУДЕНЕРГОТРЕЙД» щодо сплати заборгованості у розмірі 79 397,45 грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).
Пунктом 7 ПРРЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 4.12, п. 4.14 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач умов договору належним чином не виконав, розрахунків за спожиту електроенергію вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 79397,47 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати 16 608,36 грн. 3% річних та 45 884,41 грн. інфляційні втрати.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «БУДЕНЕРГОТРЕЙД» до відповідача шляхом присудження до стягнення на користь позивача 16 608,36 грн. 3% річних та 45 884,41 грн. інфляційні втрати.
Представник позивача у позовній заяві заявив до стягнення 40 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2024р. між ТОВ «БУДЕНЕРГОТРЕЙД» (клієнт) та адвокатом Дроботько О.В. укладено договір про надання професійної правничої допомоги.
Згідно п. 2.2 при виконані зазначених у пункті 2.1, даного договору зобовязань Адвокатп керується чинним законодавством України та Даним Договором.
Відповідно до п.4.1. Договору, за послуги вказані у п.2.1. Даного договору, замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 2000,00 грн. за 1 годину роботи без ПДВ.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн.
З урахуванням вказаного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем порушено свої договірні зобов'язання, оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Підприєхмство державної кримінально-виконавчої служби (№98)" (30430, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Климентовичі, код ЄДРПОУ 08681040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГОТРЕЙД» (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4, код ЄДРПОУ 43452850) - 79 397,47 грн. (сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень 47 коп.) основного боргу, 45 884,51 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 51 коп.) інфляційних втрат, 16 608,36 грн. (шістнадцять тисяч шістсот вісім гривень 36 коп.) 3% річних, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору та 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 11.04.2025р.
Суддя І.В. Заярнюк