Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" травня 2025 р. Справа № 922/1161/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості (адреса: 61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03491277) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, м.-н Театральний, буд. 1; код ЄДРПОУ 44223324)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коло турботи" (адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182; код ЄДРПОУ 41516097)
про стягнення 52232,16 грн.
без виклику учасників справи
Харківський обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коло турботи" (далі - відповідач) 52232,16 грн, з яких:
39920,40 грн - заборгованості з орендної плати;
12311,76 грн - пені.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди № 6488-Н від 21.03.2018 щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін та третьої особи про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та/або поштового зв'язку (на юридичну адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) направлено копію ухвали від 01.04.2025 про відкриття провадження у справі.
Зокрема копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та третьої особи в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить довідка від 01.04.2025 про доставка електронного листа (а. с. 136).
Надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв'язку копія ухвали від 01.04.2025 повернулась на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 162-165). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у даній справі.
Третя особа подала до суду пояснення (вх. № 9404 від 16.04.2025), в яких просить суд розглянути по суті позов Харківського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло турботи» та ухвалити рішення згідно чинного законодавства.
При цьому третя особа звертає увагу суду на те, що відповідач є боржником за договором оренди як перед позивачем у справі, так і перед третьою особою.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 21.03.2018 між відповідачем, як орендарем, та третьою особою, як орендодавцем, укладено договір оренди № 6488-Н (далі за текстом - договір; а. с. 4-7 в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2021), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кімн. № 19 та ? кімн. № № 13, 14, 16, 18 на 1-му поверсі 1-поверхової адміністративної будівлі (реєстровий номер 21247874.1.ЮМАЖВМ005, інв. № 10310024, літ. «А», загальною площею 25,55 кв. м. за адресою: Харківська обл., Куп'янський р.-н, м. Куп'янськ, вул. Харківська, 2 (п. 4.1.) Дане майно перебуває на балансі Куп'янського міськрайонного центру зайнятості (далі - Балансоутримувач, позивач у даній справі)
За змістом п. 9.1 договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 6000,00 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок), без податку на додану вартість. Дата і реквізити протоколу електронного аукціону № LLP001-UA-20210928-38841 від 27.10.2021.
Відповідно до п. 12.1 договору його продовжено на 4 (чотири) роки 11 (одинадцять) місяців, тобто з 21.03.2021 по 21.02.2026.
На підставі п. 16 договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу - 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету - 70 відсотків суми орендної плати.
Згідно з п. 3.8. договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Пунктом 3.10 договору також передбачено, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку за наявності.
Актом прийому-передачі орендованого майна від 11.03.2018 третя особа на виконання умов договору передала відповідачу передбачене договором майно в оренду.
Згідно з наказом Міністерства економіки України від 06 грудня 2022 року № 5064 “Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» (зі змінами внесеними наказами від 24.04.2023 № 15561, від 18.10.2023 № 15561) Куп'янський міськрайцентр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості та встановлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Куп'янського міськрайцентру зайнятості. Згідно з актом прийому-передачі, затвердженого директором Харківського обласного центру зайнятості 16.01.2023 Куп'янським міськрайцентром, було передано Харківському обласному центру зайнятості майно, в тому числі будинок центру зайнятості вул. Харківська, 2, інв. № 10310024.
Відповідно до п. 12.3 договору № 6488-Н якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складення акта про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі - акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов'язаний (протягом п'яти робочих днів від дати його надсилання орендарю) опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається заміненим з моменту опублікування акта про заміну сторін в електронній торговій системі.
На виконання вимог пункту 12.3 розділу ІІ договору № 6488-Н Харківським обласним центром зайнятості та Куп'янським міськрайцентром зайнятості складено акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.05.2023, за яким новим балансоутримувачем відповідно до договору є Харківський обласний центр зайнятості.
Зазначений акт направлено відповідачу листом від 09.05.2023 № 3.1-1728/23, який отримано відповідачем особисто.
Вищезазначений акт опубліковано в електронній торговій системі 26.09.2023 (https://prozorro.sale/planning/RGL001-UA-20230926-99447/).
Отже, балансоутримувач Куп'янський міськрайцентр зайнятості вважається заміненим новим балансоутримувачем, а саме: Харківським обласним центром зайнятості з 26.09.2023.
09.08.2024 третя особа звернулася до позивача та відповідача з листом № 17-03-01-03065 «Про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця».
Вищезазначеним листом третя особа повідомила відповідача що оскільки ним не внесена плата за користування державним майном до Державного бюджету України, третя особа заявила про дострокове припинення Договору на підставі пункту 12.8. розділу «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» частини II «Незмінювані умови Договору». Відповідно до пункту 12.8. розділу «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» Незмінюваних умов зазначено, що Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення Договору.
Таким чином, наведений договір був припинено з 19.08.2024.
Разом з тим, як зазначає позивач, всупереч умовам наведеного вище договору № 6488-Н від 21.03.2018 орендар не виконував зобов'язання щодо сплати орендної плати перед балансоутримувачем - позивачем у даній справі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з 16.10.2023 по 18.08.2024 в сумі 39920,40 грн. Позивач вказує, що зазначене підтверджується рахунками, актами виконаних робіт про надання орендних послуг, актами звірки розрахунків з дебіторами і кредиторами (а. с. 45-94).
В зв'язку з простроченням оплати орендної плати позивачем також нараховано відповідачу пеню в сумі 12311,76 грн.
Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви заборгованість з орендної плати в сумі 39920,40 грн та 12311,76 грн пені не сплачено.
Обставини щодо стягнення заборгованості за вказаним договором стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт передання третьою особою майна за договором в оренду відповідачу.
Зокрема, актом прийому-передачі орендованого майна від 11.03.2018 третя особа на виконання умов договору передала відповідачу передбачене договором майно в оренду.
На підставі п. 16 договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу - 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету - 70 відсотків суми орендної плати.
Таким чином, умовами договору передбачено обов'язок відповідача сплачувати позивачу, як балансоутримувачу, 30 відсотків суми орендної плати.
Згідно з наданими позивачем розрахунком, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з 16.10.2023 по 18.08.2024 в сумі 39920,40 грн. Факт наявності заборгованості підтверджується рахунками, актами виконаних робіт про надання орендних послуг, актами звірки розрахунків з дебіторами і кредиторами (а. с. 45-94).
Оскільки в процесі розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості або мотивованого заперечення з цього приводу, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову та стягнення боргу в зазначеній сумі з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось, п. 3.8 договору на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
У даному випадку, як зазначалось, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки, не виконав його в строк, встановлений умовами договору.
Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за час прострочення, однак з урахуванням обмежень щодо строку її нарахування та розміру, визначеними Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за прострочення сплати кожного орендного платежу нараховано 12311,76 грн пені за загальний період з 16.01.2023 по 18.08.2024.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/) складений позивачем розрахунок пені, суд також приходить до висновку про те, що його здійснено арифметично вірно.
З огляду на викладене, заявлений позивачем позов в даній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 12311,76 грн пені.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коло турботи" (адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182; код ЄДРПОУ 41516097) на користь Харківського обласного центру зайнятості (адреса: 61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03491277; рахунок UA 648201720355489001017099650, Державна казначейська служба України, м. Київ):
39920,40 грн - заборгованості з орендної плати;
12311,76 грн - пені;
3028,00 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак