Рішення від 07.05.2025 по справі 916/32/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/32/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від прокуратури - Бойчук М.М.,

від позивача - Каланжова А.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2180540,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім", в якому просить суд стягнути з ТОВ "Нова-Дім" до місцевого бюджету кошти у сумі 2180540,35 грн., з яких: 1344842,00 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 134635,81 грн. - 3% річних та 701062,54 грн. - інфляційні нарахування. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на наступне.

Як вказує прокурор, у період з 25.10.2019 по 17.08.2021 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 30.10.2019 № ОД 112193031200, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (зі змінами, внесеними повідомленнями про зміну даних в дозволі на будівельні роботи № ОД 122200940186 від 03.04.2020 року та № ОД 122201852918 від 03.07.2020 року), Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? здійснено будівництво об'єкта "реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також прокурор вказує, що згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови - код 1122.1. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 15.09.2021 відповідачу видано сертифікат № ОД122210817621, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до зазначеного сертифікату об'єкт будівництва має такі основні показники: найменування об'єкту згідно з проєктом "реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський р-н, вул. Новаторів,1-а?, дата початку будівництва - 25.10.2019, дата завершення будівництва - 29.07.2021, строк введення об'єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 17.08.2021, загальна площа будівлі - 6142.7 кв.м., кількість поверхів - 11 (9 поверхів та паркінг і техповерх), загальна кількість квартир - 72, загальна площа квартир у будинку - 3682.8 кв.м.

При цьому прокурор посилається на статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності? (в редакції від 20.10.2019), яка була чинною станом на дату початку будівництва об'єкту "реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Новаторів, 1-а?, відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як вказує прокурор, відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні?, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності?, Одеською міською радою прийнято рішення від 11.12.2019 № 5445-VII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII "Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї?.

Між тим прокурор додає, що згідно з п. 7 вказаного Положення про комісію замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звертається до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якої додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва.

Крім того, прокурор зазначає, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради готує матеріали для здійснення розрахунку та передає їх на розгляд та затвердження Комісії. Також Управління капітального будівництва Одеської міської ради на підставі даних реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України щомісячно інформує Комісію про замовників, які отримали дозволи на проведення будівельних робіт та надає на розгляд Комісії документи для визначення розміру пайової участі по кожному об'єкту. У разі ненадання замовником протягом 10 робочих днів після початку будівництва необхідних документів для визначення розміру пайової участі Комісія встановлює розмір пайової участі по техніко-економічним показникам об'єкта, відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Разом з тим прокурор зауважує, що пунктом 8 Положення про комісію визначено, що відповідно до ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? протягом 2020 року замовники будівництва, реконструкції, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміни функціонального призначення, реставрації будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва (реконструкції), перераховують до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі: для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до п. 9 Положення про комісію при встановленні факту введення об'єкта будівництва в експлуатацію без оплати пайової участі, Комісія доручає управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спільно з Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підготувати необхідні матеріали для встановлення Комісією розміру пайової участі по відповідним об'єктам, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

При цьому, посилаючись на ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності?, прокурор зазначає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, за ствердженнями прокурора, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язком на підставі закону.

Вказане, як зазначає прокурор, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Проте, як зауважує прокурор, відповідач з Одеською міською радою договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів містобудування у місті Одесі не укладав, що підтверджується листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 20.08.2024 року № 02-03/478.

Між тим прокурор зазначає, що за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічна правова позиція, як стверджує прокурор, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.

Крім того, прокурор додає, що 20.09.2019 року прийнято Закон України № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? (надалі - Закон № 132-ІХ), яким внесено зміни, зокрема, у Закон України № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності?, шляхом виключення з його тексту, зокрема, ст. 40, про що зазначено у ч. 3 п. 13 р. І. Закону № 132-ІХ, який набрав чинності 17.10.2019 року. Також прокурор зауважує, що Верховна Рада України постановила, що п. 13 р. І цього Закону набирає чинності з 01.01.2020 (п. 1 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень), якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI.

Проте, за ствердженнями прокурора, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Таким чином, за ствердженнями прокурора, оскільки відповідачем договір про пайову участь з Одеською міською радою не укладено, а будівництво об'єкту розпочато у жовтні 2019 року, відповідно у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 року звернутися до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.

Обґрунтовуючи дане твердження, прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21, в якій зроблено висновок, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

З огляду на викладене прокурор зауважує, що ТОВ "Нова-Дім?, як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі в сумі 1344842,00 грн за будівництво об'єкта "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Новаторів, 1-а? до введення його в експлуатацію, тобто до 17.08.2021 року.

Натомість, як зазначає прокурор, відповідачем у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 15.09.2021 вказано, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? № 132-ІХ від 20.09.2019, яким виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності?, яка регулювала сплату коштів пайової участі.

Між тим прокурор вказує, що відповіддю Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 20.08.2024 № 02-03/478; від 19.09.2024 № 02-04/1344, повідомлено, що 25.09.2020 року ТОВ "Нова-Дім? звернулось з листом № 21 до Управління з проханням визначити розмір пайової участі замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по вищевказаному об'єкті. За ствердженнями прокурора, на засіданні Комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси 09.10.2020 року № 90 було розглянуто клопотання ТОВ "Нова-Дім? щодо розрахунку пайової участі по даному об'єкту та здійснено відповідний розрахунок у розмірі - 1344842,00 грн.

З огляду на викладене, як вказує прокурор, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу ТОВ "Нова-Дім? були надіслані листи 21.06.2024 за № 02-05/505-юр та 29.07.2024 за № 02-05/654-юр з вимогою сплатити пайову участь до 23.08.2024 року у розмірі 1344842,00 грн., проте станом на теперішній час замовник будівництва не сплатив розрахований розмір пайової участі.

При цьому, посилаючись на ст. 1214 ЦК України, прокурор наголошує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, прокурор зазначає, що з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.05.2022 по справі № 925/683/21, час прострочення ТОВ "Нова-Дім?, проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту засвідчення готовності об'єкта до експлуатації, тобто з 17.08.2021 року.

У свою чергу, за ствердженням прокурора, окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру? та з урахуванням вказаної практики Верховного Суду виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу Одеської міської ради скеровано запит від 01.08.2024 за № 5516 вих-24, а також на адресу Управління капітального будівництва Одеської міської ради скеровано запит від 01.08.2024 за № 5517вих-24 щодо вжиття заходів на стягнення з ТОВ "Нова-Дім? коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Як зазначає прокурор, листами Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 20.08.2024 № 02-03/478; від 19.09.2024 № 02-04/1344 на вказані запити прокурора повідомлено, що до компетенції УКБ ОМР не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, такі дії вчиняються Юридичним департаментом Одеської міської ради, з огляду на що Київською окружною прокуратурою міста Одеси 17.12.2024 за № 9013вих-24 скеровано запит до Юридичного департаменту Одеської міської ради про надання інформації щодо вжитих заходів на захист інтересів держави в частині сплати до бюджету Одеської міської ради коштів пайової участі від ТОВ "Нова-Дім?. Як вказує прокурор, листом Юридичного департаменту Одеської міської ради від 25.12.2024 за № 145-пр/вих повідомлено про те, що позови щодо стягнення коштів пайової участі з ТОВ "Нова-Дім? не пред'являлись.

Між тим прокурор зауважує, що з вказаних відповідей вбачається, що заходів, направлених на стягнення коштів пайової участі з ТОВ "Нова-Дім? до місцевого бюджету Одеською міською радою, як уповноваженим органом, не вжито, що свідчить про її бездіяльність, водночас міській раді мало бути відомо про такі порушення законодавства з огляду на засвідчення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, шляхом видачі відповідачу сертифікату № ОД122210817621 від 15.09.2021. Отже, на переконання прокурора, з боку Одеської міської ради допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено протягом тривалого часу до суду позов про стягнення з ТОВ "Нова-Дім? коштів пайової участі.

Разом з позовною заявою 06.01.2025 р. виконувачем обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову:

1) Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" (вул. Новаторів, 1-А, м. Одеса, 65010, код ЄДРПОУ 42811260), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" у межах суми позовних вимог на загальну суму 2180540,35 грн.;

2) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" (вул. Новаторів, 1-А, м. Одеса, 65010, код ЄДРПОУ 42811260), у межах суми позову 2180540,35 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 р. заяву виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-10/25 від 06.01.2025 р.) про забезпечення позову у справі № 916/32/25 задоволено; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 2180540,35 грн.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім", у межах суми позову 2180540,35 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 р. вказану позовну заяву виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/32/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 11.02.2025 р. об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2025 р. відкладено підготовче засідання на 04.03.2025 року о 10:30 год. з огляду на неявку представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/32/25 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 25.03. 2025 р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі № 916/32/25 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22 квітня 2025 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 р. відкладено розгляд справи на 07 травня 2025 р. об 11:30 год. та зобов'язано виконувача обов'язків Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси та Одеську міську раду надати до суду: належним чином засвідчену копію рішення Комісії питання щодо визначення пайової участі по об'єкту: Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський р-н, вул. Новаторів, 1-а.

25.04.2025 р. від Одеської міської ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів (вх. № 13331/25), відповідно до якого міська рада на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 р. у даній справі надає належним чином засвідчену копію витягу з протоколу засідання комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 09.10.2020 р. № 90, докази повідомлення Управління капітального будівництва Одеської міської ради про прийняття вказаного рішення ТОВ "Нова-Дім" в листі від 13.10.2020 р. № 02-04/2097 з доказами відправлення (реєстр поштових відправлень за жовтень 2020 року).

06.05.2025 року від Київської окружної прокуратури міста Одеси до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 14511/25), в якій прокурор вказує, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради не має можливості надати належним чином засвідчену копію рішення Комісії щодо визначення пайової участі по об'єкту: "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський р-н, вул. Новаторів, 1-а", оскільки зазначене питання розглядалося виключно на засіданні Комісії від 09.10.2020 (протокол № 90), а на інших засіданнях дане питання не розглядалося. Отже, як вказує прокурор, в розпорядженні окружної прокуратури наявна лише копія витягу з протоколу № 90 засідання комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 09.10.2020, засвідчену копію якого окружною прокуратурою подано до суду разом з позовною заявою.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду за адресою, зазначеною в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 1023432 від 10.01.2025). Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 р., про відкладення підготовчого засідання від 11.02.2025 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 25.03.2025 р., про відкладення розгляду справи від 22.04.2025 р. повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також вказані ухвали суду були надіслані на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена прокурором у позовній заяві та зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 1023432 від 10.01.2025 р.).: novadim2019@gmail.com, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/32/25/3228/25 від 22.01.2025 р., за вих. № 916/32/25/10174/25 від 11.02.2025 р., за вих. № 916/32/25/12209/25 від 04.03.2025 р., за вих. № 916/32/25/25401/25 від 25.03.2025 р., за вих. № 916/32/25/25402/25 від 22.04.2025 р.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті Cудової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі містобудівних умов та обмежень видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? дозвіл ОД № 112193031200 на будівельні роботи, а саме: реконструкцію нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Новаторів, 1-а, зі змінами від 03.04.2020 року, внесеними повідомленням про зміну даних в дозволі на будівельні роботи (ОД № 122200940186), та зі змінами від 03.07.2020 року, внесеними повідомленням про зміну даних в дозволі на будівельні роботи (ОД № 122201852918).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови - код 1122.1.

Також судом встановлено, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано ТОВ "Нова-Дім? сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 15.09.2021 року ОД № 122210817621, в якому зазначена наступна інформація: найменування об'єкту згідно з проєктом "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 "; адреса будівництва: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада м. Одеса, вулиця Новаторів, буд. 1 а; дата початку будівництва - 25.10.2019, дата завершення будівництва - 29.07.2021, строк введення об'єкта в експлуатацію - 17.08.2021 року; загальна площа будівлі - 6142,7 кв.м, кількість поверхів - 11 (9 поверхів та паркінг і техповерх), загальна кількість квартир - 72, загальна площа квартир у будинку - 3682,8 кв.м; підстава звільнення від сплати пайової участі: пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? № 132-ІХ від 20.09.2019 року.

Так, відомості щодо видачі відповідного сертифікату № ОД122210817621 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2642396810517153383/optype=100).

З огляду на викладене, у період з 25.10.2019 року по 17.08.2021 року на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 30.10.2019 № ОД 112193031200 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? здійснено будівництво об'єкта "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ?.

При цьому із наявного в матеріалах справи Витягу з протоколу № 90 засідання Комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 09.10.2020 року вбачається, зокрема:

8. ТОВ "Нова-Дім?. Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Новаторів, 1-а. Згідно з договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцією) від 21.02.2019 р., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.03.2019 р., індексний номер витягу: 160622309, власником зазначеної земельної ділянки ПВПБ "Зміна? передано ТОВ "Нова-Дім? в користування земельну ділянку, загальною площею 0,0905, кадастровий номер 5110136900:11:003:0012 за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 1а, строком на 49 років, для експлуатації та обслуговування оздоровчого комплексу (банного комплексу).

Крім того, у вказаному вище Витязі з протоколу № 90 зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 64 від 02.10.2014 р., який зареєстровано в реєстрі за № 2333 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.10.2014 р., ПВБП "Зміна? належить нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 1а, загальною площею 268,8 кв.м. Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, які надано Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 09.04.2019 за № 01-06/64, передбачається реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський р-н, вул. Новаторів, 1-а. Містобудівними розрахунками вбачаються наступні ТЕП (техніко-економічні показники): загальна площа житла - 3682,8 кв.м; площа приміщень паркінга - 634,0 кв.м; площа медичного центру - 347,8 кв.м; площа центру дитячого дозвілля - 232,7 кв.м.

Розмір пайової участі складає:

Житло:

3682,8 кв.м. х 2% х 12415,00 грн. = 914439,00 грн., де:

3682,8 кв.м. - загальна площа житла;

2% - розмір залучення коштів для об'єктів житлового призначення згідно із Законом України № 132-ІХ;

12415,00 грн. - опосередкована вартість 1 кв.м.

Паркінг:

634,0 кв.м. х 4% х 12 415,00 грн. = 314844 грн., де:

634,0 кв.м - площа приміщень паркінга;

4% - розмір залучення коштів для об'єктів нежитлового призначення згідно із Законом України № 132-ІХ;

12415,00 грн. - опосередкована вартість 1 кв.м.

Центр дитячого дозвілля:

232,7 кв.м. х 4% х 12 415,00 грн. = 115559 грн., де:

232,7 кв.м - площа центру дитячого дозвілля;

4% - розмір залучення коштів для об'єктів нежитлового призначення згідно із Законом України № 132-ІХ;

12415,00 грн. - опосередкована вартість 1 кв.м.

Всього: 1344842,00 грн.

Запропоновано та вирішено відкласти питання для додаткового вивчення.

Таким чином, в даному Витязі з протоколу № 90 засідання комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 09.10.2020 року розраховано розмір пайової участі відповідача.

Листами від 21.06.2024 року за № 02-05/505-юр та від 29.07.2024 року за № 02-05/654-юр Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулося до ТОВ "Нова-Дім? з проханням сплатити розмір пайової участі у розмірі 1344842,00 грн. до 23.08.2024 року.

Відтак, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? коштів пайової участі замовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при реконструкції нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 1а, в розмірі 1344842,00 грн., а також не звернення Одеською міською радою до суду із відповідним позовом про стягнення вказаних коштів, стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом по даній справі.

Щодо наявності підстав у прокурора звертатися з позовом, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру? здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру? наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру?, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру?.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру?).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту? виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином? виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність? захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права? передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру? прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру?, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру?, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим?.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.08.2024 р. за вих. № 5516ВИХ-24 Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Одеської міської ради із проханням надати інформацію з приводу надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади коштів пайової участі від замовника будівництва - ТОВ "Нова-Дім? (чи укладався договір щодо сплати пайової участі) та повідомити чи планується звернення до суду з позовом про стягнення із вказаного замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету.

Між тим 01.08.2024 року Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Управління капітального будівництва Одеської міської ради із листом за вих. № 5517ВИХ-24, в якому просила у строк до 23.09.2024 року надати інформацію чи сплачено ТОВ "Нова-Дім? кошти пайової участі та чи вживалися управлінням заходи щодо стягнення таких коштів з ТОВ "Нова-Дім?.

У відповідь на вказаний лист Київської окружної прокуратури міста Одеси від 01.08.2024 р., Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради листом від 20.08.2024 року № 02.03/478 надано відповідь, з якої вбачається, що під час проведення державного фінансового аудиту бюджету Одеської територіальної громади за період з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності наявна інформація про реєстрацію 15.09.2021 року сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за реєстраційним номером ОД122210817621 по об'єкту: "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Новаторів, 1-а; у відповідності до Закону України № 132-ІХ проведено розрахунок пайової участі для ТОВ "Нова-Дім?, розмір якої становить 1344842,00 грн. Також у вказаному листі зазначено, що Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради надіслані на адресу ТОВ "Нова-Дім? листи 21.06.2024 за № 02-05/505-юр та 29.07.2024 за № 02-05/654-юр з вимогою сплатити пайову участь до 23.08.2024, однак замовник будівництва не сплатив її.

Із матеріалів справи вбачається, що Управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулося до Юридичного департаменту Одеської міської ради із листом від 29.08.2024 р. за вих. № 02-05/794-юр, в якому просило звернутися до суцду із позовною заявою в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення з ТОВ "Нова-Дім? пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при реконструкції нежитлової будівлі під житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 1а в розмірі 1344842,00 грн.

Крім того, листом від 19.09.2024 р. за вих. № 02-04/1344 Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомило Київську окружну прокуратуру міста Одеси про те, що до компетенції УКБ ОМР не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, тому з метою недопущення недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, управлінням на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради надані всі наявні в УКБ ОМР матеріали для проведення позовної роботи (лист від 29.05.2024 № 02-05/794-юр).

При цьому листом від 17.12.2024 р. за вих. № 9013ВИХ-24 Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Юридичного департаменту Одеської міської ради із проханням надати не пізніше 20.12.2024 року інформацію щодо вжитих заходів на захист інтересів держави, у тому числі в судовому порядку, в частині стягнення до бюджету Одеської міської ради коштів пайової участі від замовника будівництва об'єкту, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новаторів, 1а.

У відповідь на вказаний лист Київської окружної прокуратури міста Одеси від 17.12.2024 р., Юридичним департаментом Одеської міської ради листом від 25.12.2024 року № 145-пр/вих повідомлено про те, що Одеська міська рада не зверталася до суду в порядку господарського судочинства з позовною заявою до ТОВ "Нова-Дім? про стягнення пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.

Так, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру? Київською окружною прокуратурою міста Одеси відповідним листом за № 80вих-25 від 02.01.2025 року повідомлено Одеську міську раду про пред'явлення позову в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "Нова-Дім? про стягнення до місцевого бюджету коштів пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 3% річних та інфляційних нарахувань у сумі 2180540,35 грн.

З огляду на таке, господарський суд доходить висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру?.

Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Наразі господарським судом встановлено, що відповідачем 30.10.2019 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, а 15.09.2021 - сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;

- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".

Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;

Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX. При цьому відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Одеською міською радою прийнято рішення від 11.12.2019 № 5445-VII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII "Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї".

При цьому господарський суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:

- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач до Одеської міської ради протягом протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звернувся.

Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Отже, господарський суд зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Так, із Витягу з протоколу № 90 засідання Комісії з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси від 09.10.2020 року вбачається, зокрема, що розмір пайової участі складає 1344842,00 грн.

Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, складає 1344842,00 грн.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано свій обов'язок зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить висновку, що позов прокурора у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 1344842,00 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений щаконом строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості пайової участі) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання, встановленні ст. 40 Закону України № 132-IX, щодо здійснення оплати пайового внеску, суд вважає, що прокурором цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних у загальному розмірі 134635,81 грн., суд вважає його невірним з огляду на необґрунтовано визначену прокурором дату початку прострочення, оскільки прокурором не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та оскільки відповідач в силу приписів законодавства мав зобов'язання сплатити пайову участь до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, тобто до 17.08.2021 року, відтак нарахування 3% річних можливе після спливу вказаної дати, тобто з 18.08.2021 р., з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних за період з 18.08.2021 по 17.12.2024 р., розмір яких становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 18.08.2021 до 31.12.2023 1344842,00 x 3 x 866 : 365 : 10086695723,27 грн.

з 01.01.2024 до 17.12.2024 1344842,00 x 3 x 352 : 366 : 10035238802,00грн.

Всього 134525,27 грн.

Отже, загальна сума нарахованих 3% річних складає 134525,27 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений прокурором розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату пайового внеску за період з вересня 2021 року по листопад 2024 року включно, з огляду на що суд вважає, що прокурором цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Дослідивши та перевіривши здійснений прокурором розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 701062,54 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є вірним. При цьому розрахунок суми інфляційних втрат за несплату пайового внеску відповідачем не оспорено. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 701062,54 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги виконувача обов'язків Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 26165,16 грн. (2180429,81 грн. задоволено х 26166,49 грн. / 2180540,35 грн. заявлено) (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через "Електронний суд" ЄСІТС).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2180540,35 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? (65010, м. Одеса, вул. Новаторів, 1А; код ЄДРПОУ 42811260) на користь держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) до місцевого бюджету заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 1344842/один мільйон триста сорок чотири тисячі вісімсот сорок дві/грн. 00 коп., 3% річних у сумі 134525/сто тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять/грн. 27 коп., інфляційні нарахування у розмірі 701062/сімсот одна тисяча шістдесят дві/ грн. 54 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім? (65010, м. Одеса, вул. Новаторів, 1А; код ЄДРПОУ 42811260) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; рахунок № UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 26165/двадцять шість тисяч сто шістдесят п'ять/грн. 16 коп.

4. У задоволенні решти частини позовних вимог виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Дім" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 07 травня 2025 р.

Суддя В.С. Петров

Попередній документ

127184016

Наступний документ

127184018

Інформація про рішення:

№ рішення:	127184017
№ справи:	916/32/25
Дата рішення:	07.05.2025
Дата публікації:	12.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.05.2025)
Дата надходження:	06.01.2025
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

11.02.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
04.03.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
25.03.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
22.04.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
07.05.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
21.05.2025 12:00	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПЕТРОВ В С

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА-ДІМ"

заявник:

Київська окружна прокуратура міста Одеси

позивач (заявник):

Київська окружна прокуратура міста Одеси

позивач в особі:

Одеська міська рада

представник позивача:

Царелунга Костянтин Петрович