Рішення від 10.04.2025 по справі 910/13384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025Справа № 910/13384/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Національної поліції України

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

Представники:

від позивача: Коваленко І.М.;

від відповідача: Агєєва А.О., Данилов К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати повністю рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2024 року № 372-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 130-26.13/99-24", яким визнано вчинення порушення Національною поліцією України законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу влади, а саме дій, якими встановлюються не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання товарів, що полягає у відмові у видачі суб'єктам господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволу на використання об'єктів та приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у зв'язку з відсутністю в суб'єктів господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, договору про охорону зазначених об'єктів та приміщень з поліцією охорони.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву Національної поліції України - залишено без руху. Встановлено Національній поліції України строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.11.2024 до суду надійшла заява Національної поліції України про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2024. Зокрема, зобов'язано Антимонопольний комітет України надати суду у строк до 11.12.2024 копії матеріалів справи № 130-26.13/99-24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" на електронному носії.

29.11.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить особливостей щодо його застосування до Національної поліції України, з огляду на положення ч. 3 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому позивач здійснюючи покладені на нього функції зобов'язаний був не допускати порушення передбачене ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, якими встановлюються не передбачені законами України обмеження у вигляді відмови у видачі суб'єктам господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на підставі відсутності договору про охорону зазначених об'єктів і приміщень, укладеного з поліцією охорони.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву Антимонопольний комітет України на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2024 надав копії матеріалів антимонопольної справи № 130-26.13/99-24 на електронному носії.

10.12.2024 до суду надійшла відповідь Національної поліції України на відзив, в якій позивач зокрема зазначає, що Національна поліція України, як центральний орган виконавчої влади не має повноважень щодо розгляду матеріалів (заяв) суб'єктів господарювання щодо надання дозволу або відмови у видачі дозволу, оскільки ці повноваження належать до повноважень територіальних органів Національної поліції України, як місцевих органів виконавчої влади. Також, позивач зазначає, що Закон України «Про охорону діяльність» за сферою дії та обсягом регулювання правовідносин є загальним нормативно-правовим актом щодо охоронної діяльності і не містить спеціальних норм щодо регулювання охорони об'єктів, приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У підготовчому засіданні 12.12.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 30.01.2025.

24.12.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких Комітет, зокрема зазначає, що правовідносини під час розгляду справи № 130-26.13/99-24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції стосуються питань антиконкурентної поведінки органу державної влади, відповідні правовідносини не є предметом регулювання ЦК України, а регулюються актами антимонопольно-конкурентного законодавства, у т.ч. Законом України «Про захист економічної конкуренції».

21.01.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Національної поліції України, в яких позивач зокрема зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо надання будь-яких погоджень чи розгляду заяв/звернень суб'єктів господарювання з подальшим наданням дозволу/відмовою у видачі дозволу Національною поліцією України, як центральним органом виконавчої влади. Тож, на думку позивача, зазначена обставина не доведена Комітетом у встановленому порядку, відтак рішення Комітету щодо визначення порушником саме центральний орган виконавчої влади - Національну поліцію України винесено із порушенням норм матеріального права.

29.01.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав додаткові пояснення, в яких Комітет, зокрема зазначає, що сам факт того, що у Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» вказано саме Національну поліцію України, як центральний орган управління в системі поліції, який є відповідальним за організацію реалізації дозвільної системи по видачі дозволів на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів свідчить, що законодавець свідомо поклав юридичну відповідальність саме на позивача, а не на його територіальні відділення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13384/24 призначено на 27.02.2025.

27.02.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Національної поліції України, в яких позивач зазначає, що матеріалами антимонопольної справи № 130-26.13/99-24 не доведено обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, а саме щодо здійснення Національною поліцією України, як центральним органом виконавчої влади видачі дозволів або відмови у видачі дозволів у період з 2019 - 2024 роки і як наслідок вчинення антиконкурентних дій.

У судовому засіданні 27.02.2025 оголошено перерву до 13.03.2025.

13.03.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Національної поліції України (промова/заключне слово на судові дебати).

У судовому засіданні 13.03.2025 оголошено перерву до 10.04.2025.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2024 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 372-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі № 130-26.13/99-24, яким визнано, що Національна поліція України вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, а саме дій, якими встановлюються не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання товарів, що полягає у відмові у видачі суб'єктам господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у зв'язку з відсутністю в суб'єктів господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, договору про охорону зазначених об'єктів і приміщень з поліцією охорони.

Рішенням Антимонопольного комітету України встановлено, зокрема, таке.

Щодо відповідача в антимонопольній справі.

Комітетом визначено відповідачем - Національну поліцію України (далі - НПУ), яка є центральним органом виконавчої влади, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон про поліцію).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

НПУ видає суб'єкту господарювання Дозвіл згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі - Закон про наркотичні засоби).

У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринків капіталу та організованих товарних ринків, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади.

Тож, Комітет зазначив, що НПУ у сфері відносин щодо видачі суб'єктам господарювання Дозволу є органом влади в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції.

Заявником в антимонопольній справі є ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК», основний вид діяльності - 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Комітет зазначив, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» є суб'єктом господарювання, який здійснює вирощування рослини виду мак снодійний.

У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою.

Тобто ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з вирощуванням рослини виду мак снодійний, і є отримувачем (споживачем) послуги Охорони, а також суб'єктом отримання Дозволу, що видається НПУ.

Тож, розгляд антимонопольної справи розпочато за результатами проведеного дослідження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» від 06.05.2021 № 21/0521 (вх. Комітету № 8-01/189-АМ від 11.05.2021) про порушення НПУ законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу влади у зв'язку з відмовою у видачі Дозволу (далі - Заява). За викладеною в Заяві інформацією, підставою для відмови НПУ у видачі Дозволу є відсутність договору з поліцією охорони про охорону об'єктів, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин (далі - Охорона). При цьому, відомості про Дозвіл є необхідними для надання Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба) ліцензії на провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Ліцензія).

В оскаржуваному рішенні Комітет зазначає, що під час дослідження, проведеного у зв'язку з надходженням заяви, Комітет надіслав вимогу до МВС від 28.09.2021 № 130-29.1/09-14059, відповідь на яку надано листом від 26.10.2021 № 48981/8/12-2021 (вх. Комітету № 6-09/14969 від 26.10.2021).

Листами від 31.12.2021 Комітет надіслав вимоги про надання інформації до суб'єктів господарювання - конкурентів ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК», а саме:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ» № 130-29.3/09-18802 (відповідь надано листом від 20.01.2022 № 15 (вх. Комітету № 8-09/846 від 24.01.2022));

- Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОВІЙ» (далі - ТОВ «МАКОВІЙ») № 130-29.3/09-18803 (відповідь надано листом від 03.02.2022 № 0302/22-1 (вх. Комітету № 8-09/1550 від 07.02.2022));

- Фермерського господарства «КУНЧАНСЬКИЙ» № 130-29.3/09-18804 (відповідь надано листом від 31.01.2022 б/н (вх. Комітету № 8-09/1271 від 31.01.2022));

- Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКРАЙ» № 130-29.3/09-18805 (відповідь надано листом від 17.01.2022 № 8 (вх. Комітету № 8-09/882 від 25.01.2022)).

Листами від 31.12.2021 Комітет надіслав вимоги про надання інформації до суб'єктів охоронної діяльності, а саме:

- Приватного підприємства «ЮРИДИЧНЕ АГЕНСТВО ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ «ЩИТ-2» № 130-29.3/09-18806;

- Приватного підприємства «ОХОРОННА ФІРМА «ТИТАН» № 130-29.3/09-18807;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТІК СЕКЬЮРІТІ ГРУП» № 130-29.3/09-18808;

- Приватного підприємства «ПРИВАТ-ОРФЕЙ» від 31.12.2021 № 130-29.3/09-18809;

- Приватного підприємства «ЛЕГІОН» № 130-29.3/09-18810 (відповідь надано листом від 28.01.2022 б/н (вх. Комітету № 8-09/1538 від 07.02.2022));

- Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ «ЗУБР» № 130-29.3/09-18811 (відповідь надано листом від 28.01.2022 № 2801/22/1 (вх. Комітету № 8-09/1249 від 31.01.2022)).

Також, Комітет зазначає, що у процесі дослідження звернувся з вимогами про надання інформації до уповноважених органів влади:

- Держлікслужби від 27.06.2022 № 130-29.1/09-748е (відповідь надано листом від 15.07.2022 № 4181-001.3/006.0/17-22 (вх. Комітету № 7-09/5073 від 18.07.2022)]; - ДРС від 27.06.2022 № 130-29.1/09-749е (відповідь надано листом від 15.07.2022 № 2586/20-22 (вх. Комітету № 7-09/5076 від 18.07.2022));

- НПУ від 29.06.2022 № 130-29.1/09-759е (відповідь надано листом від 09.08.2022 № 2503/43/01-2022 (вх. Комітету № 9-09/5770 від 11.08.2022));

- МВС від 29.06.2022 № 130-29.1/09-760е (відповідь надано листом від 28.07.2022 № 20836/4/12-2022 (вх. Комітету № 6-09/5420 від 29.07.2022)).

Листами від 30.06.2022 Комітет надіслав вимоги про надання інформації до суб'єктів охоронної діяльності, а саме:

- Приватного підприємства «ОХОРОННА ФІРМА «ТИТАН» № 130-29.3/09-794е (відповідь надано листом від 02.08.2022 б/н (вх. Комітету № 8-09/5523 від 02.08.2022), а також листом від 15.09.2022 № 32/14 (вх. Комітету № 8-01/6946 від 15.09.2022));

- Приватного підприємства «ПРИВАТ-ОРФЕЙ» № 130-29.3/09-795е (відповідь надано листом від 08.08.2022 № 13 (вх. Комітету № 8-09/5713 від 09.08.2022));

- Приватного підприємства «ЮРИДИЧНЕ АГЕНСТВО ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ «ЩИТ-2» № 130-29.3/09-796е (відповідь надано листом від 20.07.2022 № 11 (вх. Комітету № 8-09/5168 від 20.07.2022));

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТІК СЕКЬЮРІТІ ГРУП» № 130-29.3/09-797е (відповідь надано листом від 12.08.2022 № 6/22 (вх. Комітету № 8-09/5816-кі від 15.08.2022));

- Приватного підприємства «ВІП-ЗАХИСТ» № 130-29.3/09-798е.

Листами від 27.12.2023 Комітет витребував інформацію в уповноважених органів влади:

- ДРС № 130-29.1/01-13495е (відповідь надано листом від 10.01.2024 № 145/20-24 (вх. Комітету № 7-01/406 від 11.01.2024));

- Держлікслужби № 130-29.1/01-13496е (відповідь надано листом від 15.01.2024 № 390-001.3/006.0/17-24 (вх. Комітету № 7-01/556 від 15.01.2024));

- НПУ № 130-29.1/01-13497е (відповідь надано листом від 25.01.2024 № 14319-2024 (вх. Комітету № 9-01/1074 від 17.01.2024)).

Щодо обставин справи встановлених Комітетом.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за наданою Комітету ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» інформацією, Управління боротьби з наркозлочинністю в Чернігівській, Тернопільській і Рівненській областях Департаменту боротьби з наркозлочинністю НПУ в період лютий - березень 2021 року відмовили ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» у видачі Дозволу з огляду на відсутність договорів про Охорону з поліцією охорони.

Також НПУ надала Комітету копії відмов у видачі Дозволу й іншим суб'єктам господарювання.

Так, з 2019 року суб'єктам господарювання (зокрема юридичним особам, діяльність яких пов'язана з культивуванням, перевезенням, зберіганням і знищенням рослин, включених до таблиці I Переліку) неодноразово відмовлено у видачі Дозволу:

1) у 2019 році (2 відмови):

- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» (Рівненська обл.);

- ТОВ «МАКОВІЙ» (Харківська обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони;

2) у 2020 році (2 відмови):

- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» (Закарпатська обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону підрозділом охорони;

- ТОВ «МАКОВІЙ» (Хмельницька обл.);

3) у 2021 році (5 відмов):

- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» (Рівненська та Тернопільська обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони;

- ТОВ «МАКОВІЙ» (Харківська обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони;

4) у 2024 році (3 відмови):

- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МАК» (Вінницька обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони;

- Товариству з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «МАГНАТ» (Чернігівська обл.) - зокрема, на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони.

У серпні 2022 року Департамент поліції охорони НПУ повідомив Комітету про відсутність у період із кінця червня 2021 року до серпня 2022 року (дати надання інформації) відмов у видачі Дозволу у зв'язку з відсутністю договорів про Охорону з поліцією охорони з огляду на невидачу Дозволів у цей період.

Крім того, у січні 2024 року Департамент поліції охорони НПУ надав Комітету інформацію про невидачу суб'єктам господарювання Дозволу у випадку відсутності договорів про Охорону з поліцією охорони.

Також, у червні 2024 року Правовий департамент НПУ зазначив, що НПУ не видавала Дозволів суб'єктам господарювання, які не уклали договорів з органами поліції охорони.

Як повідомила Комітету НПУ, Дозволів за відсутності договорів про Охорону з поліцією охорони НПУ не видавала.

Правомірність відмови суб'єктам господарювання у видачі Дозволу на підставі відсутності договору про Охорону з поліцією охорони Департамент поліції охорони НПУ обґрунтував наступним.

У частині 4 статті 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено обов'язок власників Ліцензій вжити заходів щодо забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин.

На виконання вказаної норми Закону про наркотичні засоби затверджено Умови запобігання розкраданню рослин, у пункті 4 яких визначено, що для запобігання розкраданню рослин, а також отриманої з них готової продукції чи відходів таких рослин юридична особа зобов'язана вжити заходів до забезпечення режиму охорони згідно з порядком, що встановлюється МВС.

У пункті 1.4 Порядку Охорони передбачено, що охорона забезпечується підрозділом охорони, яким є поліція охорони та воєнізована охорона.

Також НПУ посилається на положення пункту 18 Категорій і наголошує на нормативній обов'язковості зазначених актів.

Проте, Комітет зазначив, що Законом про наркотичні засоби, а також іншими законами України не встановлено вимог щодо забезпечення Охорони виключно за участю поліції охорони.

Також аналогічна вимога відсутня й в Умовах запобігання розкраданню рослин, на які посилається Департамент поліції охорони НПУ, пояснюючи відмову суб'єктам господарювання у видачі Дозволу.

При цьому, Комітет зазначив, що посилання Департаменту поліції охорони НПУ на Категорії як обґрунтування відмови у видачі Дозволів є безпідставним з огляду на те, що в Категоріях передбачено можливість (право) на договірній основі, а не обов'язок охорони лише органами поліції охорони та не заборонено здійснювати охорону іншими суб'єктами охоронної діяльності.

Крім того, відповідно до Закону України «Про охоронну діяльність» суб'єктом охоронної діяльності може бути суб'єкт господарювання будь-якої форми власності за умови отримання ним ліцензії на провадження охоронної діяльності, а Ліцензійні умови охорони не містять особливих умов й обмежень щодо надання послуг з Охорони виключно поліцією охорони та/або обов'язково за її участю.

Комітет вказує в оскаржуваному рішенні, що відмова НПУ суб'єктам господарювання у видачі Дозволу з огляду на відсутність укладеного з поліцією охорони договору про Охорону має наслідком неможливість провадження ними діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Так, за наданою Держлікслужбою інформацією, видача Ліцензій за відсутності відомостей про наявність Дозволу не здійснювалася, оскільки їх подання передбачено як Законом про наркотичні засоби, так і Ліцензійними умовами діяльності з обігу.

Також Комітет наголосив, що з наданої Держлікслужбою інформації про видачу Ліцензій вбачається, що ринок провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є конкурентним.

Проте зазначені дії НПУ примушують суб'єктів господарювання, які мають намір провадити діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до пріоритетного придбання послуг Охорони в поліції охорони, та обмежують їх самостійність у виборі суб'єкта охоронної діяльності.

Як наслідок, дії НПУ, які полягають у відмові у видачі Дозволу у зв'язку з відсутністю договору про Охорону з поліцією охорони, за висновком Комітету, можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Крім того, Комітет додатково зазначив, що вимушеність суб'єктів господарювання звертатися за укладенням договору про Охорону до поліції охорони може спричинити настання негативних наслідків для конкуренції між суб'єктами охоронної діяльності (зокрема відтік споживачів послуг охорони та у зв'язку із цим призведення до матеріальних збитків тощо).

За висновком Комітету зазначене впливає на конкурентоспроможність суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, за рахунок неспрямування доходів, які б вони могли отримати від провадження господарської діяльності, на власний розвиток з огляду на значне перевищення вартості наданих поліцією охорони послуг Охорони порівняно з іншими суб'єктами охоронної діяльності.

Таким чином, Комітет зазначив, що дії НПУ, які полягають у відмові у видачі Дозволу у зв'язку з відсутністю договору про Охорону з поліцією охорони, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, а саме дій, якими встановлюються не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання товарів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення є незаконним, необгрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено з порушенням норм матеріального права, не відповідають дійсним обставинам справи, а також, що Комітет неповно з'ясував обставин, які мають значення для справи, оскільки Комітет визначив Національну поліцію України, як центральний орган виконавчої влади у якості суб'єкта порушення виходячи із заяви ТОВ «Український мак» (пункт 139 оскаржуваного рішення), а також на підставі норм Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про Національну поліцію України». Проте, з матеріалів антимонопольної справи № 130-26.13/99-24 вбачається, що відмови у видачі дозволів були здійсненні управліннями боротьби з наркозлочинністю в областях (які мають статус територіального органу поліції) або Головними управляннями Національної поліції в областях.

Позивач також зазначає, що Національною поліцією України за запитом Комітету надавались до антимонопольної справи заяви суб'єктів господарювання про видачу дозволів та відмови здійснені у період з 2019-2024 через невідповідність об'єкта/приміщення вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469, зі змісту яких вбачається, що вони здійснені територіальними (міжрегіональними) органами поліції в різних областях України на підставі норм Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469.

Крім того, позивач зазначає, що матеріали антимонопольної справи не містять доказів, що Національна поліція України, як центральний орган виконавчої влади здійснювала видачу дозволів або відмову у видачі дозволів у період 2019-2024 років і тим самим вчинила антиконкурентні дії щодо суб'єктів господарювання діяльність яких пов'язана із провадженням діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено у п. 1 розділу ІІI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

У пункті 8 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.

Згідно із частиною третьою статті 18 Господарського кодексу України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно із частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до абзацу дев'ятого частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Згідно пункту 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Тож, звертаючись до суду з даним позовом Національна поліція України просить суд визнати недійсним та скасувати повністю рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2024 року № 372-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 130-26.13/99-24".

Так, до основних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері Охорони, належать, зокрема:

- Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»;

- Закон України «Про охоронну діяльність»;

- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 282 (далі - Ліцензійні умови діяльності з обігу);

- Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 960 (далі - Ліцензійні умови охорони);

- Порядок видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 469 (далі - Порядок видачі Дозволу);

- Умови запобігання розкраданню рослин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1026 (далі - Умови запобігання розкраданню рослин);

- Категорії об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 р. № 975 (далі - Категорії);

- Вимоги до об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин, затверджені наказом МВС від 29.01.2018 № 52, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 р. за № 208/31660;

- Порядок організації охорони об'єктів і приміщень, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин, затверджений наказом МВС від 27.10.2010 № 507, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 березня 2011 р. за № 267/19005 (далі - Порядок Охорони).

Закон про наркотичні засоби визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (преамбула).

У статті 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», зокрема, визначено:

- наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - види діяльності з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом;

- Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Перелік) - згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до таблиць I-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України;

- психотропні речовини - речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з урахуванням доцільності їх використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров'я людини і застосовуваних заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку: таблиця I містить наркотичні засоби, у тому числі рослини, і психотропні речовини, включені до списків № 1, № 2 та № 32 , обіг яких на території України заборонено, за винятком їх обігу лише в цілях та на підставах, передбачених статтями 15, 19 і 20 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з використання рослин, включених до таблиці I Переліку, в цілях і на підставах, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону, а також діяльності з культивування та використання рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, в цілях і на підставах, передбачених статтею 15 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ліцензування діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з абзацом 5 частини 4 статті 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається суб'єкту господарювання, який виконав вимоги статті 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також надав центральному органу виконавчої влади, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - орган ліцензування), зокрема, відомості про наявність дозволу Національної поліції на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», дозвіл на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається суб'єкту господарювання Національною поліцією.

Згідно із частиною 2 статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», дозвіл на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається на підставі результатів перевірки відповідності цих об'єктів і приміщень встановленим Міністерством внутрішніх справ України вимогам.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», рішення про видачу дозволу чи відмову у видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, приймається центральним органом управління Національної поліції у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання документів за переліком, встановленим Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно із частиною 4 статті 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» юридичні особи - власники ліцензій на здійснення діяльності з культивування та (або) використання рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, що містять малі кількості наркотичних речовин для промислових цілей, визначених ліцензією, зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин.

Закон України «Про охоронну діяльність» визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність» суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Згідно з пунктом 1 Ліцензійних умов діяльності з обігу (затверджені відповідно до пункту 22 частини 1 статті 7, абзацу 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») ці Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання під час провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 (далі - перелік), розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку (далі - діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів), а також вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - ліцензія).

У пункті 6 Ліцензійних умов діяльності з обігу визначено документи, які додаються до заяви про отримання ліцензії, серед яких, зокрема, відомості про наявність дозволу Національної поліції на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У пункті 6 Ліцензійних умов діяльності з обігу визначено, що органу ліцензування забороняється вимагати від здобувача ліцензії інші документи.

Відповідно до пункту 7 Ліцензійних умов діяльності з обігу діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії на відповідний вид діяльності за умови наявності виконання кадрових, організаційних, технологічних, інших спеціальних вимог, установлених цими Ліцензійними умовами.

Згідно з пунктом 8 Ліцензійних умов діяльності з обігу підстави відмови у видачі ліцензії передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та частиною третьою статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до абзацу 2 пункту 87 Ліцензійних умов діяльності з обігу на об'єктах, призначених для провадження діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I переліку, забезпечується пропускний режим та внутрішньо-об'єктовий режим. З цією метою ліцензіат заключає договір із суб'єктом охоронної діяльності.

Згідно з пунктом 4 Ліцензійних умов охорони (затверджені відповідно до пункту 30 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») охоронну діяльність можуть провадити на всій території України юридичні особи, а також фізичні особи - підприємці на підставі ліцензії за наявності матеріально-технічної бази, необхідної для провадження такої діяльності, та за умови виконання такими особами організаційних, кадрових і технологічних вимог, передбачених цими Ліцензійними умовами.

Відповідно до пункту 10 Ліцензійних умов охорони організація та здійснення охорони об'єктів і приміщень, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, включені до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин, проводяться з урахуванням таких вимог:

1) договір про охорону об'єкта укладається за наявності в замовника охоронних послуг документів, що засвідчують його повноваження на володіння (користування) об'єктом на правах власності, оренди (суборенди), іншому визначеному законодавством праві користування, які пред'являються суб'єкту охоронної діяльності для огляду в оригіналі, а їх копії залишаються у справі суб'єкта охоронної діяльності;

2) на всі об'єкти власника, з яким укладено договірні відносини, суб'єктом охоронної діяльності ведуться справи з питань організації охорони об'єктів;

3) охорона об'єктів здійснюється цілодобово та організовується за вахтовим чи звичайним методом;

4) об'єкти приймаються під цілодобову охорону після подання їх власником суб'єкту охоронної діяльності копії ліцензії на культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»;

5) у разі дострокового припинення договірних відносин суб'єкти охоронної діяльності негайно інформують про це територіальний орган Національної поліції за місцезнаходженням об'єкта.

Згідно з пунктом 1 Порядку видачі Дозволу (затверджений відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про дозвільну систему)) цей Порядок визначає процедуру видачі юридичним особам дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з культивуванням рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 (далі - перелік), розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, реалізацією (відпуском), використанням та знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, уключених до переліку (далі - діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).

У пункті 4 Порядку видачі Дозволу передбачено, що для отримання дозволу юридична особа подає особисто або через уповноважений нею орган чи особу державному адміністраторові або представникові територіального (відокремленого) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» (втратила чинність 11.02.2015), до якої додаються, зокрема, копії договору про охорону об'єкта чи приміщення та документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку видачі Дозволу юридична особа, діяльність якої пов'язана з культивуванням, перевезенням, зберіганням і знищенням рослин, включених до таблиці I переліку, крім зазначених у пункті 4 цього Порядку документів, подає також копії договору про охорону місць культивування, зберігання і знищення рослин, включених до списку № 3 таблиці I переліку, їх пожнивних залишків та додатку, в якому зазначається інформація про розташування сил і засобів підрозділів охорони.

Відповідно до абзацу 3 пункту 13 Порядку видачі Дозволу підставами для відмови у видачі дозволу, зокрема, є подання юридичною особою неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу.

Згідно з пунктом 16 Порядку видачі Дозволу в разі відмови у видачі дозволу юридична особа має право повторно звернутися до територіального (відокремленого) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю лише за умови усунення причин, що стали підставою для відмови.

Відповідно до пункту 1 Умов запобігання розкраданню рослин ці Умови визначені з метою запобігання розкраданню рослин, включених до списку № 3 таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 (далі - перелік), під час їх 10 культивування, використання, зберігання та знищення, а також отриманої з них готової продукції чи відходів таких рослин.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Умов запобігання розкраданню рослин, для запобігання розкраданню рослин, а також отриманої з них готової продукції чи відходів таких рослин юридична особа зобов'язана вжити заходів до забезпечення режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки зазначених рослин, зокрема, цілодобова охорона об'єктів і приміщень, в яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин (далі - об'єкти), згідно з порядком, що встановлюється МВС.

Відповідно до пункту 1 розділу І Вимог до об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин, затверджених наказом МВС від 29.01.2018 № 52, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 р. за № 208/31660 (затверджені відповідно до статті 11 Закону про наркотичні засоби, статті 24 Закону про поліцію та пункту 3 Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 р. № 422), ці Вимоги поширюються на суб'єктів господарювання, Службу безпеки України, Національну поліцію України і Державну фіскальну службу України та встановлюють технічні вимоги до об'єктів та приміщень (далі - місця концентрації), призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (культивування рослин, уключених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі - Перелік), розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, уключених до Переліку), їх оснащення і зберігання вилучених із незаконного обігу таких засобів і речовин.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку Охорони, цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 15 Закону про наркотичні засоби, абзацу другого пункту 4 Умов запобігання розкраданню рослин, пункту 5.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2010 № 66, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.03.2010 за № 213/17508 (втратив чинність 18.04.2017).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку Охорони цим Порядком визначається організація охорони об'єктів і приміщень, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин, включених до списку № 3 таблиці I (далі - рослини) переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі - Перелік).

У пункті 1.3 розділу І Порядку Охорони, зокрема, визначено:

- воєнізована охорона - військові формування, що на умовах, визначених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», уповноважені надавати послуги з охорони власності, суб'єкти господарювання, що отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян, які надають охоронні послуги не менше п'яти років, мають транспорт реагування, центр спостереження за системою охоронної сигналізації та персонал охорони не нижче четвертого кваліфікаційного розряду для охорони об'єктів, визначених цим Порядком (абзац п'ятий);

- земельна ділянка - поле, де культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин (абзац сьомий);

- міліція охорони - підрозділ органу внутрішніх справ, уповноважений відповідно до Закону України «Про міліцію» (втратив чинність 07.11.2015) надавати послуги з охорони власності (абзац восьмий);

- підрозділ охорони - міліція охорони та воєнізована охорона (абзац одинадцятий).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, розгляд справи № 130-26.13/99-24 було розпочато за заявою ТОВ «Український Мак» від 06.05.2021 № 21/0521 про порушення Національною поліцією України законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу влади у зв'язку з відмовою у видачі Дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів через відсутність договору з поліцією охорони об'єктів у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин.

Наслідком такої відмови як зазначає ТОВ «Український мак», є відмова Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у видачі ліцензії на провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі -Ліцензія).

Тож, Антимонопольним Комітетом України було визначено саме Національну поліцію України, як центральний орган виконавчої влади у якості суб'єкта порушення виходячи із заяви ТОВ «Український мак», а також, як зазначено Комітетом, на підставі норм Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про Національну поліцію України».

Проте, суд не погоджується з такими висновками Комітету, з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Статтею 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що апарат центрального органу виконавчої влади - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів, що забезпечують діяльність керівника центрального органу виконавчої влади, а також виконання покладених на центральний орган виконавчої влади завдань.

Зазначена норма Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» кореспондується із нормами статті 13 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Відповідно до пункту 7 Положення про Національну поліцію затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах

Відповідно до частини 3 статті 21 «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Таким чином, Головні управління Національної поліції України в областях діють на підставі положень про них, реалізують повноваження Національної поліції на території певної області та мають статус державного органу виконавчої влади на відповідній території, є юридичними особами публічного права, наділенні цивільною правоздатністю і дієздатністю, можуть бути позивачем та відповідачем у суді.

З матеріалів антимонопольної справи № 130-26.13/99-24 вбачається, що відмови у видачі дозволів були здійсненні управліннями боротьби з наркозлочинністю в областях (які мають статус територіального органу поліції) або Головними управляннями Національної поліції в областях.

Так, у пункті 65 оскаржуваного рішення Комітету зазначено про відмови здійснені у період часу з 2019 до 2024 року, а саме:

- У 2019 році: ТОВ «Український мак» (Рівненська область) відмову у видачі дозволу здійснено Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області. ТОВ «Маковій» (Харківська область) відмову здійснено Управлінням протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Харківській області.

- У 2020 році: ТОВ Український Мак (Закарпатська область) відмову у видачі дозволу здійснено Головним управлінням в Закарпатській області. ТОВ «Маковій» (Хмельницька область) відмову здійснено Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області;

- У 2021 році: ТОВ «Український мак» (Рівненська та Тернопільська область) відмову здійснено Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Тернопільській області Департаменту боротьби (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України та Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Рівненській області Департаменту боротьби (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України. ТОВ «Маковій» (Харківська область) відмову у видачі дозволу здійснено Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України.

- У 2024 році: ТОВ «Український мак» (Вінницька та Чернігівська область) відмову у видачі дозволу здійснено Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області.

Крім того, як вбачається з матеріалів антимонопольної справи та зазначено Комітетом в оскаржуваному рішенні Національною поліцією України за запитом Комітету було надано заяви суб'єктів господарювання про видачу дозволів та відмови здійснені у період з 2019-2024 через невідповідність об'єкта/приміщення вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469.

Із змісту вказаних відмов про видачу дозволів вбачається, що вони здійснені територіальними (міжрегіональними) органами поліції в різних областях України на підставі норм Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку № 469, дозвіл або письмове повідомлення про відмову у видачі дозволу оформляється у двох примірниках, кожний з яких засвідчується підписом керівника територіального органу Національної поліції, а в разі його відсутності - заступником керівника або особою, яка виконує його обов'язки, і скріплюється печаткою такого органу. Структурний підрозділ з питань боротьби з наркозлочинністю територіального органу Національної поліції видає один примірник дозволу особисто керівникові юридичної особи або його представникові за наявності відповідно оформленої довіреності на отримання дозволу та документа, що посвідчує особу, або адміністраторові центру надання адміністративних послуг для передачі дозволу юридичній особі в установленому законодавством порядку. Про видачу дозволу структурний підрозділ з питань боротьби з наркозлочинністю територіального органу Національної поліції робить відмітку в журналі реєстрації заяв для отримання дозволу на використання об'єктів чи приміщень.

Тож, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що фактично дозволи суб'єктам господарювання відповідно до норм вказаного Порядку видаються підрозділами територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю за місцезнаходженням юридичної особи, а не Національною поліцією як центральним органом виконавчої влади.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази погодження чи розгляду матеріалів суб'єктів господарювання з подальшим наданням дозволу (відмовою у видачі дозволу) безпосередньо Національною поліцією України, як центральним органом виконавчої влади.

В оскаржуваному рішенні Комітет посилається на редакцію від 02.03.2016 пунктів 2,9,12,14 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469 та Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів щодо надання повноважень щодо розгляду документів суб'єктів господарювання та видання дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції, проте суд зазначає, що предметом розгляду Комітетом у справі № 130-26.13/99-24 були відмови здійсненні суб'єктам господарювання у період часу з 2019-2024 роки.

Так, у період часу з 2019 до 2024 повноваження на видання дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів суб'єктам господарювання мали:

з 29.03.2017 - головні управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі - територіальні органи Національної поліції) за місцезнаходженням юридичної особи, а у разі, коли діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться не за місцезнаходженням юридичної особи, - за місцем провадження такої діяльності;

з 28.10.2020 - підрозділи міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю за місцезнаходженням юридичної особи, а у разі, коли діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться не за місцезнаходженням юридичної особи, - за місцем провадження такої діяльності;

з 05.12.2023 - територіальні органи Національної поліції за місцезнаходженням юридичної особи, а у разі, коли діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться не за місцезнаходженням юридичної особи, - за місцем провадження такої діяльності.

Отже, посилання Антимонопольного комітету України на редакцію від 02.03.2016 пунктів 2,9,12,14 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469 та Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є безпідставним, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду в справі № 130- 26.13/99-24 виникли в 2019 році, тож до них підлягає застосуванню норми постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469 та Порядку саме в редакції, починаючи з 29.03.2017 року.

Крім того, в період з 2019- 2024 роки повноваження щодо видачі дозволу мали/мають саме територіальні органи (міжрегіональні територіальні органи) Національної поліції України, які в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» мають статус місцевих органів виконавчої влади.

В позовній заяві позивач зазначав, що частина статті 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» містить норму, що юридичні особи - власники ліцензій на здійснення діяльності з культивування та (або) використання рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, що містять малі кількості наркотичних речовин для промислових цілей, визначених ліцензією, зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин (редакція статті на час виникнення правовідносин). Тож, за твердженням позивача, частина статті 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» містить бланкетну норму до інших актів законодавства України щодо здійснення режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охоронну діяльність» органами державного регулювання у сфері охоронної діяльності є Кабінет Міністрів України, а також центральний орган виконавчої влади у сфері охоронної діяльності. Державне регулювання у сфері охоронної діяльності здійснюється зазначеними органами відповідно до вимог цього Закону, Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших законодавчих актів.

Згідно пункту 4 Умов запобігання розкраданню рослин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1026, для запобігання розкраданню рослин, а також отриманої з них готової продукції чи відходів таких рослин юридична особа зобов'язана вжити таких заходів до забезпечення режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки зазначених рослин: цілодобова охорона об'єктів і приміщень, в яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин (далі - об'єкти), згідно з порядком, що встановлюється МВС.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 № 975 «Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах» (далі - Категорії) у разі відповідності категоріям, затвердженим цією постановою, такі об'єкти охороняються органами поліції охорони на договірних засадах. Пунктом 18 Категорій до об'єктів, що охороняються поліцією охорони віднесено «Об'єкти та приміщення, які використовуються у сфері обігу та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».

Відповідно до пункту 1.4 Порядку організації охорони об'єктів і приміщень, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2010 року № 507 (далі - Порядок № 507) охорона об'єктів, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин, забезпечується підрозділом охорони.

Пунктом 1.3 Порядку № 507 визначено наступні терміни:

- підрозділ охорони - міліція охорони та воєнізована охорона;

- міліція охорони - підрозділ органу внутрішніх справ, уповноважений відповідно до Закону України "Про міліцію" надавати послуги з охорони власності;

- воєнізована охорона - військові формування, що на умовах, визначених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", уповноважені надавати послуги з охорони власності, суб'єкти господарювання, що отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян, які надають охоронні послуги не менше п'яти років, мають транспорт реагування, центр спостереження за системою охоронної сигналізації та персонал охорони не нижче четвертого кваліфікаційного розряду для охорони об'єктів, визначених цим Порядком.

Тож, у даному випадку суд погоджується з позивачем стосовно того, що Закон України «Про охорону діяльність» за сферою дії та обсягом регулювання правовідносин є загальним нормативно-правовим актом щодо охоронної діяльності і не містить спеціальних норм щодо регулювання охорони об'єктів, приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відтак, висновок про вчинення Національною поліцією України дій якими встановлюється не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання товарів, що полягає у відмові у видачі суб'єктам господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволу на використання об'єктів та приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у зв'язку з відсутністю в суб'єктів господарювання, діяльність яких стосується обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, договору про охорону зазначених об'єктів та приміщень з поліцією охорони є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що антиконкурентні дії вчинив саме центральний орган виконавчої влади - Національна поліція України.

Щодо посилання у пункті 139 оскаржуваного рішення Комітету на копію листа Департаменту протидії наркозлочинності НПУ від 13.03.2018 №528/04/40-2018 у якому зазначено у якості підстави доручення Голови Національної поліції України від 16.02.2017 № 1684/01/40- 2016, що на думку Комітету підтверджує вчинення Національною поліцією України, як центральним органом виконавчої влади антиконкурентних дій суд зазначає, що Комітетом допущено описку у зазначенні номеру вказаного доручення, оскільки вірний номер № 1684/01/40-2017. В той же час, суд зазначає, що доручення Голови Національної поліції України від 16.02.2017 року № 1684/01/40-2017 «Про організацію роботи підрозділів протидії наркозлочинності територіальних органів Національної поліції України» не містить вказівок Голови Національної поліції про те, що надання дозволу Національної поліції України погоджувати лише після укладання договорів про охорону об'єктів і приміщень, де провадять діяльність з наркотичними засобами з належними підрозділами охорони - підрозділами поліцією охорони (відповідно до наказу МВС України від 27 жовтня 2010 року № 507 « Про затвердження Порядку організації охорони об'єктів і приміщень, у яких культивуються, використовуються, зберігаються та знищуються нарковмісні рослини, а також використовується, зберігається та знищується отримана з них готова продукція чи відходи таких рослин»).

При цьому, лист Департаменту протидії наркозлочинності НПУ від 13.03.2018 № 528/04/40-2018 на який посилається Комітет в оскаржуваному рішенні не є організаційно - розпорядчим документом і має інформаційний характер, оскільки відповідно до підпункту 16 пункту 11 Положення про Національну поліцію, затвдженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до повноважень Голови Національної поліції належить надання обов'язкових до виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками Національної поліції доручень.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що саме Національна поліція України, як центральний орган виконавчої влади здійснювала видачу дозволів або відмову у видачі дозволів у період з 2019-2024 років і тим самим вчинила антиконкурентні дії щодо суб'єктів господарювання діяльність яких пов'язана із провадженням діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

В той же час, в матеріалах справи наявні документи з яких вбачається, що повноваження щодо процедури розгляду матеріалів (заяв) суб'єктів господарювання щодо надання дозволу або відмови у видачі дозволу належить до повноважень територіальних органів Національної поліції України, які є юридичними особами публічного права (що підтверджується відкритими даними з Єдиного державного реєстру), суб'єктами владних повноважень, володіють дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішень та дії та/або бездіяльність яких можна оскаржити до суду (що підтверджується пунктом 152 рішення АМК України, яке містить посилання на відповідні судові справи).

Так, у пунктах 75, 76, 78, 79 оскаржуваного Рішення Комітет зазначає, що: «Відмова НПУ суб'єктам господарювання у видачі Дозволу з огляду на відсутність укладеного з поліцією охорони договору про Охорону має наслідком неможливість провадження ними діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Так, за наданою Держлікслужбою інформацією, видача Ліцензій за відсутності відомостей про наявність Дозволу не здійснювалася, оскільки їх подання передбачено як Законом про наркотичні засоби, так і умовами діяльності з обігу». Проте зазначені дії НПУ примушують суб'єктів господарювання, які мають намір провадити діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів до пріоритетного придбання послуг Охорони в поліції охорони та обмежують їх самостійність у виборі суб'єкта охоронної діяльності. Як наслідок, дії НПУ, які полягають у відмові у видачі Дозволу у зв'язку з відсутністю договору про Охорону з поліцією охорони, можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Проте, суд вважає такі висновки Комітету передчасними, оскільки ліцензійними умовами визначено, що уповноваженим органом з питань ліцензування є Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Так, дійсно, Ліцензійними умовами передбачено надання одним із переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, дозволу Національної поліції України, однак враховуючи, що на період дії воєнного стану відповідно до абзаців другого та третього пункту 61 Ліцензійних умов такий дозвіл Національної поліції України є не обов'язковим для подання до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, а отже, сам факт не видачі Дозволу Національною поліцією України не є підставою для відмови у видачі Ліцензії і як наслідок не може будь-яким чином обмежити конкуренцію або створити таку можливість.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Український мак» звертаючись із заявою до Антимонопольного комітету України про вчинення антиконкурентних дій Національною поліцією України стверджувало «про неможливість отримання Ліцензії на провадження діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів внаслідок неправомірної відмови у видачі дозволу», проте в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2021 у справі № 640/19537/21, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Мак» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо виключення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Мак» із ліцензійного реєстру на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Зобов'язано Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками внести відомості про діючу ліцензію від 24.05.2015 №111, надану Товариству з обмеженою відповідальністю «Український Мак» на право провадження господарської діяльності зі зберігання, перевезення, знищення, культивування рослин (списку 3 таблиці І) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, до ліцензійного реєстру на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів із зазначенням про безстроковість такої ліцензії. Зобов'язано Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Мак» права на провадження діяльності зі зберігання, перевезення, знищення, культивування рослин (списку 3 таблиці І) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, із зазначенням про безстроковість такого права.

Судом у справі № 640/19537/21 встановлені наступні обставини:

- «ТОВ «Український Мак» здійснює діяльність з культивування рослин, включених до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, укладає договори на продаж готової сільськогосподарської продукції, а саме зерна маку та конопель на території України та за кордоном.

- ТОВ «Український мак» отримано ліцензію від 24.12.2015 №111 на право провадження господарської діяльності зі зберігання, перевезення, знищення, культивування рослин (списку 3 таблиці І) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06. 05. 2000 № 770.

- Позивачем було виявлено, що станом на 12.05.2021 відомості про наявність ліцензії у ТОВ «Український мак» у ліцензійному реєстрі на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відсутні.

- На підставі викладеного, ТОВ «Український Мак» направило до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками звернення від 12.05.2021 №22/0521, в якому просило: 1) Відновити відомості про наявність ліцензії ТОВ «Український мак», виданої 24 грудня 2015 року в ліцензійному реєстрі; 2) Внести відомості щодо безстроковості дії ліцензії № 111 від 24 грудня 2015 року до ліцензійного реєстру на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 3) Внести відповідні відомості (щодо безстроковості ліцензії) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 4) Підтвердити відновлення відомостей щодо ліцензії шляхом надання витягу з ліцензійного реєстру про наявність чинної ліцензії ТОВ «Український мак».

- Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на вказаний запит позивача було надано відповідь листом від 04. 06. 2021 № 4516- 001.3/006.0/17-21, в якому зазначено, що норми Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» є спеціальним по відношенню до загальних норм Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а отже, мають пріоритет при правозастосуванні. Як наслідок, ліцензія на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів видається на п'ять років. Через відмову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ТОВ «Український мак» змушено було звернутись до суду за захистом своїх прав.

Суд, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що приписами ч. 6 ст. 21 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 222-VIII чітко врегульовано питання строку дії раніше виданих (до набрання чинності Законом № 222-VIII) ліцензій на здійснення господарської діяльності, у тому числі, з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, а саме, визначено їх безстрокову дію.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 640/19537/21 апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український Мак» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.

З наведеного вбачається, що дії по відмові в отриманні ліцензії ТОВ «Український мак» у 2021 році здійснено Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками з підстав строковості ліцензії відповідно до норм Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а не з підстав відмови у видачі дозволу Національною поліцією України.

Щодо висновків Комітету про примушування Національної поліції України до пріоритетного придбання послуг охорони у поліції охорони та того, що такі дії вплинули або можуть вплинути на конкуренцію суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, суд зазначає, що на підтвердження власників висновків Комітет в оскаржуваному рішенні зазначає, що Комітет проводячи розслідування у справі № 130-26.13/99-24/240-спр надіслав суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють діяльність з наркотичними засобами на лист - вимогу про надання інформації.

Так, в матеріалах антимонопольної справи в частині «Дослідження» наявні відповіді суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють діяльність з наркотичними засобами на лист -вимогу АМК України про надання інформації, а саме:

1) Лист ТОВ «МОНОЛІТ», який провадить діяльність з обігу рослин, включених до списку № 3 таблиці 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою КМУ від 06.05 2000 року № 770. Так, ТОВ «МОНОЛІТ» повідомило АМКУ, що користується послугами охорони Управління поліції для забезпечення охорони об'єктів і приміщень. ТОВ «МОНОЛІТ» обрав послуги Управління органів поліції охорони через певні особливі умови, які задовольняють ТОВ «МОНОЛІТ», як користувача. Наступні умови: як особливості нормативно-правового-регулювання, право на застосування спеціальних засобів, матеріально-технічне забезпечення, ціна. При цьому ТОВ «МОНОЛІТ» зазначило, що не зазнало негативних наслідків у зв'язку із нормативною обов'язковістю охорони органів поліції охорони.

2) Лист ТОВ «Агрокрай» від 17.01.2022 №8, яке провадить діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. У пункті 8 вказаного листа ТОВ «Агрокрай» зазначає, що випадків відмови Національною поліцією України через відсутність договору про охорону місць культивування наркотичних засобів не було. Також матеріали містять лист ТОВ «Агрокрай» від 02.02.2024 № 42 в якому воно посилаючись на свій лист від 17.01.2022 №8 зазначало про надання одноосібного, безальтернативного права на охорону даних об'єктів Управлінню поліції охорони відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 975 «Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах».

3) Лист ТОВ «Маковій» від 03.02.2022 №0302/22-1, в якому воно повідомляє, що наразі не провадить діяльність з обігу рослин, включених до списку 3 таблиці 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 року № 770, оскільки їх ліцензію анульовано на підставі Рішення Ради Національної безпеки і оборони України. Також повідомлено, що ТОВ «Маковій» не укладались договори про надання охоронних послуг з органами поліції охорони за весь час здійснення господарської діяльності з обігу рослин включених до списку 3 таблиці 1 переліку. У 2019 році ТОВ «Маковій» звернулось до ГУНП в Харківській області з заявою про надання дозволу, однак листом -повідомленням №1464/119-40/01-2019 від 12.07.2019 року йому було відмовлено оскільки документи не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 975 «Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах».

У зв'язку із цим, ТОВ «Маковій» звернулось до суду з позовом до ГУНП в Харківській області (справа № 520/1562/2020), постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2020 скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Маковій» дозвіл на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної із обігом наркотичних засобів та психотропних речовин (рослин, включених до списку № 3 таблиці 1 рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається до промислових цілей). Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області провести обстеження об'єктів, земельних ділянок, зазначених в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій" до Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної із обігом наркотичних засобів та психотропних речовин (рослин, включених до списку № 3 таблиці 1 рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається до промислових цілей) від 08.07.2019 року та повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій" про видачу дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної із обігом наркотичних засобів та психотропних речовин (рослин, включених до списку № 3 таблиці 1 рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається до промислових цілей). В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі № 520/1562/2020 залишено без змін).

4) Листом Фермерського господарства «Кучанський» (вхідний від 18.07.2022), яке здійснює діяльність пов'язану з культивуванням рослин маку повідомило, що не користується послугами суб'єктів охоронної діяльності приватної форми власності для охорони об'єктів, де культивуються та переробляються рослини маку, оскільки вважає, що поліція охорони організовує свою діяльність на високому професійному рівні та не вимагає від нього додаткових організаційних заходів пов'язаних із охоронною. Також на думку Фермерського господарства «Кучанський» поліція охорони надає свої послуги якісніше ніж приватні охоронні підприємства, оскільки їх працівники сумлінно і професійно відносяться до виконання своїх обов'язків , вони пройшли навчання та постійно (цілодобово та без вихідних днів) їх діяльність контролюється керівниками (постійно здійснюються перевірки).

Тож, суд зазначає, що із вказаних листів, на які посилається Комітет в оскаржуваному рішенні, неможливо встановити, що відповідні договори на охорону об'єктів були укладені з поліцією охорони внаслідок впливу органу державної влади на суб'єкта господарювання, як і не можливо встановити, що дії/ бездіяльність Національної поліції України призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції між суб'єктами охоронної діяльності діяльність яких пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів,

Крім того, суд зазначає, що 16 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3528-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування», яким статтю 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» доповнено частиною п'ятнадцятою, відповідно до якої охорона місць провадження діяльності з рослинами, уключеними до списків № 3, № 4 таблиці I Переліку, крім рослин конопель для промислових цілей, здійснюється підрозділами поліції охорони Національної поліції України на договірних засадах.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні Комітету на постанови Верховного Суду у справах № 917/1321/21 та № 520/4385/21 в обґрунтування можливості здійснення охорони іншими суб'єктами охоронної діяльності, суд зазначає, що правовідносини у цих справах не є подібними до обставин даної справи.

Так, у пункті 73 оскаржуваного рішення, Комітет дійшов висновку про безпідставність посилання на Категорії об'єктів, як обгрунтування відмови у видачі Дозволів з огляду на те, що в Категоріях передбачено можливість (право) на договірній основі, а не обов'язок охорони лише органами поліції охорони та не заборонено здійснювати охорону іншими суб'єктами охоронної діяльності з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 917/1321/21.

Проте, зазначена справа не може братися до уваги, оскільки висновки суду стосувалися іншої Категорії об'єктів, а саме: пункту 3 «Об'єкти, де розміщуються органи місцевого самоврядування (за пропозиціями/зверненнями керівництва», а не пункту 18 «Об'єкти та приміщення, які використовуються у сфері обігу та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». Відповідно до примітки в Категоріях за рішенням керівництва органу, підприємства, установи, організації, у віданні яких перебувають такі об'єкти, можуть або охоронятися органами поліції охорони або ж відомча охорона може посилюватись підрозділами охорони на договірних засадах (наприклад, об'єкти визначенні у пунктах 2 та 3 Категорій: Об'єкти, де розміщуються органи державної влади (за пропозиціями/зверненнями керівництва) та Об'єкти, де розміщуються органи місцевого самоврядування (за пропозиціями/зверненнями керівництва).

Тож, зазначена справа є нерелевантною, оскільки висновки в ній здійсненні за іншим суб'єктним складом учасників та за інших фактичних обставин справи. Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Категорій не передбачена можливість звернення керівництва організації для посилення відомчої охорони, оскільки охорона за цим пунктом здійснюється поліцією охорони.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 25.10.2022 у справі № 917/1321/21 навпаки звертає увагу на те, що у пунктах 2, 3, 9 Категорій об'єктів (об'єкти, де розміщуються органи державної влади, об'єкти, де розміщуються органи місцевого самоврядування та території зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення та об'єкти, розташовані на них) передбачено вчинення таких дій за пропозиціями/зверненнями керівництва. Інші Категорії, які мають важливіше стратегічне значення (до прикладу: пункт 1. Об'єкти, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; пункт 4. Склади та інші нерухомі об'єкти зберігання (використання, транспортування) речовин підвищеної небезпеки; пункт 5. Особливо важливі об'єкти електроенергетики; пункт 6. Сховища нафти і газу, магістральні, промислові нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи, конденсатопроводи та особливо важливі об'єкти нафтогазової галузі; пункт 7. Об'єкти державних підприємств, що забезпечують функціонування морських портів України, та інші) не передбачають можливості вчинення таких дій за пропозиціями/зверненнями керівництва.

Тож, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 917/1321/21, а також відсутності у пункті 18 Категорій застереження щодо можливості вчинення таких дій за пропозиціями/зверненнями керівництва посилання Комітету на вказану постанову є безпідставним.

Щодо посилання Комітету на постанову Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 520/4385/21 суд зазначає, що вона також є нерелевантною до обставин даної справи, оскільки підставою для відмови ТОВ "Медичний Центр "Одеський" у видачі дозволу Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України була невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: у витягу з наказу ТОВ "Медичний Центр "Одеський" про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), не зазначено особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання, що не відповідає вимогам абзацу 6 пункту 4 Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 469), а не відсутність договору охорони з поліцією охорони.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що хоча в статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» Національна поліція України і визначена, як орган видачі дозволу чи здійснення відмови у видачі дозволу, проте матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують, що саме центральний орган виконавчої влади здійснював розгляд поданих документів суб'єктів господарювання у період з 2019 до 2024 рік, як підставу для визначення її відповідачем в антимонопольній справі.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що розгляд таких документів суб'єктів господарювання відповідно до норм Порядку видачі дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469 (далі - Порядок № 469) здійснювався спочатку підрозділами територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю, а згодом територіальними (міжрегіональними) органами Національної поліції за місцезнаходженням юридичної особи

Тож, визначення саме центрального органу виконавчої влади - Національної поліції України порушником антиконкурентного законодавства є безпідставним, оскільки в статті 11 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» узагальнено визначено Національну поліцію України як систему поліції, яка здійснює зазначенні повноваження, враховуючи що Порядком № 469 уточнено суб'єкт видачі дозволу - територіальні органи Національної поліції України.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд виходячи із усієї сукупності обставин, які зазначені в оскаржуваному рішенні зазначає, що Комітет зробив висновки щодо позивача, які не відповідають обставинам справи. Тобто, Комітет неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є підставою для визнання недійсним та скасування повністю рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2024 року № 372-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 130-26.13/99-24".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Антимонопольний комітет України під час розгляду антимонопольної справи неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а висновки, що викладені у спірному рішенні стосовно позивача, не відповідають її обставинам, а відтак, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національної поліції України підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Національної поліції України - задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати повністю рішення Антимонопольного комітету України від 10.10.2024 року № 372-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 130-26.13/99-24".

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 00032767) на користь Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 40108578) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 08.05.2025.

Суддя Щербаков С.О.

Попередній документ
127183736
Наступний документ
127183738
Інформація про рішення:
№ рішення: 127183737
№ справи: 910/13384/24
Дата рішення: 10.04.2025
Дата публікації: 09.05.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до суду касаційної інстанції (21.08.2025)
Дата надходження: 31.10.2024
Предмет позову: визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України
Розклад засідань:
12.12.2024 09:50 Господарський суд міста Києва
03.07.2025 10:40 Північний апеляційний господарський суд
18.09.2025 13:30 Касаційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
КОЛОС І Б
МАЛЬЧЕНКО А О
суддя-доповідач:
КОЛОС І Б
МАЛЬЧЕНКО А О
ЩЕРБАКОВ С О
ЩЕРБАКОВ С О
відповідач (боржник):
Антимонопольний комітет України
заявник апеляційної інстанції:
Антимонопольний комітет України
заявник касаційної інстанції:
Антимонопольний комітет України
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Антимонопольний комітет України
позивач (заявник):
Національна поліція України
представник заявника:
Чугай Олександра Олексіївна
представник позивача:
Коваленко Ірина Миколаївна
суддя-учасник колегії:
БУЛГАКОВА І В
ВЛАСОВ Ю Л
МИХАЛЬСЬКА Ю Б
ТИЩЕНКО А І