ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2025Справа № 910/1260/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс"
про стягнення 569 972,34 грн
Представники сторін: не викликалися.
У лютому 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (далі - Товариство) 569972,34 грн, з яких: 492 471,42 грн - основний борг, 20 199,40 грн - 3% річних, 57301,52 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполученні №140-ТЕ від 23.05.2022 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
13.02.2025 через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1260/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
04.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 вищезазначене клопотання було залишено без розгляду.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що базуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Залізниці обґрунтованими.
23.05.2022 між Залізницею в особі Філії (за текстом договору - Виконавець) та Товариством (за текстом договору - Замовник) було укладено договір №140-ТЕ, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів дія здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав (за текстом договору - послуги), а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах даного Договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан власного рухомого складу і контейнерів та його повернення згідно із умовами даного Договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість послуг за цим Договором узгоджується Сторонами, про що складається та підписується Протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих Замовнику, згідно з Актами наданих послуг та звірки взаєморозрахунків (пункт 3.5. Договору).
Згідно з положеннями пункту 4.1. Договору Замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця з моменту виставлення рахунку.
Сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки Сторонами підписується Акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків (пункти 4.4., 4.5. Договору).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі, якщо Актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість Замовника перед Виконавцем. Замовник сплачує борг в 3-денний термін з моменту одержання Акту.
Відповідно до пункту 6.1. Договору факт надання послуг, вказаних у пункті 1.1. цієї угоди, підтверджується Актами наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків, підписаних Сторонами, які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами пункту 6.2. Договору у випадку, якщо відправлений Виконавцем Замовнику Акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків ним не підписаний і не заперечений протягом 7 робочих днів з моменту його отримання Замовником, він вважається таким, що прийнятий Замовником та підлягає оплаті в повному обсязі.
Моментом одержання Акту наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків вважається дата зазначена у графі "вручено" у Повідомленні про вручення поштового відправлення (пункт 6.3. Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами по договору. Якщо ні одна зі Сторін протягом 30 днів з моменту закінчення строку дії договору не проінформувала в письмовому вигляді про розірвання Договору, дія Договору автоматично продовжується на один рік (пункти 11.1., 11.2. Договору).
01.10.2022, 01.11.2022 та 01.12.2022 Сторонами було підписано та скріплено печатками протоколи узгодження ціни №9, №10, №11 до Договору №140-ТЕ від 23.05.2022 відповідно.
За твердженнями позивача, у процесі виконання заявки №01/12/10 від 12.10.2022, виставленої на підставі Договору №140-ТЕ від 23.05.2022, позивачем здійснювалося перевезення восьми контейнерів 40 ф.: №UZUU0076528, №UZUU0073447, №UZUU0077078, №UZUU0069180, №UZUU0061770, №UZUU0075115, №UZUU0077062, №UZUU0076678.
Філією було виставлено рахунки на оплату за користування контейнерами (№UZUU0073447, №UZUU0077078, №UZUU0069180, №UZUU0061770, №UZUU0075115, №UZUU0077062, №UZUU0076678) на загальну суму 492 471,42 грн: №ECF-151 від 10.07.2023 на суму 66 786,02 грн, №ECF-152 від 10.07.2023 на суму 383 518,45 грн, №ECF-154 від 31.07.2023 на суму 42 166,95 грн.
Доказів оплати спірної заборгованості матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору, Філія звернулася до Товариства з претензією №216-Ю від 28.06.2024, в які вимагало сплатити кошти у розмірі 492 471,42 грн за надані за Договором послуги.
У відповіді на вищезазначену претензію №01/27/12 від 27.12.2024 Товариство гарантувало оплату вартість наданих послуг за вказаними рахунками у загальному розмірі 492471,42 грн.
У зв'язку несплатою вартості наданих послуг за договором №140-ТЕ від 23.05.2022, Залізниця в особі Філії звернулася з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №140-ТЕ від 23.05.2022, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, за яким, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення містяться також і в статті 316 ГК України.
Отже, укладення Залізницею в особі Філії та Товариством договору №140-ТЕ від 23.05.2022 було спрямоване на надання позивачем послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню їх оплати.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 ЦК України).
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за послуги, які мають бути надані.
Іншими словами, оплата є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання експедитором свого обов'язку з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Як було раніше зазначено судом, за умовами пункту 4.1. Договору Замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця з моменту виставлення рахунку.
Таким чином, сторонами у Договорі було визначено розрахунок за транспортно-експедиторські послуги на умовах повної попередньої оплати.
Факт виставлення рахунків Філією на загальну суму 492 471,42 грн: №ECF-151 від 10.07.2023 на суму 66 786,02 грн, №ECF-152 від 10.07.2023 на суму 383 518,45 грн, №ECF-154 від 31.07.2023 на суму 42 166,95 грн, та надання самих послуг у вищезазначеному розмірі визнається Товариством у своєму листі №01/27/12 від 27.12.2024.
Однак кошти за послуги транспортного експедирування не були сплачені відповідачем.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №140-ТЕ від 23.05.2022 щодо оплати вартості наданих послуг у розмірі 492 471,42 грн, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Також у зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивачем заявлено до стягнення 57301,52 грн інфляційних втрат, нарахованих із серпня 2023 року по листопад 2024 на суму заборгованості у розмірі 492 471,42 грн, а також 20 199,40 грн 3% річних, нарахованих за період з 08.08.2023 по 19.12.2024 на суму заборгованості у розмірі 492 471,42 грн
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала, що методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за відповідні періоди, який також не заперечувався відповідачем та не перевищує розраховані судом суми, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 57 301,52 грн інфляційних втрат та 20 199,40 грн 3% річних.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 165, 178, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (03142, місто Київ, вулиця Академіка Кримського, будинок 4-А; ідентифікаційний код 38619773) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (02092, місто Київ, вулиця Довбуша, будинок 22; ідентифікаційний код 40081373) 492 471 (чотириста дев'яносто дві тисячі чотириста сімдесят одну) грн 42 коп. основного боргу, 20 199 (двадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 40 коп. 3% річних, 57 301 (п'ятдесят сім тисяч триста одну) грн 52 коп. інфляційних втрат та 6 839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 67 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ