ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/1450/25
За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
доАкціонерного товариства "Київметробуд"
простягнення 1 656 286,81 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Качкурова С.В.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1450/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі також - позивач, КП «Київтеплоенерго») до Акціонерного товариства «Київметробуд» (далі також - відповідач, АТ «Київметробуд») про стягнення заборгованості в розмірі 1 370 026, 03 грн, пені в розмірі 157 238, 05 грн, інфляційних втрат в розмірі 99 989,26 грн, 3% річних в розмірі 29 033,47 грн.
17.03.2025 позивач на виконання вимог суду надав докази надіслання акту звірки розрахунків відповідачу.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 01.05.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 01.05.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 01.05.2025 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
Оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті, то суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
26.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (надалі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД» (надалі - споживач) укладено договір № 910401 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримувати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1 (2.2.1 договору).
Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:
- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);
- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;
- акт звіряння розрахунків;
- акт приймання-передавання товарної продукції.
Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.
Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 додатку №2 до договору).
За умовами п. 5 додатку № 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.
Відповідно до п. 9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р №26000302208020;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо: р/р №26000327208020 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних установ; р/р №2600038329208020 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи "інші"; р/р №2600037331208020 - за теплову енергію, спожиту для потреб тарифної групи "релігійні організації".
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.4.1, 4.2 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 4.4. договору).
Як стверджує позивач, відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період нарахування з червня 2023 по жовтень 2024 включно утворилась заборгованість у розмірі 1 370 026,03 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 910401 від 26.09.2018 є договором енергопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається з наявних у справі доказів, 24.01.2023 постачальником було складено Акт № 2205 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, відповідно до якого встановлено самостійне, без дозволу енергопостачальної організації, включення централізованого опалення.
Крім того, 08.01.2024 постачальником складено Акт № 2215 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору, відповідно до якого встановлено самостійне, без дозволу постачальника, включення опалення, та відповідно здійснено нарахування за поставлену теплову енергію.
Таким чином, у січні 2024 позивачем було здійснено перерахунок за поставлену теплову енергію на потреби опалення за період з жовтня 2023 по грудень2023 включно.
Більше того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію у період з червня 2023 по жовтень 2024 включно, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 370 026,03 грн.
Факт постачання теплової енергії за договором підтверджується Корінцем наряду на відключення будинку у кінці опалювального сезону в березні 2024; інформацією про тепло забезпечення (централізованого опалення та постачання гарячої води) за період з травня 2023 по жовтень 2024.
Судом враховано, що надані позивачем акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період не підписані представником відповідача.
При цьому, пунктом 9 Додатку № 2 до договору передбачено обов'язок абонента щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, 58, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимог п. 9 Додатку № 2 до договору, а також спростування відповідачем обсягів постачання теплової енергії за спірний період.
Враховуючи погоджені сторонами умови договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р №26000302208020.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором про постачання теплової енергії за період з червня 2023 по жовтень 2024 включно становить 1 370 026,03 грн.
Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові не спростував, доказів сплати заборгованості у сумі 1 370 026,03 грн не надав.
З урахуванням вище наведеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача 157 238,05 грн - пені, 99 989,26 грн - інфляційну складову боргу, 29 033,47 грн - 3% річних.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 3.3 договору, відповідно до якого споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 157 238,05 грн, а тому вимоги позивача цій частині суд задовольняє повністю.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано не вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 92 439,07 грн.
Крім того, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано не вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 26 849,97 грн.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту.
А кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження (п. 73 рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006).
Отже, як визначено в п. 28 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, відповідно до встановленого прецедентного права суду втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київметробуд" 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25; код ЄДРПОУ 01387432) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість в розмірі 1 370 026,03 грн, пеню в розмірі 157 238,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 92 439,07 грн, 3% річних в розмірі 26 849,97 грн та судовий збір в розмірі 24 698,29 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко