ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2025Справа № 910/2454/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/2454/25
за позовом
Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 158, офіс 210, код ЄДРПОУ 00191218)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок, 2, корпус А; код ЄДРПОУ 42406803)
про стягнення 250 800, 000 грн.,
без виклику сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (далі - відповідач) про стягнення 250 800, 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (далі - ТОВ «ВКФ Концептфорт», Відповідач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «ЗЗРК», Позивач) укладено договір поставки № 20/1245 (даліДоговір).
Згідно з умовами Договору, «Постачальник» - ТОВ «ВКФ Концептфорт» зобов'язується поставити, а «Покупець» - ПрАТ «ЗЗРК» прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент, ціна, кількість, код УКТЗЕД, строки поставки якого вказуються в Специфікаціях та графіку поставки до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.
Так, за специфікацією № 1 від 23.11.2021 до Договору ТОВ «ВКФ Концептфорт» зобов'язалось поставити товар, а саме перевід стрілочний Р-43 у кількості 41 комплект на загальну суму 10 282 800,00 грн. (десять мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 1 713 800, 00 грн. (один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).
21.01.2022 року була здійснена поставка товару, переводів стрілочних Р-43 у кількості 3 комплекти, на загальну суму разом з ПДВ 752 400,00 грн (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 125 400,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), що підтверджується видатковою накладною № 1 від 21.01.2022.
Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 23.11.2021 до Договору оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату товару на умовах відстрочки платежу, яка складає 30 календарних днів, з дати поставки.
Згідно з п. 4.2. Договору та п. 3 Специфікації № 1, ПрАТ «ЗЗРК», на підставі виставленого рахунку № 1 від 21.01.2022, було здійснено оплату за поставлений товар, у розмірі 752 400,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 125 400,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч чотириста
Оплата за поставлений товар була здійснена в спосіб списання грошових коштів з рахунку ПрАТ «ЗЗРК» АТ «ПУМБ» на рахунок ТОВ «ВКФ Концептфорт» НОМЕР_1 у розмірі 752 400,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 125 400,00 грн, на підставі договору факторингу №МБ-Ф-КІЕ від 17.03.2021, укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ВКФ Концептфорт».
Списані кошти, були спрямовані на погашення заборгованості ПрАТ «ЗЗРК» перед ТОВ «ВКФ Концептфорт» згідно умов договору поставки № 20/1245 від 23.11.2021, укладеного між ПрАТ «ЗЗРК» (00191218) та ТОВ «ВКФ Концептфорт», та відповідно до умов договору факторингу №МБ-Ф-КІЕ від 17.03.2021, укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ВКФ Концептфорт».
21.06.2022 ПрАТ «ЗЗРК» отримало лист від АТ «ПУМБ» про те, що ПрАТ «ЗЗРК» має борг по продукту факторинг, строк оплати якого вже настав, загальною сумою 2 423 149,86 грн в розрізі декількох постачальників, в тому числі і ТОВ «ВКФ Концептфорт» (ЄДРПОУ 42406803) на суму 752 400,00 грн (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).
А також, з проханням підтвердити операцію списання коштів з поточного рахунку ПрАТ «ЗЗРК» для погашення наявного боргу по факторингу.
21.06.2022 через клієнт-банк ПрАТ «ЗЗРК» надало згоду для проведення операції списання грошових коштів погашення боргу по факторингу, в тому числі і заборгованість по договору № 20/1245 від 23.11.2021 укладеного між ПрАТ «ЗЗРК» та ТОВ «ВКФ Концептфорт».
21.06.2022 банком ПУМБ було здійснено списання суми простроченої заборгованості ПрАТ «ЗЗРК» за договором поставки №20/1245 від 23.11.2021, кошти перераховані були ПУМБу/фактору для погашення заборгованості згідно Договору факторингу №МБ-Ф-KIE-3718 від 17/03/2021.
Таким чином, можна дійти висновку, що датою виникнення податкових зобов'язань Відповідача є дата поставки товару за Договором, а саме 21.01.2022.
Станом на сьогодні, в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ «ВКФ Кконцептфорт» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ 125 400,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
Відсутність складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних за період взаємовідносин сторін за договором № 20/1245 від 23.11.2021.
08.03.2024 ПрАТ «ЗЗРК» звернулося до ТОВ «ВКФ Концептфорт» з листом № 03-24/23 від 07.03.2024, в якому просило зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ 125 400,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок). Лист ТОВ «ВКФ Концептфорт» отримало 26.03.2024, але ніяких дій для виконання своїх зобов'язань, визначених п. 4.6 р. 4 Договору, до теперішнього часу не здійснило.
27.08.2024 ПрАТ «ЗЗРК», з метою досудового врегулювання спору, направило ТОВ «ВКФ Концептфорт» претензію № 20/193 від 23.08.2024, в якій просило розглянути її по суті, про результати повідомити у письмовій формі та протягом трьох робочих днів з дня отримання претензії сплатити суму завданих ПрАТ «ЗЗРК» збитків у вигляді втраченого податкового кредиту у розмірі 125 400,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) та перерахувати штраф у розмірі 125 400,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
На дату подачі позовної заяви до суду, Відповідач не надав відповідь на претензію № 20/193 від 23.08.2024, а також не перерахував суму завданих збитків та суму штрафу.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклик) сторін.
Ухвала суду від 07.03.2025 була направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок, 2, корпус А; код ЄДРПОУ 42406803. Конверт з ухвалою суду від 07.03.2025 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням про те, що поштове відправлення не було вручено відповідачу, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходження юридичної особи за адресою: 04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2А.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/2454/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи 910/2454/25, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 про відкриття провадження у справі.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
23.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (далі - ТОВ «ВКФ Концептфорт», Відповідач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «ЗЗРК», Позивач) укладено договір поставки № 20/1245 (далі - Договір).
Згідно із умовами Договору, «Постачальник» - ТОВ «ВКФ Концептфорт» зобов'язується поставити, а «Покупець» - ПрАТ «ЗЗРК» прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент, ціна, кількість, код УКТЗЕД, строки поставки якого вказуються в Специфікаціях та графіку поставки до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.
Так, за специфікацією № 1 від 23.11.2021 до Договору ТОВ «ВКФ Концептфорт» зобов'язалось поставити товар, а саме перевід стрілочний Р-43 у кількості 41 комплект на загальну суму 10 282 800,00 грн. (десять мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 1 713 800, 00 грн. (один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).
Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість на момент підписання становить: без ПДВ - 8 569 000, 00 (вісім мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) грн 00 коп, ПДВ (20%) - 1 713 800, 00 (один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп, разом з ПДВ - 10 282 800, 00 ГРН (десять мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот) грн 00 коп.
Відповідно до графіку №1 від 23.11.2021 до Специфікації №1 від 23.11.2021 до Договору поставки №20/1245 від 23.11.2021, визначено строк поставки товару.
Відповідно до п. 4.1, п. 4. 2 Договору, оплата «Покупцем» Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника», зазначений в цьому Договорі. Оплата здійснюється на умовах, передбачених в Специфікаціях.
Відповідно до п. 4.6 Договору, зокрема, якщо оплата Товару «Покупцем» проведена, і внаслідок порушення «Постачальником» встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому «Покупець» по закінченню 60 календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг (п. 187.1 ст. 187 ПК України) не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка зазначена/має бути зазначена в податковій накладній, «Постачальник» зобов'язаний сплатити на користь «Покупця» штраф в розмірі 20 % від бази оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та зазначені/мають бути зазначені у податковій накладній, протягом трьох робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення «Покупця».
За результатами поставленого у січні 2022 Товару було складено та надано видаткову накладну №1 від 21.01.2022 на суму 752 400 грн ( у т.ч. ПДВ 125 400, 22 грн).
Як зазначає позивач у позовній заяві станом на сьогоднішній день (день подачі позовної заяви - 17.01.2025) податкова накладна до вище зазначеної видаткової накладної не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
23.08.2024 Позивачем ТОВ «ВКФ КОНЦЕПТФОРТ» було пред'явлено претензію №20/193 про сплату суми завданих підприємству з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізьський залізорудний комбінат» збитків у вигляді втраченого податкового кредиту у розмірі 125 400, 00 грн та сплатити суму штрафу внаслідок порушення ТОВ «ВКФ КОНЦЕПТФОРТ» встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації) у розмірі 125 400, 00 грн. Дані вимоги були направлені відповідачу рекомендованим повідомлення з описом вкладення, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення № 5006900008526. Втім, дані претензії залишені Відповідачем без відповіді.
Оскільки нереєстрація ТОВ « ВКФ Концептфорт» податкової накладної зумовила безповоротну втрату права ПрАТ «ЗЗРК» на включення суми ПДВ до податкового кредиту, то вимога про відшкодування збитків у розмірі 125 400 грн є повністю законною та обґрунтованою.
Сума втраченого податкового кредиту перед Позивачем становить 125 400 грн, а також позивач просить стягнути суму штрафу за невиконання умов договору у розмірі 125 400 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: договору поставки №20/1245 від 23.11.2021 з додатками; додаткову угоду №1 від 09.02.2022 до Договору №20/1245 від 23.11.2021; лист №38-30 від 31.01.2022; довідку з банку №К15-31.01/06 від 31.01.2022; рахунок на оплату №1 від 21.01.2022; видаткову накладну №1 від 21.01.2022; платіжну інструкцію №17014_1 від 21.06.2022; витяг з договору банківського рахунку №20/903 від 01.08.2019; лист №20/4 від 03.01.2024 з доказами відправлення; відповідь на лист №КІЕ-07.8/1101 від 24.02.2025 на №20/4 від 03.01.2025; лист №20/5 від 03.01.2025 з доказами відправлення; бухгалтерська довідка №09/09 від 23.09.2024; витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних через електронний кабінет платника податків ПрАТ «ЗЗРК»; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 23.11.2021-23.09.2024; бухгалтерську довідку №01/10 від 10.01.2025; вимогу №03-24/23 від 07.03.2024 з доказами направлення листа; претензію №20/193 від 23.08.2024 з доказами відправлення, лист АТ «ПУМБ» від 21.06.2022.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України.).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями ст. 173 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України.).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями ст. 173 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Матеріалами справи встановлено, що 23.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (далі-ТОВ «ВКФ Концептфорт», Відповідач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі-ПрАТ «ЗЗРК», Позивач) укладено договір поставки № 20/1245 (даліДоговір).
Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 23.11.2021 до Договору оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату товару на умовах відстрочки платежу, яка складає 30 календарних днів, з дати поставки.
Згідно з п. 4.2. Договору та п. 3 Специфікації № 1, ПрАТ «ЗЗРК», на підставі виставленого рахунку № 1 від 21.01.2022, було здійснено оплату за поставлений товар, у розмірі 752 400,00 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 125 400,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), про що свідчить платіжна інструкція № 17014_1 від 21.06.2022.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, зокрема, у разі, якщо Товар приймається на складі «Покупця», за кількістю і якістю, Товар вважається прийнятим «Покупцем» в момент підписання видаткової накладної.
Матеріали справи містять копію видаткової накладної № 1 від 21.01.2022 на суму 624 000, 00 грн (у т.ч. ПДВ 125 400, 00 грн).
Відповідно до п. 4 .6 Договору, якщо оплата Товару «Покупцем» проведена, і внаслідок порушення «Постачальником» встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому «Покупець» по закінченню 60 календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг (п. 187.1 ст. 187 ПК України) не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка зазначена/має бути зазначена в податковій накладній, «Постачальник» зобов'язаний сплатити на користь «Покупця» штраф в розмірі 20 % від бази оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та зазначені/мають бути зазначені у податковій накладній, протягом трьох робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення «Покупця».
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідачем не зареєстровано відповідну податкову накладну на суму ПДВ в розмірі 125 400 грн., чим спричинено збитки на вказану суму.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/ розрахунок коригування в електронному вигляді.
Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді.
Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (далі Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.
Граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та становлять:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Враховуючи викладене, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Станом на час розгляду цієї справи матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної на суму ПДВ в розмірі 125 400,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, відповідач не вчинив необхідних дій для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених законодавством. Не вжиття заходів щодо виконання свого обов'язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства призвело до позбавлення позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання з цього податку на суму 125 400,00 грн.
Таким чином, відповідач, допустив порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних у встановлений законом строк.
З огляду на викладене є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання, визначеного законом, обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 12 973, 80 грн., яка фактично є збитками, а отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Крім того, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (Постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у cправі № 916/334/22).
Належні та достовірні докази реєстрації відповідачем спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в матеріалах справи відсутні, у зв'язку із чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зобов'язаний сплатити на користь держави грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 125 400, 00 грн.
Разом з тим, щодо вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу за невиконання умов договору №20/1245 від 23.11.2021 щодо порушення ТОВ «ВКФ Концептфорт», суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як свідчать матеріали справи, на даний час податкові накладні за договором поставки № 20/1245 від 23.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.
Відповідач, в свою чергу, жодних заперечень щодо розрахунку штрафних санкцій не навів, як і не заявив клопотань про зменшення таких нарахувань.
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.
З огляду на викладене, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Враховуючи викладене, внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної та відповідно порушення податкових і господарських зобов'язань, позивачу завдано збиток на суму 125 400,00 грн.
При цьому судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та у постанові Верховного Суду України у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про те, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
За наведених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 250, 252, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок, 2, корпус А; код ЄДРПОУ 42406803) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 158, офіс 210, код ЄДРПОУ 00191218) суму збитків у розмірі 125 400, 00 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп., та суму штрафу у розмірі 125 400, 00 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Концептфорт» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок, 2, корпус А; код ЄДРПОУ 42406803) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 158, офіс 210, код ЄДРПОУ 00191218) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3009 (три тисячі дев'ять) грн 60 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА