ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/7112/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" (8300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, ідентифікаційний номер 38660952)
до Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501)
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.
Представники учасників: згідно з протоколом судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ВІМФ" у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство залишено без руху. Встановлено ТОВ "Адванс Інвест" строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків заяви, встановлені в ухвалі суду від 21.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 24.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" (8300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, ідентифікаційний номер 38660952) до Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501) в розмірі 283 034,08 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501). Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 73718 від 29.07.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501). Призначено розпорядником майна Приватного підприємства "ВІМФ" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 449, ідентифікаційний номер 13736501) арбітражного керуючого Кійко Євгена Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1848 від 06.02.2018). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.09.2024.
27.08.2024 до суду надійшло повідомлення по справі від Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
17.09.2024 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна надійшов реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "ВІМФ" станом на 12.09.2024.
26.09.2024 до суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Кійка Є.А. про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 21.10.2024.
02.10.2024 до суду надійшло повідомлення по справі від розпорядника майна арбітражного керуючого Кійка Є.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 16.12.2024.
12.12.2024 до суду надійшла заява Приватного підприємства "ВІМФ" про застосування позовної давності до грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 10.02.2025.
02.01.2025 до суду надійшло повідомлення розпорядника майна про розгляд заявлених грошових вимог до боржника.
03.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. щодо заяви боржника про застосування позовної давності до грошових вимог ТОВ "Адванс Інвест".
06.01.2025 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" щодо заяви боржника про застосування позовної давності до заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог.
06.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Приватного підприємства "ВІМФ" до його заяви про застосування позовної давності до заявлених грошових вимог ініціюючого кредитора.
10.02.2025 до суду надійшла заява боржника про відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства "ВІМФ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 03.03.2025.
03.03.2025 до суду надійшов звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. станом на 28.02.2025.
У судовому засіданні 03.03.2025 учасниками справи були подані наступні документи, а саме:
- заперечення розпорядника майна на заяву боржника про відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень у даній справі;
- запит арбітражного керуючого Кійко Є.А. до боржника;
- заява розпорядника майна про витребування доказів;
- клопотання ініціюючого кредитора про відсторонення Чернюшок В.І. від виконання повноважень керівника боржника та покладення виконання обов'язків керівника Приватного підприємства "ВІМФ" на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.
У судовому засіданні 03.03.2025 судом оголошено перерву до 24.03.2025.
21.03.2025 до суду надійшло клопотання боржника про долучення документів до матеріалів справи у відповідь на запит розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.
21.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення боржника щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" про відсторонення Чернюшок В.І. від виконання повноважень керівника боржника та покладення виконання обов'язків керівника Приватного підприємства "ВІМФ" на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні, клопотання боржника про відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства "ВІМФ", клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" про відсторонення Чернюшок В.І. від виконання повноважень керівника боржника та покладення виконання обов'язків керівника Приватного підприємства "ВІМФ" на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. на 09.04.2025.
01.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Інвест» про визнання дій представника боржника адвоката Чернюшка І.Г. зловживанням процесуальними правами та стягнення з нього штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
07.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про долучення документів до матеріалів справи.
07.04.2025 до суду надійшли пояснення розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. на клопотання боржника про відкладення розгляду справи внаслідок проведення боржником оцінки майна Приватного підприємства «ВІМФ».
У судове засідання, призначене на 09.04.2025, з'явилися розпорядник майна та представник боржника. Ініціюючий кредитор у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
Дослідивши заяву Приватного підприємства «ВІМФ» про відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, судом встановлено наступне.
Боржником у вказаній заяві зазначено, що станом на 10.02.2025 розпорядником майна арбітражним керуючим Кійко Є.А.:
- не вжито жодних заходів щодо виявлення майна боржника;
- не направлено запитів арбітражного керуючого в порядку ст. 12-1 КУзПБ з метою виявлення активів боржника;
- на проведено інвентаризацію майна боржника;
- на проведено оцінку майна боржника;
- не розроблено плану санації, що, на переконання боржника, вказує на те, що арбітражний керуючий Кійко Є.А. не розглядає можливості відновлення платоспроможності боржника.
Крім того, на переконання боржника, вся діяльність розпорядника майна у даній справі спрямована на захист і представництво інтересів ініціюючого кредитора, що полягає у тому, що арбітражним керуючим Кійко Є.А. подано до суду заперечення щодо заяви боржника про застосування позовної давності до грошових вимог ініціюючого кредитора; у судових засіданнях інтереси ініціюючого кредитора представляє розпорядник майна.
Наведені боржником обставини, на переконання Приватного підприємства «ВІМФ», свідчать про те, що між діями арбітражного керуючого Кійко Є.А. та кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Інвест» існує узгоджена позиція, спрямована на швидке заволодіння належним боржнику майном.
З огляду на викладене, боржник просить суд відсторонити арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства «ВІМФ» та призначеними розпорядником майна іншого арбітражного керуючого, кандидатуру якого визначити із застосуванням автоматизованої системи.
Згідно з ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів; 6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів. Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду. Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав. Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень має містити кандидатуру арбітражного керуючого для його призначення для виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність). За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та призначення іншого арбітражного керуючого.
Виходячи з аналізу наведеної норми, на відміну від відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень за клопотанням комітету кредиторів, що здійснюється судом незалежно від наявності таких підстав, для відсторонення (усунення) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання повноважень у даному випадку за клопотанням боржника, суд повинен ретельно дослідити виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків та надати оцінку діям арбітражного керуючого (ліквідатора), та у разі встановлення факту невиконання або неналежного виконання обов'язків арбітражним керуючим - відсторонити (усунути) арбітражного керуючого від виконання повноважень.
Відповідно до приписів статті 13 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.
Незалежність арбітражного керуючого забезпечується його спеціальним статусом, визначеним цим законом та спеціальним порядком його призначення та відсторонення від виконання обов'язків.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Забезпечуючи дотримання принципу незалежності арбітражного керуючого, суд керується приписами ст. 2 ГПК України, якими визначено завдання та основні засади господарського судочинства.
Так, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно норми ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 ГПК України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, суд має забезпечити баланс інтересів усіх учасників справи про банкрутство, перевірити дотримання їх прав та законних інтересів, зокрема перевірити, чи не допускають учасники справи зловживання своїми процесуальними правами з метою протиправного втручання у здійснення арбітражним керуючим своїх обов'язків або з метою впливу на нього для прийняття арбітражним керуючим рішень, що не відповідають інтересам усіх кредиторів та інтересам правосуддя, або навпаки, чи не призводять дії/бездіяльність арбітражного керуючого до негативних наслідків для інших учасників справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 1) звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 2-1) проводити збори і засідання комітету кредиторів у разі їх бездіяльності або за їхнім дорученням; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами; 5) звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб; 5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Арбітражний керуючий зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 4-1) на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати відомості, документи та інформацію щодо виконання повноважень із здійснення судової процедури; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов'язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов'язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім'я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості); обтяження майна боржника (об'єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження); реєстр вимог кредиторів; строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією); аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів); тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення); текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом); декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Дослідивши подані розпорядником майна документи, що стосуються процедури розпорядження майном Приватного підприємства «ВІМФ», судом встановлено, що розпорядником майна були вжиті наступні заходи у відповідній процедурі.
1. Направлено запити у відповідні органи, установи, підприємства, організації задля виявлення майна та активів боржника (ДІАМ України, Державна служба України з питань праці, Державне космічне агентство України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, ВПВР ДДВС Міністерства юстиції, ДП «Український державний центр радіочастот», ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», Державне агентство рибного господарства України, Головне управління регіональної статистики, АТ «Українська залізниця», Укрморрічтранс, Управління Держгеокадастру у Київській області, Сервісний центр МВС, Митниця м. Києва, Фонд державного майна у м. Києві, Управління цивільного захисту КМДА, БТІ м. Борисполя Київської області, Держпродспоживслужба у м. Києві, Головне управління Державного казначейства України, ГУ ДПС у м. Києві, Управління статистики у м. Києві, ВПВР у Київській області).
Зазначені запити та відповіді на них долучені розпорядником майна до його звіту № 02-02/101 від 28.02.025.
2. Отримано витяги, виписки, інформаційні довідки щодо боржника та його активів, а саме:
- Витяг з ЄДР ЮОФОП щодо Боржника;
- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- Інформаційна довідка з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
- Роздруківка з сайту Державного реєстру цивільних повітряних суден;
- Роздруківка з сайту НКЦПФР щодо власників великих пакетів акцій;
- Роздруківка з сайту Укрпатенту - Спеціальна інформаційна система УКРНОІВІ (СІС);
- Роздруківка з сайту Єдиного реєстру Боржників;
- Роздруківка з АСВП про стан виконавчих проваджень щодо Боржника
- Копія державного акту на земельну ділянку.
3. Направлено наступні запити (вимоги) керівнику підприємства боржника, а саме:
- Запит арбітражного керуючого від 29.07.2024 р. № 02-02/351;
- Вимога щодо надання документації та збереження майна боржника від 29.07.2024 р. № 02-02/352;
- Вимога щодо проведення інвентаризації майна 29.07.2024 р. № 02-02/353. Вказані три документа були направлені рекомендованим листом від 30.07.2024 р. № 0110315246636. Цей лист було повернуто Укрпоштою за закінченням терміну зберігання.
Внаслідок неотримання Боржником вищевказаних запитів (вимог), розпорядником майна повторно було надіслано аналогічні за змістом документи:
- Запит арбітражного керуючого від 31.08.2024 р. № 02-02/371;
- Вимога щодо надання документації та збереження майна боржника від 31.08.2024 р. № 02-02/372;
- Вимога щодо проведення інвентаризації майна 31.08.2024 р. № 02-02/373;
Вказані три документи були направлені рекомендованим листом від 04.09.2024 р. № 0110315364400. Цей лист також було повернуто Укрпоштою за закінченням терміну зберігання.
Листом від 30.09.2024 р. № 02-02/391 розпорядником майна на адресу суду, а також електронною поштою до представника Боржника адвоката Чернюшка І.Г. та засновнику Боржника Чернюшок Ю.І. було доведено інформацію про направлення запитів та вимог на адресу підприємства Боржника, які повернулись, а також додано копії раніше направлених запитів (вимог) від 29.07.2024 р. № 02 02/351, 02-02/352, 02-02/353 та від 31.08.2024 р. № 02-02/371, 02-02/372, 02-02/373.
Відповіді ні від представника Боржника, ні від самого підприємства Боржника до розпорядника майна не надходило.
Як зазначає розпорядник майна, внаслідок ненадання керівником документації підприємства боржника та неотримання ним запитів розпорядника майна, проведення інвентаризації виявилось неможливим.
4. Після отримання відповідей на запити, було проведено систематизацію наданої інформації щодо боржника та її аналіз.
5. Листом від 26.09.2024 р. № 02-02/376 до суду було направлено проміжний Реєстр вимог кредиторів.
6. На виконання вимог ч. 2 ст. 12 КУзПБ на підставі наявної фінансової звітності Боржника, розпорядником майна було замовлено та отримано Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ПП «ВІМФ» від 04.11.2024.
За результатами проведеного аналізу господарської діяльності ПП «ВІМФ» та його відповідних показників, розрахованих за період 01.01.2020 по 31.12.2022, було зроблено наступні висновки, а саме:
- Протягом періоду 2020-2021 діяльність ПП «ВІМФ» була прибутковою із незначним рівнем доходу та прибутку. Так, в 2020 році підприємство отримало прибуток в розмірі 0,2 тис. грн., в 2021 році компанія отримала прибуток в розмірі 0,1 тис. грн., в 2022 році підприємство не задекларувало жодних фінансових результатів. Враховуючи вищевказане та той факт, що протягом досліджуваного періоду 2020-2022 років в ПП «ВІМФ» була зайнята 1 особа, можна зробити висновок про те, що ПП «ВІМФ» з початку 2022 року фактично припинило свою діяльність.
- Господарським судом міста Києва 10.12.2020 видано наказ на виконання рішення від 19.11.2020 по справі № 910/14706/20 про стягнення 169,0 тис. грн. на користь ТОВ «АДВАНС ІНВЕСТ». В подальшому даний наказ виконано не було, після чого ТОВ «АДВАНС ІНВЕСТ» подало заяву про відкриття справи про банкрутство ПП «ВІМФ» із грошовими вимогами в сумі 283,03 тис. грн.. Суму визнаних кредиторських вимог в розмірі 169,0 тис. грн. згідно рішення від 19.11.2020 по справі № 910/14706/20 не було відображено в звітності ПП «ВІМФ» з кінця 2021 року.
- ПП «ВІМФ» протягом всього досліджуваного періоду мало ознаки стійкої неплатоспроможності: станом на початок 2020 року та станом на кінець 2022 року показник поточної платоспроможності мав від'ємне значення ( 0,2) тис. грн. та (-172,8) тис. грн. відповідно.
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності), значення якого не повинно бути менше >0,2 з тенденцією до збільшення, у ПП «ВІМФ» станом на 01.01.2020 був рівний 0,33 та 0,0 станом на 31.12.2022 та є критично меншим рекомендованого значення та безумовно говорить про те, що товариство не може погасити будь-яку частину своїх боргів негайно.
- В ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період проведення аналізу. Враховуючи визнані кредиторські вимоги ТОВ «АДВАНС ІНВЕСТ» в сумі 169,0 тис. в рамках справи №910/7112/24, що не були відображені в балансі ПП «ВІМФ», показник забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами для ПП «ВІМФ» станом на кінець 2020 року та станом на кінець 2022 року був рівний 0,06 (граничне значення 1,0); показник забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами станом на кінець 2020 року та на кінець 2022 року був рівний 0,06 при граничному значенні 1,0, розмір чистих активів станом на кінець 2020 року та на кінець 2022 року мав від'ємне значення та дорівнював (-163,0) тис. грн..
За результатами проведеного аналізу фінансової звітності ПП «ВІМФ» та інформації по справі №910/14706/20, фінансовий стан ПП «ВІМФ», починаючи з кінця 2020 року, характеризувався ознаками втрати платоспроможності та відповідав фінансовому стану банкрута. Значне зменшення величини показника забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами, показника забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами та розміру чистих активів з кінця 2020 року вказує на наявність ознак дій з доведення до банкрутства ПП «ВІМФ», проте достовірно встановити або спростувати даний факт можливо після отримання необхідних бухгалтерських документів, інформації про банківські рахунки та фізичного огляду наявних активів.
На підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність ПП «ВІМФ» зроблено висновок про те, що:
- відсутні ознаки фіктивного банкрутства ПП «ВІМФ»;
- відсутня можливість достовірно визначити наявність/відсутність ознак дій з доведення до банкрутства ПП «ВІМФ»;
- відсутні ознаки дій з приховування банкрутства ПП «ВІМФ»;
- присутні ознаки втрати платоспроможності ПП «ВІМФ»;
- задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури або процедури санації за наявності згоди інвестора.
7. Проведення оцінки майна Боржника
Оскільки керівнику Боржника двічі направлялись запити і вимоги щодо надання звітності та документів щодо майна Боржника, і ці листи повертались до розпорядника майна за закінченням терміну зберігання, то у розпорядника майна відсутня інформація щодо майна Боржника. Проведеними заходами з пошуку активів Боржника, розпорядником майна виявлено єдиний майновий актив право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії Б № 017672 від 1993 р. площею 1,0 га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0090.
Було укладено договір від 02.10.2024 р. № 74-Д/24 з оцінювачем ТОВ «Експерт +» (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності № 91/2023 від 16.02.2023 р.), і згідно висновку оцінювача вартість права постійного користування вказаною земельною ділянкою склала 295 121,00 грн.
8. Розгляд Заяви Боржника про застосування позовної давності
До суду надійшла Заява представника Боржника адвоката Чернюшка І.Г. без дати та без № про застосування позовної давності до вимог ТОВ «Адванс Інвест» про стягнення безспірної заборгованості та неустойки.
Листом від 03.01.2025 р. № 02-2/05 було розглянуто вказану заяву представника Боржника і надіслано заперечення щодо Вказаної заяви.
9. Листування з ДПС щодо проведення податкової перевірки
Розпорядником майна було отримано лист від ГУ ДПС від 29.08.2024 р. № 74033/6/26-15-07-03-04-08 з вимогою надання первинних документів Боржника для проведення податкової перевірки. Листом від 30.09.2024 р. № 02-02/401 було надано відповідь.
Враховуючи зазначене, судом відхиляються доводи боржника, викладені у вказаній заяві, щодо бездіяльності розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. в частині виконання покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов'язків.
Також, щодо аргументів боржника стосовно не проведення розпорядником майна інвентаризації майна Приватного підприємства «ВІМФ» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначається Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 (надалі - Положення).
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Пунктом 14 розділу ІІ Положення визначено, що інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Положення інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.
Враховуючи зазначене, обов'язок із забезпечення проведення інвентаризації майна боржника покладається саме на власника або уповноважений орган (посадову особу) товариства. З огляду на те, що керівником боржника не було забезпечено відповідних умов для проведення інвентаризації майна Приватного підприємства «ВІМФ» (враховуючи ряд запитів, направлених розпорядником майна боржнику/керівнику боржника/учаснику боржника/представнику боржника), судом приймаються доводи розпорядника майна щодо неможливості проведення інвентаризації майна боржника.
Крім того, стосовно доводів боржника щодо представлення розпорядником майна інтересів ініціюючого кредитора у даній справі та фактичного поєднання заявника та розпорядника майна в одній особі суд зазначає наступне.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено:
- арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України;
- заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника;
- сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
- учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи; 7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років; 8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.
Суд зазначає, що кандидатура арбітражного керуючого Кійко Є.А., запропонована ініціюючим кредитором для призначення розпорядником майна Приватного підприємства «ВІМФ» (право заявника, визначене Кодексом України з процедур банкрутства), була досліджена судом у підготовчому засіданні у тому числі на відповідність вимогам, визначеним ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатом чого арбітражний керуючий Кійко Є.А. був призначений розпорядником майна Приватного підприємства «ВІМФ» ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024.
Крім того, судом відхиляються аргументи боржника, покладені в обґрунтування пов'язаності розпорядника майна та ініціюючого кредитора, оскільки: А) подання розпорядником майна заперечень щодо тих чи інших заяв боржника свідчить виключно про те, що правова позиція арбітражного керуючого відрізняється від правової позиції боржника та може співпадати з правовою позицією ініціюючого кредитора; Б) неявки представника ініціюючого кредитора у судові засідання та, навпаки, явка у судове засідання розпорядника майна, який підтримував свою правову позицію, викладену у поданих ним поясненнях та запереченнях щодо заяв та клопотань боржника, знову ж таки жодним чином не може підтверджувати заінтересованість розпорядника майна щодо ініціюючого кредитора, тощо.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши аргументи та подані докази Приватного підприємства «ВІМФ» на підтвердження невиконання або неналежного виконання розпорядником майна арбітражним керуючим Кійко Є.А. обов'язків, покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується відсутність визначених ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства «ВІМФ», у зв'язку з чим суд відмовляє боржнику у задоволенні відповідної заяви від 10.02.2025.
Дослідивши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Інвест» про припинення повноважень керівника Приватного підприємства «ВІМФ» Чернюшок В.І. та покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А., судом встановлено наступне.
Так, вказане клопотання мотивовано тим, що керівник боржника Чернюшок В.І. не отримувала неодноразові запити розпорядника майна та залишила їх без реагування, що перешкоджає розпоряднику майна провести інвентаризацію майна Приватного підприємства «ВІМФ», а також провести аналіз фінансово-господарського стану боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою; отримувати інформацію з державних реєстрів.
Відповідно до ч. 8 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов'язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний у тому числі проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Згідно з частинами 12, 13 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника. З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов'язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
З аналізу вказаних приписів законодавства слідує, що у разі наявності будь-яких обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідною заявою має перевірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законодавства про банкрутство. При цьому, якщо боржник не надає розпоряднику майна необхідну для здійснення його повноважень інформацію та фінансово-бухгалтерську документацію або не сприяє у проведенні інвентаризації майна, господарський суд має застосувати ч. 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, а також може застосувати ч. 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства.
Боржником подані заперечення від 21.03.2025 на вказане клопотання ініціюючого кредитора, в яких Приватним підприємством «ВІМФ» зазначено наступне.
Керівник боржника Чернюшок В.І. покинула територію України та довгий час перебуває закордоном, що підтверджується відомостями із закордонного паспорту керівника боржника.
При цьому, керівник боржника зверталася до податкових органів через свого представника із заявою про виготовлення електронного цифрового підпису для подання податкової звітності, однак їй було відмовлено. З урахуванням вказаних обставин, надати у повному обсязі запитувані розпорядником майна документами не вбачається за можливе.
Також, інтереси боржника у даній справі представляє адвокат Чернюшок І.Г., який виказує правову позицію боржника щодо тих чи інших питань у процедурі розпорядження майном Приватного підприємства «ВІМФ», подає відповідні заяви/клопотання/пояснення, приймає участь у судових засіданнях, що підтверджується протоколами судових засідань.
Крім того, згідно з долученою представником боржника довідкою медичного закладу міста Відень (Австрія) у Чернюшок В.І. існують проблеми зі здоров'ям та вона проходить лікування закордоном, що унеможливлює її повернення в Україну.
При цьому, боржником не вчиняються жодні дії для перешкоди арбітражному керуючому Кійко Є.А. у виконанні ним повноважень розпорядника майна. Зазначено, що представник боржника адвокат Чернюшок І.Г. співпрацює з розпорядником майна в межах повноважень, визначених довіреністю Приватного підприємства «ВІМФ».
21.03.2025 до суду надійшло клопотання боржника про долучення до матеріалів справи документів (статут боржника, звіт про продаж і запаси товарів в оптовій торгівлі (за 2 квартал 2020 року), наказ № 1 про проведення інвентаризації від 14.10.2024, фінансова звітність малого підприємства станом на 01.01.2020, витяг з реєстру щодо нерухомого майна боржника).
07.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про долучення до матеріалів справи звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, а також витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Суд зауважує, що приписи Кодексу України з процедур банкрутства пов'язують можливість припинення судом повноважень керівника боржника та покладання його обов'язків на розпорядника майна за наявності певних та визначених обставин, а саме: підтверджених відомостей про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також вчинення дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів.
При цьому, у частині 2 ст. 40, частині 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства прямо передбачено право, а не обов'язок господарського суду припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.
Суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджуються наступні обставини, а саме:
- керівником боржника дійсно не було отримано ряду запитів розпорядника майна про вжиття відповідних заходів у процедурі розпорядження майном Приватного підприємства «ВІМФ»;
- керівник боржника тривалий час перебуває закордоном, проходить лікування за станом здоров'я;
- представником боржника подано до суду певні документи на запит розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.;
- представництво інтересів боржника здійснюється представником за довіреністю - адвокатом Чернюшок І.Г., який приймає участь у судових засіданнях, надає свої пояснення/заперечення щодо тих чи інших питань, подає заяви та клопотання, тощо;
- заявником не доведено, що керівник боржника перешкоджає діяльності розпорядника майна.
З огляду на викладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Адванс Інвест» у задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника Приватного підприємства «ВІМФ» Чернюшок В.І. та покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.
При цьому, суд звертає увагу представника боржника адвоката Чернюшок І.Г. та розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А. на те, що визначена Кодексом України з процедур банкрутства мета процедури розпорядження майном боржника може бути досягнута виключно за конструктивної взаємодії боржника та/або його керівника/представника із розпорядником майна.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити боржнику у задоволенні заяви про відсторонення арбітражного керуючого Кійко Є.А. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного підприємства «ВІМФ».
2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Адванс Інвест» у задоволенні клопотання про припинення повноважень керівника Приватного підприємства «ВІМФ» Чернюшок В.І. та покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Кійко Є.А.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Повний текст ухвали складено 02.05.2025
Суддя А.В. Яковенко