номер провадження справи 4/24/25
07.05.2025 Справа № 908/606/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20», (69120, м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, буд. 20), представник позивача адвокат Здорик Олександр Ігорович, ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206)
про стягнення 19301,10 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Ляхова Х.В., на підставі Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
12.03.2025 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 12.03.2025, (вх. № 662/08-07/25 від 12.03.2025) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 19301,10 грн. заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення)сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 справу № 908/606/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/606/25 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/24/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2025 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 908/606/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23.04.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 судове засідання відкладалося на 07.05.2025.
В судове засідання 07.05.2025 з'явився представник відповідача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Позивач в судове засідання 07.05.2025 не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/606/25 позивач повідомлений належним чином відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді ухвала суду про відкладення розгляду справи від 23.04.2025 у справі № 908/606/25 доставлений до електронного кабінету ОСББ «ФЕНІКС 20» 25.04.2025.
В матеріалах справи № 908/606/25 наявна Заява ОСББ «ФЕНІКС 20» (вх. № 8408/08-08/25 від 23.04.2025), якою позивач просить суд розглянути справу № 908/606/25 без участі в судових засіданнях уповноваженого представника ОСББ «ФЕНІКС 20» та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 07.05.2025 за відсутністю позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 07.05.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 319, 322, 360, 382, 385, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, положеннях Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та «Про об єднання співвласників багатоквартирного будинку». Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі позивачем зазначено, що Запорізька міська рада є власником квартири АДРЕСА_2 , де створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20». Згідно протоколу Загальних зборів № 1/2020 від 22.02.2020 Об'єднанням співвласників прийнято рішення про затвердження тарифу на утримання будинку в розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. Як стверджує позивач, за період часу з вересня 2021 року по лютий 2025 року включно Запорізькою міською радою кошти на утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території не сплачувались, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 19301,10 грн. На підставі зазначеного позивач просить позов задовольнити повністю, стягнути з Запорізької міської ради заборгованість по внескам на утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 в розмірі 19301,10 грн. Крім того, позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3200,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку) покласти на відповідача.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 7043/08-08/25 від 02.04.2025), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість по внескам на утримання багатоквартирного будинку в загальній сумі 19301,10 грн. по квартирі АДРЕСА_2 . Між тим, відповідач стверджує, що вищезазначеною квартирою Запорізька міська рада не користується та не отримує послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що забезпечує ОСББ «ФЕНІКС 20» під час своєї господарської діяльності. Так, квартира АДРЕСА_2 , є неприватизованою, проте згідно з інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (від 20.03.2025 № 06.4-02/02/954) зазначена квартира є зареєстрованим місцем проживання 7 осіб, які за нормами ст., ст. 61, 68 Житлового кодексу України, ст. 815 ЦК України є її наймачами та повинні своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Приймаючи до уваги наведене, в даному випадку Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки обов'язок щодо сплати внесків на управління будинком покладається на користувачів квартир. Частиною 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. Надаючи наймачам у безстрокове користування житлові приміщення, квартири комунальної власності територіальна громада реалізує виконання своїх повноважень, визначених законом. При цьому наймач повинен забезпечувати виконання свої зобов'язань визначених чинним законодавством України, у тому числі щодо належного утримання наданого у користування житла, оплати комунальних послуг та здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. При цьому, ОСББ має законне право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності на підставі ч. 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та додатково закріпивши обов'язок зі сплати внесків наймачами квартир, що належать до державного житлового фонду у своєму статуті та установчих документах. Також відповідач просить суд зауважити, що позивач в позовній заяві зазначає, що ОСББ «ФЕНІКС 20» не отримало від Запорізької міської ради жодної відповіді на пропозицію щодо погашення заборгованості на утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 в розмірі 19301,10 грн., тому ОСББ було вимушено звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинком. Проте, провівши перевірку вхідної кореспонденції, відповідачем з'ясовано, що ані від позивача, ані від представника позивача на адресу Запорізької міської ради не надходило жодних повідомлень про наявну заборгованість чи вимоги про сплату заборгованості зі сплати внесків на управління будинком. А, отже, Запорізька міська рада не могла знати про можливу наявну заборгованість зі сплати внесків на управління будинком. Приймаючи до уваги викладене, відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Також у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти покладення на нього заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката.
Письмових заперечень на відзив на позовну заяву у встановлені судом строки позивач суду не надав.
У зв'язку із не поданням позивачем відповіді на відзив на позовну заяву заперечення відповідь від відповідача не надходили.
09.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від позивача надійшло Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (вх. № 7547/08-08/25 від 09.04.2025), в якому позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3200,00 грн. та долучити до матеріалів справи № 908/606/25 докази понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката на зазначену суму.
16.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 7996/08-08/25 від 16.04.2025), в якому відповідач заперечує проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій позивачем сумі (3200,00 грн.), оскільки вважає такі витрати значно завищеними і неспіврозмірними із складністю і фактичними обставинами справи та витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги у цій справі, та просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000,00 грн.
Нормами ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
В багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20» (позивач у справі).
22.10.2019 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 43301165.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2019 внесено запис щодо державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20», з місцезнаходженням: 69120, м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, буд. 20.
22.02.2020 відбулися Загальні збори ОСББ «ФЕНІКС 20», за результатами голосування щодо порядку денного яких прийнято рішення з четвертого питання такого змісту: «Встановити розмір внесків на витрати на управління будинком ОСББ «ФЕНІКС 20» - 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення для 2-9 поверхів та 6,20 грн. за1 кв.м. для квартир та/або нежитлового приміщення, які знаходяться на 1 поверсі.».
Відповідне рішення, прийняте Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , оформлене протоколом Загальних зборів № 1/2020 від 22.02.2020.
У багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 знаходиться квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 70,70 кв.м., яка на праві власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та обліковується як неприватизована, що підтверджується інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 03.03.2025 № 492/01-37/01.
Відповідач проти зазначеного факту не заперечив, належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування наведеного суду не надав.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів відповідно до інформації Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» (лист від 30.04.2025 вих. № 142/01-03) в архівному фонді МКП «ОСНОВАНІЄ» є Ордер № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 на право заселення трьох кімнат загальною площею 42,36 кв.м в квартирі АДРЕСА_2 , який видано на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка). В програмному забезпечені МКП «ОСНОВАНІЄ» до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_2 обліковувався особовий рахунок № НОМЕР_1 , наймач - ОСОБА_1 , загальна площа квартири 70,7 кв.м., корисна площа - 67,3 кв.м., житлова площа - 42,36 кв.м. (Копія Ордеру № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 залучена до матеріалів справи)
26.08.2016 прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 «Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» та передачу в господарське відання комунального підприємства «Наше місто».
Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 «Про реорганізацію комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради» (зі змінами) правонаступником КП «Наше місто» визначено КП «Запоріжремсервіс».
Таким чином на час створення ОСББ «ФЕНІКС 20» власником квартири АДРЕСА_2 , була та на теперішній час залишається територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
На виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 07.04.2025 по справі № 908/606/25 Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради надав інформацію (лист від 08.04.2025 вих. № 06.4-02/02/9158 «Про надання інформації»), що за відомостями Департаменту за адресою: АДРЕСА_5 у період з 01.09.2021 по 28.02.2025 були зареєстровані наступні особи:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.08.2004 по теперішній час;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.12.1994 по теперішній час;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.05.1998 по теперішній час;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.07.2002 по теперішній час;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 02.09.1999 по теперішній час;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.02.2000 по теперішній час;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.06.2004 по 23.09.2021.
Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі з вимогами про стягнення з Запорізької міської ради 19301,10 грн. заборгованість по внескам на утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Як визначено статтею 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Як встановлено судом, розмір обов'язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку затверджено рішеннями Загальних зборів ОСББ «ФЕНІКС 20», що оформлено протоколом № 1/2020 від 22.02.2020, та встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення для 2-9 поверхів та 6,20 грн. за1 кв.м. для квартир та/або нежитлового приміщення, які знаходяться на 1 поверсі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
01.07.2015 набрав чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».
Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином, співвласниками майна багатоквартирного будинку можуть бути не лише громадяни - власники квартир або нежитлових приміщень, а також і держава або територіальна громада в особі її органів.
Згідно з інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (лист від 03.03.2025 вих. № 492/01-37/01) у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 знаходиться квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 70,70 кв.м., яка на праві власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та обліковується як неприватизована.
Таким чином, Запорізька міська рада є співвласником будинку АДРЕСА_3 , в якому створено та функціонує ОСББ «ФЕНІКС 20», як власник спірної квартири АДРЕСА_4 .
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та вище наведених Законів України в їх системному взаємозв'язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Разом із тим суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія Ордеру № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 на право заселення трьох кімнат загальною площею 42,36 кв.м в квартирі АДРЕСА_2 , який видано на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка).
Відповідно до листа від 08.04.2025 вих. № 06.4-02/02/9158 «Про надання інформації» Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за відомостями Департаменту за адресою: АДРЕСА_5 у період з 01.09.2021 по 28.02.2025 були зареєстровані наступні особи:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.08.2004 по теперішній час;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.12.1994 по теперішній час;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.05.1998 по теперішній час;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.07.2002 по теперішній час;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 02.09.1999 по теперішній час;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.02.2000 по теперішній час;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.06.2004 по 23.09.2021.
Згідно з нормою статті 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За нормами ст. 58 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 державна реєстрація місця проживання фізичних осіб здійснюється на підставі документів, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Отже, не зважаючи на відсутність передбаченого ст. 61 Житлового кодексу України укладеного письмового договору найму жилого приміщення, вселення вище зазначених осіб до квартири АДРЕСА_2 на підставі ордеру свідчить про законність найму вказаної квартири комунальної власності зазначеними особами.
За приписами статей 66, 67, 68 Житлового кодексу України, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 № 45 з подальшими змінами та доповненнями), наймач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частина перша статті 509 ЦК України дає визначення зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 526, 530 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналіз положень ч. 1 ст. 1 цього Закону дає підстави для висновку, що в розумінні названого Закону, крім власника об'єкта нерухомості, індивідуальним споживачем може бути також інша особа, яка за згодою власника користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб. Тобто, для визнання індивідуальним споживачем іншої, відмінної від власника об'єкта особи, остання, повинна фактично користуватися цим об'єктом за згодою власника, та отримувати при такому користуванні житлово-комунальні послуги саме для власних потреб.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;
2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;
2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;
3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;
4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Таким чином, частина 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати, передбачені рішенням співвласників, в тому числі сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) покладає на наймача, а не на власника неприватизованої квартири комунальної власності.
Аналіз вищенаведених законодавчих положень в їх системній сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України про договір дає підстави для висновку, що наймач квартири та/або нежитлового приміщення комунальної власності в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, зобов'язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а отже відсутність оформленого письмового договору щодо надання таких послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.
Схожі висновки викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 19.08.2019 у справі № 641/7403/16-ц, від 13.11.2019 у справі 686/14833/15-ц.
Отже, оскільки у спірних правовідносинах безпосередніми споживачами житлово-комунальних послуг є фізичні особи, які за згодою власника користуються квартирою АДРЕСА_2 , саме на них, як на наймачів житлового приміщення, покладено обов'язок здійснювати витрати на утримання багатоквартирного будинку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що за вимогою про стягнення витрат на утримання будинку, які розраховані пропорційно площі квартири АДРЕСА_2 , Запорізька міська рада є неналежним відповідачем. Належним відповідачем за такими вимогами є наймачі відповідної квартири, що користуються нею за згодою власника.
В пункті 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №5015/3683/11 викладено висновок про те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).
Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/20154/16).
Суд не може з власної ініціативи залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.
Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволення позовних вимог до Запорізької міської ради про стягнення 19301,10 грн. заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, та витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому вказані судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 19301,10 грн. заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 08» травня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.