вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"07" травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/513/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову у справі
за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ,
до відповідача 1: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 ,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант», код ЄДРПОУ - 36972558, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Штефана Августина, будинок 12/1,
про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників в статутному капіталі,
без виклику сторін,
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) від імені та в інтересах якого діє адвокат Мальцева Галина Юріївна (згідно ордеру серії АХ №1257327 від 05.05.2025) 05.05.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 05.05.2025 до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (далі - відповідач 2, товариство) про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників в статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант».
Позовні вимоги обґрунтовані невизнанням відповідачем 1 прав позивача на мирне володіння та розпорядження корпоративними правами ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», що вбачається з подання 10.04.2025 відповідачем 1 скарги до Міністерства юстиції України на реєстраційну дію №1003231070026004104, вчинену 24.09.2024 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ришкович О.В. щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу, а саме: реєстрацію за позивачем 100% часток у статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», що було вчинено нотаріусом на підставі договору №10/09/2024 від 10.09.2024 купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, акту приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства від 10.09.2024, протоколу загальних зборів учасників товариства №10/09/2024 від 10.09.2024 (підписаних позивачем та відповідачем 1).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025.
2. Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області подав заяву про забезпечення позову від 05.05.2025 (далі - заява), згідно з якою позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , уповноваженим органам та усім суб'єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в тому числі тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант», у тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну складу членів організації, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені Товариства, зміну керівника та керівних органів товариства, зміни місцезнаходження громадської організації, до набрання законної сили рішенням по суті розгляду позову, який буде подано у строки встановлені ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 повідомляє про поданий позов, згідно з яким позивач просить:
1) Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (ідентифікаційний код 36972558) 3000000,00 грн.
2) Визначити розмір часток учасників в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (ідентифікаційний код 36972558) наступним чином: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ренійським РУ ГУДМС України в Одеській області, 10.01.2013, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) - 100% часток статутного капіталу, що становить 3000000,00 грн.
Позивач вказує, що 10.09.2024 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №10/09/2024 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (далі - договір).
Пунктом 1 договору передбачено, що продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (код ЄДРПОУ 36972558) статутний капітал якого складає 3000000,00 грн. та зобов'язується сплатити за неї належну грошову суму згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 2 договору частка, що відчужується продавцем за цим договором, становить 50% (п'ятдесят відсотків) від статутного капіталу Товариства. Частка, що відчужується, оплачена Продавцем повністю та належить йому на праві власності на підставі Статуту Товариства.
Відповідно до пункту 4 договору продавець стверджує, що він отримав грошові кошти в сумі 1500000,00 грн до підписання цього договору. Своїм підписом на цьому договорі він підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належну продавцю частку до покупця не має.
Крім того, позивач зазначає, що 10.09.2024 складено акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» до договору №10/09/2024 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» від 10.09.2024.
Позивач стверджує, що 10.09.2024 було проведено Загальні збори учасників ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», на підтвердження чого надає протокол Загальних зборів учасників №10/09/2024, на яких було вирішено затвердити вибуття учасника ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», у зв'язку із відчуженням його частки у статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» згідно договору купівлі-продажу частки ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» №10/09/2024 від 10.09.2024. На загальних зборах вирішено затвердити розподіл часток у статному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» між учасниками таким чином: Громадянин України ОСОБА_4 - 3000000,00 грн, що становить 100% частки в статутному капіталі Товариства.
24.09.2024 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ришкович О.В. проведено реєстраційну дію №1003231070026004104 щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
10.04.2025 ОСОБА_2 подано до Міністерства юстиції України скаргу на реєстраційну дію №1003231070026004104 щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, розгляд якої призначено на 05.05.2025. Відповідач 1 стверджує про відсутність підстав для виключення останнього зі складу учасників ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» та не визнає законність та правомірність продажу належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант».
Позивач у заяві про забезпечення позову стверджує, що відповідач 1, отримавши за належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» 1500000,00 грн та зазначивши про відсутність будь-яких матеріальних претензій до позивача, наразі вчиняє незаконні дії для повернення собі цієї частки шляхом подачі скарги до Міністерства юстиції України, що, в свою чергу, грубо порушує права позивача на володіння та розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант».
Позивач посилається, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, він не зможе захистити свої права на мирне володіння та розпорядження корпоративними правами ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» в межах одного судового провадження, оскільки, в разі задоволення скарги відповідача 1 та скасування реєстраційної дії №1003231070026004104, відповідач 1 стане фактичним власником 50% корпоративних прав ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» без належних для того правових підстав. Вжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
У подальшому, з посиланням на положення ст. ст. 17, 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 334 Цивільного кодексу України, ст. 140 ГПК України, практику Верховного Суду позивач зазначає про наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, про існування реальної загрози відчуження майна, що матиме наслідком порушення прав позивача на мирне володіння та розпорядження корпоративними правами ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», що свідчить про наявність підстав для вжиття зазначених заходів забезпечення позову.
Окремо позивач зазначає про відсутність, на його думку, підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
До заяви про забезпечення позову відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.
4. Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/513/25, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
5. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пунктах 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).
6. Як було вказано вище, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що предметом судового розгляду є питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчинення, зокрема, реєстраційних дій. Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена ВС у постановах від 16.08.2018 у справі № 10/1040/18, постановах ВС від 19.11.2020 у справі № 10/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 10/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 10/2287/21 та від 28.06.2024 у справі №910/1758/24, ухваленої у подібних правовідносинах. Усталена практика ВС щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлені позивачем вимоги щодо визначення розміру статутного капіталу та частки учасника в статутному капіталі, тобто позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, з огляду на те, що у разі задоволення позову в справі, таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.
Згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (код ЄДРПОУ - 36972558) становить 3000000 грн, а ОСОБА_1 (позивач у справі) є єдиним засновником (учасником) товариства, розмір частки якого становить 3000000 грн; також він є керівником товариства.
У постанові від 19.02.2025 у справі № 916/4912/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про вирішення заяви позивача про забезпечення позову внаслідок огляду обставин справи саме в контексті «prima facie» (на перший погляд), без дослідження питання обґрунтованості позовних вимог та без оцінки доказів, наданих позивачем в обґрунтування позову.
Отже, оскільки акції та частки у статутному капіталі товариства є майном у розумінні статті 190 ЦК України, то з наведеного вбачається, що позивач звернувся у суд з позовними вимогами у справі як одноосібний власник ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», розмір частки якого становить 3000000 грн (100% статутного капіталу), а тому його позовні вимоги щодо визначення аналогічного розміру статутного капіталу та аналогічного розміру його частки учасника в статутному капіталі товариства відповідають фактичному стану справи на момент звернення в суд з позовною заявою.
Не надаючи оцінку обгрунтованості заявленого позову в даній справі, однак, виконуючи вимоги процесуального закону щодо встановлення під час розгляду заяви про забезпечення позову наявності спору між сторонами і реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; суд зазначає, з позовних вимог у справі та долучених до позовної заяви доказів вбачається, що позивач просить суд підтвердити (встановити) факти, які існують на час подачі позову, шляхом визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» у сумі 3000000,00 грн та визначення розміру частки позивача в статутному капіталі товариства - 100%, що становить 3000000,00 грн.
Щодо цього, суд зазначає, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.34 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2020 в справі № 910/10764/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначила, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; ураховуючи системний аналіз статей 136, 137 ГПК України, згідно з якими умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які позивач просить застосувати згідно поданої заяви, не є домірними позовним вимогам, не є обгрунтованими і адекватними, та порушують принцип співвіднесення виду заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що невжиття таких заходів забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та відсутні підстави вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
7. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
У постанові від 20.12.2024 у справі № 910/3871/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 904/5876/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
З матеріалів справи №907/513/25 вбачається, що підставою звернення в суд ОСОБА_1 із позовною заявою та відповідно із заявою про забезпечення позову є лише подана 10.04.2025 ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України скарга на реєстраційну дію №1003231070026004104 щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, з урахуванням якої позивач вважає, що ОСОБА_2 фактично стверджує про відсутність підстав для виключення його зі складу учасників товариства, тобто не визнає законність та правомірність продажу ним належної йому частки в статутному капіталі товариства згідно договору від 10.09.2024 №10/09/2024 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» (далі - договір).
З наведеного вбачається, що подавши заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить заборонити Міністерству юстиції України, а також уповноваженим органам та усім суб'єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» та можливість вчинення таких дій ОСОБА_1 пов'язує саме з подачею ОСОБА_2 скарги від 10.04.2024 до Міністерства юстиції України на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором.
Щодо цього, суд зазначає, що законність вчинення 24.09.2024 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ришкович О.В. реєстраційної дії №1003231070026004104 щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, не є предметом розгляду справи №907/513/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників в статутному капіталі товариства.
Порядок розгляду скарг на реєстраційні дії, вчинені державними реєстраторами, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) передбачений відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150) та статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно з листом Міністерства юстиції від 18.04.2025 №56256/СК-1321-25/33.2.1 ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд Колегією скарги ОСОБА_2 від 10.04.2024 до Міністерства юстиції України на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором. А тому ОСОБА_1 як заінтересована особа (про що вказано у листі Міністерства юстиції від 18.04.2025 №56256/СК-1321-25/33.2.1) має права під час розгляду такої скарги Колегією, передбачені Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150).
Отже, заходи забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить застосувати у даній справі у вигляді заборони Міністерству юстиції України, а також уповноваженим органам та усім суб'єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені означеним Законом України відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», не є співмірними із позовними вимогами; виходять за межі позовних вимог та стосуються розгляду Колегією Міністерства юстиції України скарги ОСОБА_2 від 10.04.2024 до Міністерства юстиції України на реєстраційну дію №1003231070026004104, вчинену 24.09.2024 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ришкович О.В. щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу.
На підтвердження таких висновків суду, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд застосувати у даній справі, не стосуються предмету спору, а пов'язані саме з розглядом скарги ОСОБА_2 від 10.04.2024, поданої до Міністерства юстиції України, є зазначення у заяві про забезпечення позову про право Міністерства юстиції України за результатом розгляду означеної скарги відповідно до пункту 6 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» прийняти рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.
Далі, обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що, якщо дослідити зміст поданої ОСОБА_2 скарги, то вбачається, що «підстави для скасування реєстраційної дії №1003231070026004104 є надуманими та такими, що направлені насамперед на незаконне посягання на належну позивачу частку в статутному капіталі товариства. Тобто, фактично, відповідач-1, отримавши за належну йому частку в статутному капіталі товариства півтора мільйона гривень та зазначивши про відсутність будь-яких матеріальних претензій до позивача, наразі вчиняє незаконні дії для повернення собі цієї частки, що, в свою чергу, грубо порушує права позивача на володіння та розпорядження часткою в статутному капіталі товариства».
Щодо цього, судом враховується пункт 4 частини 5 статті 137 ГПК України, згідно з яким не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб'єкти державної реєстрації.
Отже, враховуючи імперативну заборону, передбачену пунктом 4 частини 5 статті 137 ГПК України застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати органам державної влади покладених на них згідно із законодавством владних повноважень; враховуючи, що заходи забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить застосувати у даній справі у вигляді заборони уповноваженим органам та усім суб'єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в тому числі тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», - прямо не стосуються предмету спору, а пов'язані із розглядом Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_2 від 10.04.2024 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором (про що зазначено позивачем у заяві про забезпечення позову), то наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Щодо застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», то, обгрунтовуючи застосування такого заходу стосовно відповідача-1, у заяві позивач зазначає, що подавши 10.04.2025 скаргу до Міністерства юстиції України на реєстраційну дію №1003231070026004104, ОСОБА_2 фактично стверджує про відсутність підстав для виключення його зі складу учасників товариства і ним не визнається законність та правомірність продажу належної йому частки в статутному капіталі товариства.
Поряд з цим, як було вказано вище, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є єдиним засновником (учасником) товариства, а також він є керівником товариства.
Розділом IV (статтями 14 - 32) Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено порядок проведення державної реєстрації реєстраційних дій стосовно юридичної особи, згідно з яким встановлено подачу відповідних документів для такої реєстрації заявником.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що заявник - це:
засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
особа, уповноважена рішенням про створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
керівник державного органу, органу місцевого самоврядування або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення державного органу, органу місцевого самоврядування;
представник юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, - у разі подання документів для державної реєстрації створення відокремленого підрозділу такої юридичної особи.
Отже, оскільки ОСОБА_2 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є ні засновником, ні керівником ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», не є представником цієї юридичної особи, то жодних повноважень, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» на вчинення реєстраційних дій стосовно товариства у нього немає.
А тому подача ОСОБА_2 скарги до Міністерства юстиції України на реєстраційну дію №1003231070026004104, жодним чином не підтверджує наявність у нього прав на вчинення/здійснення/проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно ТОВ «Будівельна компанія «Адамант».
Наведене свідчить, що захід забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант», не є обгрунтований та адекватний, не враховує обставин справи, а при зверненні із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 не обгрунтував необхідність забезпечення позову в цій частині з урахуванням, що ОСОБА_2 не вправі вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно/щодо ТОВ «Будівельна компанія «Адамант».
9. Отже, суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є обгрунтованими, адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету і підставам позову, мета їх заявлення не відповідає застосуванню заходів забезпечення позову як таких.
За таких обставин, враховуючи недоведеність заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову та приписи пункту 4 частини 5 статті 137 ГПК України про заборону в спорах, що виникають з корпоративних відносин, здійснювати органам державної влади покладені на них згідно із законодавством владні повноваження (крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору), суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 254 - 256 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 05.05.2025 у справі №907/513/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників в статутному капіталі.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 ГПК України.
3. Ухвалу складено та підписано 07.05.2025.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В. Сисин