вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
08 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/265/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріли справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА", м. Київ,
до відповідача Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, с. Батьово, Берегівський район, Закарпатська область,
про стягнення 617 062,38 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" заявило позов до Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про стягнення 617 062,38 грн у т.ч. 603 185,88 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 10 522,36 грн інфляційних витрат, 3 354,14 грн - 3 % річних.
Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 204, 205, 525, 526, 633, 634, 638, 714 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України; ст.ст. 2, 4, 5, 12, 20, 41, 42, 44-46, 56, 58, 60, 61, 73-80, 91, 92, 123, 124, 129, 161-164 ГПК України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/265/25 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025.
Ухвалою суду від 13.03.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (згідно з довідкою про доставку електронного листа від 13.03.2025), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує щодо неналежного виконання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо своєчасної оплати сум та коштів за спожиту електричну енергію згідно укладених Договорів на постачання електричної енергії.
В порушення умов Договору, ПРРЕЕ, ЗУ “Про ринок електричної енергії» Споживач (Відповідач) за розрахункові періоди листопад та грудень 2024 року належним чином не сплатив у повному обсязі вартість спожитої активної електричної енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед ТОВ ««ТОЛК УКРАЇНА» на суму 603 185,88 грн.
На підставі вищенаведеного Товариство нараховує, інфляційні втрати та 3% річних за заборгованість у листопаді 2024 з 06.12.2024, за заборгованість у грудні з 08.01.2025 р.
Всього нарахувань 13 876,50 грн., в тому чилі: інфляційних втрат - 10 522,36 грн. та 3 % річних - 3 354,14 грн.
Таким чином, загальна сума, що підлягає сплаті Відповідачем Позивачу складається із заборгованості Відповідача перед ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» за спожиту електричну енергію в сумі 603 185,88 грн., а також інфляційних витрат - 10 522,36 грн, та 3% річних в сумі 3 354,14 грн., що разом складає суму 617 062,38 грн.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1610 від 06.12.2022 та з урахуванням Постанови НКРЕКП №1618 від 05.09.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.
24.01.2024 між ТОВ ««ТОЛК УКРАЇНА» (Постачальник) та БАТІВСЬКОЮ СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №110207/2024 (далі - Договір №110207/2024 від 24.01.2024)
Відповідно до абз. 14 п.1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Згідно з п.2.1. Договору №110207/2024 від 24.01.2024 Постачальник продає Електрична енергія (09310000-5) (ДК021:2015) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.5.1. Споживач розраховується с постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією (Додаток 2 до Договору).
Пунктом 5.5. Договору №110207/2024 від 24.01.2024 визначено. що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається Споживачу до 05 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції строк оплати рахунку протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку та Акту прийняття-передавання товарної продукції Споживачем.
На виконання умов Договору №110207/2024 від 24.01.2024 в частині постачання електроенергії, та відповідно до Додатку 1 до договору, згідно наданого переліку точок комерційного обліку Споживачу було відкрито три особових рахунків за № 28- 110207, № 28-181500, № 28-3117255
Так у зв'язку з фактичним продажем Споживачу електричної енергії, Товариством для оплати вартості електричної енергії за Договором №110207/2024 від 24.01.2024 було надано наступні рахунки та акти приймання передачі товарної продукції:
по особовому рахунку № 28-110207
- за розрахунковий період листопад 2024 року - Рахунок №28-110207/11/Ф1 на суму в розмірі 231 798,62 грн. за фактично спожитий обсяг електричної енергії в кількості 27 026 кВт*год., та підписано сторонами відповідний Акт приймання передавання товарної продукції за листопад 2024 за №28- 110207/11/Ф1
- за розрахунковий період грудень 2024 року - Рахунок №28-110207/12/Ф1 на суму в розмірі 215 356,76 грн. за фактично спожитий обсяг електричної енергії в кількості 25 109 кВт*год., та підписано сторонами відповідний Акт приймання передавання товарної продукції за грудень 2024 за №28- 110207/12/Ф1
по особовому рахунку № 28-181500
- за розрахунковий період грудень 2024 року - Рахунок №28-181500/12/Ф1 на суму в розмірі 67 602,94 грн. за фактично спожитий обсяг електричної енергії в кількості 7 882 кВт*год. та підписано сторонами відповідний Акт приймання передавання товарної продукції за грудень 2024 за №28- 181500/12/Ф1
по особовому рахунку № 28-3117255
- за розрахунковий період грудень 2024 року - Рахунок №28-3117255/12/Ф1 на суму в розмірі 88 427,58 грн. за фактично спожитий обсяг електричної енергії в кількості 10 310 кВт*год. та підписано сторонами відповідний Акт приймання передавання товарної продукції за грудень 2024 за № 28-3117255.
Згідно пп.1 п.6.2. Договору №110207/2024 від 24.01.2024, Споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, а Постачальник в свою чергу відповідно до пп.2 п.7.2. нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором, а також відповідно до пп.1 п.7.1. даного Договору має право на отримання від Споживача плати за поставлену електричну енергію.
В порушення вищезазначених умов Договору, ПРРЕЕ, ЗУ “Про ринок електричної енергії» Споживач за розрахункові періоди листопад та грудень 2024 року належним чином не виконав свої обов'язки, не сплатив у повному обсязі вартість спожитої активної електричної енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед ТОВ ««ТОЛК УКРАЇНА» на суму 603 185,88 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 522,36 грн інфляційних витрат, 3 354,14 грн - 3 % річних за несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 714 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передачі обсягів електричної енергії за листопад 2024 за №28- 110207/11/Ф1, за грудень 2024 за №28- 110207/12/Ф1, за грудень 2024 за № 28-311725512/Ф1.
В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 617 062,38 грн.
Судом також встановлено, що акти приймання-передачі обсягів електричної енергії підписані сторонами справи та скріплені печатками.
Згідно умов комерційної пропозиції, розрахунок проводиться протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за зазначений період.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо 3 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 3 354,14 грн.
Щодо інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 10 522,36 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 7 404,76 гривні витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги - задоволити повністю.
2. Стягнути з БАТІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ БЕРЕГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ: 22093410, адреса місцезнаходження: 90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Батьово, вул. Кошута, буд. 128) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОЛК УКРАЇНА» (код в ЄДРПОУ: 44878589, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, 14): суму заборгованості в розмірі 603 185,88 грн. за спожиту електричну енергію (шістсот три тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 88 копійок); суму інфляційних втрат у розмірі 10 522,36 грн. (десять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 36 копійок) суму трьох відсотків річних у розмірі 3 354,14 грн. (три тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 14 копійок), судовий збір, сплачений Позивачем за подання даної заяви, у сумі 7 404,76 грн. (сім тисяч чотириста чотири гривні 76 копійок)
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 08.05.2025
Суддя Л.В. Андрейчук