вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.05.2025м. ДніпроСправа № 910/1037/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Київ
про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 79 416,17 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 79 416,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-002/НКМ-дч від 24.07.2019 року в частині сплати орендних платежів за період з 01.11.2024 по 30.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.22025 року позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 79 416,17 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року відкрито провадження у справі №910/1037/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечив, посилаючись на те, що стягнення орендних платежів після припинення договору оренди, не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, а отже, є неправомірним. При цьому Відповідач зазначає, що правовідносини сторін за договором оренди майна після припинення договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Повивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні Позовних вимог.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
24.07.2019 року між Позивачем (далі - Орендодавцем) Відповідачем (далі - Орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-002/НКМ-дч (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 536,8 кв. м, а саме: частину будівлі компресорної з майстернями, складами (Літ. З-1, прим. №№ 1-1 - 1-9, 1-11, 1-12) структурного підрозділу "Вагонне депо Кам'янське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", розташовану у м. Кам'янське Дніпропетровської області за адресою: вул. Енергетиків, будинок 28б (двадцять вісім літера "б"), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1593940312245, одноповерхового будинку загальною площею 571,0 кв. м (далі - майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 94 % згідно з планом за поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору.
Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3, та 1.4. Договору майно належить орендодавцю на праві власності. Майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням - виробнича діяльність (проведення ремонту залізничного рухомого складу). Вартість майна згідно з довідкою про балансову вартість 01.04.2019 становить 481 159 грн. 60 коп.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що передача орендареві майна в користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.
Орендар не пізніше останнього дня строку дії договору зобов'язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається сторонами відповідно до форми (додатку 2 до договору). Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна без нанесення шкоди цьому майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття майна в оренду за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, з урахуванням його нормального зносу. У випадку погіршення стану майна понад нормальний знос або його знищення орендар повинен за вибором орендодавця відновити майно до відповідного стану або відшкодувати орендодавцю вартість пошкодженого або знищеного майна з вини орендаря (пункт 2.4. Договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності) (додаток 2).
Розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 календарний місяць користування 1 кв. м майна - 54 грн. 87 коп., крім того ПДВ - 10 грн. 97 коп., а всього з ПДВ - 65 грн. 84 коп. (пункт 3.1. Договору).
Згідно п. 3.2. Договору загальний розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування майном становить 29 454 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 5 890 грн. 80 коп., а всього з ПДВ - 35 344 грн. 80 коп. (далі - орендна плата). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата щороку автоматично збільшується на 5 % від ставок, що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення договору. При цьому сторони погодилися, що така зміна розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до нього договору.
Орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20-го числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором (пункт 3.4. Договору);
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном.
Згідно п. 3.10 Договору у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендодавцю заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.
Відповідно до п. 8.6. Договору у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення.
Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін з 24.07.2019 і діє до 23.07.2024 включно та до повного виконання зобов'язань у частині здійснення розрахунків.
Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі майна від 24.07.2019 року (а.с.9).
Позивач в позові зазначає, що 24.07.2024 року строк дії Договору закінчився, але орендоване майно не було повернуто орендодавцю та орендна плата орендарем не сплачується, що є порушенням умов п.п. 2.4, 3.6. Договору.
23.07.2024 року уповноваженими представника позивача складено Акт № 1 про неявку орендаря для підписання актів приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, зокрема, за Договором оренди нерухомого майна від 24.07.2019 року №ПР/ВЧД-16-2019-002/НКМ-дч (а.с. 14).
Цей Акт складено внаслідок припинення договорів оренди нерухомого майна та неявки орендаря - ТОВ "Лемтранс" для повернення орендодавцю - АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" майна та підписання Актів приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.
13.12.2024 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію щодо повернення орендованого майна та сплати орендної плати. Доказів повернення орендованого майна суду не надано.
Отже, Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 79 416,17 грн.
Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частина перша статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).
Судом встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-002/НКМ-дч від 24.07.2019 року, укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", припинив свою дію 23.07.2024 року.
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 2.4 договору оренди, за яким орендар не пізніше останнього дня строку дії цього договору зобов'язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за актом приймання передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається сторонами відповідно до форми (додатку 2 до цього договору).
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.6 Договору сторони погодили, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо сплати орендних платежів за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
З урахуванням наведеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 785 ЦК України, а не положення Договору оренди, чинність умов якого припинена із закінчення строку на який його було укладено.
За змістом позовної заяви, Позивач вимагає стягнення з Відповідача саме орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії Договору за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року. Вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, Позивач не заявляє.
З урахуванням того, що сплата орендних платежів після припинення договору оренди, не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський