08.05.2025 року м. Дніпро Справа № 910/7113/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р.
(суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 04.02.2025р.), прийняту за результатами розгляду скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії державного виконавця у справі
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", м. Київ
до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ
про стягнення заборгованості та звільнення складського майданчику (вимощення)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) - Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім", м. Львів
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", м. Київ
про визнання договору недійсним та стягнення 84 526,20 грн.
за участю: державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гомілко Андрія Євгеновича
1. Короткий зміст позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. первісний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору; зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; в решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника.
08.02.2024р. на виконання вищевказаних рішення та постанови судом видано накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024р. касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
11.02.2025р. від Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій він просив суд:
- визнати неправомірними дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 внаслідок фактичного виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21;
- зобов'язати начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича повторно розглянути заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 13.12.2024р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. у справі №910/7113/21 повернуто Державному підприємству "Адміністрація річкових портів" скаргу за № б/н від 10.02.2025 на дії державного виконавця з доданими до неї документами без розгляду.
Судове рішення мотивоване тим, що в порушення вимог п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 340 ГПК України, скарга не містить зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону, а також викладення обставин, якими Скаржник обґрунтовує свої вимоги до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича. Прохальна частина скарги від 10.02.2025р. (до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича) та скарги від 06.01.2025р. (до державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича) фактично є тотожною і має ознаки зловживання Скаржником процесуальними правами відповідно до вимог ст. 43 ГПК України з можливими наслідками, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу та направити скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича для продовження розгляду до суду першої інстанції. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клоптання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що при її постановленні судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації скаржником права на доступ до правосуддя.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що станом на 18.12.2025р. не існувало акту, передбаченого п. 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 №489/20802 (далі- Інструкція №512/5), в якому був наявний висновок про те, що Підприємством не виконано вимоги виконавчого документа, ДП «АРП» звернулось до суду зі скаргою на дії начальника відділу ДВС Шевченка Сергія Івановича (далі- Скарга). В Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) по ВП №74601527, станом як на 13.12.2024р. так і на 18.12.2024р. були відсутні документи виконавчого провадження, зокрема акти, якими було зафіксовано, що виходом державного виконавця встановлено невиконання виконавчого документу боржником. Інформація щодо звернення Державного виконавця до суду в порядку ч. 2 ст. 7 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в АСВП та ЄСІКС також відсутня.
В свою чергу, Скаржник зауважує, що ДП «АРП» надало державному виконавцю у ВП №74601527 у складі клопотання від 30.05.2024 копію технічного звіту, складеного інженером-геодезистом Піциком О.В. за наслідками проведених в ході виконавчих дій 30.04.2024р. робіт, в якому зазначено точне місцезнаходження судна «Натан Рибак» та вбачається, що т/х «Натан Рибак» не перебував на Об'єкті оренди, майданчику (вимощенні) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11. З огляду на вищенаведене, на думку Скаржника, дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича, які полягають у відмові ДП «АРП» у задоволенні клопотання щодо закінчення виконавчого провадження ВП №74601527 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі №910/7113/21 є неправомірними. Наведене, на переконання Скаржника, свідчить, що скарга, подана ДП «АРП» в повній мірі відповідає ч. 3 ст. 340 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для її повернення без розгляду.
Щодо висновків суду, що прохальна частина скарги від 10.02.2025р. (до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича) та скарги від 06.01.2025р. (до державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича) фактично є тотожною і має ознаки зловживання Скаржником процесуальними правами відповідно до вимог ст. 43 ГПК України з можливими наслідками, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України, то Скаржник вказує на те, що у скарзі від 07.01.2025 ДП «АРП» було оскаржено бездіяльність державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича яка полягала у ненаданні відповіді на клопотання Підприємства (відсутність розгляду клопотання взагалі). З огляду на наявність підстав для закінчення ВП (відсутність документального підтвердження невиконання виконавчого документу), Скаржник обґрунтовано просив суд зобов'язати розглянути клопотання про закінчення ВП. У Скарзі, яка розглядається, ДП «АРП» оскаржено дії начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича, які полягають у відмові у задоволенні клопотання про закінчення ВП. З огляду на наявність підстав для закінчення ВП (відсутність документального підтвердження невиконання виконавчого документу), скаржник обґрунтовано просив суд зобов'язати повторно розглянути клопотання про закінчення виконавчого провадження ВП 74601527. Скарги подані в одному ВП74601527, проте обумовлені різними обставинами і діями та бездіяльністю різних посадових осіб ДВС які мали місце у вказаному виконавчому провадженні, отже, на думку Скаржника не є тотожними. В ухвалі суду підкреслено прізвища посадових осіб ДВС, зазначено, що зміст скарги стосується невиконання вимог Гомілком А.Є. в той час як вимоги скарги заявлено до Шевченко С.І., та зроблено висновки щодо наявності ознак зловживання процесуальними правами з боку ДП «АРП». Водночас, Скаржник звертає увагу на те, що суд, як суб'єкт контролю за виконанням судових рішень не надав належної оцінки діям начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича, який не є державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП 74601527 проте розглянув клопотання, адресоване державному виконавцю Гомілку Андрію Євгеновичу та відмовив у його задоволенні без достатніх підстав.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу Скаржник відхиляє заперечення АСК «Укррічфлот», як безпідставні.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Центрального апеляційного господарського суду, зазначається, що Судноплавна компанія не погоджується з доводами і твердженнями ДП АРП, викладеними в апеляційній скарзі та вважає, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. у справі № 910/7113/21 постановлено при повному з'ясуванні та при наданні належної оцінки всім обставинам справи, а тому правові підстави для її скасування відсутні.
Позивач вказує на те, що незважаючи на те, що суд розглянув скаргу та ухвалив рішення, ДП АРП, зловживаючи процесуальними правами, звернулося до суду зі скаргою від 10.02.2025. Вимоги скарги Боржника від 10.02.2025р. фактично є тотожними вимогам та предмету скарги, яку було розглянуто судом та за наслідками розгляду якої було постановлено ухвалу від 04.02.2025р..
АСК «Укррічфлот» звертає увагу та наголошує, що дії, які вчиняються Боржником у ВП № 74601527, надають підстави стверджувати, що ДП АРП намагається переглянути рішення судів у справі № 910/7113/21 не у встановлений законом спосіб. Дії Боржника також свідчать про його намагання будь-яким способом уникнути виконання рішення суду та своїх обов'язків щодо звільнення майна АСК «Укррічфлот» від судна т/х «Натан Рибак».
Зловживаючи процесуальними правами, ДП АРП звертається до суду зі скаргами на дії (бездіяльність) посадових осіб органу, що здійснює примусове виконання судового рішення. При цьому, як правильно зазначив суд в ухвалі від 17.02.2025р., вимоги та предмет повторної скарги фактично ідентичні (тотожні) вимогам і предмету скарги, яку вже було розглянуто судом та за наслідками розгляду якої було ухвалено відповідне судове рішення.
АСК «Укррічфлот» зазначає на тому, що скарга Боржника від 10.02.2025р. не містить змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону, а також викладення обставин, якими ДП АРП обґрунтовує свої вимоги до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича. Вказане, на його думку, є черговим підтвердженням доводів про те, що Боржник зловживає процесуальним правом та намагається у будь-який спосіб уникнути виконання рішення суду.
Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.03.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. у справі №910/7113/21 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто зустрічну позовну заяву заявникові.
Враховуючи, що п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, стосовно перегляду ухвали суду про повернення заяви позивачеві ( заявникові ), міститься в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом першої інстанції обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. первісний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору; зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак"; в решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника.
08.02.2024р. на виконання вищевказаних рішення та постанови судом видано накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024р. касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
Ухвалою суду від 04.02.2025р. у задоволенні скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гомілко Андрія Євгеновича щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 внаслідок фактичного виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21 - відмовлено; закрито провадження у справі стосовно п.2 прохальної частини скарги про зобов'язання державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гомілко Андрія Євгеновича розглянути клопотання Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 13.12.2024р. № 01/05-1491 про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21.
11.02.2025р. від Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій він просив суд:
- визнати неправомірними дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 внаслідок фактичного виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21;
- зобов'язати начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича повторно розглянути заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 13.12.2024р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. у справі №910/7113/21 повернуто скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" скаргу за № б/н від 10.02.2025р. на дії державного виконавця з доданими до неї документами без розгляду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області, про повернення скарги на дії державного виконавця.
Повертаючи скаргу, суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 340 ГПК України, скарга не містить зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону, а також викладення обставин, якими Скаржник обґрунтовує свої вимоги до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича. Прохальна частина скарги від 10.02.2025р. (до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича) та скарги від 06.01.2025р. (до державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича) фактично є тотожною і має ознаки зловживання Скаржником процесуальними правами відповідно до вимог ст. 43 ГПК України з можливими наслідками, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
При цьому, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Частиною 5 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Порядок оскарження стороною виконавчого провадження дій державного виконавця під час виконання судового рішення визначено розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з вимогами ст.3391 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.
Положеннями ст.340 ГПК України встановлено порядок подання скарги та прийняття її до розгляду. Частина 3 вказаної статті встановлює вимоги, які повинні бути дотримані при поданні скарги, зокрема, скарга повинна містити: - ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; - ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; - реквізити виконавчого документа; - дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; - зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.
Зі змісту скарги від 10.02.2025р. вбачається, що заявник оскаржує неправомірні дії посадової особи органу державної виконавчої служби, при цьому конкретизує прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, який допустив неправомірні дії, зокрема, у вступній частині скарги зазначає начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича та містить зміст неправомірних дій/бездіяльності посадової особи (невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 внаслідок фактичного виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024р. у справі № 910/7113/21) та посилання на порушену норму закону ( ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Скарга також містить викладення обставин, якими ДП «АРП» обґрунтувало свої вимоги до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича.
Наведене свідчить, що скарга ДП «АРП» відповідає ч. 3 ст. 340 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для її повернення без розгляду.
Судова колегія звертає увагу, що ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Скаржник ( Відповідач ), тобто особа, яка подала скаргу, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави скарги, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу, суд перевіряє доводи Скаржника ( Відповідача) і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.
У постанові від 09.02.2022р. у справі N 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 р. у справі N 170/129/21 зазначила, що в рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява N 377/02) від 08.04.2010р. ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-II).
Право на отримання судового захисту означає, що суб'єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення предмета та підстав спору ( скарги ) є правом саме Позивача ( Заявника ). Тоді як встановлення обґрунтованості позову ( скарги ) - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі N 523/9076/16-ц, від 20.06.2018р. у справі N 308/3162/15-ц, від 30.01.2019р. у справі N 552/6381/17, від 13.03.2019р. у справі N 757/39920/15-ц, від 01.04.2020р. у справі N 520/13067/17, від 05.05.2020р. у справі N 554/8004/16-ц).
У ст. 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, заявлення Відповідачем (Скаржником), у справі, що розглядається, необгрунтованої скарги є підставою для відмови Відповідачеві в задоволені скарги.
Зазначеного не було враховано судом попередньої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Обов'язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
Разом з тим, як зазначалося вище, визначення предмета, підстав поданої скарги, є правом Відповідача ( Скаржника ), яким він розпоряджається на власний розсуд.
З огляду на зазначене, Відповідач звертаючись до господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, просить суд зобов'язати начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича повторно розглянути заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 13.12.2024р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 74601527 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 у справі № 910/7113/21.
Звернення зі скаргою у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний Відповідачем спосіб.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі N 905/945/18, від 16.10.2019 у справі N 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі N 910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі № 911/2737/17).
Враховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що Відповідач ( Скаржник ), звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця обґрунтував підстави звернення і враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено, що Відповідач звернувся з цією скаргою не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів Відповідача та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду попередньої інстанції про те, що прохальна частина скарги від 10.02.2025 (до начальника ДВС Шевченка Сергія Івановича) має ознаки зловживання Скаржником процесуальними правами відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, є передчасними.
З огляду на зазначене вище, позиція суду першої інстанції, щодо повернення скарги без розгляду на підставі ч. 3 ст. 340 ГПК України, є помилковою. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи є підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, що в сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції 1. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до положень ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи Апелянта про порушення судом процесуального законодавства України знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. по справі №910/7113/21 скасуванню з направленням справи № 910/7113/21 в частині розгляду скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 10.02.2025р. на дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича до суду першої інстанції, для вирішення питання щодо прийняття скарги до розгляду.
10. Судові витрати
Оскільки суд апеляційної інстанції направляє скаргу для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. по справі №910/7113/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025р. по справі №910/7113/21 - скасувати.
Направити скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" від 10.02.2025р. на дії начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка Сергія Івановича до Господарського суду Дніпропетровської області, для вирішення питання щодо прийняття скарги до розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін