28 квітня 2025 року м. Харків Справа №905/959/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників у режимі відеоконференції:
позивача - Грачов Є.О. (адвокат), довіреність №20/11-11 від 20.11.2024 року, свідоцтво ДН№5305 від 26.12.2018 року
відповідача - Дем'яненко О.І. (адвокат), довіреність №39/2024 від 20.03.2024 року, свідоцтво ДН№5073 від 27.06.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вх.№633Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року у справі №905/959/24,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ,
до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ Донецької області,
про стягнення 126834390,90 грн,-
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення боргу у розмірі 120300736,69 грн, інфляційних втрат у розмірі 4909808,87 грн та 3% річних у розмірі 1627848,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість і виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №307, статті 11, 509, 525-526, 530, 546, 549, 598, 610, 611, 612, 625, 629, 634, Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України.
30.01.2025 року від відповідача надійшла до суду заява про відстрочення виконання судового рішення, за змістом якої останній просив відстрочити виконання рішення господарського суду у справі №905/959/24 на 12 місяців.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року у справі №905/959/24 (повний текст складено 26.02.2025 року, суддя Чернова О.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», 126828736,40 грн, з яких 120300736,69 грн - основний борг, 1623887,98 грн - 3% річних, 4904111,73 грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 847802,20 грн, відстрочивши виконання на 6 місяців до 25.08.2025 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки 28.02.2025 року).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року скасувати в частині незадоволених компенсаційних витрат та відстрочення виконання рішення;
- прийняти нове рішення в цій частині, яким задовільнити позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір незадоволених компенсаційних витрат становить 5654,50 грн та складається з 1697,14 грн - інфляційних витрат та 3957,36 грн - 3% річних. Скаржник наполягає, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений та перевірений позивачем у програмному забезпеченні «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Ліга Закон» з урахуванням умов договору та загальновідомих положень та правил. Апелянт наполягає на тому, судом першої інстанції, не взято до уваги, що до таблиці розрахунків компенсаційних витрат надавався детальний розрахунок. Також не враховано правову позицію щодо застосування приписів ст.254 Цивільного кодексу України викладену у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі №910/7012/23.
Вирішуючи питання про надання відстрочки рішення суду до 07.10.2025 року судом першої інстанції необхідно було перш за все врахувати той факт, що скрутний майновий стан наявний не лише у відповідача, а відтак, у разі задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду матиме місце недотримання справедливого балансу між сторонами. До того ж, у зв'язку з призупиненням діяльності відповідача, виникає питання щодо гарантії виконання рішення суду у встановлений час.
Апелянт наголошує, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, в яких перебувають всі юридичні особи в Україні і які наразі не є виключними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року у справі №905/959/24. Встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/959/24.
Вказана ухвала була направлена та доставлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача 31.03.2025 року.
03.04.2025 року матеріали справи №905/959/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4928 від 18.04.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На переконання відповідача, суд першої інстанції об'єктивно оцінивши даний випадок, прийняв до уваги зазначені відповідачем підстави для відстрочення виконання рішення суду, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.
Додатково відповідач звертає увагу суду, що не погоджується з додатково заявленими обсягами позивачем, у зв'язку із використанням мереж АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», але немає фінансової змоги для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У судовому засіданні 28.04.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.01.2024 року Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (користувач, відповідач у справі) шляхом подання заяви-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління з Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач у справі, виконавець, оператор системи передачі), приєдналося до публічного договору приєднання, за типовою формою, яка розміщена на офіційному сайті позивача за посиланням https://ua.energy/.
Повідомленням №01/70377 від 20.12.2023 року позивач підтвердив, що відповідач приєднаний до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ідентифікатор договору №0518-03041-ПД; дата акцептування 01.01.2024 року.
За змістом вказаного повідомлення зазначено, що з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309 (зі змінами) (КСП), користувач набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.
Наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» «Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» від 22.12.2023 року №742, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 року №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які набирають чинності з 01.01.2024 року.
Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору останній є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх користувачів.
За цим договором оператор системи передачі (ОСП) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п.2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.п. 3.3-3.4 договору).
У п. 3.5 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з п. 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, та вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дня його акцептування, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання.
Наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» «Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» від 07.06.2024 року №344, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 року №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції.
Наведені вище умови публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є ідентичними за змістом умовам, викладеним в редакції наказу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 07.06.2024 року №344.
Позивач у період з січня по вересень 2024 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління:
- від 31.01.2024 року за січень 2024 року на фактичний обсяг 169553,466МВт*год на суму 21276247,13 грн;
- від 29.02.2024 року за лютий 2024 року на фактичний обсяг 150474,592МВт*год на суму 18882153,71 грн;
- від 31.03.2024 року за березень 2024 року на фактичний обсяг 147287,147МВт*год на суму 18482180,35 грн;
- від 30.04.2024 року за квітень 2024 року на фактичний обсяг 92104,988МВт*год на суму 11557702,32 грн;
- від 31.05.2024 року за травень 2024 року на фактичний обсяг 91717,163МВт*год на суму 11509036,48 грн;
- від 30.06.2024 року за червень 2024 року на фактичний обсяг 80801,161МВт*год на суму 10139252,89 грн;
- від 31.07.2024 року за липень 2024 року на фактичний обсяг 87482,970МВт*год на суму 10977713,00 грн;
- від 31.08.2024 року за серпень 2024 року на фактичний обсяг 77555,084МВт*год на суму 9731922,16 грн;
- від 30.09.2024 року за вересень 2024 року на фактичний обсяг 62100,216МВт*год на суму 7792583,51 грн;
Також позивачем складені акти коригування до актів надання послуг, зокрема,
- від 30.05.2024 року до акту надання послуги від 31.01.2024 року за період січень 2024 року на суму коригування 51481,07 грн, що становить по акту в загальному розмірі 21327728,20 грн;
- від 13.06.2024 року до акту надання послуги від 29.02.2024 року за період лютий 2024 року на суму коригування -77142,55 грн, що становить по акту в загальному розмірі 18805011,16 грн;
- від 25.06.2024 року до акту надання послуги від 31.03.2024 року за період березень 2024 року на суму коригування -5346,12 грн, що становить по акту в загальному розмірі 18476834,23 грн;
- від 04.07.2024 року до акту надання послуги від 30.04.2024 року за період квітень 2024 року на суму коригування -25678,93 грн, що становить по акту в загальному розмірі 11532023,39 грн;
- від 09.07.2024 року до акту надання послуги від 31.05.2024 року за період травень 2024 року на суму коригування 8631,67 грн, що становить по акту в загальному розмірі 11517668,15 грн.
Акти надання послуг та акти коригування виставлені позивачем в системі Аскод та підписані електронним підписом позивача, на підтвердження чого позивачем надані роздруківки з системи Аскод та протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Позивач виписав відповідачу рахунки-фактури за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, копії яких містяться в матеріалах справи.
У свою чергу відповідач надав до суду супровідні листи з актами коригування, які складені відповідачем.
Крім того матеріали справи містять лист відповідача №12-14/115 від 07.06.2022 про погодження проекту «Технічного рішення» з побудови ПЛ-110кВ, у відповідь на який позивач направив відкориговане «Технічне рішення». Листом №12-14/125 від 20.06.2022 року про погодження знаходження знову-створеної ПЛ-110 в оперативному управлінні ЧД АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» та у оперативному віданні ЧД ДП ДФ «Регіональні електричні мережі» і ЧД РДЦ Північного регіону, у відповідь на який позивач погодив схему. Лист №11/3520-вих до позивача з проханням відновити пошкоджене обладнання позивача.
Також до матеріалів справи долучені листи ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» №12-14/50 від 14.03.2023 року, №12-14/52 від 23.03.2023 року з пропозицією надати визначені в листі ПЛ-110 кВ в оперативне управління диспетчеру ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» та в оперативне відання диспетчерів АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі». Вимоги позивача про виконання умов договору №01/17809 від 22.03.2024 року та №01/23758 від 19.04.2024 року.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення суми боргу, інфляційних та 3% річних.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги в редакції позивача з вказаними обсягами та вартістю послуги є належними доказами на підтвердження виконання позивачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 року. Вказав про відсутність доказів виконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по оплаті за договором, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» суми заборгованості у розмірі 120300736,69 грн за договором №0518-03041-ПД від 01.01.2024 року є правомірною та обґрунтованою.
Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
З огляду на вищевказані норми права та враховуючи наявність у відповідача основної заборгованості з оплати за договором, позивач здійсним розрахунок та заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 4905808,87 грн та 3% річних у розмірі 1627845,34 грн.
Суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних встановив, що вони є методологічно неправильним, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду прострочення. Здійснивши власний розрахунок, враховуючи, що 28.01.2024, 18.02.2024, 28.04.2024, 18.05.2024, 08.06.2024, 28.07.2024, 18.08.2024, 08.09.2024, 28.09.2024 є вихідними днями, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить 1623887,98 грн, а інфляційних втрат 4904111,73 грн і дійшов висновку про задоволення таких позовних вимог.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1697,14 грн - інфляційних витрат, 3957,36 грн - 3% річних та часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі до 25.06.2025 року, в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, у зв'язку з чим згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Щодо відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1697,14 грн, то перевіривши розрахунок позивача, наданий до позовної заяви вбачається, що у періоди нарахування з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року та з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року вартість боргу, на який здійснено нарахування, визначено без урахування зменшення боргу 13.06.2024 року на суму 77142,55 грн, тобто погашення відбулось по 15 число включно, а також без урахування того, що збільшення боргу на суму 17715,46 грн відбулось тільки 16.07.2024 року. Апелянт відповідного не спростував.
Щодо відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3957,36 грн, то слід вказати наступне.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов'язку зі здійснення оплати поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 3.7 договору. Отже, правомірним є визначення початку періоду прострочення з урахуванням визначених строків поетапної оплати планових платежів.
Суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних встановив, що строк виконання зобов'язання по оплаті по деяким платежам припадав на 28.01.2024, 18.02.2024, 28.04.2024, 18.05.2024, 08.06.2024, 28.07.2024, 18.08.2024, 08.09.2024, 28.09.2024, що були вихідними днями.
Заперечуючи проти позиції суду першої інстанції, апелянт вказує на позицію викладену у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі №910/7012/23, а саме що з аналізу ст. 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день. Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
У той час, колегія суддів відзначає, що предметом розгляду по справі було стягнення за договором поставки, в якому біла чітко визначена та погоджена між сторонами дата виконання зобов'язання.
В межах даної справи такої чіткої дати погоджено не було. За умовами договору погоджено, що оплата провадиться у строк до певного числа чи по певне число поточного календарного місяця чи наступного за розрахунковим. Необхідно врахувати, що за укладеним між сторонами договором погоджено триваючу поставку, тобто щомісячну і умовою про оплату визначену не чітку (конкретну) дату, а строк (термін) до якого мають здійснюватися оплати. Умовами договору у даній справі на відміну від обставин справи №910/7012/23 не визначено чіткої календарної дати виконання зобов'язання по оплаті. Отже, правові висновки викладені у постанові від 16.05.2024 року у справі №910/7012/23 є нерелевантними до правовідносин у даній справі.
У практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників «до» і «по» у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, від 15.08.2023 у справі №910/6870/21 тощо).
При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п'ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, здійснивши власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних, про задоволення позовних вимог в частині 1623887,98 грн, відмовивши у решті заявлених до стягнення річних.
Щодо відстрочки виконання рішення у даній справі.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зазначена Конвенція є головним нормативним актом в сучасній європейській системі захисту прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 року заява №56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).
У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочення виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють вчасне його виконання або роблять його неможливим.
При цьому суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. По суті при відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов'язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.
Із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №910/16586/18.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.
Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції враховано наступні обставини, які ускладнювали виконання рішення суду.
Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутний фінансовий стан та виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших.
Через військову агресію Російської Федерації проти України та постійні ворожі обстріли практично всіх районів Донецької області, частина мереж АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує постійного відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Донецького регіону. Також внаслідок тимчасової окупації та проведенням активних бойових дій з 24.02.2022 року та по теперішній час, товариство фактично позбавлене можливості здійснювати управління діяльністю та доступу до більшої частини об'єктів енергетики, задіяних у процесі надання послуг з розподілу електричної енергії, розпоряджатися майном, технологічними транспортними засобами, товарно-матеріальними цінностями та документацією в структурних підрозділах. На підтвердження наведених обставин до матеріалів справи долучено Перелік пошкодженого майна в результаті бойових дій, листи АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про втрату контролю над структурними підрозділами, розташованими в Донецькій області та накази про тимчасове зупинення діяльності.
Також відповідач вказав на обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, у т.ч. рахунку з якого здійснюється оплата усіх обов'язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та усього рухомого і нерухомого майна боржника в межах виконавчих проваджень (постанови відділів ДВС про арешт коштів боржника в межах виконавчих проваджень №63888063, №55985946, №51833760).
Відповідач вказує, що несвоєчасні розрахунки споживачів за отримання послуги з розподілу електричної енергії також призвели до скрутного фінансового становища відповідача, згідно з довідкою АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» станом на 01.09.2024 року дебіторська заборгованість споживачів та постачальників перед відповідачем становить 1784090276,58 грн. При цьому, відповідач вживає всіх доступних заходів для реалізації можливості реального виконання судового рішення, зокрема, у посиленому режимі здійснює претензійно-позовну роботу, що направлена на стягнення дебіторської заборгованості з недобросовісних контрагентів.
Відповідачем долучено до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2023 рік, з якого вбачається зменшення чистого доходу від реалізації продукції у порівняні за аналогічний період попереднього року.
Так, місцезнаходження АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» - м.Краматорськ Донецької області, яке входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року №309 та підприємство зазнало збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Діяльність відповідача є надзвичайно важливою, яка підтримує життєздатність цивільної та військової інфраструктури Донецької області. Необхідність забезпечення роботи підприємства відповідача, основними споживачами якого є населення Донецької області, в умовах воєнного стану є очевидною.
Суд бере до уваги, що відповідач відіграє важливу роль в підтримці енергосистеми в опалювальний період. Відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.
Також суд враховує, що і підприємство позивача здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану, однак, позивачем не надані докази понесення збитків внаслідок прострочення відповідача, а також доказів, які підтверджують вкрай важке фінансове становище позивача.
Факти систематичних ворожих обстрілів м.Краматорськ, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими.
Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Безсумнівним є той факт, що послуги з постачання енергії напряму впливають на забезпечення безпеки життя та здоров'я населення відповідної території. З наведеного вбачається, що діяльність боржника має критично важливе значення для забезпечення життєдіяльності Донецького регіону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Судова колегія приймає до уваги доводи позивача про наявність його майнового інтересу за наслідками погашення відповідачем наявної заборгованості за договором, зазначеного ним в апеляційній скарзі.
Поряд з цим, судом враховуються напрямок діяльності товариства відповідача, її значення для потреб населення, а також період, в який виникла заборгованість та наслідки для суспільних інтересів відповідної територіальної громади.
На думку колегії суддів, дане відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося поблизу зони проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» завдана значна шкода, в той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, при цьому, позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.
Дійсно військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору, однак відповідач свою заяву про відстрочення обґрунтовував конкретними обставинами, зокрема тим, що він тривалий час здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність поблизу зони активних бойових дій та зазнав значної шкоди. Відповідач наполягає на тому, що стягнення одночасно всієї суми боргу заблокує діяльність підприємства, яке є наразі критично важливим.
За таких обставин, у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності забезпечення господарської діяльності з постачання енергії.
Крім того, на думку суду в даному випадку важливим питанням є не тільки з'ясування обставин, що дійсно ускладнюють негайне виконання рішення суду, а й чи надасть таке відстрочення можливість відповідачу ефективно відновити господарську діяльність, з урахуванням першочергової необхідності вирішення в країні проблем із забезпеченням населення енергією, а також в подальшому виконати ухвалене у справі рішення суду.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
Так, частково задовольняючи подане клопотання про відстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції враховано критичну діяльність відповідача, відсутність збитків у позивача і те, що відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та за можливості накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.
Відповідне, на думку колегії суддів, вказує на факт можливості виконання рішення. Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити більш-менш нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Слід також зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відтак, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному позивачем рішенні, правомірно задовольнив вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців до 25.06.2025 року.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржуване рішення суду першої інстанції, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у цій справі немає.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року у справі №905/959/24 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 13, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 25.02.2025 року у справі №905/959/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.05.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук