08 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4485/24
Східний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий, суддя-доповідач судді Попков Д.О. Стойка О.В., Медуниця О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків,
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 19.02.2025
у справі №922/4485/24 (суддя Байбак О.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", Закарпатська обл., Ужгородський р.-н,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків,
про стягнення 284828,47 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 284828,47 грн, з яких:
-176310,00 грн - збитків;
-21125,66 грн - 3% річних;
- 87392,81 грн - інфляційних втрат
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго":
- 176310,00 грн - збитків;
- 10941,71 грн. - 3% річних;
- 29727,13 грн. - інфляційних втрат;
- 21330,05 грн - витрат на професійну правничу допомогу;
- 2603,74 грн витрат по сплаті судового збору
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що у даному випадку першою подією для реєстрації податкової накладної за Договором № 58 від 23.04.2021р. вважається дата складання Акту приймання виконаних робіт за жовтень 2021 року № 1, а саме - 25.10.2021.
За висновком місцевого суду, Відповідач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну за Договором № 58 від 23.04.2021р. в строк до 15.11.2021 включно.
4.1. Відповідач у строки, встановлені Податковим кодексом України, вжив заходів щодо реєстрації податкової накладної за операцією виконання будівельних (електромонтажних) робіт за Договором на загальну суму 1 057 860,00 грн., з урахуванням суми ПДВ - 176 310,00 грн. Проте, відповідно до Квитанції від 12.11.2021 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація ПН/РК від 25.10.2021 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України і податковим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеній в податковій накладній для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру податкових накладних, виписана відповідачем податкова накладна від 25.10.2021 № 6 станом на даний час має статус «реєстрацію зупинено».
Матеріали справи не містять будь-яких доказів вжиття Відповідачем відповідних заходів щодо подальшої реєстрації податкової накладної від 25.10.2021 № 6 після отримання від податкового органу повідомлення про зупинення її реєстрації відповідно до Квитанції від 12.11.2021
4.2. Відповідачем станом як на момент звернення Позивача до суду, так і на момент ухвалення рішення не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну за договором на виконання електромонтажних робіт № 58 від 23.04.2021 на підставі платіжного документа № 11555 від 29.12.2021 - податкову накладну від 25.10.2021 на загальну суму 1057860,00 грн, в т. ч. ПДВ - 176310,00 грн.
4.3. Саме внаслідок бездіяльності Відповідача, яка суперечить наведеним положенням ч. 201.10 ст. 201 ПК України, Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а також скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 176310,00грн. У випадку ж здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін Позивач мав би право на формування податкового кредиту.
4.4. Суд критично ставиться до посилань Відповідача на те, що оскільки він вчинив дії щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і її реєстрація була зупинена податковим органом, у його діях відсутня об'єктивна сторона господарського правопорушення, що виключає наявність правопорушення в цілому, а в матеріалах справи при цьому відсутні матеріали податкової перевірки (акту або рішення) відповідного контролюючого органу, що підтверджують порушення Відповідачем податкового законодавства, а суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб'єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства.
За висновком, наведеним у п. 10.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
4.5. Хоча обов'язок Підрядника зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед Замовником, невиконання такого обов'язку фактично завдало Позивачу збитків (аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання правової природи збитків внаслідок невиконання податкових зобов'язань у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Матеріалами справи підтверджується, що бездіяльність Відповідача щодо виконання законодавчого обов'язку про складання та реєстрацію податкової накладної щодо виконаних робіт за договором, які позивачем оплачені, призвела до понесення позивачем збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту в сумі 176310,00 грн. Зазначені збитки на підставі ст. 22 ЦК України підлягають відшкодуванню відповідачем на користь Позивача.
4.6. Оскільки Відповідач порушив свій обов'язок щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит та спричинило майнову шкоду, Позивачем було правомірно заявлено вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат і 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України як компенсацію за завдану шкоду.
Суд визначив, що інфляційні втрати та 3% річних слід нараховувати з 16.11.2022 - дати, коли Відповідач мав остаточно надати документи для реєстрації податкової накладної. Первинний розрахунок позивача був визнаний помилковим, і суд частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача 10 941,71 грн річних і 29 727,13 грн інфляційних втрат.
4.7. Відносно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд констатував, що розмір гонорару об'єднання за договором про надання правової допомоги становить 40000,00 грн., проте, за висновком місцевого суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від цілого адвокатського об'єднання, як фахівців у галузі права, виконання значного обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу. Вказана сторонами в договорі вартість наданих послуг є неспіврозмірною (завищеною) стосовно критеріїв визначених ст. 126 ГПК України.
З огляду на викладені обставини та надані Позивачем докази, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд при розподілі судових витрат дійшов висновку про необхідність зменшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 30% від заявленої до стягнення суми.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24, звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, якою просило скасувати повністю вказане рішення та ухвалити нове, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позову ПрАТ «Закарпаттяобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» про стягнення 284828,47 грн. збитків, процентів річних та інфляційних втрат.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що судом не з'ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки, виходячи з такого:
6.1. Обов'язок Відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку, не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 230, ст. 218 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі.
В укладеному між Позивачем та Відповідачем Договорі № 58 від 23.04.2021 відсутні будь-які положення, якими передбачено обов'язок ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» чи іншої сторони договору зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) - у діях Відповідача відсутня об'єктивна сторона господарського правопорушення, що виключає наявність правопорушення в цілому.
6.2. Скаржник зазначає, що факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, зокрема за обставин, коли цей платник податків (відповідач, продавець товарів) вніс коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Суд першої інстанції, встановлюючи невиконання відповідачем обов'язку передбаченого ч. 201.10 ст. 201 ПК України та зазначаючи у тексті судового рішення, що Відповідач не надав пояснень контролюючому органу і не оскаржив дії податкового органу, презюмував наявність у діях Відповідача складу податкового правопорушення, чим фактично перебрав на себе функцію суду адміністративної юрисдикції.
6.3. Суд першої інстанції невірно враховував правову позицію, висловлену в п. 65 постанови ВП ВС від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
6.4. Апелянт, виходячи із аналізу наданих документів, зазначає, що заявлена Позивачем сума витрат на професійну правову допомогу відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, є явно неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що випливає із: підстав позову, невеликого обсягу доказів, наданих на підтвердження позовних вимог та розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:
7. Приватним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає, що:
7.1. Відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечує той факт, що протягом 1095 днів ним не було вжито заходів щодо розблокування податкової накладної за операціями, які здійснені за Договором на виконання електромонтажних робіт № 58 від 23.04.2021 і станом на сьогодні дана податкова накладна незареєстрована.
В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства (п. 7.22 постанови ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).
Подана платником податків заява із скаргою на продавця товарів/послуг, подання якої передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, може бути підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією, проте не є підставою для формування податкового кредиту за такою накладною, а саме не є підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі такої накладної (аналогічного висновку дійшов КАС ВС у постанові від 05.02.2020 у справі №803/92/16). Таким чином, подання такої заяви зі скаргою не є реальним і ефективним способом захисту порушеного права.
7.2. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно вимога про нарахування, передбачених статтею 625 ЦК України 3 % річних й інфляційних втрат, які є складовою відшкодування завданої позивачеві шкоди, є правомірною.
7.3. Відповідач в апеляційній скарзі дійшов до помилкових висновків, а відтак правова оцінка обставин наведена Відповідачем у апеляційній скарзі є необґрунтованою та не заслуговує на увагу при винесенні рішення у даній справі.
8. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести при розгляді апеляційної скарги ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» від 11.03.2025 на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24, складає 30 000,00 грн без ПДВ на правничу допомогу за супровід справи у суді апеляційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 11.03.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. і Медуниця О.Є.
10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24 залишено без руху та запропоновано Скаржнику усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме доплатити судовий збір в розмірі 383,95грн.
11. Після усунення недоліків, ухвалою від 31.03.2025 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/4485/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 та призначила розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, про що поінформувала учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.
12. 25.04.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" надійшла заява про розподіл судових витрат, за змістом якої останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГО-ТАЙМ» на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» суму в розмірі 30 000, 00 грн. без ПДВ витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом господарської справи №922/4485/24 у суді апеляційної інстанції - Східному апеляційному господарському суді.
13. 01.05.2025 (документ сформований 30.04.2025) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, за змістом якого останній просить відмовити повністю у задоволенні заяви ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 25 квітня 2025 року по справі №922/4485/24 про розподіл судових витрат (в порядку статті 129 ГПК України), обґрунтовуючи тим, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правову допомогу відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, є явно не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що випливає із підстав позову та невеликого обсягу доказів, наданих на підтвердження позовних вимог.
14. Враховуючи викладене в п.9,11 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
15. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
16. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23.04.2021 між Позивачем (Замовником), та Відповідачем (Підрядник), укладено договір на виконання електромонтажних робіт № 58 (далі - Договір, а. с. 14-17), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах договірної ціни, на власний ризик, власними і залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов даного договору роботи, здати їх в обумовлені строки Замовнику і усувати протягом гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані електромонтажні роботи по монтажу БСК на ПС 35/6 кВ Мукачево-4 (далі - роботи).
16.1. Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість (договірна ціна) робіт, що доручені для виконання підряднику складає: 1057860,00 грн (один мільйон п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок), в т. ч. ПДВ - 176 310,00 грн.
16.2. За змістом п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.09.2021 (а. с. 19) Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт з моменту підписання договору і завершити роботи в строк до 01.11.2021.
16.3. Згідно з п. 4.1 договору строк оплати вартості робіт по об'єкту, визначеному в п. 1.1 даного договору: протягом 90 банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт по даному об'єкту (типова форма акту № КБ-3 та № КБ-2в).
17. Як свідчать матеріали справи, роботи за договором відповідачем виконані в повному обсязі та прийняті Позивачем без будь-яких заперечень, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 (а.с.20 зворотна сторона - 23) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 р. на загальну суму 1 057 860,00 грн., з урахуванням суми ПДВ - 176 310,00 грн (а.с.20).
18. Відповідно до виставленого Відповідачем рахунку на оплату № 55 від 25.11.2021 позивач 29.12.2021 перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача кошти у сумі 1057860, 00 грн., в тому числі ПДВ - 176 310,00 грн. (а.с.19 зворотна сторона).
Зазначене також підтверджується випискою по банківському рахунку позивача станом на 29.12.2021 (а. с. 28).
19. Відповідач у строки, встановлені Податковим кодексом України, вжив заходів щодо реєстрації податкової накладної за операцією виконання будівельних (електромонтажних) робіт за Договором на загальну суму 1 057 860,00 грн., з урахуванням суми ПДВ - 176 310,00 грн.(а.с.63).
20. Проте, згідно Квитанції від 12.11.2021 про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація ПН/РК від 25.10.2021 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (а.с. 64).
Згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних, виписана відповідачем податкова накладна від 25.10.2021 № 6 станом на даний час має статус «реєстрацію зупинено».
21. Відповідач звертався до Позивача з листом №18-04/3 від 18.04.2023, за змістом якого повідомляв про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" неодноразово зверталося до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з відповідними пояснення щодо розблокування податкової накладної за Договором №58 від 23.04.2021, проте позитивне рішення відсутнє (а.с.30).
22. При зверненні до суду з позовом у даній справі Позивач вказує, що оскільки Відповідач в передбаченому законом порядку не зареєстрував податкові накладні на суму виконаних робіт 1057 860,00 грн, у т. ч. ПДВ 176310,00 грн, відповідно Позивач не отримав податковий кредит у розмірі 176 310,00 грн.
Позивач зазначає, що внаслідок зазначених обставин він зазнав збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту, а тому на підставі ст. 22, 610-612, 625 ЦК України має право на їх відшкодування з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 176 310,00грн. - збитків, а також 21125,66 грн - 3% річних, 87392,81 грн - інфляційних втрат за період прострочення з 11.12.2021 по 10.12.2024.
23. В процесі розгляду справи Позивач надав суду заяву (вх. № 37 від 02.01.2025, а.с.45-53) про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом першої інстанції, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; рішення про розподіл судових витрат в частині понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити після постановлення рішення судом першої інстанції за результатом розгляду господарської справи №922/4485/24 для чого призначити судове засідання, яке провести не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті.
24. Заперечуючи проти позовної заяви Відповідач надав до місцевого суду відзив (вх. № 882 від 14.01.2025, а.с.54-66), за змістом якого останній вказує, що в укладеному сторонами Договорі № 58 від 23.04.2021 відсутні будь-які положення, якими передбачено обов'язок відповідача чи іншої сторони договору зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної). Відповідач, у строки встановлені Податковим кодексом України, вчинив дії щодо реєстрації податкової накладної за операцією виконання будівельних (електромонтажних) робіт за договором на загальну суму 1057860,00 грн, з урахуванням суми ПДВ - 176310,00грн., проте, згідно з квитанцією від 12.11.2021 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація ПН/РК від 25.10.2021 № 6 в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідач вказував, що в такому випадку у його діях відсутня об'єктивна сторона господарського правопорушення, що виключає наявність правопорушення в цілому, оскільки ним вчинені дії щодо своєчасної реєстрації податкової накладної. При цьому в матеріалах справи відсутні матеріали податкової перевірки (акту або рішення) відповідного контролюючого органу, що підтверджують порушення відповідачем податкового законодавства, а суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб'єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства.
Окрім того, Відповідач також окремо наполягав на безпідставності заявленого позову в частині стягнення інфляційних та річних, оскільки тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. В даному ж випадку позивач не може здійснити розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, оскільки момент початку нарахування є невизначеним.
25. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного (далі - ЦК), Господарського (далі - ГК) та Податкового (далі - ПК) кодексів України щодо реєстрації податкових накладних, формування податкового кредиту, завдання збитків та наслідків порушення грошових зобов'язань.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
26. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення збитків, 3% річних, інфляційної індексації (в частині сум, які були визначені належними до стягнення) та здійсненого розподілу витрат на професійну правничу допомогу в контексті аргументів Скаржника - Відповідача, які можуть бути зведені до таких тез:
- в укладеному між сторонами договорі №58 від 23.04.2021 відсутні будь-які положення про обов'язок, ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» зареєструвати податкову накладну, такий обов'язок існує у платника податку у публічно-правових відносинах, а тому відсутня об'єктивна сторона господарського правопорушення (1);
- суд господарської юрисдикції не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних і презюмуючи в діях Відповідача наявність складу податкового правопорушення, місцевий суд фактично перебрав на себе функцію суду адміністративної юрисдикції (2);
- безпідставно визначення моменту початку нарахування інфляційної індексації та 3% річних через помилкове застосування нерелевантної правової позиції ВП ВС у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, яка стосувалася кондикційних правовідносин (3);
- неспівмірність та безпідставність визначених місцевим судом до компенсації витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невелику складність спору та невеликий обсяг наданих Позивачем доказів (4).
27. За змістом ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого права або інтересу з боку визначеного відповідача (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в). Відсутність або недоведеність будь-якого з означених складників зумовлює відмову у позовних вимогах.
28. Наразі, як убачається з наявних матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом, між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Підрядник) мали місце правовідносини, зумовлені укладеним договором №58 від 23.04.2021, який за своєю правовою природою правильно кваліфікований як договір підряду у розумінні параграфів 1,3 Глави 61 ЦК та Глави 33 ГК:
28.1. За змістом реквізитів сторін цього Договору, і Замовник, і Підрядник визначені у якості платників ПДВ, а згідно п.2.2. Договору, довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 25.10.2021 (а.с.20), рахунку на оплату №55 від 25.11.2021 (а.с. 19 зворотна сторона) та виписки з рахунку Позивача (а.с.28 зворотна сторона) ціна договору була визначена, роботи були виконані, пред'явлені до оплати і оплачені з урахуванням ПДВ у сумі 176310грн., яка і визначила розмір заявлених до стягнення збитків.
28.2. Положення цього Договору дійсно не містять жодних умов відносно обов'язків Підрядника зареєструвати податкову накладну, як про це слушно вказує Апелянт.
28.3. Водночас, за змістом п.2.01.10. ст.210 ПК такий обов'язок для Підрядника (як платника податку - продавця послуг у розглядуваних підрядних правовідносинах) безпосередньо визначений і встановлений приписами податкового законодавства:
- Замовник за договором підряду як покупець відповідних послуг у розумінні визначень за пп. 14.1.185, 14.1.203 п.14.1 ст.14 та пп. 186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення розглядуваних правовідносин щодо реєстрації податкової накладної) не є стороною публічно-правових відносин між Підрядником (як продавцем) і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних (п.8.26 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі №925/556/21);
- водночас, за визначеннями, наведеними в пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 та ст.198 ПК виникнення і реалізація Замовником права на податковий кредит також відбувається у межах його публічно-правових відносин з державою, і Підрядник не є безпосереднім учасником таких відносин, хоча від його дій з реєстрації податкової накладної у межах власних правовідносин з державою і узалежнено право Замовника на отримання податкового кредиту:
- зважаючи на вказану податкову (публічно - правову) природу зобов'язань сторін як платників податків у правовідносинах з державою щодо реєстрації податкової накладної та отримання податкового кредиту, колегія апеляційного суду, звертаючись до висновків ВП ВС, викладених у п.п.23,24 постанови від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, зазначає, що наявність чи відсутність умови про реєстрацію податкової накладної в Договорі №58 від 23.04.2021 не перетворює означене зобов'язання на господарське (жодною мірою не змінює його природу).
29. Втім, публічна-правова природа зобов'язання Підрядника з реєстрації податкової накладної, яке виникло на підставі прямого припису ПК, не впливає (не заперечує) на існування та цивільно-правову природу відносин між Підрядником та Замовником, пов'язаних із втратою майнового інтересу останнім на отримання податкового кредиту (реалізацію права у публічних відносинах з державою):
29.1. Наразі, правовідносини із оподаткування з Державою у Позивача та Відповідача окремо виникли внаслідок здійснюваної ними господарської діяльності, опосередкованої укладанням та виконанням договору №58 від 23.04.2021, що зумовлюють застосовність ГК у світлі приписів ст.ст.1, 2 останнього.
29.2. Статус Позивача і Відповідача один відносно одного у світлі приписів ст.ст. 1,2 ЦК зумовлюють застосовність його приписів, адже:
- позадоговірний (згідно викладених в п.28 цієї постанови висновків) характер порушення з боку Відповідача охоплюється передбаченими ЦК деліктними відносинами з відшкодування шкоди;
- майновий інтерес Замовника на отримання податкового кредиту, який ґрунтується на чітких приписах законодавства, є «майном» у розумінні ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ та належним (самостійним) об'єктом судового захисту згідно ч.2 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК та ч.2 ст.4 ГПК;
- у світлі висновків, викладених у п.п.8.23-8.26 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Замовник як платник податків у розглядуваному випадку нездійсненням його контрагентом за договором дій з реєстрації податкової накладної не може реалізувати своє право на податковий кредит у правовідносинах з державною (у тому числі - примусово у судовому порядку), з огляду на що захисту підлягає саме майновий інтерес у деліктних правовідносинах з Відповідачем.
29.3. Викладені міркування зумовлюють відхилення аргументу (1) Апелянта, тим більше, що за змістом наведеного у позові нормативного обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на приписи ст.1166 ЦК (деліктна відповідальність), а не ст.623 ЦК (збитки у зобов'язальних відносинах).
30. Апеляційний суд також відхиляє аргумент (2) Апелянта, оскільки він ґрунтується на нерелевантному застосуванні висновків, наведених у постанові СП КГС ВС від 07.06.2023 у справі №916/334/22:
- на відміну від розглядуваної справи, за фактичними обставинами справи №916/334/22 податкова реєстрація податкової накладної Відповідачем була здійснена, і розглядуване касаційним судом питання було пов'язане із порушенням податкового законодавства щодо внесення коригування кількісних та вартісних показників відповідної податкової накладної (що має підтверджуватися доказово лише чинними матеріалами податкової перевірки відповідного контролюючого органу);
- за змістом п.5.27 постанови СП КГС ВС від 07.06.2023 у справі №916/334/22 наголошено на актуальності висновків КГС ВС, викладених, зокрема у постановах від 03.12.2018 у справі №908/761/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21, про те, що «факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни».
31. З урахуванням викладеного, судова колегія констатує наявність всіх визначених у п.27 цієї постанови обов'язкових елементів для задоволення позовної вимоги щодо стягнення 176 310грн. у якості компенсації Відповідачем завданої шкоди у розмірі витраченого майнового інтересу на зменшення податкового зобов'язання Позивача у вказаній сумі, що визначає розмір його збитків.
31.1. Має місце склад деліктної відповідальності, притягнення до якої опосередковує заявлений позов:
- протиправна бездіяльність Відповідача з виконання визначеного п.201.10 ст.210 ПК обов'язку з реєстрації податкової накладної в ЄРПН підтверджена доказово (а.с.30), Відповідачем факт нереєстрації не оспорюється і не заперечується та становить об'єктивну сторону, охоплену ч.1 ст.1166 ЦК;
- шкідливим (негативним) результатом такої бездіяльності щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, яка мала бути здійснена Відповідачем (як правильно зазначив місцевий суд) в строк до 15.11.2021 (виходячи зі змісту положень ст.ст. 187 і 201 ПК), є втрата Позивачем у розумінні п.198.6 ст.198 ПК права на податковий кредит у сумі сплаченого ПДВ в розмірі 176 310грн.;
- такий негативний результат для Позивача перебуває у причинному зв'язку від бездіяльності Відповідача, адже абз.абз. 19,21 п.201.10 ст.201 ПК узалежнюють отримання покупцем послуг податкового кредиту від факту реєстрації податкової накладної продавцем послуг, що визначає належність Відповідача у світлі висновків, викладених у п.8.27 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі №925/556/21;
- вина Відповідача за змістом ч.2 ст.1166 ЦК презюмується і за наявними матеріалами справи не спростована, адже зупинення реєстрації податкової накладної (а.с.64) за змістом правильно застосованого місцевим судом Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 (з подальшими змінами), покладає на продавця послуг обов'язок з надання податковому органу пояснень та підтверджуючих документів в обґрунтування правильності інформації у наданій до реєстрації податковій накладній або оскарження незаконності відмови в реєстрації з боку контролюючого органу (що випливає зі змісту п.8.24. постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі №922/556/21), однак у справі відсутні докази в підтвердження Відповідачем означених дій.
31.2. Оскільки ст.1192 ЦК визначає відшкодування збитків належним способом компенсації завданої шкоди, остільки у розглядуваних правовідносинах цілком виправдане застосування з цієї «розрахункової мети» застосування положень ст.22 ЦК та ст.ст. 224,225 ГК, що дозволяють кваліфікувати втрачене право Позивача на податковий кредит в сумі 176310грн. у якості втраченого «майна» (реальні збитки) у розумінні ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ.
32. Разом із тим, судова колегія погоджується із слушністю аргументу (3) Апелянта та безпідставності стягнення місцевим судом 3% річних в розмірі 10 941,71грн. та інфляційної індексації у розмірі 29 727,13грн., оскільки попри те, що обов'язок з відшкодування шкоди (як із застосована місцевим судом «за аналогією» правова позиція ВП ВС у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 щодо кондикційного зобов'язання) виникає з прямого припису закону (ч.1 ст.1166 ЦК), на відміну від кондикційних відносин:
- деліктні відносини визначають значущість вини, яка хоч і презюмується, але остаточно оцінюється та встановлюється судом і у разі відсутності звільняє Відповідача від відповідальності (ч.2 ст.1166 ЦК) навіть у разі наявності шкоди;
- у спірних відносинах не відбувається безпосереднього набуття Відповідачем за рахунок Позивача відповідної суми грошових коштів, утримання яких становило би базу для нарахувань, визначений ч.2 ст.625 ЦК з моменту невиконання публічно-правового обов'язку з реєстрації податкової накладної.
32.1. Таким чином, саме з моменту набрання законної сили рішення про стягнення суми завданої шкоди відбувається визначення розміру відповідного грошового зобов'язання Відповідача (підставою для якого є припис закону) як бази для нарахувань у розумінні ч.2 ст.625 ЦК, що узгоджується із правовою позицією, викладеною ВП ВС у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.
32.2. Застосований місцевим судом підхід щодо можливості нарахування Відповідачеві 3% річних і інфляційної індексації з 16.11.2021 передбачає існування визначеного у розмірі та простроченого цивільного грошового зобов'язання перед Позивачем, тоді як за висновками, викладеними у п.28.3. цієї постанови, мають місце з цієї дати публічно-правові відносини у кожної із сторін з державою у сфері оподаткування.
32.3. Крім того, апеляційний суд виходить з того, що ефективний судовий захист передбачає, насамперед, відновлення порушеного права і лише у разі неможливості - його компенсацію, що передбачає відповідність/домірність між відновленням та компенсацією:
- відновлення у розглядуваному випадку було б набуття Позивачем права на податковий кредит внаслідок реєстрації податкової накладної в ЄПРН, яка могла відбутися (зокрема, внаслідок ініційованого Підрядником судового провадження з контролюючим органом у порядку адміністративного судочинства) і після 16.11.2021, що унеможливило б виникнення право на шкоду;
- приписи ПК не передбачають можливості інфляційної індексації та нарахування 3% річних на суму податкового кредиту незалежно від моменту його фактичного надання платнику податків відносно «першої події» у розумінні п.198.2 ст.198 ПК, а тому у світлі принципу справедливості та розумності (п.6 ст.3 ЦК) використання Позивачем компенсуючого способу захисту не повинно надавати більше «переваг» ніж нормативний/добросовісний стан виконання усіма суб'єктами своїх обов'язків - шкода за законодавством не визначена у якості штрафної неустойки.
33. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги щодо суті позовних вимог та необхідності скасування переглядуваного рішення в частині стягнення 10 941,71грн. 3% річних і 29 727,13грн. інфляційної індексації з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволені означених позовних вимог - Позивач набуде право на нарахування і стягнення відповідних сум у порядку ч.2 ст.625 ЦК лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, визначеного цією постановою.
33.1. Беручи до уваги, що вирішення спору по суті заявлених позовних вимог передбачало необхідність дослідження та аналізу значної кількості правових позицій ВС, аргумент (4) Апелянта відносно незначної складності спору є безпідставним, тоді як застосоване місцевим судом зменшення витрат на професійну правничу допомогу на 30% цілком відповідає принципу пропорційності та враховує обсяг доказів і домірність розміру цього складника судових витрат з розміром позовних вимог.
33.2. Зважаючи на результат апеляційного перегляду, здійснення апеляційним судом перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції згідно ст.129 ГПК пропорційно такому результату за висновком судової колегії вичерпно вирішує питання розподілу таких витрат, підняте в апеляційній скарзі.
33.3. Пропорційно до результатів апеляційного перегляду підлягають розподілу і судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
34. Своєю чергою, щодо заяви Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000,00грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката було надано до матеріалів справи копію рахунку №175 від 21.04.2025 до Договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 р. за №1 та копію платіжної інструкції № 3186 від 24.04.2025
34.1. Велика Палата Верховного Суду у п.п.97-146 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
34.2. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
34.3. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч.ч.5 та 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
34.4. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, однак у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
34.5. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
34.6. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7 та 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5 та 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
34.7. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7 та 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 та 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
34.8. Враховуючи подані Відповідачем заперечення та те, що поданий відзив на апеляційну скаргу по суті дублює правову позицію Позивача, викладену у позовній заяві, а також фактично відтворює висновки рішення суду першої інстанції. Відзив не містить нових обґрунтувань чи істотно нової аргументації, що свідчить про відсутність необхідності у здійсненні правової допомоги у повному обсязі заявленої вартості.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість віднесення до складу судових витрат на професійну правничу допомогу суми у розмірі 20 000 грн, яка підлягає розподілу між сторонами пропорційно до результатів розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" 10 941,71 грн. - 3% річних та 29 727,13 грн. - інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
2.1. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025р. у справі №922/4485/24 в наступній редакції:
«Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" про стягнення 284828,47 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" (61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111; ідентифікаційний код 41945861) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р.-н, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57;ідентифікаційний код 00131529):
- 176 310,00 грн - збитків;
- 17332,11 грн - витрат на професійну правничу допомогу;
- 2115,71 грн витрат по сплаті судового збору.
У решті позовних вимог відмовити».
2.2. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 у справі №922/4485/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р.-н, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57;ідентифікаційний код 00131529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" (61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111; ідентифікаційний код 41945861) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1634,30грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-тайм" (61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111; ідентифікаційний код 41945861) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська обл., Ужгородський р.-н, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 57;ідентифікаційний код 00131529) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 12380,00грн.
5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.05.2025р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця