ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 травня 2025 року Справа № 918/1219/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча
на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025
(ухвалене о 14:07 год. у м. Рівному, повний текст складено 17.03.2025)
у справі № 918/1219/24 (суддя Політика Н.А.)
за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради
до фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча
про стягнення 480 728 грн 20 коп.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
прокурор - Мельничук Л.О.
Заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча про стягнення в дохід місцевого бюджету Володимирецької селищної територіальної громади грошові кошти у сумі 480 728 грн 20 коп.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем, як замовником будівництва, вимог п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", невиконанням ним свого обов'язку щодо сплати пайової участі у розвиток інфраструктури міста у зв'язку з будівництвом торгово-офісного центру по вул. Будівельників, 3А в смт. Володимирець Рівненської області. Тому, кошти у заявленій сумі є безпідставно збереженими та підлягають стягненню в дохід місцевого бюджету.
Розрахунок розміру пайового внеску зроблено прокурором на підставі п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Господарський суд Рівненської області рішенням від 10.03.2025 у справі № 918/1219/24 позов задовольнив. Стягнув з фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча на користь Володимирецької селищної ради в дохід місцевого бюджету Володимирецької селищної територіальної громади грошові кошти у сумі 480 728 грн 20 коп. Стягнув з фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча на користь Рівненської обласної прокуратури 5 768 грн 74 коп. витрат по оплаті судового збору.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, як замовником будівництва, порушені вимоги п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Суд вказав, що відповідач не звертався до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Натомість, відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації, кошти пайової участі замовником не сплачувались на підставі ст. 13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Місцевий господарський суд зазначив, що у зв'язку з несплатою забудовником коштів пайової участі права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Також, суд надав оцінку дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернення до суду із цим позовом в особі органу місцевого самоврядування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Охремчук Олександр Ілліч звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі № 918/1219/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
За період, починаючи з отримання дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту "Будівництво торгово-офісного центру по вул. Будівельників, З-А в смт. Володимирець Рівненської області" - це грудень 2017 року і до серпня 2024 року не було отримано жодного звернення чи вимоги від Володимирецької селищної ради.
Відповідач звільнений від сплати пайової участі на підставі пункту 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019.
У зв'язку з тим, що з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VІ, яка передбачала обов'язкове укладення договору про пайову участь та зобов'язання сплати внесків пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, то сплата пайових внесків з посиланням на власне трактування норм права суперечить принципу правової визначеності.
Впродовж 2020 року діяли перехідні положення, а з 01.01.2021 повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Оскільки Договір пайової участі на Будівництво торгово-офісного центру по вул. Будівельників, З-А в смт. Володимирець Рівненської області укладено не було, то правовідносини між цими суб'єктами і не виникли, тому відповідачем не порушено норми законодавства і позов задоволенню не підлягає.
Судом не було взято до уваги сплив строків позовної давності щодо якого зазначалося у відзиві.
За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив, у якому на спростування доводів апеляційної скарги позивача вказує таке.
Для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов'язок (за винятком передбачених пп. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Доводи відповідача, про незаконність рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1219/24, з огляду на нібито відсутність у нього обов'язку, щодо сплати коштів пайової участі, як замовника будівництва торгово-офісного центру по вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області, є безпідставними.
Позовну заяву прокурором подано до суду в межах строків позовної давності.
За наведеного прокурор вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу ФОП Охремчука О.І. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Володимирецька селищна рада подала суду клопотання, в якому просить здійснити розгляд справи без участі представника ради, у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці головного спеціаліста юридичного відділу, який представляє інтереси Володимирецької селищної ради у цій справі.
Також вказує, що не підтримує апеляційну скаргу та вважає рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 законним і обґрунтованим.
Від позивача 05.05.2025 надійшла заява, в якій ФОП Охремчук О.І. просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 06.05.2025 прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи скаржника не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать судовій практиці. Тому просила рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1219/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 06.05.2025 представники позивача та відповідача не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та відповідач були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, поштові повідомлення (а. с. 137 на звороті, 145), відповідні заяви/клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості і документи якої є офіційними, встановлено, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) 01.12.2017 видано дозвіл на виконання будівельних робіт серії № ІУ112173351705 на об'єкт: "Будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_1 " (а. с. 10-14).
Замовником будівництва об'єкту є Охремчук Олександр Ілліч.
Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 5620889500:01:002:0212 площею 0,06 га, з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 06.12.2022 ДІАМ України зареєстровано сертифікат про готовність до експлуатації об'єкта серії ІУ122221125731 по об'єкту: "Будівництво торгово-офісного центру по вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області", адреса: Рівненська обл., Вараський район, Володимирецька територіальна громада, вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області.
Згідно даних сертифікату № ІУ122221125731 від 06.12.2022, загальна кошторисна вартість будівництва становить 12018,205 тис.грн, у т.ч. на будівельні роботи 9471,927 тис. грн. Площа забудови складає 364,5 кв.м. Загальна площа будівлі - 1366,4 кв.м. (а. с. 15-16).
В сертифікаті зазначено, що будівельні роботи виконувались у строк з 04.12.2017 по 24.08.2022.
У розділі "Пайова участь" вказано, що кошти пайової участі не сплачувались на підставі п. 13 Розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Відповідно до витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.08.2023 Охремчуком О.І. зареєстровано право власності на громадський будинок, торговоофісний центр за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: TI01:6431-1796-0980-1930, виданий 18.11.2022, Витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ122221125731 (а. с. 21).
Також, згідно інформації Володимирецької селищної ради від 22.10.2024, договорів із Охремчуком О.І. про пайову участь у розвитку інфраструктури не укладалось, кошти пайової участі не надходили.
Вищевказане стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом в цій справі.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Апеляційний господарський суд з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ту обставину що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, не вказує про недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку щодо подання прокурором позову в цій справі.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Вище судом установлено, що ДІАМ України 01.12.2017 видано дозвіл на виконання будівельних робіт серії № ІУ112173351705 на об'єкт: "Будівництво торгово-офісного центру по АДРЕСА_1 ". Замовником будівництва об'єкту є Охремчук Олександр Ілліч.
Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 06.12.2022 ДІАМ України зареєстровано сертифікат про готовність до експлуатації об'єкта серії ІУ122221125731 по об'єкту: "Будівництво торгово-офісного центру по вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області", адреса: Рівненська обл., Вараський район, Володимирецька територіальна громада, вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області.
Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX) договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 вказував на те, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Верховний Суд у постанові від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 зазначив, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 вказав на те, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем сплачувалися кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту.
З огляду на зазначене, у зв'язку з несплатою забудовником коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Враховуючи приписи п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а також відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем пайового внеску до бюджету міста Володимирець, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.
Апеляційний господарський суд перевіривши здійснений прокурором розрахунок обсягу пайової участі, дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах, зокрема, на підставі кошторисної вартості будівництва об'єкта, відображеної в акті про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, а також з урахуванням приписів пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, становить 480 728 грн 20 коп. (12 018 205 грн (кошторисна вартість будівництва) х 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта).
Відносно посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував сплив позовної давності, про що вказувалося відповідачем у відзиві, то апеляційний господарський суд вказує, що відповідач взагалі не подав до суду першої інстанції відзив на позов чи інших пояснень/заяв, в котрих вказував на пропуск прокурором позовної давності.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
В той же час, з метою повного та всебічного розгляду справи, забезпечення права на судовий захист, дотримання принципу змагальності сторін, суд зауважує таке.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Як було зазначено, вище для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, саме після реєстрації 06.12.2022 ДІАМ України сертифікату про готовність до експлуатації об'єкта серії ІУ122221125731 по об'єкту: "Будівництво торгово-офісного центру по вул. Будівельників, 3-А в смт Володимирець Рівненської області", в якому одночасно зазначено про прийняття вказаного об'єкту нерухомості в експлуатацію та про несплату коштів пайової участі, почався перебіг строків позовної давності у даній справі.
Позовну заяву прокурором подано до суду 31.12.2024, що є датою формування позову в системі "Електронний суд", а також підтверджується відміткою суду першої інстанції на позовній заяві.
Тобто, позов у цій справі поданий в межах позовної давності, а тому твердження відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Суд зауважує, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі № 918/1219/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Охремчука Олександра Ілліча залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1219/24 - без змін.
2. Справу № 918/1219/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "08" травня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.