07 травня 2025 року
м. Харків
справа № 636/176/22
провадження № 22-ц/818/2733/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Биченка Антона Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2025 року у складі судді Золотоверхої О.О.,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки.
Відповідач та її представник - адвокат Зінченко С.А. надали до суду клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з тим, що на даний час в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває цивільна справа №636/10892/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Чугуївський ВДВС, ДП «Сетам», про витребування майна з чужого незаконного володіння, із предметом спору якого пов'язаний предмет спору у даній цивільній справі..
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2025 року зупинено провадження у справі 636/176/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання права власності, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №636/10, 892/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Чугуївський ВДВС, ДП «Сетам», про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвала мотивована тим, що позивачем наведені обставини, що є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі. А саме ОСОБА_1 пред'явив до ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання права власності на земельної ділянки у зв'язку з набуттям ним права власності на 1/2 частини житлового будинку, що на ній розташований. В той час, як у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування зазначеної 1/2 частини житлового будинку. Таким чином дійсну справу неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач у своїй заяві не вказав обставин, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про витребування майна з чужого володіння виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність чи відсутність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги про визнання права власності. Суд також не зазначив які саме факти, що мають в подальшому розцінюватися як преюдиціальні, повинен встановити суд при розгляді справи №636/10892/24 і які він не може самостійно встановити у межах даної справи. Матеріали даної цивільної справи та наявні в ній докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зазначає, що законність набуття у власність 1/2 частини житлового будинку позивачем вже була предметом розгляду у справі № 636/5008/21, а тому подання ще одного позову про витребування майна з незаконного володіння спрямоване лише на затягування розгляду справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення по справі № 636/10892/24 про витребувати з ОСОБА_1 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має пов'язані між собою предмети спору.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону.
Положеннями статті 251 ЦПК Українипередбачено випадки у разі яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1ст. 251ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 року у справі №910/12694/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 520/57/17-ц, провадження № 61-22485св19.
Колегія суддів зауважує, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення щодо того, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадку придбання у власність об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках.
Отже, якщо фізична або юридична особа приватного права набуває у власність об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності попереднього власника, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до набувача об'єкта нерухомого майна без зміни її цільового призначення.
При цьому, якщо попередньому власнику належала частка на земельну ділянку у праві спільної власності, до нового власника нерухомого майна переходить право власності на таку частку земельної ділянки. Аналогічно відповідна частка земельної ділянку переходить у право власності набувачу об'єкта нерухомого майна, в разі набуття ним частки у справі спільної власності такого майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки внаслідок придбання ним частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданої копії позовної заяви ОСОБА_2 від 11.12.2024 та копії ухвал про відкриття провадження у справі № 636/10892/24 від 29.01.2025 вбачається, що ОСОБА_2 просить витребувати з ОСОБА_1 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто предмет спору у справі №636/176/22 пов'язаний з предметом спору у справі №636/10892/24.
Таким чином наявність в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області справи № 636/10892/24 за позовом ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_1 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перешкоджає розгляду дійсної цивільної справи та є підставою, що унеможливлює її вирішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухавала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, апеляційну скаргу належить злишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Биченка Антона Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук