Іменем України
02 квітня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/5193/24
провадження № 22-ц/4809/294/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року (суддя Шевченко І.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради, Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою, в якій просила встановити факт перебування малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні свого вітчима ОСОБА_3 , який вважається таким, що зник безвісті 05 травня 2024 року при захисті Батьківщини.
Заяву обґрунтувала тим, що 13.07.2012 від шлюбу з ОСОБА_4 у неї народилась дочка, ОСОБА_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2016 між ОСОБА_4 і нею був розірваний. 11.05.2016 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4 , дочка залишилася проживати з нею в належній їй квартирі, де було зареєстровано їх місце проживання. Біологічний батько дитини ніколи не сплачував аліменти на утримання дочки та не надавав будь-якої іншої допомоги, не робив спроб побачитися з нею, що призвело до розірвання родинних зв'язків між ними. Час становлення свідомості дитини прийшовся на спільне проживання з її чоловіком ОСОБА_3 , якого вона вважала своїм батьком, і який ставився до неї, як до рідної дочки та утримував її.
Вказала, що у лютому 2022 року ОСОБА_3 добровольцем вступив до лав Збройних сил України, у зв'язку із введенням воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. З 05.05.2024 він вважається зниклим безвісті, а фактично він загинув на полі бою внаслідок воєнних дій, поранення, але знайти тіло загиблого на даний час неможливо, що підтверджується повідомленням про його смерть з місця служби. Відповідно до висновку матеріалів службового розслідування чоловіка вважають таким, що зник без вісті 05.05.2024 і зникнення безвісті пов'язане із захистом Батьківщини.
З моменту одруження, тобто з травня 2016 року, дочка проживала разом із ним та фактично перебувала на його утриманні, оскільки вона не працює, доходів не має та не може надавати дочці належне утримання, піклувався про неї, цікавився її життям та навчанням, мав намір удочерити її, після позбавлення біологічного батька батьківських прав. Вказала, що встановлення факту перебування дочки на утриманні ОСОБА_3 їй необхідно для отримання права на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року заяву задоволено.
Суд встановив факт перебування малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні вітчима ОСОБА_3 , який вважається таким, що зник безвісти 05.05.2024 при захисті Батьківщини.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник не надала доказів щодо вчинення дій по стягненню аліментів на користь малолітньої ОСОБА_2 з її рідного батька, батьківських прав щодо своєї дитини він позбавлений не був, а також відсутні докази усиновлення ОСОБА_3 малолітньої ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.
ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту перебування її малолітньої дочки, ОСОБА_2 на утриманні свого вітчима ОСОБА_3 , оскільки саме встановлення цього факту надає їй право на отримання пенсії по втраті годувальника.
Судом встановлено, що заявник перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда 03.02.2016 року (справа № 405/8087/25-ц).
Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої відповідно до свідоцтва про народження, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1338, записані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
11.05.2016 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Кіровоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 206. Після реєстрації шлюбі ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ».
Згідно зі сповіщенням сім'ї (близьких родичів) зниклого безвісти (такого, що потрапив у полон) № 394 від 07.05.2024 старший солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок ворожого мінометного обстрілу зник безвісти 05.05.2024 під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі н.п. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області.
Доводи заяви про перебування малолітньої дитини на утриманні ОСОБА_3 підтверджуються довідкою КЗ «Ліцей «Муніципальний колегіум» Кропивницької міської ради» за № 271 від 17.09.2024 року, КПНЗ «Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості» за № 328/01-18 від 25.09.2024 року, довідкою квартального комітету № 23 Подільської районної у місті Кропивницькому ради від 05.08.2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 нерідний батько ОСОБА_2 брав активну участь у житті дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положенню міститься у постанові КЦС ВС від 23.04.2020 року по справі № 686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом прав на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі роди (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри, зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та ніші). Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року № 740. При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Статтею 15 даного Закону передбачено ряд пільг сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
У силу ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно з п.д абзацу 4 ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім'ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Відповідно до ст. 31 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Отже, заявником доведено належними доказами фактичне перебування малолітньої ОСОБА_2 на утриманні свого вітчима ОСОБА_3 , а тому висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про встановлення цього факту є правильним.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.05.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич