Справа № 344/17564/24
Провадження № 33/4808/84/25
Категорія ч. 1 ст. 122-2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Повзло
08 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвоката Горина В.М.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Яковишин Віталії Віталіївни, що діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2024 року якою,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Стягнуто судовий збір.
Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 23 вересня 2024 року о 03 години 08 хвилин по вулиці Довженка, 13 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 та п. 8.9. б ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Яковишин В.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, а мотиви суду не ґрунтуються на доказах, які містяться в справі.
Зазначає, що суд додумав, що ОСОБА_1 пересів із водійського сидіння на заднє, оскільки доказів такого матеріали справи не містять.
Вказує, що судом проігноровано той факт, що ОСОБА_1 в транспортному засобі був і не сам, а працівники поліції не поцікавились в іншої особи хто саме керував автомобілем.
Наголошує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було забезпечено право на реальну правову допомогу адвоката.
Адвокат Горин В.М. з'явився в судове засідання апеляційного суду. Йому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Просив розглядати справу без участі ОСОБА_1 та задовольнити апеляційну скаргу.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»).
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з'ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Твердження апелянта про, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було забезпечено право на реальну правову допомогу адвоката не є слушним, оскільки право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз'яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз'яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката, що ОСОБА_1 підтвердив власноручним підписом у відповідній графі протоколу. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист.
Вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Суддя суду першої інстанції, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності і взаємозв'язку, з'ясувавши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджується:
Протоколом про адміністративне правопорушення від 23 вересня 2024 року серії ЕПР1 №134986 (а.с. 1) згідно якого 23 вересня 2024 року о 03 години 08 хвилин по вулиці Довженка, 13 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 та п. 8.9. б ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - лейтенантом поліції 2В1Р1Б УПП в Івано-Франківській області Литваком А.І., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.
ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, від дачі пояснень відмовився.
Відеозаписами, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 3), і на яких безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано рух працівників поліції на службовому автомобілі за транспортним «Opel Astra» синього кольору, який не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу. Далі зафіксовано, як працівники поліції підійшли до транспортного засобу та почали спілкуватись з ОСОБА_1 , як з водієм транспортного засобу марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 . На запитання працівників поліції чому не виконав вимогу про зупинку ОСОБА_1 вказав, що не керував транспортним засобом. На запитання чому порушує комендантську годину ОСОБА_1 сказав, що є військовослужбовцем і комендантську не порушує. Далі в процесі розмови ОСОБА_1 повідомив, що він не сам і в такій ситуації не те щоб втікав (clip-0, час 06:50 - 07:18). Також на 19:22 хв. ОСОБА_1 підтверджує факт керування транспортним засобом марки «Opel Astra» та вказує, що не зупинявся на вимогу працівників поліції у зв'язку із комендантською годиною. Далі зафіксовано проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння і подальші дії щодо оформлення процесуальних документів.
Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.
Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а суд додумав, що ОСОБА_1 пересів із водійського сидіння на заднє не є слушним та спростовуються наявними відеозаписами з яких вбачається, що ОСОБА_1 в ході розмови з працівниками підтвердив факт керування транспортним засобом марки «Opel Astra» та вказав, що не зупинявся на вимогу працівників поліції у зв'язку із комендантською годиною та, що не сам перебував у транспортному засобі.
Твердження апелянта про те, що судом проігноровано той факт, що ОСОБА_1 в транспортному засобі був не сам і працівники поліції не поцікавились в іншої особи хто саме керував автомобілем, як підстава для скасування судового рішення також не є слушним, оскільки факт перебування іншої особи в транспортному засобі ніяк не впливає на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме не виконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу.
Крім того ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції не висловлював тверджень про те, що транспортним засобом керувала саме особою яка перебувала з ним в автомобілі, а тому у працівників поліції не було достатніх підстав сумніватись, що транспортним засобом марки «Opel Astra» керував саме ОСОБА_1 .
Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу.
Статтею 122-2 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР.
Згідно п. 8.9. б ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 та п. 8.9. б Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу Яковишин Віталії Віталіївни, що діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло