Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18170/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/418/25
Категорія 1ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024065400001515 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 125 КК України - на 100 (сто) годин громадських робіт;
- за ч.2 ст.125 КК України - на 240 (двісті сорок) годин громадських робіт;
- за ч.1 ст.126 КК України - на 200 (двісті) годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 статочне покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
Початок відбування покарання вирішено обчислювати з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 вирішено не обирати.
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Як встановив суд, 09.11.2024 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_8 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході словесного конфлікту зі своїм малолітнім сусідом ОСОБА_9 вирішив спричинити останньому тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 , схопивши його за комір верхнього одягу та не відпускаючи, із силою прикладання, вдарив останнього об землю, спричинивши йому тілесні ушкодження, після чого його дії були припинені третьою особою.
Крім того, 09.11.2024 близько 15 год. 33 хв. ОСОБА_8 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході словесного конфлікту зі своєю сусідкою ОСОБА_10 , вирішив спричинити останній фізичного болю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 , схопив двома руками за її праву руку та викрутив її у зворотній бік, від чого остання відчула різкий біль, після чого його дії були припинені ОСОБА_9 .
Крім того, 09.11.2024 близько 15 год. 35 хв. ОСОБА_8 перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході словесного конфлікту зі своїм сусідом ОСОБА_11 , який захищав свою дружину ОСОБА_10 , вирішив спричинити йому тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_11 і наніс один удар кулаком в область обличчя та два удари кулаком в область потилиці ОСОБА_11 , після чого повалив його на землю та наніс не менше 11 ударів кулаком в область потилиці ОСОБА_11 та один удар ногою в область його обличчя, після чого припинив свої злочинні дії.
Вказаними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішньо-боковій поверхні середньої третини правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; ОСОБА_10 завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень; ОСОБА_11 спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток спинки носа з незначним зміщенням уламків та без ознак консолідації, а також: садна на спинці носа, та синці на повіках обох очей та спинці носа, які, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляційний скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок в частині міри покарання, та призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу.
Зазначає, що ч. 2 ст. 302 КПК України не передбачає обговорення виду покарання з підозрюваним. На той момент ОСОБА_8 був у стані після тяжкого поранення ( ЗЧМТ ) після лікування у шпиталі, тому сподівався, що покарання буде у виді штрафу, якій він спроможній сплатити.
Зараз ОСОБА_8 перебуває на службі у ЗСУ у військовій частині.
Посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України такий від покарання, як виправні роботи, не можуть бути застосовані до військовослужбовців.
Зазначає, що докази, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем не були надані на досудовому розслідуванні з об'єктивних причин, не називаючи з яких.
Від прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Про дату час та місце судового розгляду обвинувачений та його захисник повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились, від довіреної особи обвинуваченого ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, участь обвинуваченого у судовому засіданні відповідно до вимог ч. 4 ст. 401 КПК України не є обов'язковою.
Заслухавши доповідача, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126, ч.1,ч.2 ст.125 КК України, при обставинах викладених у вироку суду та кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Свою апеляційну скаргу адвокат обвинуваченого обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем та згідно ст. 56 КК України покарання у виді громадських робіт не може застосовуватись до останнього .Захисник посилається на те, що ОСОБА_8 наразі проходить військову службу, а тому не може виконувати вищевказане покарання.
З такими доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Санкцією ч.1 ст.126 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Санкцією ч.2 ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Дані про проходження ОСОБА_8 військової служби в матеріалах кримінального провадження відсутні і стороною захисту органу досудового розслідування та суду не надавалися, проходження військової служби ОСОБА_13 приховував при допиті, вказуючи, що тимчасово не працює і про проходження військової служби захист заявив лише при подачі апеляційної скарги.
Згідно вироку Богунського районного суду м. Житомира при призначенні ОСОБА_8 покарання, судом було визнано пом'якшуючою обставиною щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи та враховано тяжкість вчинених ним правопорушень.
Покарання за вчинені ОСОБА_8 кримінальні правопорушення відповідає вимогам ст. 65 КК України та не суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання, є необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Апеляційний суд враховує і обставини вчинених кримінальних правопорушень відповідно до яких ОСОБА_8 завдав фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження цілій родині, включаючи малолітнього, при цьому раніше він вже притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні дії, а від покарання у виді штрафу ухилився (а.с.22-27).
За таких обставин, призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу є очевидно несправедливим внаслідок його м'якості та не буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Крім того, апеляційний суд не вбачає порушень закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 громадських робіт, оскільки він не є військовослужбовцем строкової служби, щодо яких не допускається застосування громадських робіт відповідно до ч.2 ст. 56 КК України, а проходить військову службу по контракту, що не виключає можливість застосування до нього такого виду покарання (а.с. 204).
Посилання захисника на положення ст. 57 КПК України є безпідставними, оскільки вказана норма передбачає неможливість призначення виправних робіт військовослужбовцям, а таке покарання ОСОБА_8 не призначалося.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 10.12.2024 щодо ОСОБА_8 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: