Справа № 761/11661/24
Провадження № 2/761/2051/2025
(Заочне)
07 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковського Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 230525-60643-6 від 25.05.2023 року в розмірі 31250,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 25.05.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 230525-60643-6, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 150 днів, шляхом переказу на її карту НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого остання пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 300626 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер телефону, який вказувався при реєстрації.
Позивач свої зобов'язання виконав, 25.05.2023 року відправив кредитні кошти відповідачу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк», однак останній не повернув своєчасно позивачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, та штрафні санкції відповідно до умов Кредитного договору, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 26 березня 2024 року становить 31250,00 грн та складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 26250,00грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 25.05.2023 року по 22.10.2023 року (включно).
У зв'язку з вищевикладеним, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 230525-60643-6 від 25.05.2023 року, позивач просив позов задовольнити та стягнути вказану заборгованість з відповідача.
28.03.2024 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-62 від 19.02.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року провадження по справі відкрито, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Таскомбанк» інформацію щодо руху грошових коштів по банківській карті відповідача.
На виконання вимог ухвали суду, 19.03.2025р. від АТ «Таскомбанк» надійшла витребувана судом інформація.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Ріальто», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 25.05.2023 року № 230525-60643-6, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «Таскомбанк».
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом - 3,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3. договору.
Відповідно до пункту 1.3. строк надання кредиту та строк дії договору становить 150 днів.
Пунктом 1.4. встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», які розміщені на сайті: monetka.ua.
За змістом пункту 3.3. цього договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за процентною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування Кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3. цього договору.
Відповідач у встановлений кредитним договором строк борг не повернув.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 230525-60643-6 від 25.05.2023 року, вбачається, що станом на 26 березня 2024 року становить 31250,00 грн та складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 26250,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 25.05.2023 року по 22.10.2023 року (включно).
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а за статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з статтями 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
При цьому статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Кредитний договір № 230525-60643-6 був підписаний 25.05.2023 року шляхом введення одноразового ідентифікатора 300626 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua.
25.05.2023 року ТОВ «ФК «Ріальто», переслало кредитні кошти відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк», що підтверджується випискою по рахунку відповідача, чеком про перерахування грошових коштів та підтвердженням АТ «Таскомбанк».
Відповідно до квитанції № 581285675 від 25.05.2023 року ТОВ «ФК «Ріальто» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. У графі «призначення» вказано перерахування коштів за договором № 230525-60643-6 від 25.05.2023 року.
Таким чином, між позивачем та відповідачем, укладений електронний договір підписавши який своїм електронним підписом, останній погодився на виконання, викладених у ньому умов та взяття на себе зазначених у ньому зобов'язань.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «Ріальто» перебувають у загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тож, підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що із запропонованими умовами ознайомився та погодився з ними.
З вищевикладеного вбачається, що договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Про відповідність електронного правочину, підписаного за допомогою одноразового ідентифікатора за домовленістю сторін, вимогам закону, висловив свою позицію і Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 року в справі № 561/77/19.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому відповідач своєю бездіяльністю порушив покладені на нього зобов'язання.
За змістом частини першої статті 612 ЦК України та частини першої статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з вищевикладеного відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 31250,00 грн.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростував, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що п. 3.3 кредитного договору № 230525-60643-6 від 25.05.2023 року встановлено розмір процентної ставки, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальність за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із умов, укладеного між сторонами кредитного договору, в пункті 3.3. договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за процентною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 6.20. цієї ж постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 5017/1987/201 така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК.
Відповідно до п. 3.3. укладеного між сторонами кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за процентною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
Таким чином, сторони встановили цим пунктом договору свій інший розмір процентів річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту та те, що процентна ставка, визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому пролонгація строку дії договору не є умовою застосування визначеної процентної ставки, а може ураховуватися лише для визначення строку, з якого така процентна ставка має нараховуватися.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються зсудового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У зв'язку з вищевикладеним відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати за надану правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Керуючись статтями 11, 202, 205, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641, 644, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12,13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595) суму заборгованості у розмірі 31250 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 9000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
07 травня 2025 року