іменем України
06 травня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/3682/24
Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/715/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2025 року (місце ухвалення - м. Прилуки, дата складення повного судового рішення - 24.01.2025) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування посилалось на те, що 18.05.2021 між АТ «Альфа Банк» (натепер АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631654960 (кредитний договір), за умовами якої банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, остання зобов'язана достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів банк виконав у повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 17.07.2023 має заборгованість у розмірі 254954,14 грн.
Також зазначає, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
За доводами позову, з метою досудового врегулювання спору на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, проте відповідачем вимогу позивача залишено без реагування і станом на день подання позову відповідач продовжує ухилятись від належного виконання зобов'язань за кредитним договором, чим порушує законні права та інтереси позивача, відтак банк вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
У позові АТ «Сенс Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 631654960 у розмірі 254954,14 грн та судові витрати.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 20.01.2025 позов АТ «Сенс Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором № 631654960 від 18.05.2021 у розмірі 254954,14 грн, судовий збір у розмірі 3059,00 грн, всього - 258013,14 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснював платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дідик В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20.01.2025 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
За доводами скарги, судом залишено поза увагою недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що у своїй сукупності призвело до постановлення судом рішення, яке є незаконним та необгрунтованим.
У скарзі заявник зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції було наголошено, що ОСОБА_1 . Акцепт на укладення угоди про надання кредиту не приймався та не підписувався, в матеріалах справи також відсутня оферта на укладення угоди про надання кредиту № 631654960, тому заявник вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що між відповідачем і позивачем укладався Кредитний договір № 631654960 з усіма умовами кредитування.
В обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
Вказує, що 18.05.2021 року ОСОБА_1 ознайомився та підписав тільки паспорт споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, тому стверджує, що відсутні підстави вважати, що АТ «Сенс Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. У зв'язку з наведеним заявник вважає, що АТ «Сенс Банк» має право вимагати від відповідача повернення тільки не повернутого тіла кредиту.
Також за доводами скарги, розрахунок заборгованості, який наданий позивачем та який досліджувався судом першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Посилається, що наданий розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Як стверджує заявник, судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
В обгрунтування зазначених доводів скарги, заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15.
Крім того, як вказує заявник, в Реєстрі поштових відправлень за № 0505153049356 відсутні будь-які дані про направлення досудової вимоги на адресу ОСОБА_1 та у матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 досудової вимоги всупереч положенням ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому вважає, що Банк позбавив можливості досудового врегулювання спору.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктами 3,4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 18.05.2021 ОСОБА_1 підписано Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та паспорт споживчого кредиту, з яких убачається, що АТ «Альфа-Банк» відкрило відповідачу кредитну лінію на наступних умовах: Тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії (далі Кредит або Кредитна лінія). Найменування Продукту: «RED» Мета Кредиту - для особистих потреб. Опис послуги - надання Банком послуг Клієнту з обслуговування Кредитної Картки, а також надання Клієнту Кредиту у вигляді Відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого Клієнту Кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування Клієнта у межах її ліміту шляхом надання траншів.
Клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжнім засобом у гривні (далі - Рахунок). Реквізити Рахунку будуть повідомлені Клієнту окремо.Для Клієнта випущена міжнародна платіжна карта MasterCard DEBIT WORLD строком дії 5 (п'ять років) з моменту випуску (далі - Кредитна картка). Суму встановленої Кредитної лінії складає 98000,00 гривень. Максимальна сума Кредиту (Кредитноїлінії) складає 200000 грн. Процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки - у розмірі 35.99%. Тип процентної ставки - фіксована. Розмір Обов'язкового мінімального платежу складає 5 % від суми Загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Вказані документи були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора - 2572, який було відправлено на його номер телефону, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 22-24,39), у звязку з чим відповідач погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
За матеріалами справи, 12.08.2022 загальним зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 (а.с. 25-37, 38).
Згідно з наданим АТ «Сенс Банк» розрахунком заборгованість відповідача за кредитною лінією № 631654960 від 18.05.2021 станом на 17.07.2023, становить 254954,14 грн, яка складається з: 126260,22 грн - простроченого тіла кредиту; 27509,90 грн відсотки за користування кредитом; 97774,75 грн - тіло кредиту та 3409,27 грн відсотки за прострочене тіло кредиту (а.с.18-20).
Судом першої інстанції було досліджено виписку по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 , з якої убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, періодично здійснював погашення заборгованість за наданим кредитом (а.с.16-17 зворот), що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, 25.01.2024 АТ «Сенс Банк» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань по сплаті заборгованості за кредитним договором, яка залишилась відповідачем без реагування (а.с.40-42).
Судом також встановлено, що відповідач до АТ «Сенс Банк» з відповідною заявою про розірвання договору не звертався, контрозрахунку на нараховану банком заборгованість не надав, до березня 2022 року постійно користувався кредитними коштами та погашав тіло кредиту та відсотки, що також було підтверджено у судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснював платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Проте, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних правта обов'язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 18.05.2021 № 631654960.
До матеріалів справи долучено копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не містить підпису відповідача та не визнається останнім, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та змістом апеляційної скарги.
Згідно змісту вказаного вище Акцепту АТ «Альфа-Банк», зокрема, угода надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди (а.с. 23 зворот - 24). Проте, позивачем не представлено доказів заповнення відповідачем та підписання пропозиції (волевиявлення) - Оферти на укладення договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди прообслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 18.05.2021 № 631654960 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався також на Паспорт споживчого кредиту від 18.05.2021, в якому зазначено, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - 2572 (а.с. 22-23).
Однак, Паспорт споживчого кредиту від 18.05.2021 не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. Більше того, у вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, а наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 17.06.2021.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.
Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що відповідач не визнає факту укладення між сторонами кредитного договору від 18.05.2021 № 631654960, проте у відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивач має право вимагати лише повернення тіла кредиту.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту складає 97774,75 грн, а згідно виписки по рахунку відповідача, банком був наданий кредитний ліміт у розмірі 98000 грн, який у подальшому був збільшений.
Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.05.2021 по 17.07.2023 згідно договору № 631654960 (а.с. 16-17) сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання ним відповідної платіжної банківської картки, тощо, - не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.
Разом з тим, із виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом в межах встановленого ліміту кредитної лінії, який змінювався, починаючи з червня 2021 року, при цьому з боку відповідача зауважень щодо підвищення ліміту не було.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про укладення між сторонами кредитного договору і стягнення всієї суми заборгованості, зокрема прострочене тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, саме тіло кредиту та відсотки за прострочене тіло кредиту.
Щодо вимог АТ «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка складається із простроченого тіла кредиту - 126260,22 грн, відсотків за користування кредитом - 27509,90 грн, відсотків за прострочене тіло кредиту - 3409,27 грн, апеляційний суд враховує наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження N 6-144цс14) та зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання, у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».
Відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.
Перевіряючи аргументи скарги, з наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку апеляційним судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
З наявної у справі виписки про рух коштів по картці відповідача убачається, що банк здійснював автоматичне списання щомісячних платежів та відносив витрати відсотків в рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшуючи тіло кредиту.
Не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», як таку, що містить посилання на загальні умови кредитування у АТ «Альфа-Банк», а також не містить підпису відповідача, тому її не можна вважати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.05.2021, в якій відсутня базова процентна ставка за користування кредитними коштами, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена в формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом становить 258259,03 грн, проте вказана сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком всупереч закону та умовам договору без будь-якого належного оформлення правовідносин здійснювалось списання процентів, внаслідок чого автоматично банком був збільшений кредитний ліміт та відповідно збільшено тіло кредиту.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово вносив кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, в зв'язку з чим заборгованість зростала.
Викладені обставини також підтверджуються даними виписки по картці ОСОБА_1 , згідно якої банком здійснювалось автоматичне списання відсотків, списання (без зазначення, що саме списується), щомісячні платежі, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак не є фактично такою.
Колегія суддів приходить висновку, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та невраховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків за користування кредитом, прострочене тіло кредиту та відсотків за прострочене тіло кредиту є необґрунтованою.
У виписці по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 18.05.2021 по 17.07.2023 міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, з якої убачається також безпідставне нарахування банком відсотків на поточну заборгованість, застосовано списання без зазначення підстав і характеру такого списання.
Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що окрім тіла кредиту, також з рахунку відповідача списувалися кошти на погашення відсотків за користування кредитного ліміту, штрафи, інші платежі, розмір та порядок нарахування яких сторонами у кредитному договорі не узгоджувались.
Оскільки в матеріалах справи відсутні і позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору та домовленості щодо розміру та порядку нарахування відсотків, безпідставним є нарахування банком відсотків за користування кредитом та зарахування цих коштів до заборгованості по тілу кредиту.
Колегія суддів звертає увагу, що за відсутності узгоджених сторонами умов кредитування, банк має право вимоги повернення лише фактично отриманої та не повернутої позичальником суми кредитних коштів.
При цьому, ні Законом, ні умовами кредитного договору не передбачено процедури здійснення взаємозаліку між внесеними позичальником на свій картковий рахунок коштів у якості погашення тіла кредиту, за рахунок яких можливо було б погашати відсотки, штраф та інші нарахування, що фактично було зроблено банком.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 97774,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє позов частково (на 38,35 %), відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 1173,30 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3536,53 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена 61,65%.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2025 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, ЄДРПОУ - 23494714) заборгованість у розмірі 97774,75 грн та судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1173,30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 3536,53 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.05.2025.
Головуючий Судді :