Провадження № 2-а/641/35/2025 Справа № 641/423/25
07 травня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Зелінської І. В.,
за участю секретаря Харченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бєлокриницького А. О. звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №347 від 12.01.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрити. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн. та судовий збір у розмірі 605,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно вказаної постанови підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є непред'явлення на вимогу уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-облікового документу. Разом з цим, вказав, що під час складання протоколу та винесення постанови позивачу не роз'яснювались його права та обов'язки, не було надано можливості скористатись правничою допомогою, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 не пред'явив документи, які підтверджують його повноваження всупереч абз. 1 п. 54 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560. Наголосив, що всупереч вимог ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК та СП не здійснював фото та відео фіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото та відеофіксації. Зазначив, що його, крім іншого, не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Наголосив, що відповідач, виносячи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не конкретизував відповідно до суті викладеного правопорушення у відповідності до диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП які саме норми, передбачені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, порушив ОСОБА_1 .. Вказав, що його було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 без вручення повістки. Крім того, зазначив, що має військовий квиток серії НОМЕР_1 , проте співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 не взяли це до уваги та передчасно із порушенням норм законодавства притягнути позивача до адміністративної відповідальності. Вважав, що належні докази, які підтверджували б його вину відсутні.
Ухвалою суду вказана позовна заява залишалась без руху.
В подальшому провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що
відповідно вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'явити його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП, поліцейського, а також представника ДПСУ. Так, 12.01.2025 року під час проведення загальної мобілізації та дії особливого періоду, позивач не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу військово-обліковий документ, пояснив, що втратив документ у 2022 році, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначив, що при складанні адміністративного протоколу були дотримані норми КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, позивач отримав другий примірник протоколу, про що поставив свій підпис. ОСОБА_1 було своєчасно сповіщено про місце, дату і час розгляду справи (яка визначена за погодженістю), про що свідчить його особистий підпис у протоколі. Також вказав, що позивач скарг, заяв, зауважень, будь-яких клопотань не заявляв. Копія оскаржуваної постанови, після її винесення, була отримана позивачем під особистий підпис.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, від представників сторін до суду надійшли заяви про здійснення розгляду справи без їх участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.01.2025 року начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 складено протокол №555 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Даний протокол складений у присутності ОСОБА_1 , роз'яснено його права та обов'язки та повідомлено про дату та час розгляду даного протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 винесено постанову №347 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення ним абз. 1 ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»- у період мобілізації не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на вимогу військово-обліковий документ, оскільки не мав його при собі.
Згідно витягу і ІКС «ОБЕРІГ», вбачається, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-обліковий документ-військовий квиток серії НОМЕР_1 , дата видачі 14.06.1993 року.
Згідно рапорту солдата ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 від 12.01.2025 року, ОСОБА_1 не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу військово-обліковий документ.
У відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №464 від 01.09.2024 року, призначено представника ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільця відділу охорони взводу охорони солдата ОСОБА_5 уповноваженим проводити перевірку військово-облікового документа в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років та вручати повістки резервістам та військовозобов'язаним у Слобідському та Основ'янському районах м. Харкова.
На підтвердження повноважень особи, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, надано витяг з наказу №690 від 19.12.2024 року, згідно якого уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, призначено начальника мобілізаційного відділення заступника ТЦК та СП підполковника ОСОБА_6 ..
Згідно до пояснень відповідача від 21.03.2025 року фото і відеофіксація процесу пред'явлення та перевірки документів ОСОБА_1 12.01.2025 року не здійснювалась.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Позивачу інкримінується порушення приписів частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно допунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі -засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб порталу електронних послуг (далі-Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Пунктом 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 встановлено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п.19-20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487), тут і далі у редакції чинній станом на день винесення оспорюваної постанови призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
У п.81 Порядку №1487 вказано, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15,15-1цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Абзацом третім підпункту 10-1пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Додатку 2 до Порядку № 1487 (далі Правила) встановлено, шо призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану , зокрема мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 3 Правил).
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Отже, позивач мав на вимогу працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити військово-обліковий документ.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною 1,2, 3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У відповідності до вимог статті 9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію Конвенції» від 17 липня 1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами статті 6 ЄКПЛ та статей 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.
Суд відхиляє доводи сторони позивача стосовно того, що позивачу не було роз'яснено його права, не було надано можливості скористатись правничою допомогою та останнього не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення як безпідставні, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Так, протокол №555 від 12.01.2025 року містить підпис позивача про те, що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов'язки передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі право на надання правової допомоги, натомість відомостей про наявність клопотання сторони позивача про бажання скористатись правовою допомогою адвоката, матеріали справи не містять. Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 17-30 годині 12 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 96-А, кабінет №31. Отже, позивач був повідомлений про розгляд справи належним чином.
Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу. Позивач особисто розписався в графі протоколу після роз'яснення прав та щодо повідомлення про дату розгляду справи та особисто отримав другий примірник протоколу.
З наданих матеріалів вбачається, що позивач скарг, заяв, зауважень, будь-яких клопотань, в тому числі клопотання про бажання скористатися правовою допомогою, не заявляв, крім того, надав пояснення, що «загубив документ у 2022 році».
Таким чином, порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оспорюваної постанови судом не встановлено.
Щодо аргументів позивача стосовно того, що відповідач не довів винність позивача в його вчиненні, то суд виходить з того, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).
У даному випадку ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомостями про сформований військово-обліковий документ в електронній формі, що відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відсутність фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, як це передбачено у абзаці другому частині шостій статті 22 Закону № 3543-XII, не ставить під сумнів достовірність цих доказів та не впливає на встановлення складу правопорушення, оскільки суперечливих обставин, які б вимагали додаткового підтвердження, під час розгляду справи не встановлено.
Щодо тверджень позивача про наявність у нього військово-облікового документа на момент винесення постанови, суд зауважує, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували наявність у нього станом на 12.01.2025 року та під час розгляду справи у суді військово-облікового документа, а навпаки, у своїх поясненнях до протоколу позивач зазначає, що «загубив документ у 2022 році».
Щодо решти аргументів представника позивача, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Натомість відповідачем повністю доведено, що винесена постанова про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою.
Таким чином, позивач не виконав обов'язок, встановлений у частині шостій статті 22 Закону України 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-XII): не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, а відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, відсутністю витрат відповідача, розподіл судових витрат не здійснюється та покладається на позивача.
Керуючись ст. 2,8-10,77,229, 241-246,250,268,269,271,286 КАС України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя І.В.Зелінська