625/95/25
Провадження № 2/625/49/25
"08" травня 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» в особі його керівника Ланового Є.М. звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року, у розмірі 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок.
Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1359965 в електронній формі у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, позивач вказав, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на картковий рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 7000 гривень 00 копійок, а відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «МІЛОАН» у розмірі 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок.
Також позивач у позовній заяві зазначив, що 16 червня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір відступлення прав вимоги за №001, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року.
Крім того у позові вказано, що у подальшому, 24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» укладений договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року у розмірі 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок.
І, як запевнив позивач, відповідач отримані в кредит грошові кошти не повернув та не сплатив інших платежів, передбачених умовами договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до суду із позовом.
03 квітня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
10 квітня 2025 року представником відповідача адвокатом Сологубом С.А., діючим в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, не заперечуючи факту укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору, повністю заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог з тих підстав, що: 1) позов подано неналежним позивачем, позаяк первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» без згоди позичальника відступити чи передати свої права за кредитним договором №1359965 мало право лише в період з 22 червня 2021 року по 22 липня 2021 року, але водночас первісний кредитор в порушення умов кредитного договору та вимог закону відступив своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 16 червня 2020 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору, не отримавши на те згоди позичальника, а тому договір про відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», та договір факторингу, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», є нікчемними, а тому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» не набуло права нового кредитора до ОСОБА_1 ; 2) право первісного кредитора на нарахування відсотків за кредитним договором припинилось 03 лютого 2020 року, водночас відповідачеві нараховані відсотки за користування кредитом за період з 19 січня 2020 року по 03 квітня 2020 року в сумі 13125 гривень 00 копійок, що суперечить п.1.5 кредитного договору; 3) заявлені до стягнення із відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката є значно завищеними і не можуть складати більше 2000 гривень 00 копійок.
Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалося, натомість 16 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» в особі його керівника Ланового Є.М., шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подало письмові пояснення, де позивач виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.
Так, представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що: 1) враховуючи те, що додаток до договору відступлення прав вимоги за № 001 від 16 червня 2020 року та додаток до договору факторингу за №1/15 від 24 січня 2022 року містять у собі інформацію стосовно великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем долучені саме витяги з додатків до вказаних договорів і це не суперечить вимогам п.2 ст. 95 ЦПК України, а тому доводи представника відповідача про те, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» не набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №1359965 від 19 січня 2020 року, є безпідставними і такими, що позбавлені логічної та фактичної основи, позаяк спростовуються наявними в матеріалах справи доказами; 2) у пункті 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту у сумі 1400 гривень 00 копійок, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово, водночас чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, позаяк таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування»; 3) заборгованість позичальника за кредитним договором нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації) та складає 25025 гривень 00 копійок, у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованість по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованість за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок, та такий розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН»; 4) відповідачем та його представником не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань, у строк визначений кредитним договором, та які б спростовували розмір суми заборгованості; 5) позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому стягнення із відповідача таких витрат у сумі 6000 гривень 00 копійок є обґрунтованим.
Не погодившись із запереченнями представника позивача на позов, викладеними ним у письмових поясненнях, представник відповідача адвокат Сологуб С.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» подав до суду заперечення на письмові пояснення, де виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником позивача у письмових поясненнях заперечень і мотиви їх відхилення.
Так, представник відповідача адвокат Сологуб С.А. зазначив, що: 1) сторонами за кредитним договором №1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року, погоджено строк його дії (15 днів), який починається із дати укладання кредитного договору і до моменту фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 03 лютого 2020 року; 2) правочини, а саме договір про відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а також договір факторингу, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», є нікчемними в силу закону, а тому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» не набуло права нового кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором; 3) починаючи з 22 липня 2021 року проценти за кредитним договором нараховані у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у розмірі встановленому п. 1.6 кредитного договору, водночас згідно ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» сума, нарахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, за кредитним договором не може бути більшою, ніж 3500 гривень 00 копійок (50% від 7000 гривень 00 копійок отриманого відповідачем кредиту).
Крім того, 16 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» в особі його керівника Ланового Є.М., шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подало заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання до суду доказів та їх долучення, за результатами розгляду якої судом 08 травня 2025 року позивачеві поновлено строк на подання доказів і до матеріалів справи долучено витяг з додатку №1 (Реєстру прав вимоги) до Договору відступлення прав вимоги №001 від 16 червня 2020 року, а також копію платіжної інструкції №217 від 19 квітня 2023 року щодо сплати за Договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року.
Будь-які інші процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас 07 квітня 2025 року подав до суду письмову заяву за вх. ЕС№682/01-55/25 (а.с. 79-81), в якій просив справу розглядати без участі представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», а також просив суд позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та сам відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином (а.с. 130, 133). Водночас представником відповідача адвокатом Сологубом С.А. до суду подано заяву за вх. ЕС № 898/01-55/25 від 07 травня 2025 року (а.с. 134-137), в якій адвокат просив суд провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, а також просив відмовити у задоволенні позову.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всі заходи в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, викладених у їх відповідних заявах, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 19 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за №1359965 (а.с. 37-40).
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п. 6 вказаного договору.
Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачеві кредит в розмірі 7000 гривень 00 копійок шляхом переказу зазначеної суми на картковий рахунок, а відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, які визначені Договором.
Пунктами 1.1- 1.7 Договору передбачені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту становить 7000 гривень 00 копійок; кредит надається строком на 15 днів з 19 січня 2020 року; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 03 лютого 2020 року; сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4025 гривень 00 копійок в грошовому виразі та 1,399.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору; комісія за надання кредиту складає 1400 гривень 00 копійок, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом складають 2625 гривень 00 копійок, які нараховуються за ставкою 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки за цим Договором - фіксована; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору; розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.2. Договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 ЦК України, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У п. 2.3 Договору викладено умову, якою передбачено пролонгацію кредиту.
Так, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах, ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладання угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.
Пунктом 3.2.6. Договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
Згідно із п. 4.1 Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору, з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Відповідно до п.6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами ( у т.ч. Правилами та графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений і погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє та зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору і Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, які розміщенні на сайті Товариства, та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 7.1 цей Договір, який складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок, вказаний позичальником. Строк дії цього Договору складає період, який обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої в п. 1.4 Договору.
Як вбачається із додатку №1 до кредитного договору №1359965 від 19 січня 2020 року «Графік розрахунків», який є невід'ємною частиною кредитного договору, сторонами узгоджений графік розрахунків за кредитом і в ньому міститься розрахунок заборгованості ( в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів) (а.с. 40), зокрема: 1) дата платежу - 03 лютого 2020 року; 2) до сплати: кредит - 7000 гривень 00 копійок; комісія за надання кредиту - 1400 гривень 00 копійок; проценти - 2625 гривень 00 копійок; разом - 11025 гривень 00 копійок.
Також, у ньому зазначено, що у випадку зміни будь-яких відомостей зазначених у Графіку розрахунків у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити (актуалізувати) графік розрахунків шляхом внесення у нього відповідних змін, або викладення його у новій редакції і розміщення даних графіка в Особистому кабінеті Позичальника на вебсайті Товариства.
Вказаний графік платежів за договором про споживчий кредит №1359965 від 19 січня 2020 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Анкета-заява на кредит №1359965 від 17 січня 2020 року, яка створена за допомогою вебсайту «miloan.ua» містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «МІЛОАН» на умовах, викладених в кредитному договорі №1359965 від 19 січня 2020 року, а також нею підтверджується укладання кредитного договору його сторонами в електронній формі (а.с. 20).
З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.
Враховуючи вищевикладене, договір №1359965 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язання за кредитним договором №1359965 позивачем надано платіжне доручення №14045927 від 19 січня 2020 року про перерахування коштів в сумі 7000 гривень 00 копійок на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , банк отримувача - 473121, код банку - «VISA», отримувач - ОСОБА_1 (а.с. 45).
Згідно пункту 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на кредитний рахунок НОМЕР_1 не перераховувалася сума у розмірі 7000 гривень 00 копійок. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, а тому, саме він мав би надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження тієї обставини, що кошти від кредитора на виконання умов укладеного договору не надходили на його кредитний рахунок.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
16 червня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір відступлення прав вимоги за №001, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 29-36).
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перераховано ТОВ «МІЛОАН» оплату у сумі 185909 гривень 88 копійок згідно договору про відступлення права вимоги №001 від 16 червня 2020 року, що підтверджується копіями відповідних платіжних інструкцій (а.с. 49-51).
Як вбачається із сформованого 15 квітня 2025 року витягу з Додатку до Договору відступлення прав вимог №001 від 16 червня 2020 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965 на загальну суму 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок (а.с. 102).
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося вище пунктом 3.2.6. кредитного договору передбачено, що позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
Водночас, у пункті 7.1 Договору закріплено умову, згідно якої строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
А отже договір відступлення прав вимоги за №001, укладений 16 червня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», не може вважатися нікчемним, і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» укладений договір факторингу за №1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» прийняло належні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с. 41-44).
Як вбачається із витягу з Додатку від 26 лютого 2025 року до договору факторингу за №1/15 від 24 січня 2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965 на загальну суму 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок (а.с. 18).
19 квітня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» перераховано ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» оплату у сумі 150000 гривень 00 копійок згідно договору факторингу за №1/15 від 24 січня 2022 року, що підтверджується копією відповідної платіжної інструкції, а також листом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від 13 листопада 2024 року вих№1/15 (а.с. 52, 103).
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1359965.
Про набуття прав нового кредитора позивач повідомив відповідача шляхом направлення на його поштову адресу відповідної досудової вимоги за вих.№ 1359965 - АВ від 02 листопада 2024 року (а.с. 47).
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1359965 від 19 січня 2020 року, наданих ТОВ «МІЛОАН», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 25025 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам в сумі 13125 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок (а.с. 22-24).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Приписами, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ч.1 ст. 638 ЦК України закріплено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно вимог, закріплених в абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як з'ясовано судом, кредитний договір №1359965 від 19 січня 2020 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. В договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, порядок пролонгації строку кредитування, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.
Підписавши кредитний договір, позичальник відповідно до статей 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та укладеним у письмовій формі, а це, у свою чергу, значить, що сторонами дотримано вимоги щодо форми кредитного договору, закріплені у ст. 1055 ЦК України.
Судом з'ясовано, що факт отримання кредитних коштів у сумі 7000 гривень 00 копійок відповідно до умов вказаного вище договору №1359965 від 19 січня 2020 року відповідачем не спростований та підтверджений належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Водночас доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вищевказаним договором відповідачем суду не надано, не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами. Також, судом з'ясовано, що факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце.
Приписами, закріпленими у ст. 536 ЦК України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За правилами, визначеними ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис, закріплений у абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З врахуванням з'ясованих обставин справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом в межах строків користування кредитними коштами, комісії за надання кредиту, а також заборгованості за пенею.
Як зазначалося вище позивач просив суд стягнути із відповідача 7000 гривень 00 копійок заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), а також 13125 гривень 00 копійок заборгованості за процентами, які нараховувались позивачем по 03 квітня 2020 року включно. Водночас, матеріали справи не містять будь-яких належнтх та допустимих доказів на підтвердження пролонгації договору.
У п. 1.3.-1.4. кредитного договору за №1359965 від 19 січня 2020 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , викладена погоджена його сторонами умова, згідно якої кредит надається строком на 15 днів з 19 січня 2020 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03 лютого 2020 року.
Згідно п.п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом - 2625 гривень 00 копійок, які нараховуються за ставкою 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Таким чином, за період з 19 січня 2020 року по 03 лютого 2020 року розмір відсотків, який має бути сплачений відповідачем позивачеві, складає 2625 гривень 00 копійок (7000 гривень 00 копійок х 2,50% х 15 днів), які і підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Крім того суд звертає увагу й на те, що сума отриманої відповідачем позики складає лише 7000 гривень 00 копійок, водночас розмір розрахованих позивачем відсотків складає 13125 гривень 00 копійок, що є непропорційно великою сумою компенсації, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
З огляду на вищевикладене із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року, у розмірі 14525 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 7000 гривень 00 копійок; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2625 гривень 00 копійок; заборгованості по комісії в сумі 1400 гривень 00 копійок; заборгованості за пенею в сумі 3500 гривень 00 копійок.
Водночас, до доводів представника відповідача з приводу відсутності підстав для задоволення позову, викладених ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на письмові пояснення, суд ставиться критично, позаяк такі доводи не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами та з'ясованими судом фактичними обставинами справи.
Також, за правилами, визначеними п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід також стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1405 гривень 96 копійок (14525 гривень 00 копійок (розмір задоволених вимог) х 100% : 25025 гривень 00 копійок (розмір заявлених вимог) = 58,04 % (відсоток задоволених вимог); 2422 гривні 40 копійок (сума сплачених позивачем судових витрат) х 58,04% (відсоток задоволених вимог) : 100% = 1405 гривень 96 копійок (розмір судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог).
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача заявлених до стягнення у порядку ст. 137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. ст. 1 та 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У частині 1 ст. 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту договору за №43657029 про надання правової допомоги, укладеного 01 листопада 2024 року між адвокатом Білецьким Б.М. і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», адвокат Білецький Б.М. взяв на себе зобов'язання надавати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбаченим даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (а.с. 26-28).
Згідно додаткової угоди за №1359965 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладеної 03 березня 2025 року між адвокатом Білецьким Б.М. і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» (а.с. 15), адвокат Білецький Б.М. зобов'язався здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Згідно поданого до суду акту за №1359965 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаного сторонами 03 березня 2025 року (а.с. 19), відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги за №436570029 від 01 листопада 2024 року, додаткових угод, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 гривень 00 копійок, зокрема: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК«ПІНГ-ПОНГ», тривалістю 1,5 години, вартістю 2250 гривень 00 копійок; 2) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, тривалістю 3 години, вартістю 3000 гривень 00 копійок; 3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази), тривалістю 1 година, вартістю 750 гривень 00 копійок.
Крім того, до матеріалів справи долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК«ПІНГ-ПОНГ» (а.с. 25).
За змістом ст. 137 ЦПК України за умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.
Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч. ч. 4-6 ст.137, ч. ч. 3 та 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з'ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом Білецьким Б.М. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації адвоката, складання ним позовної заяви та письмових пояснень, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов'язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 6000 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.
Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося два судових засідання, які проведені судом за відсутності адвоката Білецького Б.М.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Таким чином із відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43657029) заборгованість за кредитним договором № 1359965, укладеним між його сторонами 19 січня 2020 року, у розмірі 14525 ( чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43657029) судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем, у розмірі 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43657029) витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 08 травня 2025 року.
Суддя М.О. Скляренко