Справа № 953/2239/25
н/п 2/953/1686/25
07 травня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10 березня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» Полетаєва Т.Ю., яка діє на підставі довіреності, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 501411483 у розмірі 333 654 грн 50 коп. та судові витрати, з яких: 4003 грн 86 коп. - судовий збір, 26 791 грн 88 коп. - витрати на професійну допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", з метою отримання банківських послуг та підписала оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501411483, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. 23 грудня 2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501411483 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501411483 від 23 грудня 2021 року, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Таким чином 23 грудня 2021 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501411483, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501411483, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в якій зазначені основні умови кредитування: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 170 000 грн; процентна ставка - 23% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяці; дата повернення кредиту - 23 грудня 2026 року; порядок повернення кредиту - до 23 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 6 917,39 грн, загальна кількість платежів - 60; для повернення заборгованості за угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 801723182 від 23 грудня 2021 року. Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 333 654,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 166 650,01 грн, заборгованість за відсотками - 100 562,82 грн, заборгованість за комісією - 66 441,67 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якому він позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 13 березня 2025 року враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, сімейний стан, місце роботи, розмір основного доходу.
Відповідно до п. 2.1.1. Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між нею та АТ «Альфа Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.
23 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала оферту на укладання угоди про надання споживчого № 501411483 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501411483 від 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та Банком.
У п. 1 Оферти зазначено, що під час користування кредитом позивачка запропонувала Банк надавати їй послуги з розрахунково - касового обслуговування, за надання яких встановити комісійну винагороду у розмірі 1,25% від суми кредиту - за обслуговування (управління) кредиту.
Відповідно до п. 2 Оферти, дата повернення кредиту - 23 грудня 2026 року. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Кредит надається позивальнику для повернення заборгованості за кредитним договором. Розмір - 1000 грн.
У розділі ІІ Оферти зазначені умови кредитної картки: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту - 200 000 грн, процентна ставка - 26,00%, тип ставки - фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк дії кредитної картки - 3 роки з моменту випуску. Обов'язковий мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості, але неменше 50 грн.
Як вбачається з долучених до справи матеріалів, сторони погодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживного кредиту та реальної процентної ставки.
Долучений до матеріалів справи Графік платежів підписаний ОСОБА_1 власноручно.
Факт отримання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року розмірі 170 000 грн підтверджується меморіальним ордером № 801723182 від 23 грудня 2021 року.
З виписки по особовому рахунку за період з 23 грудня 2021 року по 08 жовтня 2024 року слідує, що відповідачка користувалась кредитною карткою, проте не виконує належним чином зобов'язання щодо погашення кредиту.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 08 жовтня 2024 року за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 333 654,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 166 650 грн 01 коп.; заборгованість за відсотками - 100 562 грн 82 коп.; заборгованість за комісією - 66 441 грн 67 коп.
02 квітня 2024 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 299 592 грн. 23 коп.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року вбачається, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, унаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 333 654 грн, 50 коп.
Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 333 654,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 166 650 грн 01 коп.; заборгованість за відсотками - 100 562 грн 82 коп.; заборгованість за комісією - 66 441 грн 67 коп.
Надаючи оцінку правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд виходить з такого.
Суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Умовами укладеного кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту 1,25 % від суми кредиту (пункт 1б кредитного договору). Необхідність внесення плати за супровідні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 8 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіку). Щомісячний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 2 125,00 грн, а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) - 127 500, 00 грн.
Однак у кредитному договорі не зазначено перелік супровідних банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
За таких обставин положення пункту 1б кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 66 441 грн 67 коп. задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків у розмірі 267 212 грн 83 коп., що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 4003,86 грн., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 3206,69 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду довіреність № 023786 /25 від 03 лютого 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605, договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.
Зі змісту п. 3 договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року вбачається, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього Договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375 грн, за отримання рішення суду - 225 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.
Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з'явилися, тобто, надання правничої допомоги у цій справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» до 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273-275, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501411483 від 23 грудня 2021 року у розмірі 267 212 (двісті шістдесят сім тисяч двісті дванадцять) гривень 83 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 3206 (три тисячі двісті шість) гривень 69 (шістдесят дев'ять) копійок
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 07 квітня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко