Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/194/25
Провадження № 2/499/228/25
Іменем України
05 травня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Киричук Г. М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості у розмірі 124 278,89 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконує умови кредитних договорів, укладених між сторонами: 11.03.2020 року кредитний договір №2001575268901; 13.05.2021 кредитний договір №1001874098301; 31.08.2021 кредитний договір №1001961382001.
У справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі, підтримали позовну заяву, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Належним чином повідомлений у відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань не надавав, відзиву на позовну заяву не подавав. Суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
На підставі наведеного, суд вважає можливим вирішити справу за наявними у ній матеріалами та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи.
Між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:
1)11.03.2020 кредитний договір №2001575268901, за яким відповідачу видано кредит у сумі 19281.77 грн.;
2)13.05.2021 кредитний договір №1001874098301, за яким відповідачу видано кредит у сумі 54390 грн.;
3)31.08.2021 кредитний договір №1001961382001, за яким відповідачу видано кредит у сумі 20000 грн.
Такі обставини підтверджуються копіями вищезазначених кредитних договорів, наданих суду, на яких зазначені персональні дані ОСОБА_1 з проставленим його особистим підписом.
АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов'язання за договорами виконало, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 у користування, про що свідчить виписка по рахунку.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим відповідно до розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2024 склала:
- по кредитному договору від 11.03.2020 № 2001575268901 - 31414.14 грн., з яких: 19281.77 грн. - заборгованість за кредитом; 12132.37 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією;
- по кредитному договору від 13.05.2021 № 1001874098301- 66299.17 грн., з яких: 42732.23 грн. - заборгованість за кредитом; 12.4 грн. - заборгованість процентами; 23554.54 грн. - заборгованість за комісією;
- по кредитному договору від 31.08.2021 № 1001961382001- 26565.58 грн., з яких: 18246.33 грн. - заборгованість за кредитом; 5.13 грн. - заборгованість процентами; 8314.12 грн. - заборгованість за комісією;
Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 01.12.2024 склала 124278,89 грн.
При ухваленні рішення суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитні договори були підписані відповідачем особисто з наданням власних персональних даних.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що відповідачем були укладені кредитні договори, умови якого позикодавцем були виконані. Відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
У свою чергу, доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався.
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що під час підписання договору ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, у тому числі з умовами про сплату відсотків та комісій за користування кредитними коштами, при цьому, не здійснив жодних платежів на виконання своїх зобов'язань за договором, не оскаржував правомірність укладених договорів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, зазначені обставини свідчать про те, що підписуючи вищезазначені кредитні договори, позичальник погодився з усіма умовами договорів, у тому числі зі сплатою відсотків та комісій за користування кредитними коштами у зазначеному розмірі.
У встановленому законом порядку кредитні договори позичальником спростовані не були та є дійсними.
Відтак, сума заборгованості підлягає стягненню в повному обсязі.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).
Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», суд вважає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 124 278,89 грн.
На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 2422,40 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст.12,13,81,274,279,265,268,273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ; ЄДРПОУ: 14282829) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості за кредитними договорами: №2001575268901 від 11.03.2020 року; №1001874098301 від 13.05.2021 року; №1001961382001 від 31.08.2021 року, - в загальному розмірі: 124 278 (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом на сплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ