Справа 688/994/25
№ 2/688/572/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
08 травня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Гошовської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
05.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 20.11.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 93565, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору товариство надало фінансовий кредит на наступних умовах: сума кредиту - 4000 грн, дата надання кредиту - 20.11.2019, строк кредиту - 30 днів, валюта кредиту - UAH, стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних. Свої зобов'язання ТОВ «Займер» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
На підставі договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «Займер» передало для ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 15120 грн. Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення права вимоги ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора. А тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №93565 від 20.11.2019 в розмірі 15120 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 4000 грн, за процентами в розмірі 11120 грн та понесені судові витрати.
Представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у судове засідання не з'явився, проте адвокат Пархомчук С.В. на адресу суду в системі «Електронний суд» надіслав заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн. Розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.03.2025 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін об 11 год 00 хв 08.04.2025, який у зв'язку з неявкою відповідача відкладено до 10 год 00 хв 08.05.2025 року.
08.05.2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 20.11.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 в електронній формі була укладена Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №93565.
Відповідно до умов договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на у мовах, визначених договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.12.2019. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.
Підпунктом 2.1 договору передбачено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.п 2.2. договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (п.п.2.3 Договору).
Відповідно до п.п. 4.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.
Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатор відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п.п. 6.1. Договору).
Згідно п.п. 6.3 договору всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами договору.
Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 6.8., 6.9 Договору).
Договір про надання фінансового кредиту №93565 підписаний клієнтом ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1454, що стверджується п. 7 Договору «Реквізити та підписи сторін».
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Займер», клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з яким укладено договір №93565 від 20.11.2019 ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.cly.com.ua 20.11.2019 на мобільний номер телефону відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_2 був наданий одноразовий ідентифікатор KL1454.
Перерахування грошових коштів на картку відповідача було здійснено за допомогою технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн».
З інформаційної довідки №524/01 від 10.01.2025 ТОВ «Платежі Онлайн» слідує, що 20.11.2019 о 19:52:04 було успішно перераховано кошти в сумі 4000 грн на карту ПриватБанку № НОМЕР_3 , номер транзакції - 27427-23223-75297, номер замовлення - А142005B77219CLY93565T498907.
Отже, ТОВ «Займер» зобов'язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахуваши на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 4000 грн, а останній їх отримав.
ОСОБА_1 же належним чином зобов'язання за договором не виконував, в результаті чого станом на 17.02.2022 утворилась заборгованість розмірі 11900 грн.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно п. 1. договору факторингу, у відповідності до ст. 1078 ЦК України, предметом даного договору є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. На умовах даного договору та керуючись ст. 1077 ЦК України фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 в сумі 15120 грн, з яких 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11120 грн - сума заборгованості за процентами.
Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення права вимоги ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора.
12.11.2021 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, в якій зазначено, що між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 15120 грн, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити.
З виписки з особистого рахунку за кредитним договором №93565 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №93565 від 20.11.2019 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за вищевказаним договором станом на 04.12.2024 становить 15120 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн, за процентами в розмірі 11120 грн. Станом на 04.12.2024 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» повідомляє, що заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 не погашена. Нарахування відсотків, пені, штрафів не здійснювалося.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з істаттею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 була укладена Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №93565 в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача ОСОБА_1 , якому були надані кредитні кошти в розмірі 4000 грн шляхом переказу на його картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами. Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Займер». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію є належним та допустимим доказом укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Вматеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019, оскільки відповідач отримав та користувався кредитними коштами.
Відповідно до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 ТОВ «Займер» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості суду надано не було.
Однак суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування коштами за договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019.
З наданої виписки з особистого рахунку за кредитним договором №93565 від 20.11.2019 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» станом на 04.12.2024 становить 15120 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн, за процентами в розмірі 11120 грн.
Як вбачається з умов укладеної Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на у мовах, визначених договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.12.2019. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу.
Вказане узгоджується також з додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 - Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
Ідивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 не передбачено нараховування процентів після закінчення строку кредитування. Окрім цього, доказів, що відбулася пролонгація такого строку відповідно до умов договору суду не надано.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2% можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 2400 грн (4000 х 2% х 30).
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №93565 від 20.11.2019 у розмірі 6400 грн (4000 грн - тіло кредиту + 2400 грн - проценти).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1025,15 грн (6400 грн становить 42,32% від 15120 грн; 42,32% від 2422,40 грн становить 1025,15 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією: договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; додаткової угоди №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; актом про отримання правової допомоги з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Пархомчуком С.В. та розрахунком їх вартості від 07.04.2025; рахунку від 17.02.2025 на оплату послуг в розмірі 10500 грн, платіжної інструкції №37453 від 07.04.2025 на суму 10500 грн, суд виходить з того, що затрати часу - 5 годин на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості та вартість наданих послуг в розмірі 10500 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 11,12,13 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №93565 від 20 листопада 2019 року по тілу кредиту в розмірі 4000 гривень, по процентам в розмірі 2400 гривень, а всього 6400 (шість тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 1025 (одна тисяча двадцять п'ять) гривень 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 13 червня 2023 року органом 6831, РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК