07.05.2025 Справа №607/2182/25 Провадження №1-кп/607/1141/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025216090000003 від 03.01.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романівка, Тернопільського району, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_5 , законного представника потерпілого - ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
27 грудня 2024 року близько 19-30 год. у ОСОБА_3 , який перебував по АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту із ОСОБА_5 , виник протиправний умисел, спрямований на завдання фізичного болю останньому. Реалізуючи свій протиправний умисел 27 грудня 2024 року близько 19-30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Шевченка села Романівка Тернопільського району в ході словесного конфлікту із ОСОБА_5 , наблизився до нього та знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи, що внаслідок його умисних дій ОСОБА_5 зазнає фізичного болю та бажаючи настання цього, умисно наніс останньому один удар головою в обличчя із лівої сторони (ділянка ока), чим завдав потерпілому ОСОБА_5 фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду та надав свої показання, із яких вбачається, що того дня він разом із своїм товаришем, який був із малолітньою дитиною, ішли по вулиці та побачив раніше знайомого ОСОБА_5 і при зустрічі, коли вони проходили один біля одного, ОСОБА_5 виразився до нього нецензурними словами, на що він підійшов до ОСОБА_5 та своєї головою вдарив в голову, ділянку ока, ОСОБА_5 . Потім ОСОБА_5 рукою вдарив його в область голови і втік. Також вказав, що на даний час про вчинене шкодує, вибачився перед потерпілим під час допиту, просить суд його суворо не карати, обіцяє в подальшому подібного не вчиняти.
Із показань потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що він разом із товаришем проходили того дня по вулиці, назустріч їм ішов ОСОБА_3 , якого знав, що він проживає в одному селі, ще один чоловік із дитиною. Коли вони розминулися, ОСОБА_3 сказав йому, чому він не привітався, на що ОСОБА_5 відповів, що привітався і ОСОБА_3 раптово головою наніс удар в область ока. Від удару він похитнувся, відчув фізичну біль та відразу втік. При визначені покарання покладається на думку суду, вразі не буде в подальшому ніяких конфліктів між ОСОБА_3 .
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до проступку, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий та позитивно характеризується по місцю проживання, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. До обставин, яка обтяжує покарання судом віднесена - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Таким чином суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ОСОБА_3 доцільно призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1