Справа № 455/1630/24
Провадження № 2/455/66/2025
Іменем України
29 квітня 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Клімченка М.І.,
секретаря судового засідання Шайди Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення меж суміжних земельних ділянок,
09.07.2024 позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила: визнати порушення ОСОБА_2 межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 ; визначити межі суміжних земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керуючись технічною документацією - генеральним планом забудови с. Стрільбичі 1976 року; визнати бездіяльність виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області в особі голови Старосамбірської ОТГ Трухима І.С. протиправною.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона проживає у власному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 і є землекористувачем земельної ділянки, яка знаходиться за тією ж адресою, успадкувавши її від свого покійного чоловіка ОСОБА_3 , який, в свою чергу, успадкував її від своєї матері ОСОБА_4 . Із західної сторони земельна ділянка позивачки межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , який успадкував її від свого діда ОСОБА_5 і є суміжним землекористувачем та проживає за адресою АДРЕСА_2 . Земельна ділянка позивачки не приватизована, оскільки для її приватизації необхідно встановити межу між спірними земельними ділянками. Земельне питання неодноразово піднімалося покійним чоловіком позивачки та його матір'ю, щодо мирового узгодження земельного спору та дотримання добросусідства, неодноразово створювались комісії виконавчого комітету сільської ради с. Стрільбичі, але питання вирішено не було. Суміжний землекористувач ОСОБА_5 послідовно, грубо порушував межі земельної ділянки позивачки, поступово незаконно захоплюючи її, самовільно здійснив забудову підсобних приміщень, які виступають за межі його земельної ділянки, безпідставно знищував межові знаки, порушував правила добросусідства. Для вирішення питання щодо межового спору з сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 позивачка звернулася до голови Старосамбірської ОТГ Трухима І.С. з проханням розглянути її заяву від 11.06.2021 та створити комісію по земельних питаннях, яка б встановила межі земельних ділянок. Виконавчим комітетом Старосамбірської міської ради, з порушенням термінів розгляду земельних спорів, була створена комісія у складі спеціалістів апарату Стросамбірської міської ради, яка не встановила межу між ділянками та не надала документацію щодо визначених нею розмірів ділянок, а надіслала відповідь від 25.08.2021 наступного змісту: «З метою об'єктивного прийняття рішення Вам необхідно надати документи, що підтверджують право власності (користування, оренди) чи інші наявні графічні документи з вказаними промірами та розмірами земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ». Позивачка пояснила комісії, що у неї відсутні правовстановлюючі документи. Правовстановлюючих документів не надав і землекористувач суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 . У присутності сертифікованих інженерів-землевпорядників розробників технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки в натурі, комісія робила заміри земельних ділянок без посилання на жоден картографічний документ, документ місцевого значення, яким є Генеральний план забудови села. На неодноразові звернення позивачки до голови Старосамбірського ОТГ ОСОБА_6 щодо надання копії Генерального плану, копії протоколу громадських слухань від 17.09.2021, останній займався відписками і не виконував своїх прямих обов'язків. Для приватизації своєї земельної ділянки під обслуговування приватного будинку позивачка звернулася до сертифікованого інженера землевпорядника, який зробив заміри її земельної ділянки і визначив її межі згідно з Генеральним планом забудови с. Стрільбичі 1976 року і надав їй абрис, проте, землекористувач межової земельної ділянки ОСОБА_2 не погоджує ці заміри, що спонукало позивачку звернутися до суду.
Ухвалою судді від 12.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано 10 днів для усунення недоліків.
02.08.2024 від позивачки надійшла заява про часткову відмову від позову, а саме щодо визнання порушення ОСОБА_2 межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та визнання бездіяльності виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області в особі голови Старосамбірської ОТГ Трухима І.С. протиправною.
Ухвалою судді від 03.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення меж суміжних земельних ділянок.
19.09.2024 від голови Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Відзив на позовну заяву мотивує тим, що у червні 2021 року позивачка звернулася до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області із заявою щодо створення комісії для встановлення меж земельних ділянок та закріплення їх межовими знаками безпосередньо на місцевості. Оскільки позивачка звернулася із заявою не щодо вирішення земельного спору, а для встановлення меж земельних ділянок, то така заява була розглянута за загальним правилом відповідно до Закону та надано відповідь у термін, встановлений Законом. Для об'єктивного та всебічного розгляду звернення позивачки, останній було запропоновано надати необхідну документацію, що підтверджує право власності чи інші наявні документи з вказаними промірами та розмірами земельної ділянки. Однак, позивачкою не надано жодних документів для вирішення питання по суті. Так як позивачка не підтвердила право власності чи правомірного користування земельною ділянкою, Старосамбірська міська рада не змогла вирішити питання суміжного землекористування по суті та рекомендувала позивачці звернутися до суду. Просив відмовити у позові та справу розглянути за відсутністю представника міської ради.
20.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бобак О.Б., згідно якого адвокат проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що оскільки позивачка не довела своє право власності чи правомірного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 в певних розмірах, тому її вимоги про визнання порушення ОСОБА_2 межі земельної ділянки та визначення межі суміжних ділянок з огляду на відсутність суб'єктивного права на позов в матеріальному розумінні є безпідставними. Просила відмовити в задоволенні позову.
15.10.2024 від представника позивача ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив з додатковими поясненнями наступного змісту. Позивач ОСОБА_8 успадкувала 1/2 будинку після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу. Іншу 1/2 будинку успадкувала за заповітом від батька дочка ОСОБА_9 . Рішенням Стрільбицької сільської ради №913 від 17.06.2020 обом спадкоємцям надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельною ділянки в натурі. Отже, ОСОБА_1 правомірно користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Топографо-геодезичні зйомки земельної ділянки ОСОБА_2 проводилися без повідомлення ОСОБА_1 , як суміжного землекористувача, і без присутності представника органів місцевого самоврядування. До уваги не було взято ні Генеральний план, ні іншу земельно-кадастрову документацію.
17.10.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де представник ОСОБА_2 адвокат Бобак О.Б. звертає увагу на те, що з абрису земельної ділянки, долученого позивачем у додатку до відповіді на відзив, відомо, що позивачка має намір безпідставно пересунути межу - існуючу багато років металеву огорожу на 3,77 м в сторону будинку відповідача, внаслідок чого заїзд до житлового будинку буде загороджений. Наголошує на тому, що позивачка не довела своє право власності чи правомірного користування земельною ділянкою в певних розмірах, а саме в таких, які б давала їй право на перенесення межі на 3,77 м в сторону будинку відповідача. Просила відмовити в задоволенні позову.
22.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на заперечення на відповідь на відзив. У вказаній відповіді представник позивача звертає увагу на наявність у позивачки правовстановлюючих документів, а саме копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1/2 частини будинку. Земельно-кадастровим документом забудови населеного пункту є генеральний план забудови цього населеного пункту. Такою документацією є Генеральний план забудови с. Стрільбичі 1976 року. Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах, видане забудовнику ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ), не відповідає плану-схемі забудови ОСОБА_10 оскільки стільки землі в наявності станом на 1964 рік не було. Технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі виготовлена ОСОБА_2 18.09.2020 з порушенням законодавства. Абрис земельної ділянки, долучений позивачкою у додатку 20 до відповіді на відзив, є діючим документом із землеустрою на даний час. Позивачка Шев'як успадкувала право власності на частину будинку за законом після смерті свого чоловіка разом з правом користування земельною ділянкою, на якій стоїть будинок.
Ухвалою Старосамбірського районного суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивачка та її представник з'явилися, позов підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бобак О.Б. у судове засідання з'явилася, проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача Старосамбірської міської ради Самбірського району в судове засідання не з'явився, у відзиві позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві, справу розглядати за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін та покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 24.03.2020, спадкової справи №197/2019, зареєстрованої в реєстрі за №314, видане державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №205157533 від 24.03.2020 (а.с.118, 119).
Інша 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належить дочці позивачки ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті Шев'яка Петра та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №205157629 від 24.03.2020 (а.с.128, 129).
Рішенням сільської ради народних депутатів Самбірського району Львівської області від 14.11.1996 передано безкоштовно громадянам жителям села Стрільбицької сільської Ради земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства. До виготовлення державного акту на право приватної власності та постійного користування землею - користування земельними ділянками згідно цього рішення вважати тимчасовим (а.с.126).
Із Архівного витягу №332 від 23.03.2023 із списку громадян жителів с. Стрільбичі для передачі земельних ділянок у приватну власність і користування, відповідно до рішення сьомої сесії двадцять другого скликання від 14.11.1996, видно, що ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, яка перейшла у користування її сину ОСОБА_3 (а.с.127).
Рішенням Стрільбицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 17.06.2020 №913 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд в АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,25 га із земель житлової та громадської забудови Стрільбицької сільської ради. Виготовлену технічну документацію подати для затвердження на чергову сесію Стрільбицької сільської ради (а.с.132).
Згідно Акту встановлення меж між сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 23.05.2003 комісія з представників сільської ради с. Стрільбичі виявила порушення меж земельної ділянки позивачки ОСОБА_5 (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.09.2019 та Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Коцюмбас С.Й. 30.09.2019 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54, 55).
Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР забудовнику ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка під забудову житлового будинку площею 0,12 га з присадибного фонду, забудова дозволена рішенням виконкому районної ради від 08.08.1964 (а.с.56).
Рішенням Стрільбицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 12.12.2019 №774 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд в АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,25 га із земель житлової та громадської забудови Стрільбицької сільської ради. Виготовлену технічну документацію подати для затвердження на чергову сесію Стрільбицької сільської ради (а.с.65).
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Загальними положеннями частини 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, окрім іншого спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка, відповідно до вимог процесуального закону, зобов'язана надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували існування перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 158 ЗК України регламентує, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Частина 1 статті 107 ЗК України закріплює, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 - закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється землевпорядною організацією у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ними особою.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).
Отже, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування, на підставі яких орган місцевого самоврядування, реалізує власну компетенцію, приймаючи рішення про передачу громадянам безоплатно земельні ділянки у власність.
Згідно частини 2 статті 26 Закону України «про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.
Як видно з матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами без правовстановлюючих документів на земельні ділянки якими вони користуються. При цьому, позивачкою технічної документації із землеустрою щодо своєї земельної ділянки не виготовлялось.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати здійснюючи правосуддя встановлений в статті 5 ЦПК України.
При визначенні способу захисту, у відповідності до вказаної норми, слід враховувати положення частини 1 статті 13, пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач. А отже - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.
За загальним правилом (частина 1 статті 5 ЦПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.
Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи і інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.
При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це на заборонено законом.
Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (частина 2 статті 5 ЦПК України).
Вказане з урахуванням положень частини 1 статті 2 ЦПК України, означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав
Враховуючи підстави позову, наведені позивачкою у позовній заяві, ОСОБА_1 у цій справі фактично ставить питання про визначення судом меж суміжних ділянок, які знаходяться в її користуванні та користуванні ОСОБА_2 керуючись технічною документацією - Генеральним планом забудови с. Стрільбичі 1976 року, оскільки вважає, що відповідачем зайнято частину земельної ділянки, що їй належить.
Разом з тим, виходячи зі змісту положень ЦПК України щодо компетенції суду, останній не може підміняти інший орган державної влади чи юридичну особу та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу державної влади чи юридичної особи. Тобто, суд не вправі визначати межі суміжних ділянок, як того просить позивачка.
Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка, вважає порушеним, є звернення до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Однак, такому зверненню повинно передувати виготовлення технічної документації, її затвердження та видача державного акту про право власності на земельну ділянку. Після чого, у випадку порушення прав на користування землею з боку інших осіб та неможливістю врегулювання спору в позасудовому порядку, звернутися до суду за захистом своїх прав.
Обґрунтовуючи наявність порушень норм добросусідства і обов'язків щодо визначення спільних меж, сторона позивачки посилається, зокрема, на копію абрису земельних ділянок складеного інженером - землевпорядником ОСОБА_11 (а.с.139).
Однак, із змісту зазначеного абрису не вбачається будь-яких порушень з боку відповідача ОСОБА_2 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які повідомили про порушення правил добросусідства та меж земельної ділянки позивачки з боку відповідача, висновків суду не спростовують і тому до уваги судом не приймаються.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін у справі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), де вказано, що «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації».
З огляду на вищезазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела належними, достовірними та достатніми доказами підставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення меж суміжних земельних ділянок, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ,
Відповідач: виконавчий комітет Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 40, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82000, код ЄДРПОУ: 04055995.
Повний текст судового рішення складено 08.05.2025.
Суддя М.І. Клімченко