Номер провадження: 22-ц/813/3079/25
Справа № 522/8447/24-Е
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.02.2018 року у розмірі 125 367,38 грн. станом на 15.05.2024 року, яка складається з: 103 465,19 грн - заборгованість за тілом кредитом; 21 902,19 грн заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20.02.2018 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок к розмірі 100 000,00 гривень. При цьому, відповідач порушила зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї станом на 15.05.2024 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 125 367,38 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.02.2018 року у розмірі 103 465 (сто три тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень 19 копійок.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 21 902,19 грн. скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи підтверджено обставину укладання 20.02.2018 між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до виявленого бажання Відповідача останньому було відкрито кредитний рахунок із встановленням кредитного ліміту, видано кредитну картку, яка була в подальшому перевипущена у зв'язку із закінченням строку дії, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку та довідками про пере випуск карток та встановлення кредитного ліміту. Відповідача із змінами умов кредитування було ознайомлено 06.09.2021, про що свідчить підписана ним актуальна заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідна заява Банком була додана до позовної заяви, однак судом такій заяві належна оцінка надана не була. За змістом означеної заяви Відповідач, який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати. Також, безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.09.2021, підписаній Відповідачем, зазначено основні умови кредитування: п. 1.2 Основні умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна лінія; сума кредитного ліміту для карток World Black Edition - 300 000 грн; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією п.1.3 - Процентна ставка: фіксована 36% річних для преміальних карток World Black Edition; п.1.4 - порядок повернення кредиту, розмір мінімального обов'язкового платежу; п.1.5 - Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором. Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в заяві, що особисто підписана Відповідачем та надана разом з позовною заявою до суду першої інстанції з метою доведення правовою позиції Банку. Підписанням заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.09.2021 без будь яких застережень Відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами відповідного договору. Та обставина, що Відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування. Враховуючи, що у підписаній відповідачем заяві від 06.09.2021 чітко визначено та погоджено сторонами розмір відсотків за користуванням кредитом, нараховані відсотки за користування кредитними коштами підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором. При цьому Банк звертає увагу суду, що заявлена до стягнення сума відсотків була нарахована та не сплачена відповідачем у період після підписання заяви від 06.09.2021, що чітко вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку. Означений розрахунок також свідчить, що з моменту підписання заяви від 06.09.2021 відповідач виконував зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків, натомість в подальшому допустив прострочення з оплати як кредитних коштів так і відсотків, що і стало підставою для звернення Банку до суду.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 29.04.2025 року о 14:00 годині, сторони по справі не з'явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
29.04.2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банку.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що заочне рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.02.2018 року у розмірі 103 465 грн. ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року.
Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 21 902,19 грн.. суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження умов кредитування представником АТ КБ «ПриватБанк» надано суду копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі, як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису відповідача.
Колегія судів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000, 00 гривень.
В подальшому 06.09.2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій відображена зокрема процентна ставка за користування кредитом, яка по факту сплачувалась ОСОБА_1 весь час з моменту надання кредиту і яку вона продовжила сплачувати після підписання заяви. в якій розмір процентної ставки був вже відображений безпосередньо.
Тобто ОСОБА_1 погодила з Банком процентну ставку за користування кредитом і шляхом безпосереднього підпису заяви від 06.09.2021 року. де розмір процентної ставки відображений і своїми діями щодо сплати процентів за погодженою процентною ставкою.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Звертаючись до суду акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсоткам, посилаючись на заяву про приєднання Умови та Правил надання послуг від 06.09.2021 року.
До позовної заяви позивачем додано: копію Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.09.2021 року, підписану ОСОБА_1 ; анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанк» № б/н від 20.02.2018 року, підписану ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості за договором б/н від 20.02.2018 року, станом на 15.05.2024 року; виписку за договором б/н за період 20.02.2018 року - 17.05.2024 року.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20
Як встановлено з матеріалів справи 20.02.2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
06.09.2021 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій сторони погодили порядок та умови надання кредиту (розмір кредиту, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту на час укладення договору, пільговий період кредитування), права та обв'язки клієнта, права та обв'язки банка, відповідальність сторін, тарифи, строк кредиту.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підписавши вказану вище заяву, відповідачка погодилась зі всіма наведеними в ній умовами кредитування: графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.
Підписавши 06.09.2021 року Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 відповідно до статті 627 ЦК України добровільно погодилась на умови договору, яким сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок, строк повернення коштів, строк кредитування, та взяла на себе відповідні зобов'язання. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після укладення договору здійснювала переказ коштів зі своєї картки.
Згідно п. 2.1.1.3.5. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.09.2021 року сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі.
Зі змісту пункту 2.1.1.3.5 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг вбачається, що сторони в договорі врегулювали питання дострокового повернення кредиту і безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості.
Із розрахунку заборгованості станом на 15.05.2024 року, наданому позивачем вбачається, що ОСОБА_1 допущено порушення зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту, а саме невиконання обов'язків, визначених пунктом 2.1.1.3. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, більше ніж на 180 днів.
Зазначені обставини свідчать про те, що в силу умов укладеного між сторонами договору (пункта 2.1.1.3.5 заяви), у зв'язку із неналежним невиконанням позичальником обов'язків, щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами, протягом більше ніж 180 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 на 180-й день з моменту порушення зобов'язання з погашення кредиту зобов'язана повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вимог позивача у задоволеній частині щодо виникнення між сторонами кредитних правовідносин на підставі анкети-заяви та довідки про умови кредитування від 22 квітня 2008 року, які були підписані позичальником, погоджені ним, й не спростовані іншими доказами.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №750/6058/17-ц Верховний Суд зазначив: «Висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості є помилковим, оскільки, відповідач, підписуючи 10 листопада 2011 року анкету-заяву, також підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто відповідач погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки апеляційного суду про недоведеність укладення між сторонами договору - є безпідставними».
В постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №534/1072/18-ц (провадження №61-12253св20) зазначено, зокрема: «… апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 11). … Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.»
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що сторонами не було узгоджено відсотки, є помилковим та спростовується матеріалами справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
Виходячи з викладеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту та розподілу судових витрат та відмови у стягненні заборгованості за відсотками за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за кредитним договором підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633, 60 грн (а.с. 126), тому з відповідачки Русевої на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 21 902,19 грн. - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.02.2018 року станом на 15.05.2024 року у загальному розмірі 125 367,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова