Номер провадження: 22-ц/813/3055/25
Справа № 522/14972/23
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 20048/2018 від 24.09.2018 у розмірі 461 865,07 грн.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 20048/2018 від 24.09.2018 у розмірі 401 839 (чотириста одна тисяча вісімсот тридцять дев'ять) грн 42 коп., що складається із: 362 602 грн - заборгованості за тілом кредиту та 39 237,42 грн - заборгованості за відсотками.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 6027,34 грн, а саме по 3013,67 грн з кожного.
У стягненні з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
28.10.2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про перегляд указаного заочного рішення.
У заяві про перегляд заочного рішення заявник просила поновити їй строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначала, що вона за адресою свого проживання не отримувала ні копії позовної заяви з доданими матеріалами, ні копії ухвали про відкриття провадження у справі. Випадково дізнавшись про перебування у провадженні суду даної справи, її представник звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та копію заочного рішення отримав 30.09.2024 року. Після цього заявник отримала можливість ознайомитися зі змістом рішення. Із указаних причин строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, встановлений ЦПК України, був пропущений.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року у справі № 522/14972/23 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року у справі № 522/14972/23 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на адресу свого мешкання Заявник не отримував ні копії позовної заяви з доданими матеріалами та копією ухвали про відкриття провадження по справі № 522/14972/23. Випадково дізнавшись про перебування в провадженні Малиновського районного суду Одеси справи № 522/14972/23 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, представник Заявника - адвокат Главацький Ю.А. звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. В подальшому, представник відповідача отримав на електронну пошту копію заочного рішення від 25 вересня 2024 року - 30.09.2024 року. Саме після цього Заявник отримав можливість ознайомитися зі змістом заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року по справі № 522/14972/23. Із вказаних причин пропущені встановлені ЦПК України строки на подання заяви про перегляд заочного рішення. ОСОБА_1 надіслала на адресу Приморського районного суду м. Одеси заяву про перегляд заочного рішення від 25 вересня 2024 року по справі № 522/14972/23 засобами поштового зв'язку - 21 жовтня 2024 року. Згідно інформації щодо трекінгу поштового відправлення, заяву ОСОБА_1 було вручено адресату - 25 жовтня 2024 року. Відтак, Заявник звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд заочного рішення із дотриманням строків, визначених частиною 3 статті 284 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції невірно встановив, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення 28.10.2024 року.
Присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Главацький Юрій Анатолійович підтримав доводи апеляційної скарги.
Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» адвокат Павленко Сергій Валерійович заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення 28.10.2024, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.
Глава11«Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національні суди мають забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно дост.126ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку,встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У випадку пропуску строку на подання процесуальних документів є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Встановлено, що заочне рішення у даній справі ухвалене Приморським районним судом м. Одеси - 25 вересня 2024 року.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що 18.09.2024 року на адресу суду першої інстанції звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Главацький Юрій Анатолійович з клопотанням про ознайомлення з матеріалів справи, вказавши свою електронну адресу пошти, як засіб зв'язку.
Згідно довідки про доставку електронного листа, заочне рішення від 25 вересня 2024 року було доставлено на електронну адресу пошти представника заявника - 30.09.2024 року.
Таким чином, з дня отримання розпочався відлік двадцятиденного строку передбачений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, і останнім днем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слідує - 20.10.2024 року.
28.10.2024 року канцелярією суду першої інстанції було зареєстровано заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.
До апеляційної скарги додано відповідні докази, згідно яких встановлено, що вказану заяву про перегляд заочного рішення було направлено засобами поштового зв'язку 21.10.2024 року, про що свідчить наданий трекінг поштового повідомлення, а також фіскальний чек АТ «Укрпошта».
Обчислення процесуальних строків, ст. 122 ЦПК України відзначає, що строки, встановлені як законом, так і судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 124 ЦПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку; строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку, а якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Відтак, оскільки процесуальний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення у даній справі закінчується 20.10.2024 року, тобто припадає на вихідний день (неділя), заява про перегляд заочного рішення суду яка подана до суду першої інстанції 21.10.2024 року, відповідає строкам передбаченим ч. 3 ст. 284 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для розгляду даної справи, обставини на які посилався суд є недоведеними, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2024 року - скасувати, справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова