Номер провадження: 22-ц/813/2846/25
Справа № 509/4931/23
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
22.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 жовтня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку, згідно якого просить суд зобов'язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно списані з її карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ “Державний ощадний Банк України» грошові кошти з урахуванням комісії в сумі 4257,00 грн. та пеню у розмірі 834,37 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка є клієнтом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», має ІІ групу інвалідності з дитинства, отримує державну соціальну допомогу по інвалідності. Має картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 . Позивачка стверджує в позові, що 12.02.2023 вона хотіла зняти з банкомату грошові кошти (соціальна допомога за січень та лютий 2023), але зняття коштів не відбулось, так як вона виявила, що її грошей на картці немає. Вона дзвонила на гарячу лінію відповідача для з'ясування обставин, їй повідомлено, що її обліковий запис заблоковано. Вона спробувала зайти в мобільний додаток, але так само виявилось, що обліковий запис заблоковано. З цього приводу вона звернулась 13.02.2023 до Овідіопольського відділення АТ «Ощадбанк», де вона отримала інформацію щодо блокування її картки службою безпеки АТ «Ощадбанк» у зв'язку з підозрілою операцією переказу коштів ї картки, а саме: 08.02.2023 об 15:44 через Мобільний банкінг «Ощад 24/7» зроблено переказ коштів у сумі 4200 грн. з картки позивача на картку іншого одержувача. Дана операція була здійснена без відома позивача. Позивач отримала виписку по рахунку та 17.02.2023 звернулась до відділу поліції щодо шахрайських дій викрадення коштів з її картки.тУ подальшому, 22.03.2024 позивачка звернулась до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4200 грн., на що 14.04.2024 на свою поштову адресу отримала листа від відповідача №113.14/1040 від 23.03.2023, що зняття грошових коштів з карткового рахунку позивача стало можливим через порушення допущені позивачем, тощо. На підставі викладеного позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 жовтня 2024 року позов- задоволено.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно списані з її карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ “Державний ощадний Банк України» грошові кошти з урахуванням комісії в сумі 4257,00 грн. та пеню у розмірі 834,37 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 3726703284) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме, судом не враховано, що оспорюванні операції здійснено з проведенням ідентифікації платіжного засобу в мобільному додатку «Ощад24/7» у порядку та спосіб встановлений чинним законодавством та договором укладеним з Клієнтом. Судом першої інстанції не досліджувалось обставини та докази звернення Позивачки до контакт - центру АТ «Ощадбанк». Судом першої інстанції не враховано умови Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) та інших положень, які регулюють договірні правовідносини. Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не застосовано законодавство, що підлягало застосуванню до спірних правовідносин, а саме Закон України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 55), Закону України «Про платіжні послуги» (ст.ст. 17, 35, 36, 64, 68, 88) та п. 139 розділу VII постанови правління Національного банку України від 29.07.2022 за №164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів» (надалі - Положення №164), що призвело до неправильного вирішення справи. АТ «Ощадбанк» не є належним Відповідачем у даній справі. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано позиції Верховного Суду України, які не є релевантними до спірних правовідносин, та не можуть бути застосовані при вирішенні справи №509/4931/23. Оскаржуване рішення від 04.10.2024 постановлене місцевим судом без обов'язкового врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Оскаржуване рішення суду від 04.10.2024 не ґрунтується на засадах верховенства права, с незаконним і необґрунтованим, а також не відповідає принципу змагальності цивільного судочинства.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 22.04.2025 року о 14:30 годині, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з'явились.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання від 18.03.2025 року про неможливість прибуття в судове засідання та про розгляд справи за її відсутністю.
Третя особа ОСОБА_2 про причини не явки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвокат Земляной Дмитро Васильович не заперечував проти розгляду справи за фактичною явкою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається.
Позивачка ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», має ІІ групу інвалідності з дитинства (а.с.6 т.1), отримує державну соціальну допомогу по інвалідності (а.с.7 т.1). Має картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 (т. 1 а. с.8).
Позивачка стверджує в позові, що 12.02.2023 вона хотіла зняти з банкомату грошові кошти (соціальна допомога за січень та лютий 2023), але зняття коштів не відбулось, так як вона виявила, що її грошей на картці немає. Вона дзвонила на гарячу лінію відповідача для з'ясування обставин, їй повідомлено, що її обліковий запис заблоковано. Вона спробувала зайти в мобільний додаток, але так само виявилось, що обліковий запис заблоковано.
З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 13.02.2023 вбачається, що 16.01.2023 ОСОБА_1 отримала грошові кошти: соціальна допомога від УСНЗ у сумі 2100 грн., а також 07.02.2023 теж грошові кошти від УСНЗ у сумі 2100 грн. Всього грошей на картці 4200 грн. 08.02.2023 о 15.44 відбулась транзакція з картки: переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBALE BANKING на суму 4200 грн. та комісія 47 грн. (т. 1 а.с.10-11).
З цього приводу вона звернулась до Овідіопольського відділення АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с.15), на що отримала листа (т. 1 а.с.16).
У подальшому, позивачка звернулась до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4200 грн. (т. 1 а. с. 17-18), на що отримала листа від відповідача №113.14/1040 від 23.03.2023, що зняття грошових коштів з карткового рахунку позивача стало можливим через порушення допущені позивачем, тощо (т. 1 а.с.19).
ОСОБА_1 13.02.2023 звернулась до відділу поліції щодо шахрайських дій викрадення коштів з її картки, що підтверджується витягом з ЄРДР та копією листа від відділу поліції (т. 1 а.с.12-13).
На виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.12.2023 витребувано від АБ «Укргазбанк» інформацію про рух грошових коштів по банківській картці НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 188-190).
Також, судом досліджено копії:
- заяви ОСОБА_1 про приєднання № 522970516/230120 (т. 1 а.с.41-42);
- договору комплексного банківського облуговування фізичних осіб (т. 1 а. с. 47-80);
- інструкції користувача системи "Ощад 24/7" (т. 1 а. с. 81-115).
Колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до преамбули Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ) цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом частин першої та другої статті 4 Закону №1023-ХІІ споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Споживачі зобов'язані: перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду (частина третя статті 4 Закону №1023-ХІІ).
Частиною першою статті 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження (частина перша статті 1071 ЦК України).
Із положень статті 1073 ЦК України слідує, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною двадцятою статті 38 Закону України від 30 червня 2021 року №1591-IX «Про платіжні послуги» (далі - Закон №1591-IX) визначено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1591-IX порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
За змістом частини першої статті 86 Закону №1591-IX надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яким встановлені загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.
В силу цього Положення:
- платіжний інструмент може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, потрібну для ініціювання платіжної операції. Платіжний інструмент, за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має давати змогу ідентифікувати емітента. Платіжний інструмент (крім передплаченого платіжного інструменту), за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має бути персоналізований емітентом (пункт 23);
- платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (пункт 103);
- користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором (пункт 136);
- емітент зобов'язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення;
- емітент у разі невиконання ним обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем;
- користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (пункт 140);
- емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення);
- власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Споживачі фінансових послуг набувають права та обов'язки за відповідними договорами банківського обслуговування.
За своїми правовими ознаками договір банківського рахунку є консенсуальною та двосторонньою угодою, при укладенні якої банк бере на себе зобов'язання прийняти та зарахувати на рахунок клієнта належні йому грошові кошти, а також виконувати грошові операції по рахунку за розпорядженням клієнта.
Кошти з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо).
За допомогою електронного платіжного засобу (платіжної карти) клієнт має можливість ініціювати переказ коштів із свого рахунку на рахунки інших осіб із використанням платіжних систем і за допомогою дистанційних каналів зв'язку.
При цьому клієнт зобов'язаний: не допускати використання електронного платіжного засобу сторонніми особами; забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, ПІН, CVV2\CVC2, строк дії та номер платіжної картки, а також іншої авторизаційної та ідентифікаційної інформації, яка надає доступ до банківського рахунку; забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-карти, які використовуються ним під час дистанційного банківського обслуговування; негайно повідомляти банк про помилкові та неналежні перекази.
Невиконання клієнтом цих обов'язків унеможливлює відповідальність банку за неналежне списання коштів із банківського рахунку клієнта.
Якщо дії або бездіяльність клієнта призвели до втрати або використання третіми особами інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківським рахунком, то відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту, від цих операцій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 жовтня 2024 року у справі №337/6010/23 зазначив, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», згідно підписанням заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням елетронного платіжного засобу від 23.01.2020 року (далі - ДКБО).
На виконання умов договору Банк відкрив на ім'я ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує, що 12.02.2023 року вона хотіла зняти з банкомату грошові кошти (соціальна допомога за січень та лютий 2023 року), але зняття коштів не відбулось, так як вона виявила, що її грошей на картці немає. Вона дзвонила на гарячу лінію відповідача для з'ясування обставин, їй повідомлено, що її обліковий запис заблоковано. Вона спробувала зайти в мобільний додаток, але так само виявилось, що обліковий запис заблоковано.
З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 13.02.2023 року вбачається, що 16.01.2023 ОСОБА_1 отримала грошові кошти: соціальна допомога від УСНЗ у сумі 2100 грн., а також 07.02.2023 року теж грошові кошти від УСНЗ у сумі 2100 грн. Всього грошей на картці 4200 грн. 08.02.2023 року о 15.44 відбулась транзакція з картки: переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBALE BANKING на суму 4 200 грн. та комісія 47 грн.
В подальшому на підставі ухвали суду першої інстанції про витребування інформації з'ясовано, що переказ грошей у розмірі 4200 грн. 08.02.2023 о 15.44 був здійсненний на рахунок НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 .
Таки чином, позивач оспорює операцію зі списання коштів з карткового рахунку № НОМЕР_2 , яка була здійснені 08.02.2023 року о 15.44 год. на суму 4200 грн. та комісія 47 грн.
Відповідно до Інструкції з реєстрації користувача у Мобільному Ощаді, яка наявна у відкритому доступі у мережі інтернет на сайті Банку www.oschadhank.ua, для реєстрації (перереєстрації) в системі "Ощад 24/7" (Мобільний Ощад) необхідно використання номеру телефону Клієнта, прив'язаного до картки (фінансовий номер), отримання дзвінка від Банку з кодом, чотири останні цифри номеру картки та PIN-код до неї. В подальшому Клієнт встановлює відомий тільки йому логін та пароль до мобільного додатку, а також створює код швидкого доступу та може налаштувати на мобільному пристрою Touch/Face ID (ідентифікація за допомогою відбитка пальця або обличчя) - в цьому випадку наступні входи у додаток та оплати здійснюються без підтвердження за допомогою паролю чи коду з SMS
Відповідно до п. 17.2.9. ДКБО, до якого приєдналась позивачка, інформація щодо здійснених Клієнтом операцій в Системі ДБО фіксується в електронних протоколах, які зберігаються у Банку, і які Сторони домовилися вважати належним та допустимим доказом при розгляді судом або іншим компетентним органом, установою спору між ними або спору за їх участю.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач по справі) зазначав, що при проведенні спірної операції вхід до Системи дистанційного банківського обслуговування Mobile-банкінг "Ощад 24/7" (Мобільний ощад) та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки смс-паролів, push-повідомлення, які направляються на фінансовий телефон позивача та відомі виключно йому.
Обов'язковою умовою отримання Push-повідомлень є встановлення мобільного додатку "Ощад 24/7" на мобільному телефоні Клієнта/Держателя додаткової платіжної картки та активації функції отримання Push-повідомлень в Системі ДБО "Ощад 24/7", а також наявність доступу мобільного додатку "Ощад 24/7" на мобільному телефоні Клієнта/ Держателя додаткової платіжної картки до мережі Інтернет. Push-повідомлення направляється Банком одноразово та доставляється Клієнту/Держателю додаткової платіжної картки лише в разі виконання умов їх отримання. При цьому Клієнт/Держатель додаткової платіжної картки несе усі ризики, пов'язані із тим, що направлена Банком інформація не буде доставлена вчасно, оскільки отримання Push- повідомлень залежить від декількох чинників, на які Банк не має впливу, таких як: трафік в мережі мобільного зв'язку, місце знаходження мобільного телефону Клієнта/ Держателя додаткової платіжної картки в межах досяжності мережі Інтернет, у роумінгу, а також чи ввімкнений мобільний телефон Клієнта/Держателя додаткової платіжної картки (п. 11.10.6 Договору).
Згідно п. 9.17 ДКБО, Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця (-ів) сторонньої особи.
Відповідно до п. 9.18 ДКБО, будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.
Згідно з п. 17.3.8. ДКБО Банк не несе відповідальності за наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто Клієнт, а не Банк.
Сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що спірна транзакція дійсно мала місце 08.02.2023 року о 15.44, операція проводилася з використанням застосунку Ощад 24/7 та її було проведено коректно з використанням одноразового паролю, надісланого на фінансовий номер ОСОБА_1 , номеру картки, які відомі виключно клієнту.
Відповідно до п. 17.5.2 договору комплексного банківського обслуговування АТ «Державний Ощадний Банк України» (ДКБО) банк зобов'язується приймати до виконання та виконувати електронні розрахункові документи клієнта, підтверджені одноразовим цифровим паролем/біометрією, у тому числі по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID/Face ID, оформлені та надані клієнтом відповідно до договору та/або законодавства (т.1 а.с.131).
Згідно з п. 17.3.8 ДКБО наслідки операцій в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк (т.1 а.с.130).
Відповідно до п.17.4.4. ДКБО клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з картковим рахунком клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Крім того, відповідно до пункту 9.15 розділу ІХ договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, зазначено, що клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, СVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
Встановивши, що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Ощад 24/7, вхід до якого був здійснений внаслідок коректного введення одноразового паролю ОСОБА_1 , який направлявся на мобільний телефон та який у подальшому був використаний при здійсненні спірного переказу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки без повідомлення такого паролю стороннім особам грошові перекази не відбулися б.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що спірна транзакція по рахунку позивачки була проведена 08.02.2023 року, тобто до повідомлення ОСОБА_1 банку про блокування рахунків, а повідомлення про операції, які не виконувались та/або втрату доступу до електронного платіжного засобу від позивачки до банку надійшла 13.02.2023 року, що суперечить п. 14.16. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким визначено обов'язок користувача про вказані обставини негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.
Позивачкою в супереч положенням ст. 77-81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності її вини у втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, як не доведено, що з вини інших осіб та/або представників банку були перераховані кошти з його рахунку.
Позивачкою не доведено, що кошти у загальній сумі 4200 грн. переведені без її волевиявлення, як не спростовано і те, що одноразовий пароль, надісланий на її фінансовий номер телефону, не було розголошено третім особам.
Наявність кримінального провадження по факту зняття грошових коштів з картки ОСОБА_1 , само по собі не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення кримінального проступку стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов'язку належного виконання зобов'язання та виконання Договору комплексного банківського обслуговування у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
Таким чином, враховуючи, що операція з переказу коштів у сумі 4200 грн. була здійснена 08.02.2023 року в мережі Інтернет з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі з використанням одноразового паролю для входу в Ощад 24/7, які повинні бути відомі тільки власнику картки, власник карти не повідомляв банк про втрату контролю за фінансовим номером, AT «Ощадбанк» не повинен нести відповідальність за дану операцію.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що внаслідок оспорюваної позивачем транзакції з перерахування 4 200 грн. встановлений отримувач цих коштів - ОСОБА_2 .
У разі доведення відсутності волевиявлення позивача на перерахування коштів або помилковості такого перерахування, позивач вправі вимагати від ОСОБА_2 повернення безпідставно набутих ним коштів.
Проте такі вимоги позивач у цій справі не заявляла.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, похідна вимога у вигляді стягнення пені у розмірі 834,37 грн. також не підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку.
Відповідно до підпункту "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а позивач був звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів» лише при поданні позову, тому судовий збір, сплачений АТ «Ощадбанк» за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн. (т.2 а.с.74) підлягає відшкодуванню з позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 жовтня 2024 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова