Номер провадження: 22-ц/813/1356/25
Справа № 522/11395/23
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_4 . Померлий був суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці та перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України з 10 вересня 2019 року та з грудня 2005 року отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 420/1460/21 за позовом ОСОБА_4 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року № 06-21/304/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці.
На підставі указаного рішення відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, утім за життя ОСОБА_4 не отримав частину щомісячного довічного грошового утримання.
Після його смерті відкрилася спадщина та позивачі подали заяви до нотаріальної контори про її прийняття. Нотаріусом двічі було здійснено запити до відповідача з метою отримання інформації щодо суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання судді у відставці, однак відповідач відповіді не надав, посилаючись на те, що спадкоємці не є стороною виконавчого провадження у справі № 420/1460/21.
Оскільки відповідач відмовив нотаріусу в наданні інформації щодо суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання судді у відставці, нотаріусом надано позивачам лист-відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на такі грошові кошти.
Натомість, на адвокатський запит представника позивачів ГУ ПФУ в Одеській області було надано відповідь з розрахунком, відповідно до якого сума нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_4 складає 1 803 242, 02 грн.
Посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Одеській області, не надавши відповіді нотаріусу, фактично не визнав право позивачів на отримання суми недоотриманого довічного грошового утримання судді у відставці, позивачі просили визнати за ними право власності в порядку спадкування на 1/2 частину суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_4 , за кожним, тобто на 901 621, 01 грн та стягнути з відповідача указані кошти.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави Катерини Валеріївни, про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївнау судове засідання, призначене на 15.04.2025 року о 14:30 год. не з'явились.
Від представника відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області надійшла заява про розгляд справи без його присутності в судовому засіданні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна про причини не явки суду не повідомила, заяву про розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку або про відкладення судового засідання не подавала.
Присутня в судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Бойко А.В. не заперечувала проти розгляду справи за фактичною явкою.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа перебуває в судах червня 2023 року, а в апеляційному суді травня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Залишаючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є неналежним відповідачем у даній справі про визнання права власності на майно в порядку спадкування, а вимога про стягнення коштів є похідною, у задоволенні позову слід відмовити з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Колегія суддів з висновками районного суду по суті заявлених вимог у повній мірі погодитись не може.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбаачається, що:
- ОСОБА_4 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області та отримував довічне утримання судді;
- кошти відповідачем виплачені по 31.10.2021 року на поточний рахунок ПАТ «ПриватБанк»;
- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 420/1460/21 адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060825586 від 15 грудня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року №06-21/304/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року №06-21/304/202о, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У задоволенні решти позову відмовлено.
- борг довічного грошового утримання, з урахуванням перерахунку на підставі Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 420/1460/21, за період з 19.02.2020 по 30.04.2021, обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.10.2021 року;
- ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі № 420/1460/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/1460/21 відмовлено. Суд в мотивувальній частині ухвали від 10.02.2023 року зазначив, що: «сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, може бути включена до складу спадщини та отримана спадкоємцями. Водночас, суд вказав, що таке право не дає підстав для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі №420/1460/21, оскільки вказане судове рішення містить зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року №06-21/304/202о, починаючи з 19 лютого 2020 року. Вказані вимоги зобов'язального характеру нерозривно пов'язані з особою стягувача і не допускають правонаступництва, а тому у суду відсутня можливість замінити сторону по справі. За таких обставин, заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявників.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №520/19364/2020».
- після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і нотаріусом заведено спадкову справу (т. 1 а. с. 74-154);
- відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варави К. В. від 12.06.2023 року № 97/02-14, адресованого позивачам, нотаріусом повідомлено, що нею, з метою з'ясування суми нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання померлого ОСОБА_4 , до ГУ ПФУ в Одеській області двічі 05.10.2022 та 09.03.2023 року надсилалися запити, у відповіді на які останнім повідомлено, що: ОСОБА_4 перебував на обліку та отримував довічне утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Грошові кошти по довічному утриманні судді виплачені по 31.10.2021 року на поточний рахунок ПАТ «ПриватБанк». Дата виплати 17.10.2021 року. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку. Черговість виплати боргів згідно рішень суду визначається датою набрання законної сили. Оскільки спадкоємці не є стороною у справі № 420/1460/21, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішень суду вони матимуть у разі зміни сторони виконавчого провадження у вищевказаній справі, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року управі № 420/1460/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено». Посилаючись на те, що органами Пенсійного фонду України їй не повідомлено суму нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання померлого ОСОБА_4 , нотаріус зазначила, що видача свідоцтва про право на спадщину на вищевказані грошові кошти позивачам є неможливою та запропоновано вирішити дане питання в судовому порядку (т. 1 а. с. 155).
На адвокатський запит представника позивачів відповідачем було надано відповідь з розрахунком, відповідно до якого сума нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання ОСОБА_4 складає 1 803 242, 02 грн. (т. 1 а. с. 31-33).
Крім того, на запит апеляційного суду, ПАТ КБ «Приватбанк» надало відповідь з роздруківкою руху коштів по рахунку, який був відкритий на ім'я ОСОБА_4 , згідно з якою ОСОБА_4 не отримував за життя коштів борг довічного грошового утримання, з урахуванням здійсненого ГУ ПФУ в Одеській області перерахунку на підставі Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 420/1460/21, за період з 19.02.2020 року по 30.04.2021 року включно, обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою
Колегія суддів виходить з такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановівід 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Оскільки з встановлених у справі обставин вбачається, що:
- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 420/1460/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060825586 від 15 грудня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року №06-21/304/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року №06-21/304/202о, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- ОСОБА_4 за життя дані кошти виплачені не були;
- після смерті ОСОБА_4 . 29.10.2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, звернувшись до нотаріуса у встановлений законом строк;
- приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава К. В. у листі від 12.06.2023 року № 97/02-14, адресованого позивачам, зазначила, що органами Пенсійного фонду України їй не повідомлено суму нарахованого та невиплаченого довічного грошового утримання померлого ОСОБА_4 , внаслідок чого видача свідоцтва про право на спадщину на вищевказані грошові кошти позивачам є неможливою, у зв'язку з чим запропоновано вирішити дане питання в судовому порядку,
у суду першої інстанції не було підстав для висновку про відмову у задоволенні позову, так як у спірних правовідносинах саме даний орган незаконно перешкоджає реалізації прав позивачами як спадкоємцями на отримання належного їм спадкового майна у вигляді перерахованої, але не отриманого спадкодавцем за життя боргу довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 року по 30.04.2021 року включно у розмірі 1 803 242, 02 грн.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї, з огляду на те, що в разі застосування обмеження, визначеного в ст. 46 Закону, позивачі невиправдано будуть позбавлені державою права на майно, яке отримали у спадщину в передбачений Законом спосіб, а відповідно мали законні сподівання, що розмір пенсії, що за життя належав їхньому батькові, буде виплачено в повному обсязі.
Таким чином, встановивши зазначені обставини, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові через неналежність відповідача.
Відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на спадщину.
Тому рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Кожним з позивачів при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір по справі в розмірі по 6 710 грн., за подання апеляційної скарги - по 13 524 грн. судового збору тому, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому колегія суддів приходить до переконання, що витрати по сплаті судового збору по 20 234 грн. ( 6 710 + 13 524) грн. на користь кожного з позивачів слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину суми нарахованого та не виплаченого довічного грошового утримання судді у розмірі 901 621,01 грн.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину суми нарахованого та не виплаченого довічного грошового утримання судді у розмірі 901 621,01 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму нарахованого та не виплаченого довічного грошового утримання судді у розмірі 901 621,01 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму нарахованого та не виплаченого довічного грошового утримання судді у розмірі 901 621,01 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 20 234 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 20 234 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова