Номер провадження: 22-ц/813/2842/25
Справа № 947/33838/24
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
22.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів, відповідно до якої просила встановити, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловіком, а також просить встановити факт належності померлому ОСОБА_5 , правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 14.12.2007 року № 19-24034.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права з наступних підстав. Так, у вищевказаній Ухвалі суд зазначає, що для встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, необхідного заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину, тобто з метою реалізації своїх спадкових прав, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір про право щодо спадкового майна, а тому у відкритті провадження за заявою необхідно відмовити, роз'яснивши заявнику його право на звернення з позовом до суду на загальних підставах. Проте, такі висновки суду передчасними та такими, що не відповідають дійсності. Так, на стор. 2 поданої заяви щодо встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючого документу зазначається, що « ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , який є чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після його смерті спадкоємці звернулися до Київської державної нотаріальної контори з заявами щодо прийняття спадщини (дружина ОСОБА_1 ) та відмови від прийняття спадщини (доньки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) інші спадкоємці відсутні». Окрім того, разом із заявою було подано належним чином засвідчену копії Постанови міської державної нотаріальної контори від 27.06.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії де зазначено, що доньки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини, інші спадкоємці відсутні. Таким чином спір про право відсутній.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 22.04.2025 року о 14:30 годині, заінтересовані особи : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з'явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Присутня у судовому засіданні, призначеному на 22.04.2025 року о 14:30 годині, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Тавлуй Олена Вікторівнане заперечувала проти розгляд справи за фактичною явкою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, необхідно заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину, тобто з метою реалізації своїх спадкових прав, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір про право щодо спадкового майна.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).
Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів ОСОБА_1 вказувала на те, що метою звернення є оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому до заяви додано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій, серед іншого, вказано наступне: «аналізуючи документи, які були подані ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_6 для відмови від прийняття спадщини, ОСОБА_3 для відмови від прийняття спадщини, з'ясувалось, що у заявників відсутні документи, які є доказом того, що вони є родичами ОСОБА_5 ».
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.
Посилання суду першої інстанції, що між сторонами існує спір про право щодо спадкового майна, є безпідставними, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи, суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Так, суд першої інстанції не встановив і в оскаржуваній ухвалі суду не зазначив, між ким в даній справі є спір про право, враховуючи те, що із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори з відмовою від прийняття спадщини.
Таким чином, суд не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що заявником до заяви про встановлення факту, також додано клопотання про витребування доказів, а саме копію спадкової справи № 1181/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Отже, суд першої інстанції шляхом витребування вказаної спадкової справи та її дослідження, у разі виявлення спору про право у даній справі, у відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України мав би залишити таку заяву без розгляду, а не висувати передчасні висновки про наявність спору про право.
Колегія суддів звертає увагу на те, що необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов'язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних правовстановлюючих документів.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним та спростовується матеріалами справи і вимогами закону. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23).
За таких обставин висновки суду про наявність спору про право не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Матеріали спадкової справи суд не досліджував. Висновок суду про наявність спору є передчасним.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року - скасуванню, а справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів, направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року - скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та належності особі правовстановлюючих документів, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова