Номер провадження: 22-ц/813/2430/25
Справа № 521/30/16-ц
Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року по справі за заявою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: Акціонерне товариство «Марфін Банк», боржник: ОСОБА_1 , правонаступник боржника: ОСОБА_2 , -
26.07.2024 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до суду із заявою у якій останній просить суд винести ухвалу, якою замінити боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні із виконання виконавчого листа №521/30/16-ц, виданого 20.07.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси, яким встановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №00536/RO від 03.05.2007 року, в сумі 1 018, 85 доларів США та 221 007 грн. 15 коп., в тому числі: 761,64 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 257,21 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків, 30 109 грн. 75 коп. - заборгованість за комісією, 97 735 грн. 97 коп. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу, 15 099 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків, 79 753 грн. 40 коп. - заборгованість за пенею за несплату комісії, 2 309 грн. 03 коп. - штраф; звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб марки Subaru Legacy, тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1994 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» шляхом продажу даного майна з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» на його правонаступника - ОСОБА_2 , що набув транспортний засіб марки Subaru Legacy, тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1994 см3, новий реєстраційний номер НОМЕР_4 , 12.04.2017 за договором купівлі-продажу.
Обґрунтовуючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, Приватний виконавець, зокрема зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №521/30/16-ц виданий 20.07.2017 року Малиновським районним судом міста Одеси, під час якого виконавцем встановлено, що транспортний засіб марки «Subaru Legacy», тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.01.2017 року був переоформлений за договором купівлі-продажу на ОСОБА_3 , а 12.04.2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 . Таким чином, за доводами виконавця, станом на 20.03.2024 року власником транспортного засобу є ОСОБА_2 та у зв'язку із зміною власника транспортного засобу відбулась зміна його реєстраційного номеру з « НОМЕР_2 » на « НОМЕР_4 ». Посилаючись на приписи ст. 520 ЦК України, а також на те, що виконавчим документом, що перебуває на виконанні приватного виконавця, чітко визначений спосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: звернення стягнення на транспортний засіб марки «Subaru Legacy», що перебуває у заставі стягувача, у рахунок погашення боргу, виконавець вважає, що у випадку зміни власника транспортного засобу, виникає необхідність у зверненні до суду із заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження на кінцевого власника транспортного засобу, яким у даному випадку є ОСОБА_2 .
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: Акціонерне товариство «Марфін Банк», боржник: ОСОБА_1 , інша особа - правонаступник боржника: ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 29.04.2025 року о 14:00 год. учасники судового провадження не з'явились, про причини не явки не повідомили, заяв та клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку або про відкладення судвого засідання не подавали.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обізнаність сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судвого засідання і перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: Акціонерне товариство «Марфін Банк», боржник: ОСОБА_1 , інша особа - правонаступник боржника: ОСОБА_2 , суд першої інстанції застосувавши правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.08.2024 року у справі №428/10074/18, виходив з того, що:
- відчуження заставодавцем на користь інших осіб автомобілю, який є предметом застави відбулось до ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси рішення у справі 521/30/16-ц - 08.06.2017 року і оскільки рішення було ухвалене після того, як за визначеним Приватним виконавцем правонаступником боржника, який не був ані стороною у справі, ані залучений в якості третьої особи, відбулося матеріальне правонаступництво на спірний автомобіль;
- права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення у справі 521/30/16-ц до ОСОБА_2 не перейшли, оскільки на час набуття ним права власності на предмет застави таких прав та обов'язків (боржника) ще не існувало, у зв'язку із тим, що рішення Малиновським районним судом міста Одеси було ухвалене 08.06.2017 року, тобто вже після факту купівлі-продажу вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:
- 05.01.2016 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулося до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №00536/RO від 03.05.2007 року, в сумі 1018,85 доларів США та 221007,15 грн., в тому числі: 761,64 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 257,21 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків, 30109,75 грн. - заборгованість за комісією, 93735,97 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу, 15099 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків, 79753,40 грн. - заборгованість за пенею за несплату комісії, 2309,03 грн. - штраф, звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб марки Subaru Legacy, тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1994 см3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» шляхом продажу даного майна з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження»;
- рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08.06.2017 року у справі №521/30/16-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено у повному обсязі;
- на виконання вказаного рішення Малиновським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист 20.07.2017 року у справі №521/30/16-ц;
- 06.09.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем за наслідками розгляду заяви представника за довіреністю ПАТ "МТБ Банк" - Орловського М.В. про примусове виконання виконавчого листа №521/30/16-ц виданого 20.07.2017 року було відкрито виконавче провадження №66722823;
- в подальшому, як вбачається із наявних у матеріалах заяви: вимоги Приватного виконавця до РСЦ МВС України в Одеській області від 16.01.2023 року №66722823, відповіді РСЦ МВС України в Одеській області від 03.02.2023 року №31/15-744, вимоги Приватного виконавця до РСЦ МВС України в Одеській області від 11.03.2024 року №66722823, відповіді РСЦ МВС України в Одеській області від 14.03.2024 року №31/30-2078-2024 та від 25.03.2024 року №31/30-01-2342-2024, транспортний засіб марки «Subaru Legacy», тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.01.2017 року був переоформлений за договором купівлі-продажу на ОСОБА_3 ;
- 12.04.2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 .
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Наведене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом має не суто формальний характер, щоб зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.
ЦПК України визначає порядок заміни сторони на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому в законі не ототожнено «процесуальне правонаступництво» і «заміна сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно.
Так, згідно зі статтею 55 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У частині п'ятій статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям. Тобто підставою для заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
У цій справі як на підставу для заміни сторони виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. посилався на те, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №521/30/16-ц виданий 20.07.2017 року Малиновським районним судом міста Одеси про звернення стягнення на предмет застави транспортний засіб марки «Subaru Legacy», тип ТЗ легковий седан, рік випуску 2006, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_1 , але був останнім 28.01.2017 року переоформлений за договором купівлі-продажу на ОСОБА_3 , який після цього 12.04.2017 року також за договором купівлі-продажу відчужив даний автомобіль ОСОБА_2 . Тобто зазачений боржником у виконавчому листі ОСОБА_1 не є власником предмета застави, на який рішенням суду звернено стягнення. Право власності на це майно перейшло до інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 577 ЦК України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 586 ЦК України). Іншого в договорі не зазначено.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесено до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. В іншому разі набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним (Правовий висновок ОП КГС ВС від 21.05.2021 у справі No 910/3425/20).
В матеріалах справи відсутні відомості про визнання в судовому порядку недійсними договору (договорів) купівлі-продажу предмету застави, у відповідності до якого (яких) відбувся перехід права власності на заставний автомобіль до інших осіб.
Суд встановивши, що боржник ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2017 року відчужив майно, яке є предметом застави, на користь ОСОБА_3 , який у свою чергу 12 квітня 2017 року відчужив його ОСОБА_2 , що хронологічно відбулось до ухвалення Малиновським районним судом міста Одеси рішення у справі 521/30/16-ц - 08.06.2017 року, набув обґрунтованого висновку про те, що права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення у справі 521/30/16-ц до ОСОБА_2 не перейшли, оскільки на час набуття ним права власності на предмет застави таких прав та обов'язків (боржника) ще не існувало, у зв'язку із тим, що рішення Малиновським районним судом міста Одеси було ухвалене 08.06.2017 року, тобто вже після факту купівлі-продажу вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу, що не можна замінити боржника у виконавчому провадженні на особу, яка мала би бути належним відповідачем у справі, однак участі в ній не брала. Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду, тому позбавлення особи права брати участь при розгляді цієї справи по суті заявлених вимог не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такий висновок узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 року у справі №428/10074/18, який правильно застосований районним судом при розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі 201/16014/13-ц, висновки якої мають перевагу над висновками колегії суддів, висновок якої застосував суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у заміні сторони виконавчого провадження, не можуть бути взятими до уваги виходячи з наступного.
Так, виходячи зі змісту постанови Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі 201/16014/13-ц вбачається, що:
«після ухвалення 13 серпня 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська заочного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, спірна квартира, на яку звернуто стягнення і яка належала боржнику, була відчужена на користь ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 02 лютого 2015 року. У приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А. С. перебуває виконавче провадження № 61016592 з примусового виконання вказаного заочного рішення суду від 13 серпня 2014 року.
Отже, зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень законодавства, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій, у цій справі, дійшли обґрунтованого висновку про те, що на підставі договору дарування від 02 лютого 2015 року відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» до ОСОБА_4 перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали ОСОБА_5 на момент укладення цього договору, у тому числі права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки».
Таким чином на відміну від справи, яка переглядається в апеляційному прядку, у справі 201/16014/13-ц відчуження предмету іпотеки відбулось після ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому до набувача предмету іпотеки відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали іпотекодавцю на момент укладення цього договору, у тому числі права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тому висновок, викладений у постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі 201/16014/13-ц, набутий за таких обставин, які відрізняються від обставин у справі, яка переглядається і тому застосування районним судом висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 року у справі №428/10074/18, є правомірним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича- залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 07.05.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова