Справа № 128/4960/24
"06" травня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літині заяву представника відповідача - адвоката Рибака А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 128/4960/24 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про розірвання договору, стягнення витрат на придбання товару та стягнення моральної шкоди,
28.04.2025 представник відповідача - адвокат Рибак А.В. звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, мотивуючи тим, що в провадженні Літинського районного суду Вінницької області перебувала справа № 128/4960/24 де рішенням від 23.04.2025 було відмовлено у задоволені позову. У заяві представник наголошує, що фактичні витрати на правову допомогу складають 22 000,00 грн, про що свідчать надані документи, зокрема договір про надання правової допомоги, опис, акт прийому-передачі наданих послуг.
Відтак просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із позивачки на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії судового розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 22 000,00 грн (а.с. 198-199).
Представник відповідача - адвокат Рибак А.В., до судового засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся заздалегідь на належним чином (а.с. 209).
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бардіна О.О. до судового засідання не з'явилась, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись заздалегідь та належним чином. Про причини неявки суд не попередили, будь-яких клопотань на адресу суду не надали (а.с. 210,211). Екземпляр заяви про ухвалення додаткового рішення був надісланий представнику позивачки через підсистему «Електронний суд» (а.с. 204), а також поштовим зв'язком (а.с. 201).
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Суд, дослідивши заяву адвоката Рибака А.В. та надані докази, враховуючи відсутність заперечень зі сторони позивача, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя ст.270 ЦПК України).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, адвокат Рибак А.В. уповноважений представляти інтереси відповідача на підставі ордеру серії АВ № 1479412 від 24.02.2025 (а.с. 71, 200) та договору про надання правової допомоги (а.с. 203).
До заяви долучено акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 24.02.2025 де зазначено, що відповідачем понесено 22 000,00 грн. витрат (а.с. 202).
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За вказаних обставин, враховуючи об'єм наданих адвокатом послуг, суд вважає за необхідне задовольнити заяву адвоката Рибака А.В.
Керуючись ст.ст. 141, 246, 247, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідача - адвоката Рибака А.В. задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 22 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.