Справа № 136/221/25
провадження № 2/136/67/25
(заочне)
05 травня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, банк) через свого представника Балюха Є.О. звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 05.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №05.03.2024-100003364, відповідно до якого сторони узгодили суму кредиту 10000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання.; дату повернення - 15/04/2024; розмір процентної ставки за користування кредитом та відповідальність за невиконання умов зобов'язання.
22.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий кредитний договір (оферта) № 22.03.2024-100001042, яким продовжено Кредитний договір (оферти) № 05.03.2024-100003364 від 05.03.2024 строком на 60 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 03.05.2024, інші умови Договору, не змінені.
У позові зазначено, що Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав у повному обсязі та надав кредит у розмірі обумовленому договором, тоді як останній свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03.05.2024 допустив заборгованість у розмірі 19 800 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 10 000,00 грн.; заборгованість по процентам 9800,00 грн., які у добровільному порядку не погашає, що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 04.02.2025 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу у його відсутність, не заперечував щодо заочного вирішення справи.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, за відомостями Укрпошти судова повістка повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився».
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
З огляду на викладене відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи.
Ураховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що винесена протокольна ухвала 05.05.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 05.03.2024, ТОВ «Споживчий центр» запропонував укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», який не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст.634 ЦК України, ні публічним договором в силу ст.633 ЦК України (а.с.7-11).
Відповідно до зазначеної Пропозиції кредитодавець роз'яснив порядок укладення електронного кредитного договору, його умови, права позичальника та кердитодавця, відповідальність сторін.
У п.2.2. Пропозиції зазначено, що електронний кредитний договір складається з:
пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця;
заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем;
відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
У п.13.12 Пропозиції зазначено, що Позичальник підтверджує, що йому надано та він отримав інформацію зазначену у ч.1, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ознайомився з ними за посиланням, паспорт споживчого кредиту.
Пропозиції зазначено, що кредитний договір підписується одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомленням), яке буде відправлено на фінансовий номер 0677750937 - Е135.
Згідно з Паспортом споживчого кредиту відповідача повідомлено про основні умови кредитування (а.с. 14,15).
Згідно із Заявкою від 05.03.2024, позичальник ОСОБА_1 повідомив реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів - 5168-74хх-хххх-4816, відповідно до умов кредитного договору №05.03.2024-100003364 від 05.03.2024, було узгоджено наступні умови: Дата надання/видачі кредиту 05.03.2024; Сума кредиту 10 000 грн.; Строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту 15.04.2024; Первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - "первинний період"); Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - "черговий період") Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі-період"Економ"). Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідачем підтверджено укладення кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (кода).
Відповідно до квитанції №2433926619 від 05.03.2024, на виконання умов договору №05.03.2024-100003364, перераховано на картка/рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 10 000 грн. (а.с.18).
22.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із пропозицією до ТОВ «Споживчий центр» про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферти) № 05.03.2024-100003364 від 05.03.2024, яка була прийнята кредитором, відповідно до якого сторони домовились продовжити строк, на який надається Кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного Додаткового Договору узгодили строк, на який надається Кредит - 60 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 03.05.2024; первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання та 14 днів з дня, наступного за днем укладення додаткового договору про продовження строку, на який надається Кредит. Цей договір діє протягом одного року(ів). Проценти, нараховані за користування Кредитом станом на момент укладення даного Додаткового Договору, сплачуються Позичальником в дату укладення даного Додаткового Договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного Додаткового Договору. Інші умови Договору, не змінені даним Додатковим Договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
Вказаний Додатковий договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором К868.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.03.2024-100003364 від 05.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 19 800 грн., з яких: 10 000 грн. - основний борг; 9800 грн. - проценти нараховані за період з 05.03.2024 по 03.05.2024 (а.с.19).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником за вказаним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив укладення договору з позивачем, отримання кредитних коштів на картковий рахунок, розміру нарахованої заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в документах, що складають у сукупності кредитний договір, які безпосередньо підписані позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за таким договором.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки іншого не доведено, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача в розмірі 19 800 грн., з яких: 10 000 грн. - основний борг; 9 800 грн. - проценти нараховані за період з 05.03.2024 по 03.05.2024, підлягають до задоволення в повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.03.2024-100003364 від 05.03.2024 у розмірі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 коп., з яких: 10 000 грн. - основний борг; 9 800 грн. - проценти нараховані за період з 05.03.2024 по 03.05.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники цивільного процесу:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 37356833);
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН