Справа № 135/402/25
Провадження № 2/135/254/25
іменем України
01.05.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача.
26.03.2025 ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 на загальну суму 17 290 грн 00 коп.
Дана позовна заява мотивована тим, що 24.08.2024 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором), був укладений кредитний договір № 24.08.2024-100002574, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 98 днів.
На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Споживчий центр» перерахувало позичальнику грошові кошти в сумі 7 000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Однак, позичальник не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 29.11.2024 виникла заборгованість на загальну суму 17 290 грн, яка складається: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн; заборгованості по процентам в розмірі 5 390 грн; заборгованості по комісії в розмірі 350 грн; заборгованості по додатковій комісії в розмірі 1 050 грн та неустойці в розмірі 3 500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак в позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд запропонував відповідачеві у 15-денний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позовну заяву.
Однак відповідач не подав відзиву чи інших письмових пояснень по суті справи, не повідомив про зміну своєї адреси проживання та не з'явився до суду.
Разом з тим, матеріали справи підтверджують належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надсилання копії позовної заяви з доданими матеріалами на зареєстровану адресу місця проживання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, суд вжив усіх належних заходів для забезпечення реалізації відповідачем свого права на захист та участь у судовому процесі.
У зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю поданих ним заперечень, справа підлягає розгляду за відсутності відповідача відповідно до частини першої статті 223 та частини третьої статті 280 ЦПК України.
У судовому засіданні фіксування технічними засобами не здійснювалося відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, оскільки жоден з учасників справи не з'явився.
IV. Підстави для ухвалення заочного рішення.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення за наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; відповідач не подав відзиву на позов; позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
З огляду на встановлені обставини та наявність усіх зазначених підстав, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до статей 280-281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
V. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
24.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.08.2024-100002574 (а.с.7-10).
Зокрема, 24.08.2024 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «Е263» підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та заявку, за умовами яких ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 7 000 грн 00 коп.; строк, на який надається кредит, 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 29.11.2024.
Сторони погодили процентні ставки: «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1,0 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розміри вказаних процентних ставок не можуть бути збільшено в односторонньому порядку (п.п. 6, 7 Заявки).
Також сторони погодили розмір комісії за надання кредиту в розмірі 350 грн 00 коп. (п. 8 Заявки) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 350 грн 00 коп., у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 9 Заявки).
Водночас в п. 9 Заявки обумовлено, що до комісії за обслуговування не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Пунктом 17 Заявки передбачено нарахування неустойки в розмірі 70 грн 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до інформації, яка надана ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 33-2003 від 20.03.2025, 24.08.2024 о 21:36:58 було успішно перераховано кошти в сумі 7 000 грн на карту № НОМЕР_1 , призначення платежу : видача за договором № 24.08.2024-100002574 (а.с. 14).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 17 290 грн 00 коп., яка складається: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн 00 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 5 390 грн 00 коп.; заборгованості по комісії в розмірі 350 грн 00 коп.; заборгованості по додатковій комісії в розмірі 1 050 грн 00 коп. та неустойки в розмірі 3 500 грн 00 коп (а.с. 13).
Станом на момент розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати вказаної суми заборгованості.
VІ. Оцінка Суду.
Щодо укладення електронного договору про споживчий кредит
Підставою позову є невиконання відповідачем кредитних зобов'язань, що виникли у зв'язку з отриманням ним кредитних коштів.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Також правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв'язку.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді врегульовані Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно зі статтею 3 Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір може бути розміщена у мережі Інтернет або надана через інші інформаційно-телекомунікаційні системи. Акцепт може здійснюватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення форми (заявки) або вчинення дій, які відповідно до умов оферти вважаються її прийняттям.
Частина дванадцята статті 11 Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними відповідно до статті 12 Закону, має юридичну силу, еквівалентну договору, укладеному у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону, моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису (у тому числі одноразового ідентифікатора), електронного цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису відповідно до домовленості сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору № 24.08.2024-100002574, укладеного 24 серпня 2024 року в електронній формі.
На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав до суду докази, які містять послідовність дій сторін, що свідчить про належне приєднання відповідача до умов договору.
Із пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на сайті кредитора, вбачається, що позичальник мав змогу ознайомитися з умовами договору, заповнити заявку, пройти ідентифікацію, обрати умови кредитування та підтвердити їх шляхом введення одноразового ідентифікатора (смс-коду), отриманого на номер телефону, вказаний при реєстрації.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами оферти та заявки, приймає їх у повному обсязі, а також розуміє, що підписує електронний договір, вводячи одноразовий код підтвердження.
Згідно з пунктом 11.3 оферти, позичальник підтверджує, що зазначений номер телефону належить виключно йому та використовується лише ним. Пункт 11.4 оферти містить аналогічне підтвердження щодо платіжного засобу, яким отримано кредитні кошти.
Матеріали справи свідчать, що 24 серпня 2024 року сторони належним чином уклали електронний кредитний договір строком на 98 днів, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за яким позивач надав відповідачу 7 000 грн. Умовами договору передбачено фіксовані процентні ставки, комісії за надання кредиту та обслуговування заборгованості, а також розмір неустойки.
Суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростовували наявність або зміст правовідносин, що виникли між сторонами, а також не надав доказів сплати заборгованості або частини суми.
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованість за кредитом станом на 29.11.2024 становить 17 290 грн 00 коп., яка складається: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн 00 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 5 390 грн 00 коп.; заборгованості по комісії в розмірі 350 грн 00 коп.; заборгованості по додатковій комісії в розмірі 1 050 грн 00 коп. та неустойки в розмірі 3 500 грн 00 коп.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам указаного Закону, є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, зроблено висновок, що: «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника».
Позивачем доведено факт укладання договору № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , відповідно до якого між сторонами погоджено те, що кредит надається відповідачу загальним строком на 98 днів - з 24.08.2024 по 19.11.2024.
Як видно з наданих позивачем відомостей нарахування процентів за кредитним договором № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 здійснювались виключно в межах строку дії договору.
Наведений позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам в сумі 5 390 грн 00 коп. та комісіями в сумі 1500 грн 00 коп. відповідає умовам кредитного договору № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024.
Щодо стягнення комісій
Стосовно вимоги про стягнення комісії суд зазначає, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У кредитному договорі № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, зокрема це «організація та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості роботи платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги» (п. 9 Заявки).
Водночас сторони в кредитному договорі № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 домовились, що «до комісії за обслуговування не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит» (п. 9 Заявки).
Отже встановлення банком комісії в кредитному договорі № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 відповідає вимогам Законом України «Про споживче кредитування» та Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Вказаний висновок суду корелюється з правовими позиціями, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Щодо вимоги про стягнення неустойки.
Водночас, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просить окрім заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією стягнути з відповідача 3 500 грн 00 коп. неустойки.
Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення неустойки, суд ураховує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 17 Заявки кредитного договору № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 сторони погодили, що неустойка: 70,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача 3 500 грн 00 коп. неустойки задоволення не відповідає.
VІІ. Висновки суду
Оцінивши надані сторонами докази в сукупності, врахувавши правову природу укладеного між сторонами договору, його умови, а також вимоги цивільного законодавства України, суд доходить висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24.08.2024-100002574 від 24 серпня 2024 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 7 000 грн строком на 98 днів.
Умови договору передбачали нарахування процентів, комісійних платежів, а також неустойки у разі порушення строків виконання зобов'язань. Позивачем подано належні та допустимі докази на підтвердження існування заборгованості за основним боргом, процентами та комісіями. Розрахунок заборгованості є обґрунтованим, чітким та відповідає умовам договору і вимогам законодавства.
Водночас вимога позивача в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 500 грн 00 коп. не підлягає задоволенню у зв'язку з дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким встановлено, що у період дії воєнного стану боржники звільняються від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами, зокрема - від сплати неустойки.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 790 грн 00 коп., що складається з: основної суми боргу - 7 000 грн 00 коп.; процентів - 5 390 грн 00 коп.; комісії за надання кредиту - 350 грн 00 коп.; додаткової комісії - 1 050 грн 00 коп.
У решті (в частині стягнення неустойки) у задоволенні позову слід відмовити.
VІІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 25.03.2025. (а.с. 6).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1931 грн 86 коп., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (79,75 %). Решту судового збору в сумі 490 грн 54 коп. слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.08.2024-100002574 від 24.08.2024 у розмірі 13 790 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий центр» 1 931 (одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн 86 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 133/А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 01.05.2025.
Суддя