Справа № 607/3934/25Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.
Провадження № 33/817/198/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
07 травня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно постанови, 20 лютого 2025 року о 02.51 год. в м. Тернополі по вул. Протасевича, 22, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що невідповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 7510 OIML ARMF-0286 та проведення такого огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року, а провадження у справі закрити. Також просить визнати неналежними та недопустимими доказами по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, наявні в справі № 607/3934/25: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №251730 від 20 лютого 2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу в КПН «ТОМЦСНЗ» ТОР від 20 лютого 2025 року; компакт диск із фрагментами відеозаписів; рапорт інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Кульчицького І. від 20 лютого 2025 року; копію свідоцтва про повірку газоаналізатора Alcotest 7510 OIML №ARMF-0286. Окрім цього просить допитати в якості свідка ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивує тим, що:
ОСОБА_1 і її захисника було позбавлено можливості провести дослідження в судовому засіданні усіх додатків до протоколу, які слугували для суду саме доказами вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП;
суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення протоколу на доопрацювання та дооформлення в УПП в Тернопільській області;
ОСОБА_1 20 лютого 2025 року не керувала транспортним засобом, водієм був ОСОБА_2 ;
ОСОБА_1 ПДР України не порушувала;
в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння;
працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, і відповідно вона не відмовлялася від такого огляду;
у матеріалах справи відсутні дозвільні документи на технічний прилад газоаналізатор Drager Alcotest 7510 №0286, а саме: декларація про відповідність; сертифікат відповідності; свідоцтво про калібрування та градуювання; свідоцтво про державну реєстрацію приладу; витяг з державного реєстру лікарських засобів та медичних препаратів; рішення-дозвіл від органу виконавчої влади;
у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було зазначено ідентифікаційних заводських номерів і назв технічних приладів відеофіксаціїї якими проводились відеозаписи події;
суд першої інстанції не встановив характеризуючі відомості щодо особи ОСОБА_1 ;
сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні;
в порушення вимог ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 не було роз'яснено працівниками поліції її процесуальних прав;
суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 як про долучення до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_2 , так і про допит останнього в судовому засіданні, а також про оголошення перерви в судовому засіданні;
ознаки алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 не підтверджуються наявними відеозаписами поліцейських;
відеозаписи наявні у матеріалах справи не є безперервними;
працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 порядок та процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння;
на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису;
сам по собі факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності;
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи її захисника - адвоката Парубія М.М., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №251730 від 20 лютого 2025 року; свідоцтві про повірку газоаналізатора Alcotest 7510 OIML №ARMF-0286; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КПН «ТОМЦСНЗ» ТОР від 20 лютого 2025 року, згідно якого у ОСОБА_1 поліцейським виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; рапорті інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Кульчицького І. від 20 лютого 2025 року; довідці старшого інспектора ВАП УПП в Тернопільській області ДПП капітана поліції Вихованець І. від 20 лютого 2025 року; відеоматеріалах наявних у матеріалах справи.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані окрім протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, установлюються також і поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також сам факт визнання особою вини у правопорушенні не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки сам факт визнання вини ОСОБА_1 та протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 20 лютого 2025 року не керувала транспортним засобом, ПДР України не порушувала, водієм був ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №251730 від 20 лютого 2025 року; відеозаписами із нагрудних камер патрульних поліції з яких вбачається, що працівниками поліції, під час спілкування із ОСОБА_1 було встановлено, що вона є водієм транспортного засобу PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 і керувала вищезазначеним транспортним засобом.
Також, даними відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл video_2025-02-21_14-16-40.mp4 починаючи з 02:51:20 год) зафіксовано як транспортний засіб марки PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку перед тим, як до нього під'їхав автомобіль патрульної поліції. Даним записом зафіксовано, як у напрямку, де зупинився автомобіль PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 іде працівник поліції, а з автомобіля ніхто не виходить. При цьому, в момент коли працівник поліції підійшов до автомобіля, той знову розпочав рух і невдовзі зупинився (період часу на відеозаписі 02:51:35 - 02:51:45).
Даними відеозапису нагрудної камери працівника поліції (файл part_00000_export-og7hx.mp4 починаючи з 02 год 51 хв 45 с) також зафіксовано, що на місці водія було виявлено ОСОБА_1 .
Більше того, даними відеозапису із нагрудної камери працівника поліції (файл part_00000_export-og7hx.mp4 з 02:58:40 год) зафіксовано розмову працівника поліції з ОСОБА_1 , де на запитання поліцейського “Чому не зупинилися зразу на вимогу працівника поліції?» ОСОБА_1 повідомила що “Не побачила», а під час спілкування з працівниками поліції неодноразово наголошувала, що саме вона керувала автомобілем.
Також, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала, а водієм був ОСОБА_2 спростовуються самими ж поясненнями ОСОБА_2 , який неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що він не керував транспортним засобом PEUGEOT 308 д.н.з. НОМЕР_1 (файл part_00000_export-og7hx.mp4).
За таких обставин, апеляційний суд вважає правильною критичну оцінку судом першої інстанції версії ОСОБА_1 про те, що вона не була водієм транспортного засобу, а даним автомобілем керував ОСОБА_2 .
Показання свідка ОСОБА_2 , який в ході апеляційного розгляду пояснив, що 20 лютого 2025 року саме він керував автомобілем Пежо 308, а ОСОБА_1 була пасажиром апеляційний суд оцінює критично, оскільки його показання є суперечливими і не узгоджуються з іншими доказами, які наявні у матеріалах справи. Так, цей свідок, як і ОСОБА_1 в своїх поясненнях та в апеляційній скарзі, стверджує, що після зупинки автомобіля вони помінялися місцями щоби уникнути претензій до ОСОБА_2 від працівників ТЦК. Однак, такі показання позбавлені логічного змісту оскільки до повноважень ТЦК і СП входить перевірка військово-облікових даних не лише водіїв, а усіх військовозобов'язаних осіб. Крім того, з даних відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл video_2025-02-21_14-16-13.mp4) видно, що перед зупинкою автомобіль Пежо 308 рухався назустріч патрульному автомобілю поліції і проїхав повз нього, не виконавши вимогу зупинитися подану проблисковими маячками синього і червоного кольору, і заїхав у двір. Таким чином водію і пасажиру цього автомобіля було достеменно відомо, що за ним рухається службовий автомобіль патрульної поліції. Також, з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 видно, що він вказував причиною обміну місцями з ОСОБА_1 те, що він керував автомобілем із самого ранку і дуже втомився, а втомленому водієві не можна керувати автомобілем, та одночасно стверджує, що ОСОБА_1 була втомлена після довгого робочого дня і тому не розуміла вимог працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння (а.с.107-108).
Враховуючи наведені суперечності у показаннях свідка ОСОБА_2 , його поясненнях на місці події, що зафіксовані відеозаписом та доданих до апеляційної скарги письмових пояснень, а також беручи до уваги, що як повідомив цей свідок він перебуває в дружній відносинах з ОСОБА_1 , то апеляційний суд критично оцінює його показання як такі, що спрямовані на уникнення нею відповідальності.
Крім того, враховуючи дані відеозапису із реєстратора службового автомобіля (файл video_2025-02-21_14-16-40.mp4) про те, що після зупинки автомобіль відновив рух у той момент коли до нього підійшов працівник поліції та невдовзі зупинився і безпосередньо після цього на місці водія була виявлена ОСОБА_1 , то показання свідка ОСОБА_2 і пояснення апелянта ОСОБА_1 про те, що вони помінялись місцями до першої зупинки автомобіля не спростовують законності вимог працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння як водія на момент остаточної зупинки.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, і відповідно вона не відмовлялася від такого огляду, а також не роз'яснили ОСОБА_1 порядок та процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння спростуються наявними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису (файл part_00000_export-og7hx.mp4 починаючи з 03:39:30 год) вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі, на що остання категорично відмовилася. При цьому поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 її обов'язок як водія відповідно до п.2.5. ПДР пройти огляд на стан сп'яніння, а також порядок та і процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, так і наслідки відмови від такого огляду.
Таким чином, дані зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта, що поліцейський діяв без дотриманням вимог ст.266 КУпАП та відповідних підзаконних актів, якими визначено порядок направлення водіїв для огляду на стан сп'яніння і порядок проведення такого огляду.
Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянта про скасування постанови суду першої інстанції через те, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було зазначено ідентифікаційних заводських номерів і назв технічних приладів відеофіксаціїї якими проводились відеозаписи події, так як положення ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративні правопорушення такої вимоги не містить.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апеляційної скарги про те, що ознаки алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 не підтверджуються наявними відеозаписами поліцейських, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Окрім цього, ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння зафіксовані в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КНП ТОМЦСНЗ ТОР від 20 лютого 2025 року.
Надуманими є твердження апелянта про те, що в порушення вимог ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 не було роз'яснено працівниками поліції її процесуальних прав, так як вбачається з матеріалів справи, дані твердження спростовуються наявним у справі відеозаписом (файл part_00000_export-og7hx.mp4 починаючи з 03:41:05 год), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , було ознайомлено з її правами та обов'язками.
Доводи апеляційної інстанції про те, що відеозаписи наявні у матеріалах справи не є безперервними, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення зафіксовано наявним у справі відеозаписом безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовує факту вчинення нею цього правопорушення.
Відсутність у матеріалах справи акта огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, так як водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому в даному випадку такий акт не складався. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що їй не було оголошено серійний номер газоаналізатора і точне найменування медичного закладу, в якому вона може пройти огляд на стан сп'яніння, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.5. ПДР і складу вказаного адміністративного правопорушення, так як її відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі була категоричною і безумовною (відеозапис part_00000_export-og7hx.mp4 починаючи з 03:39:37 по 03:40:36).
Також, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, не впливають на законність постанови суду доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні дозвільні документи на технічний прилад газоаналізатор Drager Alcotest 7510 №0286.
Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року відносно неї - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя