Справа № 461/8358/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/3958/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
07 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2023 року, -
у вересні 2023 року державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зінчук Л.І. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 58562371 з виконання виконавчого листа № 813/3459/17, виданого 24 січня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 1539524.02 грн., однак боржник не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду. Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що боржнику належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49.8 кв.м. та 1/5 частка нежитлового приміщення загальною площею 29.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ., крім того, ОСОБА_1 отримує доходи, однак ухиляється від виконання рішення суду. При цьому. ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання цих зобов'язань.
З наведених підстав просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу-боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 813/3459/17, виданим 24 січня 2019 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2023 року подання державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зінчук Л.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 813/3459/17, виданим 24.01.2019 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 1539524,02 грн.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, а обмеження боржника у виїзді з України є втручанням в його право, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Матеріали справи не містять доказів направлення йому постанов держаного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на його кошти та майно, а також викликів державного виконавця, оскільки супровідні листи не є належним та допустимим доказом надіслання на його поштову адресу вищезазначених документів. Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав належних та допустимих доказів ухилення його від виконання рішення суду, а сама по собі наявність невиконаного зобов'язання не свідчить про ухилення від виконання такого. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи подання державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зінчук Л.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо виконання рішення суду, однак рішення суду не виконано боржником, який за відсутності поважних причин невиконання рішення суду, не вчиняє жодних дій для погашення наявної у нього заборгованості, що свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, що є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з частинами 2, 3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) Європейський суд з прав людини застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон в зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі Європейський суд з прав людини визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто, лише в зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
Таким чином, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, може бути застосоване судом за ухилення від виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у адміністративній справі № 813/3459/17 стягнуто до бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 1 539 524.02 грн.
Вищезазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Саме на виконання рішення суду, 24 січня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/4359/17 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 1 539 524.02 грн.
Постановою старшого держаного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Перетятько Г.В. про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58562371 з виконання виконавчого листа № 813/4359/17, виданого Львівським окружним адміністративним судом 24 січня 2019 року.
Постановою старшого держаного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Перетятько Г.В. про арешт майна боржника від 13 березня 2019 року в межах виконавчого провадження № 58562371 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 1693845.42 грн.
Постановою старшого держаного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Перетятько Г.В. про арешт коштів боржника від 29 березня 2019 року в межах виконавчого провадження № 58562371 накладено арешт на всі кошти, що містяться на рахунках НОМЕР_2 АТ «Кредобанк» 26005020368492UAN; НОМЕР_3 АТ «Банк Кредит Дніпро» 26308028917201UAN та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 1693845.42 грн.
Постановою старшого держаного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Перетятько Г.В. про стягнення виконавчого збору від 24 червня 2019 року в межах виконавчого провадження № 58562371 стягнуто виконавчий збір у розмірі 153952.40 грн.
Крім того, старшим державним виконавцем на адресу боржника неодноразово надсилалися вимоги та виклики державного виконавця із зобов'язанням з'явитися до державного виконавця та надати пояснення за фактом невиконання рішення суду, а також відомості про доходи, місце роботи, кошти у гривнях та в іноземній валюті, інші цінності, а також відомості про майно та майнові права, копію паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про склад сім'ї та документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.
В подальшому постановами старшого держаного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Перетятько Г.В. в межах виконавчого провадження № 58562371 від 24 червня 2019 року та від 15 червня 2021 року накладено арешт на грошові кошти боржника.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 347222057 від 20 вересня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49.8 кв.м. та 1/5 частка нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 площею 29.3 кв.м.
Згідно з листом Пенсійного фону України у відповідь на запит державного виконавця в межах виконавчого провадження № 58562371 ОСОБА_1 працює в ТзОВ «Інтерс ойл енд транс», де отримує дохід.
Згідно з листом Державної прикордонної служби України у відповідь на запит державного виконавця в межах виконавчого провадження № 58562371 ОСОБА_1 на підставі закордонного паспорта громадянина України НОМЕР_4 перетинав державний кордон України та перебував за кордоном 19 березня 2023 року, а також з 05 квітня 2023 року до 12 квітня 2023 року та з 28 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року.
Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, державний виконавець обгрунтовуєйого тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, оскільки не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, маючи можливість його виконати.
Невиконання судового рішення може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо, однак воно може бути суб'єктивним, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Задовольняючи подання, суд врахував те, щоборжник не з'являвся на виклики державного виконавця, не подав відомості про доходи та майно, яке він має у власності, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження самостійного виконання боржником рішення суду повністю або частково чи наявності у боржника поважних причин чи неможливості виконання рішення суду.
При цьому матеріали справи не містять доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також викликів державного виконавця.
Колегія суддів звертає увагу, що для задоволення подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України, що є тимчасовим обмеженням конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу.
Задовольняючи подання, суд повинен встановити свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення, вчинення боржником дій, які б свідчили про його намагання шляхом виїзду за межі України ухилитись від виконання рішення суду.
Сам факт відкриття виконавчого провадження, вчинення приватним виконавцем передбачених законом дій по виконанню судового рішення та його неналежне виконання боржником, при відсутності належних та допустимих доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду, не свідчить про необхідність вжиття тимчасового обмеження конституційних прав боржника у праві виїзду за межі України.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у адміністративній справі № 813/3459/17, яке виконувалося в межах виконавчого провадження № 58562371.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 нараховано податковий борг на підставі податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0018621702, яке і було в подальшому підставою для ухвалення Львівським окружним адміністративним судом рішення від 22 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 до бюджету заборгованості, на виконання якого було видано виконавчий лист №813/4359/17, виконуючи який державний виконавець звернувся з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , вважаючи податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0018621702 незаконним, звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0018621702 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій загалом на суму 1168963.71 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 813/757/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 03 грудня 2014 року № 0018621702.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишено в силі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що станом на час розгляду судом першої інстанції подання державного виконавця Галицького ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зінчук Л.І., повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0018621702 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій загалом на суму 1168963.71 грн., було скасоване, що підтверджується постановою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року, якою залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 813/757/15, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 боргових зобов'язань на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 03 грудня 2014 року № 0018621702.
20 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про закінчення виконавчого провадження та скасування усіх вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчишина Ю.А. про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2025 року закінчено виконавче провадження № 58562371 з виконання виконавчого листа № 813/3459/17, виданого 24 січня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом, на підставі п. 5 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчишина Ю.А. про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2025 року, виконавче провадження закінчене на підставі заяви стягувача (Головне управління ДПС у Львівській області) про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі скасуванням виконавчого листа №813/3459/17 від 24.01.2019 року.
З огляду на те, що на момент розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0018621702, на підставі якого у нього виник податковий борг, скасовано, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є непропорційним втручанням у його право на пересування.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , а відтак в задоволенні такого слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2023 року- скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні подання державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зінчук Л.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк