Справа № 459/2932/23 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 22-ц/811/34/25 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
06 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року, -
у вересні 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6665745507, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Кредит надано позичальнику шляхом безготівкового перерахування коштів в розмірі 125398.97 грн. строком на 60 місяців зі сплатою річних процентів в розмірі 0.01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 1,5% від суми кредиту. Права вимоги за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року набуто Акціонерним товариством «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги № 171221 від 17 грудня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Акціонерним товариством «Таскомбанк». Зазначає, що відповідачем не виконано умови кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року, кредитні кошти не повернуто, у зв'язку з чим станом на 11 серпня 2023 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 156826.47 грн., з яких 124563,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17.78 грн. - заборгованість за річними процентами, 32245.54 грн. - заборгованість за щомісячними процентами. Наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання надає банку право вимагати повернення суми кредиту.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року в розмірі 156826.47 грн.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №6665745507 від 24.11.2021р. в розмірі 156826.47 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 2684 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - Семенюк Роман Андрійович,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками, однак ОСОБА_1 коштів в сумі 125398.97 грн. не отримувала, що свідчить про те, що кредитний договір № 6665745507 від 24 листопада 2021 року не укладено Відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» існували за кредитним договором № 1695350524 від 14 квітня 2021 року, за умовами якого вона отримала кредит в розмірі 100000 грн., а не за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року, з приводу невиконання якого заявлено позовні вимоги. Невід'ємним елементом письмової форми договору є наявність підпису, що відображає волю до вчинення правочину, однак наданий позивачем договір не містить належного електронного підпису позичальника, а відтак не є укладеним. Наявні в матеріалах справи бухгалтерські довідки не є первинними бухгалтерськими документами, відтак не можуть підтверджувати факт отримання кредитних коштів. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
28 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - Семенюк Роман Андрійович звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що не зможе прибути в судове засідання у зв'язку з участю в розгляді Червоноградським міським судом Львівської області клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою особи, затриманої 26 квітня 2025 року, однак не надав жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 та її представник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка в суд апеляційної інстанції не є обов'язковою, до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено доказів на підтвердження участі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні, а наявних матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення по суті спору, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання зобов'язань за умовами кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 156826.47 грн., яка підлягає стягненню з неї на користь позивача, який набув право вимоги за цим кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 24 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6665745507, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1.2 кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року кредит надається позичальнику на суму 125398.97 грн. на строк 60 місяців зі сплатою щомісячних процентів в розмірі 1.50 % від суми кредиту та річних процентів в розмірі 0.01 % від суми боргу.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів: 117173.40 грн. - перераховуються на користь ТОВ «ФК ЦФР» на погашення поточної заборгованості за кредитним договором №1695350524 від 14 квітня 2021 року; 8225.57 грн. - на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС» на рахунок в АТ «Таскомбанк» для оплати страхового платежу за договором страхування № 6665745507-С від 24 листопада 2021 року.
Позичальник зобов'язалася сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в графіку платежів (п. 1.3 кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року).
Доводи апелянта щодо неотримання позичальником кредитних коштів спростовуються тим, що підписавши кредитний договір, позичальник ОСОБА_1 розпорядилася отриманими в кредит коштами, доручивши кредитодавцю частину коштів в розмірі 117173.40 грн. перерахувати на користь ТОВ «ФК ЦФР», а частину коштів в розмірі 8225.57 грн. перерахувати на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС» за договором страхування, і саме це передбачено умовами кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року.
Слід зазначити і те, що ні кредитний договір № 6665745507 від 24 листопада 2021 року, ні окремі умови договору, зокрема пункт 1.4 кредитного договору, ОСОБА_1 не оспорювала в судовому порядку, а відтак такий є чинним і підлягав обов'язковому виконанню обома його сторонами.
Наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями від 24 листопада 2021 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» перерахувало кредитні кошти на рахунки у відповідності до п. 1.4 кредитного договору № 6665745507 від 24 листопада 2021 року, що спростовує доводи апелянта щодо неотримання позичальником кредитних коштів.
17 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Акціонерним товариством «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 171221, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» зобов'язується за плату відступити Акціонерному товариству «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимог, який є невід'ємною частиною цього договору та підписується одночасно з ним.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 171221 від 17 грудня 2021 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року.
28 квітня 2023 року АТ «Таскомбанк» звернулося до ОСОБА_1 з повідомленням-вимогою № 9959/70.2.1, в якій вимагало протягом 30 календарних днів з дати отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику повністю повернути кредит, заборгованість за яким станом на 26 квітня 2023 року становить: 95428.04 грн. - основного боргу, 29134.11 грн. - простроченої заборгованості за основним боргом, 0.04 грн. - строкової заборгованості за процентами, 15.49 грн. - простроченої заборгованості за процентами, 376.20 грн. - строкової заборгованості за щомісячними процентами, 28 214.85 грн. - простроченої заборгованості за щомісячними процентами, однак така вимога виконана не була.
Відповідно до повідомлення - вимоги від 28.04.2023 року АТ «Таскомбанк» зобов'язало позичальника ОСОБА_1 повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь - якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику, що надавало банку право нараховувати проценти протягом зазначеного періоду.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року станом на 11 серпня 2023 року, така становить 156826.47 грн. з яких 124563.15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17.78 грн. - заборгованість за річними процентами, 32245.54.26 грн. - заборгованість за щомісячними процентами і така розрахована станом саме на 01.06.2023 року, що спростовує доводи апелянта щодо неправильності розрахунку заборгованості, яка розрахована з врахуванням повідомлення - вимоги АТ «Таскомбанк» від 28.04.2023 року.
Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, на підтвердження повернення кредитодавцю отриманих в кредит коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження сплати нею заборгованостіза кредитним договором №6665745507 від 24 листопада 2021 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 156826.47 грн. заборгованості за кредитним договором № 6665745507 від 24 листопада 2021 року.
Довідкою МСЕК серія ЛВВА-1 № 257544 від 31 травня 2005 року підтверджується, що ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності загального захворювання безтерміново.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат,вони компенсуються за рахунок держави у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, судові витрати, понесені АТ «Таскомбанк» мають компенсуватися за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 2684.00 грн. судового збору- скасувати.
Компенсувати Акціонерному товариству «Таскомбанк» 2684.00 грн. судового збору за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк