Справа № 444/1258/25
Провадження № 2/444/1028/2025
05 травня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просить суд визначити їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили, з підстав зазначених у позові.
Вважає, що її право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Червоноградським МВ УМВС України у Львівській області 07 травня 1998 року.
З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане відділом ЗАГС Червоноградського міськвиконкому Львівської області 19 жовтня 1985 року, вбачається, що своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 позивач, ОСОБА_1 змінила на ОСОБА_4 внаслідок укладення шлюбу 19 жовтня 1985 року у відділі ЗАГС Червоноградського міськвиконкому Львівської області із ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 19 жовтня 1985 року було зроблено запис за № 578.
Тобто її дошлюбним прізвищем було ОСОБА_3 .
Позивача батьком є ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_2 , що підтверджується викладеним у свідоцтві про моє народження серії НОМЕР_4 , яке видане 03 січня 1966 року.
З свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , яке видане відділом ЗАГС Червоноградського міськвиконкому Львівської області 16 квітня 1986 року, вбачається, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження 16 квітня 1986 року було зроблено запис за № 411. Його батьком є ОСОБА_5 , тобто її чоловік, матір'ю- ОСОБА_1 , тобто вона.
Як наслідок, ОСОБА_7 є її сином, а внуком ОСОБА_2 .
З державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 058444 який 26 жовтня 2012 року виданий Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462278141008890, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації № 243 від 14 березня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,9479 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 4622781400:06:000:0393. Земельна ділянка розташована на території Волицької сільської ради (за межами населеного пункту) Жовківського району, Львівської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 058443, який 26 жовтня 2012 року виданий Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462278121008889, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації № 243 від 14 березня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,6681 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 4622781400:03:000:0252. Земельна ділянка розташована на території Волицької сільської ради (за межами населеного пункту) Жовківського району, Львівської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 058445, який 26 жовтня 2012 року виданий Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462278141008888, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації № 243 від 14 березня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,2898 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 4622781400:03:000:0155. Земельна ділянка розташована на території Волицької сільської ради (за межами населеного пункту) Жовківського району, Львівської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Крім того, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0475 га, кадастровий номер 4622781400:01:007:0054, земельної ділянки площею 0,0784 га, кадастровий номер 4622781400:01:009:0075, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 276239317 та № 276252639 відповідно, які сформовано 23 вересня 2021 року державним реєстратором Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Г. П., а також земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4622781400:01:007:0043, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249452282, який сформовано 23 березня 2021 року державним реєстратором Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Фіть Сергієм Петровичем.
Також ОСОБА_2 була власником в цілому житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлі серії НОМЕР_6 , яке видане 12 квітня 2000 року виконкомом Волицької сільської ради та зареєстрованого в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 451, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на бланку серії АВІ № 721398, яке 17 березня 2000 року видане Жовківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № 2-361, реєстраційним посвідченням, яке 22 березня 2000 року видане Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації та записане в реєстрову книгу за реєстровим № 451, свідоцтвом про право на спадщину за законом на бланку серії ВВТ № 197843, яке видане 16 грудня 2004 року Жовківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № 1-4212, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6618171, який 28 лютого 2005 року виданий Державним комунальним підприємством «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Мати позивача, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16 липня 2024 року було складено відповідний актовий запис № 166, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане 16 липня 2024 року Рава-Руською міською радою Львівського району Львівської області.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
А тому після смерті матері, ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок та земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як стверджує позивач у позовній заяві, що за життя її мати говорила, що належне їй майно має належати її внукові, тобто синові позивачки, ОСОБА_7 , на його користь вона складе заповіт, а після її смерті ОСОБА_7 успадкує майно. Позивач раніше не задумувалася про спадкування майна після смерті матері, ОСОБА_2 , оскільки завжди вважала, що заповіт нею все-таки посвідчено в користь ОСОБА_7 і що він звертався за прийняттям та оформленням спадщини після смерті ОСОБА_2 . У другій половині лютого місяця при розмові із ОСОБА_7 позивач поцікавилася, чи він успадкував майно після смерті ОСОБА_2 . Для неї стало несподіванкою, коли ОСОБА_7 повідомив, що він не звертався до нотаріуса з питанням спадкування після смерті ОСОБА_2 , заповіту від імені ОСОБА_2 в нього немає. Після цього позивач та ОСОБА_7 поїхали в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , Львівського (до зміни адміністративно-територіального устрою Жовківського) району Львівської області, де шукали документи, в тому числі і заповіт від імені ОСОБА_2 . Серед документів в будинку матері вони знайшли заповіт.
Із змісту заповіту, який складений 21 жовтня 2020 року та посвідчений Мазан Г. І., секретарем виконавчого комітету Волицької сільської ради Жовківського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 62, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй дочці, ОСОБА_1 , 1965 року народження, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2 , тобто позивачу.
По даних, які є у Волицькому старостинському округу Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, заповіт заповідачем не змінено і не скасовано, що підтверджується записом старости Є. І. Сідельник від 11 лютого 2025 року.
Чинність даного заповіту підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 80662613, сформованої 31 березня 2025 року державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М. О.
Звернувшись до державного нотаріуса Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Сапелюк М. О. позивачу було повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не реєструвалася, на підтвердження чого нотаріусом видано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80662600 від 31 березня 2025 року.
В той же час нотаріусом їй було роз'яснено, що нею пропущено строк для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_2 , так як вона не звернулася в шестимісячний строк після її смерті із заявою про прийняття спадщини, а також не була зареєстрована та постійно не проживала разом із матір'ю за зареєстрованою адресою місця проживання матері: АДРЕСА_1 , на час смерті матері, ОСОБА_2 , тобто станом на 13 липня 2024 року, відмовлено листом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спадкоємцем, тобто позивачем, пропущено строк для прийняття спадщини.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Факт зареєстрованого мого місця проживання ще з 03 січня 1969 року за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/002863138 від 28 лютого 2025 року щодо зареєстрованого місця проживання,.
Інших спадкоємців за заповітом немає, як і немає осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 .
Суд бере до уваги, що чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , який є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_8 , яке видане 02 листопада 1969 року, помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що цього ж дня було зроблено запис за № 12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , яке видане Волицькою сільською радою Жовківського району Львівської області 02 червня 2001 року.
Батьки ОСОБА_2 померли ще до її смерті.
Викладеним у довідці № 131, яка видана 11 лютого 2025 року виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_2 , 1937 року народження, до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 .
З довідки № 236, яка видана 18 березня 2025 року виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 , а саме станом ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 склад сім'ї був наступний: ОСОБА_5 , 1966 року народження, зять та ОСОБА_7 , 1986 року народження, онук.
Тобто, спадкоємців за законом, які б прийняли спадщину внаслідок спільного проживання із ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.
Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Як наслідок, зважаючи на те, що позивач не була зареєстрована та постійно не проживала з матір'ю, ОСОБА_2 , на час її смерті, за зареєстрованим місцем проживання матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , їй, як роз'яснено нотаріусом, необхідно було в шестимісячний строк після відкриття спадщини, тобто після смерті ОСОБА_2 звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак вона цього не зробила.
Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як наслідок позивачу роз'яснено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у судовій справі № 315/765/14-ц викладено висновок, що необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. З цих міркувань було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвалу апеляційного суду про залишення без задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який було обґрунтовано необізнаністю позивача про існування заповіту, складеного на його користь, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд аналогічно розглядає необізнаність особи про складення заповіту на її користь як поважну причину для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, керуючись передусім свободою заповіту як фундаментальним принципом спадкового парова (постанова Верховного Суду від 2 вересня 2020 року, судова справа № 288/1856/18, провадження № 61-3987св20; постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року, судова справа № 656/219/18, провадження № 61-48669св18;постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, судова справа № 694/1179/17, провадження № 61-40757св18).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в позивача є поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки вона не знала про наявність заповіту від імені матері, ОСОБА_2 , складеного нею в її користь до другої половини лютого місяця 2025 року.
Крім того суд враховує, що позивач є особою з III групою інвалідності внаслідок загального захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 315936, яка видана Червоноградською міжрайонною МСЕК 11 лютого 2020 року, має значні проблеми із здоров'ям, 07 березня 2024 року отримала побутову травму при падінні на вулиці в селі Волиця, було діагностовано закритий косний перелом н/з правої в/гомілкової кістки та в/з правої малогомілкової кістки. 07.03.2024 року було накладено систему скелетного витягу на п'яткову кістку. 12.03.2024 року проведенно оперативне втручання, фіксація перелому н/з правої в/голінкової кістки пластиною та гвинтами. В післяопераційному періоді визначено їй знерухомлення правої нижньої кінцівки за допомогою гіпсової пов'язки - на термін 3 місяці. Потребувала тривалої реабілітації - ходьба за допомогою ходульок для дорослих протягом 6 місяців, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного стаціонарного хворого, яка видана 17 березня 2025 року КНП Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області «Рава-Руська лікарня». Дана травма, а також оперативне втручання, післяопераційна реабілітація також перешкоджали позивачу вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини навіть у разі її обізнаності про зміст заповіту в її користь від імені ОСОБА_2 .
Суд вважає, що наведені позивачем вище обставини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, а тому слід визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 травня 2025 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.