1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8000/24 2/335/183/2025
про зупинення провадження у справі
28 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., секретаря судового засідання Корсунової Г.В., представника позивача Білецької Н.О., представників третьої особи адвокатів Сердюка Р.В., Радостєвої М.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання представника третьої особи адвоката Сердюка Р.В. про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою Запорізької міської ради поданою через представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (після перейменування Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя) перебуває цивільна справа за позовною заявою Запорізької міської ради поданою через представника Білецьку Наталію Олександрівну до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
30 липня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у цій цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Відповідно до ст. 189 Цивільного процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
25 лютого 2025 року представник третьої особи адвокат Сердюк Р.В. подав клопотання про зупинення провадження в даній цивільній справі до вирішення Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя цивільної справи № 335/1167/25 (провадження № 2/335/1260/2025) за позовною заявою ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння.
В підготовчому засіданні представники третьої особи адвокати Сердюк Р.В., Радостєва М.В. підтримали клопотання про зупинення провадження за тих обставин, які в ньому зазначені та просили його задовольнити. Додатково зазначили, що у справі № 335/1167/25 позовна заява ОСОБА_4 містить новий предмет та підстави для позову, ніж ті, що були наведені у позовній заяві, яку вона подавала у цій справі як зустрічну. Вважали, позивач у даній справі просить захистити його право власності шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Разом з тим, ОСОБА_4 подала позовну заяву до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння. Згідно обставин і доводів позову у справі № 335/1167/25 ОСОБА_4 посилається на відсутність у Запорізької міської ради права володіння спірною квартирою та відповідно незаконність державної реєстрації права власності міської ради на це нерухоме майно. Таким чином, на переконання представників третьої особи, не можна дійти висновку та стверджувати наявність у міської ради права власності та його законної державної реєстрації, які в той же час заперечуються та є предметом судового оскарження в іншій судовій справі. Також, існують об'єктивні перешкоди у вирішенні вимог про захист права власності, в той час, коли в іншій судовій справі, вже відкрите провадження про його оскарження та скасування. На підставі вище зазначеного та керуючись п.6 ч.1 ст.251 ЦПК, просили суд зупинити провадження у даній справі №335/8000/24, до набуття законної сили рішенням суду у справі Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя №335/1167/25 (суддя А.Стеценко), за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень держаного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представник позивача ОСОБА_1 в підготовчому засіданні щодо клопотання представника третьої особи заперечувала, вважала, що вирішення справи Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя не вплине на предмет спору, яким залишається визнання осіб такими, які втратили право користування житлом. Окремо надала пояснення відповідно до завчасно наданих письмових заперечень від 21.03.2025.
Інші учасники цивільного процесу в підготовче засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином.
Вислухавши думку учасників цивільного процесу, оцінивши наведені ними доводи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно ч. 1-3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
В 2024 році Запорізька міська рада звернулася до суду через представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Адвокат Сердюк Р.В. заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 335/8000/24 згідно обставин та доводів позову у справі № 335/1167/25, посилаючись на відсутність у міської ради права володіння спірною квартирою.
Проте, представник позивача наполягає на тому, що спір щодо власності на квартиру, яка є предметом позову у справі № 335/1167/25 вже був вирішеній в суді при розгляді справи № 335/12292/19 та визнано постановою Верховного суду України право володіння квартирою за Запорізькою міською радою, визнавши її відумерлою спадщиною. Дії державного реєстратору вчиненні на виконання вказаної постанови ВСУ. По суті, вважають, що заявлений позов у справі № 335/1167/25 оскаржує висновки суду касаційної інстанції.
Разом з тим, судом встановлено з долученої копії ухвали судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценка А.В. від 19.02.2025 у справі № 335/1167/25 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання за позовною заявою ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя не дійшов висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, тобто коли є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі суд зазначає таке.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по цивільній справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно ч.2 ст.251 ЦПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п.5 ст.253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Згідно обставин і доводів позову у справі № 335/1167/25 ОСОБА_4 посилається на відсутність у Запорізької міської ради права володіння спірною квартирою та відповідно незаконність державної реєстрації права власності міської ради на це нерухоме майно.
Як вже зазначалося ухвали судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценка А.В. від 19.02.2025 у справі № 335/1167/25 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання за позовною заявою ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно.
Таким чином, способом захисту права власника житлового приміщення від неправомірних дій наймача є пред'явлення негаторного позову, який за правовою природою є позовом про виселення наймача.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Визначальним критерієм для застосування статті 391 ЦК України є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
В позовній заяві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням Запорізька міська рада посилається як на нормативно-правове обґрунтування своїх вимог на положення, зокрема ст. ст. 321, 391 ЦК України.
Із запровадженням державної реєстрації прав власності на нерухоме майно функцію володіння, зокрема функцію оголошення такого права, виконує саме реєстрація, а не фізичне зайняття нерухомості. У таких випадках особа, за якою зареєстроване право власності, може захищатися від порушення свого права власності негаторним позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені відповідачами.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов?язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов?язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов?язаних осіб.
Тобто лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з?ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Порушенням вважається такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Тому, на переконання суду, є слушними посилання представника третьої особи адвоката Сердюка Р.В. щодо того, що не можна дійти висновку та стверджувати наявність у Запорізької міської ради права власності та його законної державної реєстрації, які в той же час заперечуються та є предметом судового оскарження в іншій судовій справі. Не можна вирішувати вимогу про захист права власності, в той час, коли в іншій судовій справі, за якою вже відкрите провадження щодо його оскарження та скасування державної реєстрації такого.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд: 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якій з'ясовується предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи по суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвала суду про зупинення провадження у справі спрямована тільки на тимчасове припинення всіх процесуальних дій та не є ухвалою, якою остаточно завершується розгляд справи чи якась окрема стадія розгляду справи, зокрема, вона не є рішенням за результатами підготовчого засідання.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення в іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Зважаючи на обґрунтування клопотання представника третьої особи про зупинення розгляду цієї справи та встановивши наявність обставини відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, що об'єктивно унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи, які є підставою для зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, за результатами розгляду якої можуть бути встановлені факти та обставини, які матимуть преюдиційне значення при вирішенні цієї цивільної справи, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав всіх учасників справи, враховуючи обставини, що впливають на збирання доказів у даній справі, та для забезпечення в подальшому їх оцінки при постановленні об'єктивного і законного рішення в даній справі, слід зупинити провадження по справі, задовольнивши таку заяву.
Керуючись ст. ст. 182-183, 189, 196-198, 200, 251, 253, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,-
Клопотання представника третьої особи - адвоката Сердюка Романа Вікторовича - задовольнити.
Зупинити провадження у справі за позовною заявою Запорізької міської ради поданою через представника Білецьку Наталію Олександрівну до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням через об'єктивну неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи за № 335/1167/25 (провадження № 2/335/1260/25) за позовною заявою ОСОБА_4 до Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень держаного реєстратора, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, що розглядається в порядку цивільного судочинства Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя, - до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеній справі.
Повний текст ухвали складено 02.05.2025.
Ухвала суду про зупинення провадження може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: О.О. Романько