Справа № 302/237/25
Провадження № 3/302/109/25
09.04.2025року с-ще Міжгір'я Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Микуліна М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір'я адміністративний матеріал (протокол серії № 240607 від 07.02.2025 року), який надійшов з ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , моб.тел. НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії 240607 від 07.02.2025 року, складеного інспектором СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3, вбачається, що 10.01.2025 року об 11-00 годині, по вул.Шевченка с-ща Міжгір'я, 10.01.2025 року об 11-00 годині, рухаючись по вул.І.Кугія (Володіна) с-ща Міжгір'я, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_3 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору, а також спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.2.4, п.8.9б Правил дорожнього руху (невиконання водіями вимог про зупинку) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-2 ч.1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлень, які є в матеріалах справи (а.с.3,23,27,28,46), однак про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не подано. Проте, 18.03.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (а.с.29-35).
В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 вказує, що 07.02.2025 року, близько о 10 годині він рухався на автомобілі до магазину сантехніки, що знаходиться за адресою вул.Шевченка (біля Дуба). Коли зупинився та вийшов з автомобіля, його покликав чоловік та коли повернувся, то побачив, що до нього підходить інспектор поліції ОСОБА_3 Поліцейський повідомив, що має намір скласти стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за подіями 10.01.2025, відповідно до яких він, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 в с-щі Міжгір'я по вул.І.Кутія (Володіна), начебто не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору і звукового сигналу. Він попросив поліцейського показати відеозапис інкримінованого правопорушення, щоб мати можливість надати пояснення щодо подій. Натомість ОСОБА_3 сказав, що їх Інструкціями не передбачено носити із собою відеозаписи. Потім він повідомив поліцейського, що при складанні протоколу він бажає скористатися правовою допомогою адвоката і попросив викликали до поліції відповідним повідомленням, куди він прибуде зі своїм адвокатом. На що поліцейський заперечував та повідомив про свій намір скласти протокол саме зараз.
У поданих письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що вину у вчиненні інкримінованого правопорушення він не визнає, складений поліцейським, в порушення вимог частини 2 статті 254 КУпАП, протокол серії ЕПР1 №240607 від 07.02.2025, саме через місяць від зазначених у протоколі подій, протокол вважає безпідставним та таким, що не відповідає вимогам Закону та фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 вважає, що під час складання протоколу не дотримано його право на захист, що передбачено ст.268 КупАП, не дотримано вимог законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння саме ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП та сам факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином.
ОСОБА_1 вважає, що додані до матеріалів справи докази не доводять вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення за обставинами, зазначеними у протоколі ЕПР1 №240607 від 07.02.2025. У клопотанні ОСОБА_1 просить закрити відносно нього провадження у даній справі за відсутністю складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Микулін М.М. підтримав у повному обсязі подане ОСОБА_1 клопотання та просить провадження у даній справі закрити за відсутністю складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП. Також звернув увагу на те, що працівниками поліції зафіксовано фактично три різні правопорушення, які мали місце 10.01.2025 року у різний час: о 10:35 год., о 10:45 год., об 11:00 год. Крім того, матеріали справи не містять докази на підтвердження порушення водієм автомобіля Volrswagen д.н.з. НОМЕР_3 вимог ПДР за наведених у протоколі обставин, які стали підставою для зупинки поліцейськими вказаного автомобіля шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольорів та звукового сигналу. Та, відповідно відсутня постанова про притягнення водія вказаного транспортного засобу до відповідальності за порушення ПДР. Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримує та просить задовольнити за наведеними у клопотанні підставами та обґрунтуваннями.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він працює інспектором СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та 10.01.2025 року йому на службовий планшет надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що в с-щі Міжгір'я на вул.Іллі Кугія буд.3 водій автомобіля «Фольксваген» держномер НОМЕР_3 на вимогу поліцейського не зупинився та залишив місце пригоди. Та оскільки у той день він здійснював патрулювання у вказаному районі та знаходився у зоні реагування, тому він прибув на місце події за вказаним повідомленням. Прибувши на місце події за вищевказаною адресою, він побачив, що біля житлового будинку стоїть автомобіль «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_3 , біля якого знаходилися працівники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та під час розмови з якими, останні йому повідомили, що під час руху по вул.Шевченка в с-щі Міжгір'я шляхом переслідування водій автомобіля «Фольксваген» не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, та повернув на вул.І.Кугія. Після зупинки, водій залишив автомобіль та побіг до будинку. Та коли він прибув на виклик про подію, самого водія автомобіля «Фольскваген» він не бачив, у той день з ним не спілкувався. Очевидцем подій щодо невиконання водієм транспортного засобу «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог про зупинку, він не був. Які саме вимоги ПДР були порушені водієм вказаного транспортного засобу, йому невідомо. Та оскільки 10.01.2025 року він здійснював патрулювання у районі місця події, йому і було передано матеріли за вказаним фактом для прийняття відповідного рішення. В подальшому, на наступний день 11.01.2025 року він ознайомився з відеозаписами події, а також з'ясував про належність автомобіля марки «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_3 саме ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Та останнього він неодноразово відвідував за місцем проживання, однак ОСОБА_1 за вказаною адресою виявлено не було, а тому ОСОБА_1 було направлено поштовим зв'язком повідомлення про необхідність його явки 27.01.2025 року до ВП №2 для з'ясування обставин подій 10.01.2025, однак останній за викликом не з'явився. В подальшому, 07.02.2025 року під час здійснення патрулювання, він випадково побачив автомобіль «Фольксваген» держномер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул.Шевченка с-ща Міжгір'я та зупинив його. Водієві ОСОБА_1 повідомив, що у нього на розгляді знаходяться матеріали за подією 10.01.2025 та запропонував ОСОБА_1 проїхати до відділення поліції № 2 для ознайомлення з відеозаписами подій щодо невиконання ним вимог про зупинку транспортного засобу, однак останній відмовився. Та відносно ОСОБА_1 того ж дня 07.02.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП, оскільки матеріалів на підтвердження винуватості особи ОСОБА_1 у вчинення вказаного правопорушення він вважав достатньо. Під час з'ясування обставин подій, свою вину у вчинені вказаного правопорушення ОСОБА_1 не визнавав, про що зазначив у протоколі, при цьому пояснював, що 10.01.2025 року падав дощ, у салоні його автомобіля лунала гучна музика, вимог поліцейських про зупинку він не чув, від них не втікав, ПДР не порушував. Також щодо розбіжностей у часі, який зазначений у оформленому ним протоколі серії ЕПР1 № 240607 від 10.01.2025 та у рапорті чергового, свідок пояснив, що при роздруківці протоколу інколи виникає технічний збій у програмі, а тому мають місце вказані неточності. Складений ним протокол підтримує.
Вислухавши в судовому засіданні позицію захисника Микуліна М.М., показання свідка ОСОБА_3 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді DVD-R диску з відеозаписом подій від 10.01.2025 року, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати поряд із іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи також чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Згідно вимог п.8.9 б) ПДР, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Згідно з ч.1 ст.122-2 КУпАП, невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
В ході судового розгляду судом досліджено наявні в матеріалах справи наступні документи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 240607 від 07 лютого 2025 року (а.с.2); рапорт помічника чергового ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Бігарь В.О від 10.01.2025 року (а.с.4); повідомлення ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про явку на 27.01.2025 (а.с.5); довідку інспектора ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Івашко М. від 17.02.2025 року (а.с.6,7); DVD-R диски з відеозаписами подій 10.01.2025 року (а.с.8,25).
Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 260 КУпАП встановлює заходи забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема з метою припинення правопорушення, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення, своєчасного і правильного розгляду справи, допускається тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортним засобом, - у порядку, передбаченому КУпАП та іншими законами України.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набуття ним доказової сили, однак виходячи з приписів ст.251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/оз від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Відповідно до приписів ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського.
Разом з тим, як вбачається з відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, та які відтворені в судовому засіданні судом за участю захисника адвоката Микуліна М.М., свідка ОСОБА_3 видно, що службовий автомобіль поліції, рухаючись по вул.Шевченка в с-щі Міжгір'я з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного кольорів та увімкненим звуковим сигналом, переслідують транспортний засіб «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_3 , який повертає на вул..І.Кутія та зупиняється біля житлового будинку. Після зупинки автомобіля, особа чоловічої статі швидко покидає вказаний транспортний засіб, виходячи із салону автомобіля зі сторони сидіння водія та, відчинивши металеву огорожу, направляється на територію будинку №3, біля якого припаркований вказаний автомобіль. Службовий автомобіль зупинився неподалік від автомобіля марки «Volkswagen». Далі вбачається, як один з працівників поліції веде розмову з чоловіком, який знаходиться за огорожею сусіднього домоволодіння та цікавиться, що сталося, на що поліцейський просить цього чоловіка підійти до них для подальшої розмови. Однак, вказаний чоловік за межі домоволодіння не вийшов. Відразу під'їжджає другий екіпаж працівників поліції, які вказують на необхідність евакуації автомобіля марки «Фольксваген» держномер НОМЕР_3 на штрафмайданчик, мотивуючи тим, що той створює перешкоди для руху інших транспортних засобів. На другому відеофайлі вбачається, що відбувається розмова інспектора поліції ВП №2 ОСОБА_3 з водієм ОСОБА_1 , та в ході якої поліцейський повідомляє про суть правопорушення за ст.122-2 КУпАП, яке інкримінується останньому, зокрема щодо невиконання вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу за подіями від 10.01.2025 року. Та ОСОБА_1 просить надати йому для огляду відеозаписи подій, з приводу яких поліцейський має намір скласти протокол про адміністративне правопорушення. На вказану вимогу ОСОБА_1 , поліцейський зазначає, що відеозаписи подій від 10.01.2025 року зберігаються у відділенні поліції №2, куди необхідно проїхати для їх перегляду. ОСОБА_1 вказує на обмаль часу, а також на необхідність залучення захисника для вивчення матеріалів про адміністративне правопорушення, яке йому інкримінується. В подальшому, працівник поліції ОСОБА_3 вручає ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення від 10.01.2025 року, відбирає від ОСОБА_1 письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що свою вину він не визнає (а.с.8,17).
При цьому суд зазначає, що будь-якої доказової інформації за подіями від 10.01.2025 року відтворений судом другий відеофайл №_00000_000000_20250207_103223_076, доданий працівниками поліції до справи, тривалістю чотири хвилини, не містить та смислового навантаження не несе, оскільки на ньому найбільше часу займає зафіксоване працівником поліції на бодікамеру мовчання особи, яка складає протокол та особи, стосовно якої такий протокол складають.
Інших відомостей відтворені в судовому засіданні відеозаписи не містять, зокрема, на доданих до матеріалів справи відеозаписах відсутня фіксація руху транспортного засобу (автомобіля) марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 під безпосереднім керування ОСОБА_1 . Та отже, доводи в судовому засіданні сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом, жодними матеріалами справи не спростовані. Витребуваний носій інформації з повним безперервним відеозаписом подій від 10.01.2025 року за участю саме водія ОСОБА_1 суду не наданий та іншими доказами факт керування ОСОБА_1 о 11-00 год. 10.01.2025 року вказаним транспортним засобом, в суді не доведений.
Крім того, на підтвердження фактів, викладених у протоколі серії ЕПР1 №240607 від 07.02.2025, поліцейським додано рапорт помічника чергового ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Бігарь В.О від 10.01.2025 року, з якого слідує, що під час патрулювання було виявлено порушення ПДР та на вимогу поліцейських, водій автомобіля «Фольксваген» д.н.з НОМЕР_3 не зупинився. При цьому, у вказаному рапорті особу водія вищевказаного транспортного засобу не зазначено (а.с.4).
Отже, особу, яка безпосередньо керувала автомобілем марки «Фольксваген» д.н.з НОМЕР_3 у зазначених у протоколі час та місці, працівниками поліції достовірно встановлено не було.
Оцінивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 240607 від 07.02.2025 року, додані до нього матеріали, відеозаписи подій від 10.01.2025 року, та від 07.02.2025 року, а також письмові пояснення ОСОБА_1 , викладені у поданому клопотанні від 17.03.2025 року, суддя дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, виходячи з наступного.
За обставинами, зазначеними у вищевказаному протоколі, водій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 , завчасно подану звуковим сигналом та проблисковими маячками. Ці дії посадова особа, яка склала протокол, кваліфікувала як порушення п.2.4, п.8.9 б) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Вказані обставини ОСОБА_1 заперечує. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного свідка обставин, зазначених працівником поліції в протоколі серії ЕПР1 № 240607. У письмових поясненнях на місці складання протоколу 07.02.2025 ОСОБА_1 зазначив, що вину не визнає, про що свідчить відповідний запис у протоколі.
Разом з тим, жодних рапортів, складених працівниками поліції, які безпосередньо знаходилися на місці подій 10.01.2025 року, що інкримінуються ОСОБА_1 , а також письмові пояснення свідків (очевидців) вказаних подій, матеріали справи не містять.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 240607 від 07.02.2025, складеного інспектором ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_3, в порушення вимог статті 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення не зазначено точне місце вчинення правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 (вказано дві різні адреси населеного пункту).
Крім того, на відтвореному відеофайлі № 2025_0110_103457_0000000_00000_0078, який доданий до матеріалів протоколу, зафіксовано інший час, ніж той, що зазначено в протоколі та інший час, ніж той, який вказано у рапорті помічника чергового ВП № 2 Бігарь В.О., та з відеозапису вбачається, що період з початку звукового сигналу водієві автомобіля «Volrswagen» до моменту його зникнення у невідомому напрямку, тривав з 10:34:57 год. до 10:35:28 год.
Проте, у протоколі серії ЕПР1 240607 від 07.02.2025 року відомості щодо подій правопорушення 10.01.2025 року зазначено об 11:00:00 год., що не узгоджуються з відомостями, наведеними у рапорті помічника чергового ВП № 2 Бігарь В.О., де відображено час о 10:45 год. 10.01.2025 року.
З наведеного вбачається, що працівниками поліції зафіксовано фактично три різні правопорушення, які мали місце 10.01.2025 року у різний час, зокрема: о 10:35 год., о 10:45 год., об 11:00 год., відповідно.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення водієм Volrswagen д.н.з. НОМЕР_3 вимог ПДР за наведених у протоколі обставин, які стали підставою для зупинки поліцейськими вказаного автомобіля шляхом увімкнення проблискових маячків синього і червоного кольорів та звукового сигналу. Та, відповідно, в матеріалах справи відсутня постанова про порушення ПДР водієм вказаного вище транспортного засобу.
Відсутність постанови стосовно особи за правопорушення, яке стало підставою для зупинки, свідчить про відсутність поважної причини зупинки транспортного засобу, яким керувала така особа.
Пунктом 2 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстави).
Відповідно до п.2.4 ПДР України, згідно з вимогами поліцейського, водій повинен бути зупинений з дотриманням вимог цих Правил, а також: перед'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на це законних підставах, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства, підлягають обов'язковому технічному контролю.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року зазначив, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення. Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17. Та у вказаній Постанові Верховний Суд зазначив, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а поліцейські можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.
Об'єктивна сторона, поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, полягає у не виконанні вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив проблисковими маячками з червоним сигналом, вказуючи на вищевказаний транспортний засіб.
Приймаючи до уваги, що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240607, свідчить про відсутність поважної причини зупинки транспортного засобу Volrswagen д.н.з. НОМЕР_3 , тому відсутній і склад інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Із системного аналізу вищезазначеного випливає, що у контексті норм адміністративного законодавства і підзаконних актів та їх разового взаємозв'язку вбачається не забезпечення виконання поліцейськими ч.3 ст.7 КУпАП, якою встановлено, що застосування повноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до чинного законодавства України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_7 тлумачаться на його користь, а зважаючи на судову практику ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт керування останнім транспортним засобом марки «Volrswagen» д.н.з. НОМЕР_3 та порушення ним п.п. 2.4, 8.9 б ПДР.
Докази, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, цей орган оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що має грунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в її сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.122-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог про зупинку.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У даному випадку обов'язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов'язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не вбачає належним чином доведеної вини ОСОБА_7 за обставинами, викладеними у протоколі серії ЕПР1 № 240607.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що саме ОСОБА_7 керував транспортним засобом відповідно до тих обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №240607, а тому недоведеним є факт, що ОСОБА_7 є суб'єктом відповідальності за вказане у протоколі адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122-2 КУпАП.
Повно та всебічно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, вислухавши позицію сторони захисту в особі адвоката Микуліна М.М., показання свідка ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення, в судовому засіданні не встановлено.
При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі доводів та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, коли відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне, на виконання вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, розпочате провадження у справі відносно ОСОБА_7 закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу відносно ОСОБА_7 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП слід провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.62, 63 Конституції України, ст.7, ч.1 ст.122-2, п.1 ч.1 ст.247, 251, 280, 283-285, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО
Закарпатської області