Справа № 636/10589/24 Провадження № 2/636/1473/25
30 квітня 2025 року суддя Чугуївського районного суду м. Харкова, Гніздилов Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат, 3% річних,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат, 3% річних.
В обґрунтування позову, позивач вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.04.2018 укладено договір позики серія ННС№271322 від 27.04.2018 на суму 23346,00 (двадцять три тисячі триста сорок шість, 00) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на 31 грудня 2020 року складало 607000,00 грн. Даний договір позики було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018, який зареєстровано в реєстрі за №675.
Відповідно до пункту 4.2. договору позики зазначено, що: «Про виконання зобов'язання Позикодавець повинен видати письмову розписку Позичальнику про підтвердження цього факту, що відповідає вимогам ст.. 545 Цивільного кодексу України».
Так, за змістом розписки від 25.04.2023 року складеною позивачем ОСОБА_1 мовою оригіналу вказане наступне: «Я, ОСОБА_3 , проживающий по адресу: АДРЕСА_1 налоговый номер 2574014473, паспорт НОМЕР_1 получил денежные средства от ОСОБА_4 , зарегистрированного по адресу: АДРЕСА_2 налоговый номер НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 выдан 14.10.2019 г., в сумме 2733(две тысячи семьсот тридцать три) долларов США в качестве частичного возврата долга по договору займа от 27 апреля 2018 г. зарегистрированному в реестре за №675. Указанную сумму получил на руки 25 апреля 2023 г. в полном объеме. Расписка мной написана собственноручно»
Дата складання розписки 25.04.2023 року, містить підпис відповідача ОСОБА_2 , оригінал розписки знаходиться у ОСОБА_1 .
Згідно пункту 8.3 даного Договору, зазначено, що договір посвідчено за згодою дружини позикодавця - ОСОБА_5 , заява засвідчена приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018 року №669 та за згодою дружини Позичальника, та за згодою дружини Позичальника ОСОБА_6 , заява засвідчена приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018 року по реєстру №672
Згідно пункту 8.3. Договору Сторони свідчать, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Таким чином на виконання зазначених умов договору позивачем ОСОБА_1 (який по договору позики виступав Позикодавцем) написано розписку про часткове повернення коштів у сумі 2733,00 доларів США, в якості часткового повернення боргу по договору позики від 27.04.2018 року. відповідач ОСОБА_2 власноруч підписав зазначену розписку. В зв'язку з тим , що відбулось часткове повернення боргу, оригінал розписки, у відповідність до умов Договору позики, був переданий позивачу ОСОБА_1 , і залишився на його зберіганні. Зазначена розписка підписана сторонами без будь-яких заперечень, застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при її складанні.
Позивач звертає увагу, що підписана сторонами розписка, яка складена відповідно до умов договору позики є належним і допустимим доказом, яке свідчить про часткове погашення боргових зобов'язань за договором позики від 27.04.2018 року., а також тотожним є факт визнання загальної суми боргу у розмірі - 23346,00 доларів США, так як в змісті розписки йде посилання на договір позики.
Дана обставина і докази вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 підтвердив виникле зобов'язання, при підписанні розписки його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідало його внутрішній волі, відповідало реальній домовленості сторін. При цьому будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не подано.
Просить суд звернути увагу, що зазначена розписка від 25.04.2023 підписана сторонами без будь-яких заперечень, застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при їх складанні.
Зі змісту договору позики від 27.04.2018 року також вбачається, що договір позики підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Відповідачем не надано жодного доказу того, що він звертався до позивача з приводу роз'яснення йому положень і умов договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов позики.
Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем ОСОБА_2 або ОСОБА_1 в момент підписання договору позики було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, докази які підтверджують зворотне відсутні, відповідач суду не надав. Як і не надано доказів вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 будь-яких протиправних дій, спрямованих на примушування до укладення договору позики 27.04.2018 року.
В силу вимог закону письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Позивач, зазначає, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (реальне настання наслідків).
В той же час, відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань у визначені строки не виконав, грошові кошти взяті в позику у повному розмірі не повернув, а повернув лише незначну її частину, тобто частково виконав боргове зобов'язання, таким чином на день звернення з цією позовною заявою до суду, зобов'язання не було виконане у повному обсязі.
На всі нагадування та пропозиції позивача повернути залишок після часткового повернення боргу - грошових коштів взятих в позику, Відповідач лише обіцяв виконати свій обов'язок, натомість не вчинив жодної дії направленої на повне погашення і реальне виконання зобов'язання.
Позивач зазначив, що за відповідачем - ОСОБА_2 рахується заборгованість - саме не повернута сума грошових коштів за договором позики - розміром 507081,52 (п'ятсот сім тисяч вісімдесят одна гривня 52 копійок) грн..
Також, позивач ОСОБА_1 просить стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем надано розрахунок 3% річних нарахованих на прострочену суму та інфляційних втрат.
18 грудня 2024 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами загального позовного провадження, призначене відкрите судове засідання. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, шляхом направлення на його адресу, підтверджену довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованого листа, з відміткою «вручено адресату».
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Фактично сторони уклали договір позики серії ННС №271322 від 27.04.2018 р. за яким Позивач передав Відповідачу грошові кошти на суму 607000 (шістсот сім тисяч) гривень, що відповідає еквіваленту 23346 (двадцять три тисячі триста сорок шість)доларів США, строком повернення до 27.04.2023 р..
Сторони керуючись пунктом 4.2, 5.1 Договору позики серії ННС №271322 від 27.04.2018 р., позивачем про часткове виконання зобов'язання складена розписка 25.04.2023 за якою Позивач отримав від Відповідача грошові кошти в сумі 2733 (дві тисячі сімсот тридцять три) доларів США, від загальної суми повернення 607000,00 грн., зазначений факт підтверджується власноруч підписаною Відповідачем розпискою, і написаною Позивачем розпискою.
Таким чином, у договорі позики (розписці) позичальник визнав борг у сумах визначених ним у таких розписках, визнав природу боргу, та наявне зобов'язання по його поверненню, визначено валюту позики та валюту грошового зобов'язання, встановлено строк повернення боргу.
Вказаний договір є договір позики, укладений у відповідній письмовій формі; складена позичальником розписка є одночасно і підтвердженням визнання укладеного договору позики і підтвердженням умов договору щодо розміру позики і строку повернення, і також підтвердженням отримання позичальником грошових коштів за договорами позики у вказаному розмірі. Договір позики є реальним, і з даного договору для позичальника виникли грошові зобов'язання по поверненню позичених коштів у строки, встановлені договором, і відповідно для нього виникли передумови для негативних наслідків, передбачених законом на випадок невиконання грошових зобов'язань чи неналежного їх виконання.
Позичальник не виконав грошові зобов'язання та допустив суттєве прострочення у виконанні зобов'язання за договором позики.
За змістом ст.ст. 1046, 1049, 192 ЦК України - не заборонено в Україні укладати договори позики в іноземній валюті, і відповідно до природи даного договору (за яким отримане в позику повертається у тому ж виді).
Виходячи з умов договору позики серії ННС №271322 від 27.04.2018 р.,. за яким сума позики підлягає поверненню шляхом передачі її Відповідачем в готівковій формі Позивачу в Національній валюті України (гривні).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості стягненню з Відповідача підлягає борг в сумі 507081,52 (п'ятсот сім тисяч вісімдесят одна гривня 52 копійок) грн..
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник прострочив грошове зобов'язання, тому згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є підстави для стягнення з нього 3% річних, нарахованих за весь час прострочення на всю суму боргу.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Згідно висновків Верховного Суду у наведених вище справах такий спосіб нарахування процентів дає можливість їх нарахування у національній валюті, яка вважається у будь-якому разі належним засобом платежу за грошовими зобов'язаннями в Україні.
Виходячи з того, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України та наведених вище висновків Верховного Суду - вимагати виплати відсотків у валюті кредитування це є правом кредитора, відповідно не є порушенням закону і умов договору, якщо кредитор пред'являє вимогу про сплату процентів у національній валюті.
Процентна ставка: 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України. Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Договір позики серії ННС №271322 від 27.04.2018 р. за яким Позивач передав відповідачу грошові кошти 607000,00 грн., а строк повернення до 27.04.2023 р., часткове погашення заборгованості відбулось - 25.04.2023 (25.04.2023 відповідачем у добровільному порядку частково погашена сума боргу, а саме відповідачем сплачена сума бору у розмірі 2733 доларів США від загальної суми 23346, 00 доларів США., згідно курсу валют затвердженим Національним банком України (на 25.04.2023 - 1 долар США становив 36,56 грн. ), таким чином 2733,00 доларів США становить - 99918,48 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень, 48 копійок)). Непогашеною залишається сума заборгованості - 507081,52 (п'ятсот сім тисяч вісімдесят одна гривня 52 копійок) грн., яка береться в розрахунок 3% річних.
Розрахунок нарахування 3% річних за період з 27.04.2023 по 24.03.2025 складає 29091,20 грн.
Відповідно до розрахунку інфляції за період прострочення зобов'язання: Договір позики серії ННС №271322 від 27.04.2018 р. за яким Позивач передав відповідачу грошові 607000,00 грн. строком повернення до 27.04.2023 р., часткове погашення заборгованості відбулось - 25.04.2023 (25.04.2023 відповідачем у добровільному порядку частково погашена сума боргу, а саме відповідачем сплачена сума бору у розмірі 2733 доларів США від загальної суми 23346, 00 доларів США., згідно курсу валют затвердженим Національним банком України (на 25.04.2023 - 1 долар США становив 36,56 грн.), таким чином 2733,00 доларів США становить - 99918,48 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень, 48 копійок)). Непогашеною залишається сума заборгованості - 507081,52 (п'ятсот сім тисяч вісімдесят одна гривня 52 копійок) грн., яка береться в розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок нарахування інфляційних втрат здійснюється за період з квітня 2023 р. по листопад 2024 р.
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними. Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] Де: [Сума боргу] сума простроченого боргу. [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період. Таким чином сума інфляційних втрат за період з квітень 2023 по лютий 2025 складає - 29424.62 грн.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦКУ - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно ч.2 ст.1047 ЦКУ - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та (дво)-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передачі грошової суми позичальнику.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, то це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики.
Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постанові від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17, і у подальшому підтверджений Верховним Судом у постановах: від 05.09.2018 у справі № 756/8630/14-ц, від 08.04.2021 у справі № 500/1755/17 та від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18.
Відповідно до ст. 629 ЦКУ Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦКУ якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Спір між сторонами стосується стягнення позики та сум за статтею 625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання за договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат, 3% річних, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5935.70 грн., який має бути стягнуто з відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст.ст.,526,530,610,611,625,1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст. ст.ст.4,5,12,13,81,89,258-259,263-265,268 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , заборгованість в сумі 507081(п'ятсот сім тисяч вісімдесят одна) гривня 52 коп. за Договором позики серія ННС№271322 від 27.04.2018, нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018, зареєстровано в реєстрі за №675.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 заборгованість, як розмір інфляційних втрат на рівні облікової ставки НБУ в сумі 88232 (вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять дві)грн..25 коп., за Договором позики серія ННС№271322 від 27.04.2018, нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018, зареєстровано в реєстрі за №675
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 заборгованість, як розмір 3 % річних в сумі 29091 (двадцять дев'ять тисяч дев'яносто одна) грн.20 коп. за Договором позики серія ННС№271322 від 27.04.2018, нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В. 27.04.2018, зареєстровано в реєстрі за №675.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 5935 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 70 коп.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. М. Гніздилов